Проект розпорядження КМУ «Про схвалення Стратегії розвитку національної системи крові»

ПОВІДОМЛЕННЯ

про оприлюднення проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Стратегії розвитку національної системи крові»

Міністерство охорони здоров’я України повідомляє про оприлюднення проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Стратегії розвитку національної системи крові» (далі – проект Розпорядження), яким пропонується реалізувати заходи, спрямовані на розв’язання проблематики у сфері забезпечення рівного та своєчасного доступу громадян до якісних та безпечних компонентів донорської крові у необхідній кількості. Стратегія визначає підходи та засади управління, безпеки та стабільності функціонування національної системи крові шляхом належної організації її роботи, що передбачає централізоване управління та належне фінансування на рівні держави, заготівлю крові від добровільних безоплатних донорів, впровадження сучасних технологій заготівлі, переробки донорської крові на компоненти, тестування, зберігання та розподілу, впровадження систем управління якістю та гемонагляду, а також підготовки та навчання медичного персоналу, що запобігатиме поширенню трансфузійно-трансмісивних інфекцій та забезпечуватиме надання достатньої за обсягами трансфузіологічної допомоги населенню з використанням якісних та безпечних компонентів донорської крові.

Проект Розпорядження, Стратегія розвитку національної системи крові, пояснювальна записка та повідомлення про оприлюднення проекту розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров’я України.

Зауваження та пропозиції приймаються у письмовому або електронному вигляді протягом 15 днів з дня опублікування на адреси:

Міністерство охорони здоров’я України 01601, Київ, вул. М. Грушевского, 7, контактна особа: Гаврилюк А., e-mail: [email protected]

ДУ «Центр громадського здоров’я» Міністерства охорони здоров’я України 04071, м. Київ, вулиця Ярославська, 41, контактна особа: Славінська І., тел.: +380 44 425 43 54, e-mail: [email protected]

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту розпорядження Кабінету Міністрів України

«Про схвалення Стратегії розвитку національної системи крові та затвердження плану заходів щодо її реалізації»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект розпорядження Кабінету Міністрів України (далі – проект Розпорядження) спрямований на виконання Угоди про асоціацію, укладеної між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої (Глава 22. Громадське здоров’я) (далі – Угода про асоціацію), щодо зобов’язання розвивати співробітництво в галузі охорони здоров’я з метою підвищення рівня його безпеки та захисту здоров’я людини як передумови сталого розвитку та економічного зростання країни.

У цьому контексті особливо нагальною потребою є вжиття державою заходів, спрямованих на забезпечення якості та безпечності субстанцій людського походження, зокрема крові, тканини та клітин, а також поступового наближення законодавства та практики до принципів acquis ЄС.

Наявні в Україні елементи системи донорської крові залишаються децентралізованими за відомчими та територіальними ознаками і характеризуються перманентною нестачею важливих ресурсів: фінансових, матеріально-технічних, кадрових. Як наслідок, виник ряд проблем, що мають критичний вплив на належне функціонування вищезазначеної системи і потребують невідкладного розв’язання. На сьогодні громадяни не мають рівноправного та своєчасного доступу до якісних та безпечних компонентів донорської крові у необхідній кількості.

Зниження обсягів заготівлі крові та її компонентів до критичного рівня за останні десятиліття виникло через стійке зменшення кількості добровільних безоплатних донорів.

Незадовільне фінансування установ системи крові протягом останніх десятиліть призвело до зношеності основних фондів і, як наслідок, до неадекватної забезпеченості сучасними технологіями заготівлі донорської крові та її компонентів, їх переробки, тестування, зберігання та розподілу. Стан інфекційної та імунологічної безпеки продуктів донорської крові не відповідає базовим міжнародним стандартам і потребує першочергового покращення.

Означене підтверджується Технічним звітом за результатами роботи делегації ЄС з оцінки стану установ системи крові в Україні, яка відбулася 25–27 серпня 2015 року. Оцінку проведено в рамках виконання статті 428 глави 22 розділу V Угоди про асоціацію.

2. Мета і шляхи її досягнення

Мета прийняття проекту полягає у визначенні напрямів і механізмів формування національної системи крові для впровадження в Україні європейських та міжнародних стандартів і практик діяльності системи крові щодо забезпечення рівноправного своєчасного доступу пацієнтів до якісних та безпечних компонентів донорської крові у необхідній кількості шляхом затвердження Стратегії розвитку національної системи крові на період жо 2022 року (в подальшому – Стратегія).

3. Правові аспекти

Основними нормативно-правовими актами у цій сфері правового регулювання є: Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», Закон України «Про донорство крові та її компонентів», Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ», Закон України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони», постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 «Про затвердження Положення про Міністерство охорони здоров’я України».

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Фінансування заходів щодо реалізації цієї Стратегії буде здійснюватись за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів у межах асигнувань, що передбачаються на відповідний рік, благодійних фондів, міжнародної технічної та фінансової допомоги та інших джерел, не заборонених законодавством.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект Розпорядження потребує погодження з Міністерством юстиції України, Міністерством фінансів України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та правової експертизи, НАМН.

6. Регіональний аспект

Проект Розпорядження стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць, оскільки передбачає передачу центральними органами виконавчої влади частини повноважень органам місцевого самоврядування щодо оперативного управління національною системою крові, тому потребує погодження з органами місцевого самоврядування та органами місцевої влади, а також з всеукраїнськими асоціаціями органів місцевого самоврядування.

6 ¹ . Запобігання дискримінації

У проекті Розпорядження відсутні положення, які містять ознаки дискримінації. Громадська антидискримінаційна експертиза не проводилась.

7. Запобігання корупції

У проекті Розпорядження відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення

Проект розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров’я України, обговорено з громадськістю, суб’єктами господарювання, органами місцевого самоврядування.

Проект представлений та розглянутий на спільному засіданні за участю представників Міністерства та Координаційної робочої групи експертів відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України № 510 від 20 березня 2018 року МОЗ «Про Координаційну робочу групу експертів з питань безпеки крові». Усі отримані пропозиції та зауваження враховані в процесі представлення та розгляду.

8 ¹. Розгляд Науковим комітетом Національної ради України з питань розвитку науки і технологій

Проект Розпорядження не стосується сфери наукової та науково-технічної діяльності.

9. Позиція соціальних партнерів

Проект потребує погодження із Спільним представницьким органом репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні та Спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні.

10. Оцінка регуляторного впливу

Проект не є регуляторним актом.

10 ¹. Вплив реалізації акта на ринок праці

Реалізація акта сприятиме збереженню існуючих і створенню нових робочих місць, підвищенню рівня зайнятості населення.

11. Прогноз результатів

Прийняття цього проекту створить узгоджені підходи та засади (напрями, механізми) для розбудови належно організованої та сучасної національної системи крові як важливого компонента системи громадського здоров’я, що дозволить формувати та реалізовувати ефективну державну політику, спрямовану на впровадження в Україні здоров’я, що дозволить формувати та реалізовувати ефективну державну політику, спрямовану на впровадження в Україні європейських та кращих міжнародних стандартів і практик у діяльності установ системи крові для забезпечення рівноправного своєчасного доступу пацієнтів до якісних та безпечних продуктів донорської крові у необхідній кількості.

Проект

оприлюднений на сайті

МОЗ України 02.05.2018 р.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

Про схвалення Стратегії розвитку національної системи крові та затвердження плану заходів щодо її реалізації

1. Схвалити Стратегію розвитку національної системи крові на період до 2022 року, що додається.
2. Затвердити план заходів щодо реалізації Стратегії розвитку національної системи крові на період до 2022 року, що додається.
3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міськім державним адміністраціям:

забезпечити виконання затвердженого цим розпорядженням плану заходів;

подавати кожного року до 01 березня поточного року Міністерству охорони здоров’я інформацію про стан виконання зазначеного плану заходів для її узагальнення та подання у місячний строк Кабінетові Міністрів України.

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

СТРАТЕГІЯ

розвитку національної системи крові

1. Загальна частина

Для забезпечення рівноправного та своєчасного доступу пацієнтів до якісних та безпечних компонентів донорської крові у необхідній кількості потрібно створити національну систему крові – галузь медицини, яка на загальнодержавному рівні має забезпечити обіг компонентів донорської крові, а саме – організацію донорства, заготівлі, переробки, тестування, зберігання, використання, утилізації (знищення), розподілу, відпуску, транспортування, ввезення на територію України, вивезення з території України, транзиту через територію України та застосування компонентів донорської крові, а також належне застосування компонентів донорської крові з лікувальною метою.

2. Проблема, яка потребує розв’язання

Наявні в Україні елементи служби крові залишаються децентралізованими за відомчими та територіальними ознаками і характеризуються перманентною нестачею важливих ресурсів: фінансових, матеріально-технічних, кадрових. Як наслідок, виник ряд проблем, що мають критичний вплив на їх належне функціонування і потребують невідкладного розв’язання. В результаті громадяни не мають рівноправного та своєчасного доступу до якісних та безпечних компонентів донорської крові у необхідній кількості.

Зниження обсягів заготівлі крові та її компонентів до критичного рівня за останні десятиліття виникло через стійке зменшення кількості добровільних безоплатних донорів.

Незадовільне фінансування установ системи крові протягом останніх десятиліть призвело до зношеності основних фондів і, як наслідок, до неадекватної забезпеченості сучасними технологіями заготівлі донорської крові та її компонентів, їх переробки, тестування, зберігання та розподілу. Стан інфекційної та імунологічної безпеки продуктів донорської крові не відповідає базовим міжнародним стандартам і потребує невідкладних змін.

Не врегульовані окремі питання взаємодії та співпраці з відомчими закладами охорони здоров’я (НАМНУ, МВС, МО та інші) щодо забезпечення їх компонентами крові при надзвичайних ситуаціях (природних і техногенних катастрофах), на час АТО або особливого періоду.

Потребує ґрунтовного вдосконалення організація забезпечення та супроводу надання трансфузіологічної допомоги пацієнтам і потерпілим в закладах охорони здоров’я. Не розроблено протоколи та стандарти з клінічної трансфузіології, у тому числі при крововтратах різного походження. В Україні майже відсутня система обліку та реагування на серйозні несприятливі та непередбачувані випадки або реакції, як у донорів так і реципієнтів.

До- та післядипломна освіта медичних працівників з питань виробничої та клінічної трансфузіології є обмеженою в частині запровадження стандартів та інновацій з урахуванням міжнародного досвіду. Поодинокі проекти міжнародної технічної допомоги лише частково задовольняють потреби країни. Не задовольняє потреб сьогодення і науковий супровід діяльності установ системи крові.

Ринок крові залишається хаотичним та невпорядкованим. Держава не забезпечила передумов для формування взаємовигідного державно-приватного партнерства, залучення неурядових організацій переважно обмежується пошуком донорів для певних пацієнтів та не спрямоване на оптимізацію системи крові загалом.

Існуюча проблема вимагає розробки стратегії та плану заходів, які забезпечуватимуть виконання директив Європейського Союзу в цій галузі. Комплексна стратегія розвитку національної системи крові необхідна для належної організації її роботи, що передбачає централізоване управління та належне фінансування на рівні держави, заготівлю крові та її компонентів від добровільних безоплатних донорів, впровадження сучасних технологій заготівлі, переробки донорської крові на компоненти, тестування, зберігання та розподілу, впровадження систем управління якістю та гемонагляду, а також підготовки та навчання медичного персоналу, що запобігатиме поширенню трансфузійно- трансмісивних інфекцій та забезпечуватиме надання достатньої за обсягами трансфузіологічної допомоги населенню з використанням якісних та безпечних компонентів донорської крові.

Ратифікувавши Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їх державами-членами, з іншої сторони (Закон України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони»), Україна підтвердила свої наміри про виконання вимог цієї угоди щодо доступності, безпеки і якості донорської крові та її компонентів. Стратегія розвитку національної системи крові в Україні (далі – Стратегія) визначає мету, напрямки її реалізації та індикатори належних соціально- економічних, організаційних, політико-правових умов становлення та розвитку.

3. Мета і строки реалізації Стратегії

Ця Стратегія визначає засади, напрями, завдання, механізми і строки створення національної системи крові, як складової системи громадського здоров’я, яка на загальнодержавному рівні має забезпечувати обіг компонентів донорської крові, а саме – організацію донорства, заготівлі, переробки, тестування, зберігання, використання, утилізації (знищення), розподілу, відпуску, транспортування, ввезення на територію України, вивезення з території України, транзиту через територію України та застосування компонентів донорської крові, а також належне застосування компонентів донорської крові з лікувальною метою. Основна мета – забезпечення рівноправного та своєчасного доступу пацієнтів до якісних та безпечних компонентів донорської крові у достатній кількості.

Реалізувати цю Стратегію передбачається протягом 2018-2022 років.

Засадами формування національної системи крові є:

Безпека – базовим засадничим принципом справедливості є твердження, що кров має бути універсальним та загальнодоступним ресурсом країни. В основі цього поняття лежить переконання, що пацієнти, які потребують трансфузій не повинні турбуватися про безпеку та якість компонентів крові, які використовуються для їхнього лікування, а бути впевненими в їхній безпеці та якості.

Цілісність – принцип, який визначає, що національна система крові, незалежно від відомчого чи територіального підпорядкування, має використовувати єдині правила та процедури під час організації донорства, заготівлі, переробці, тестування, розподілу, транспортування та аудиту належного застосування компонентів крові з лікувальною метою. Національна система крові працює передусім для задоволення потреб кожного громадянина України.

Якість – принцип якості включає в себе не тільки забезпечення якості тестування крові, але і запровадження оцінки якості на кожному з етапів організації донорства, заготівлі, переробки, тестування, розподілу, транспортування донорської крові та її компонентів та зберігання і належного застосування компонентів крові з лікувальною метою.

Інноваційність – принцип, який передбачає своєчасне виявлення трансфузійно-трансмісивних інфекцій, з використанням сучасних технологій, які мають покращену специфічність та чутливість; впровадження лабораторних та клінічних методів зменшення несприятливих реакцій внаслідок застосування компонентів крові з лікувальною метою відповідно до сучасних міжнародних стандартів та виявлення нових ризиків.

Підзвітність – принцип, який передбачає регулярне звітування перед державою, суспільством та територіальними громадами про результати роботи у доступній формі та гарантує доступ до повної та правдивої інформації про наявність запасів компонентів крові, місця та часу проведення кожного з етапів заготівлі, переробки, тестування, розподілу, транспортування донорської крові та її компонентів та результати аудиту належного застосування компонентів крові з лікувальною метою.

Повага та визнання – головною цінністю будь-якої системи є людина. Національна система крові сприяє формуванню поваги та визнання жертовності донорів шляхом запровадження механізмів мотивації та поваги у суспільстві. Окрім того держава сприяє ініціативам бізнесу та громадянського суспільства у сфері організації донорства, заготівлі донорської крові та її компонентів.

4. Шляхи і способи розв’язання проблем

Розв’язання проблем передбачається здійснити шляхом:

• створення єдиної національною системи крові під очільництвом МОЗ;
• визначення пріоритетів національної системи крові для забезпечення їх першочергового фінансування;
• гармонізації нормативно-правової бази в галузі громадського здоров’я з європейським законодавством;
• забезпечення функціонування державного трансфузіологічного центру в складі державної установи, що належить до сфери управління МОЗ як координатора національної системи крові;
• створення у складі МОЗ відповідного структурного підрозділу та забезпечення функціонування Незалежного компетентного органу                                                                                               з
• інспектування та рецензування несприятливих випадків при лікуванні із застосуванням компонентів донорської крові;
• задоволення на національному та регіональному рівні потреб населення в компонентах з донорської крові;
• забезпечення централізації на рівні Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя заготівлі, переробки, тестування, зберігання, утилізації (знищення) розподілу та контролю якості донорської крові та її компонентів;
• залучення бізнес середовища та громадянського суспільства для розвитку системи, запровадження інноваційних технологій та промотування донорства крові, включаючи можливість формування державно-приватного партнерства щодо організації обігу компонентів донорської крові, а також аудиту належного клінічного застосування компонентів донорської крові;
• удосконалення аналітичної та інформаційної складових національної системи крові, створення єдиної системи обміну інформацією у режимі реального часу;
• запровадження системи управління якістю в національній системі крові та механізму гемонагляду;
• забезпечення прозорості та підзвітності використання доступних ресурсів.

Забезпечення розвитку національної системи крові здійснюватиметься за такими напрямами:

• формування єдиної структури національної системи крові, що передбачає:
• запровадження стратегічного планування розвитку системи крові із залученням зацікавлених сторін, що дасть змогу визначити місію, цілі та заходи у сфері створення та розвитку системи крові на національному, регіональному рівнях та в госпітальних округах;
• реалізацію принципу пріоритетності забезпечення запасів компонентів крові як універсального та загальнодоступного ресурсу країни;
• проведення аудиту, оптимізації мережі та консолідації аналітичних ресурсів національної системи крові;
• утворення в складі Центру громадського здоров’я МОЗ трансфузіологічного центру як окремого структурного підрозділу, що здійснює координацію, управління та моніторинг програм національної системи крові на державному рівні;
• покладення на Центр громадського здоров’я МОЗ функцій із супроводження та контролю виконання управлінських рішень національної системи крові, зокрема із створення та підтримки єдиної системи обміну інформацією у режимі реального часу, методичного керівництва діяльності національної системи крові;
• покладення функцій заготівлі, переробки, тестування, зберігання, транспортування, утилізації (знищення) та розподілу донорської крові та її компонентів на установи системи крові;
• утворення національного та регіональних трансфузіологічних комітетів, як дорадчих органів з питань реалізації стратегії і розв’язання поточних проблем в системі крові;
• створення на основі існуючих відділень трансфузіології мережі лікарняних банків крові з підрозділами трансфузійної імунології, а також лікарняних трансфузіологічних комітетів з метою забезпечення надання належної трансфузіологічної допомоги в закладах охорони здоров’я;
• визначення ефективного механізму співпраці установ системи крові з метою обміну інформацією про запаси компонентів донорської крові та закладів охорони здоров’я щодо наявних запасів та клінічного використання компонентів крові.
• вдосконалення законодавчої бази, що передбачає:
• визначення на законодавчому рівні засад державної політики у сфері забезпечення компонентами крові та актуалізацію Закону України «Про донорство та її компонентів»;
• адаптацію законодавства у сфері безпеки крові та її компонентів до законодавства ЄС, підготовку проектів нормативно-правових актів, з метою забезпечення функціонування національної системи крові, що регулює питання обігу компонентів донорської крові, а саме – організацію донорства, заготівлі, переробки, тестування, зберігання, використання, утилізації (знищення), розподілу, відпуску, транспортування, ввезення на територію України, вивезення з території України, транзиту через територію України та застосування компонентів донорської крові, а також належне застосування компонентів донорської крові з лікувальною метою.
• удосконалення стандартів та процедур з урахуванням міжнародної практики та сучасних технологій;
• врегулювання на законодавчому рівні питань безоплатного добровільного та контрактного донорства крові та її компонентів.
• розвиток потенціалу національних структур та установ системи крові в цілому та закладів охорони здоров’я, що передбачає:
• посилення інформаційно-аналітичної складової діяльності, зокрема шляхом удосконалення та уніфікації підходів до підготовки звітності та впровадження єдиної системи обміну інформацією у режимі реального часу;
• розроблення та впровадження навчальних програм для фахівців національної системи крові та закладів охорони здоров’я з урахуванням кращого європейського та міжнародного досвіду і для вищої та середньої медичної освіти;
• покращення якості послуг, що надаються установами системи крові на регіональному рівні та рівні госпітальних округів, шляхом стандартизації порядку і процедур діяльності, створення національної референс-лабораторії, запровадження нових методів та методик проведення лабораторних досліджень;
• розмежування функцій з надання послуг та контролю дотримання ліцензійних вимог до заготівлі, переробки, тестування, зберігання та розподілу донорської крові та її компонентів та належного клінічного застосування компонентів крові з лікувальною метою шляхом покладання відповідних функцій на ліцензійний підрозділ у структурі МОЗ;
• внесення відповідних змін до законодавства України щодо надання можливості суб’єктам господарювання здійснювати діяльність з обігу компонентів донорської крові на підставі відповідної ліцензії.
• формування інформаційної та комунікаційної складових в системі крові, що передбачає:
• відповідно до частини четвертої та п’ятої статті 18 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» запровадження єдиного національного реєстру донорів та осіб, яким заборонено виконувати донорські функції;
• організацію проведення загальнонаціональних інформаційно- просвітницьких кампаній щодо промоції добровільного безоплатного донорства крові та її компонентів, забезпечення системності інформаційних повідомлень стосовно важливості та жертовності донорства;
• підтримку та розвиток технологій, спрямованих на здобуття знань, вмінь та навичок щодо застосування компонентів крові з лікувальною метою;
• перегляд підходів до визначення статусу донора крові та її компонентів та запровадження нових механізмів мотивації донорства.
• удосконалення механізмів фінансування та консолідація державних ресурсів для національної системи крові, що передбачає:
• забезпечення централізованого фінансування шляхом відшкодування витрат на отримання одиниці кінцевого продукту;
• запровадження механізмів фінансування установ системи крові незалежно від форми власності та підпорядкування як єдиної мережі з метою реагування на потреби населення в умовах особливого періоду, надзвичайних ситуацій або стихійних лих;
• оптимізацію наявних фінансових ресурсів за рахунок запровадження сучасних технологій та методів роботи;
• урегулювання на законодавчому рівні процедури постачання і придбання компонентів крові за кошти;
• залучення додаткових коштів за рахунок джерел, не заборонених законодавством;
• формування державної політики з урахуванням принципів державно­приватного партнерства для вирішення питань національної системи крові.

5. Очікувані результати реалізації Стратегії

Реалізація цієї Стратегії сприятиме

• підвищенню сприйняття та участі громадян в організації добровільного безоплатного донорства крові у суспільстві;
• покращенню стану виробничої трансфузіології;
• забезпеченню інфекційної та імунологічної безпеки донорської крові та/або її компонентів;
• належному клінічному застосуванню компонентів і препаратів крові;
• забезпеченню достатніх запасів компонентів та препаратів крові для щоденного використання та у випадку надзвичайних ситуацій.
• Протягом 18 місяців з моменту набрання чинності Стратегії мають бути вирішені наступні питання:
• формування оновленої структури національної системи крові;
• перегляду, оптимізації та належного фінансування;
• підвищення рівня добровільного безоплатного донорства до 95%;
• налагодження надійної та чіткої автоматизованої системи тестування на трансфузійно-трансмісивні інфекції;
• впровадження автоматизованої системи управління інформацією в системі крові та створення національного реєстру донорів крові;
• максимальне повноцінне використання наявного сучасного оснащення.

Належно організована національна система крові результатом якої є самодостатнє забезпечення якісними та безпечними компонентами донорської крові є важливою складовою системи надання медичної допомоги, і слугує критерієм ефективності державної політики в сфері громадського здоров’я та біологічної безпеки населення.

6. Фінансове забезпечення реалізації Стратегії

Фінансування заходів щодо реалізації цієї Стратегії здійснюється за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів у межах асигнувань, що передбачаються на відповідний рік, благодійних фондів, міжнародної технічної та фінансової допомоги та інших джерел, не заборонених законодавством.

ЗАТВЕРДЖЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

ПЛАН ЗАХОДІВ

з реалізації Стратегії розвитку національної системи крові на період до 2022 року

1. Розробити проекти Законів України та забезпечити їх схваленя в Кабінеті Міністрів України:

Про внесення змін до Закону України «Про донорство крові та її компонентів» щодо врегулювання питань добровільного безоплатного донорства та сприяння розвитку конкурентного середовища у заготівлі та переробці донорської крові на компоненти, переробки плазми крові на препарати шляхом залучення громадського сектору та бізнесу за допомогою механізму приватно-державного партнерства.

Про внесення змін до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», яким передбачити вид діяльності, що підлягає ліцензуванню «взяття, переробка і зберігання донорської крові та її компонентів, реалізація їх та виготовлення з них препаратів.

МОЗ, Мінекономрозвитку,

інші заінтересовані центральні органи виконавчої влади.

І квартал 2019 року.

2. Забезпечити:

1) утворення в складі Державної установи «Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України» трансфузіологічного центру як структурного підрозділу, що здійснює координацію, управління та моніторинг програм в національній системі крові на загальнонаціональному рівні.

МОЗ

III квартал 2018 року.

2) створення референс-лабораторії національної системи крові;

МОЗ,

Національна академія медичних наук України (за згодою).

IV квартал 2018 року.

3) перепрофілювання відділень трансфузіології та відділень переливання крові в лікарняні банки крові або створення лікарняних банків крові у закладах охорони здоров’я, які використовують компоненти крові;

МОЗ, Міноборони,

Національна академія медичних наук,

обласні та Київська міська державні адміністрації.

ІІ квартал 2019 року.

4) утворення національного та регіональних трансфузіологічних комітетів, як дорадчих органів, на базі трансфузіологічного центру та відповідно установ служби крові і закладів охорони здоров’я, з питань реалізації стратегії і розв’язання поточних проблем в системі крові

МОЗ, обласні та

Київська міська державні адміністрації.

IV квартал 2018 року.

5) утворення підрозділів трансфузійної імунології у складі лабораторій закладів охорони здоров’я

МОЗ, обласні та

Київська міська державні адміністрації.

II квартал 2019 року.

6) розробку та затвердження нормативно-правових актів, що регулюють питання організації донорства, заготівлі, переробки, тестування, розподілу, транспортування та належного застосування донорської крові та її компонентів з лікувальною метою, з метою забезпечення функціонування єдиної системи крові

МОЗ, Національна академія

медичних наук (за згодою).

2018 – 2022 роки.

7) посилення інформаційно-аналітичної складової діяльності, зокрема шляхом удосконалення та уніфікації підходів до підготовки звітності та впровадження єдиних інформаційних систем і технологій.

МОЗ, Національна академія

медичних наук (за згодою).

II квартал 2019 року

8) розроблення та впровадження навчальних програм для усіх ланок технологічного процесу з урахуванням кращого європейського та міжнародного досвіду

МОЗ.

IV квартал 2018 року.

9) покращення якості послуг, що надаються установами системи крові на регіональному рівні та рівні госпітальних округів, шляхом стандартизації порядку і процедур діяльності, запровадження нових методик проведення досліджень та впровадження менеджменту якості

МОЗ, обласні та Київська міська

державні адміністрації.

2018- 2020 роки.

10) розроблення та запровадження в установах системи крові та закладах охорони здоров’я автоматизованої системи для оперативного контролю компонентів крові (ідентифікації донора, донації кожного окремого компонента, ідентифікації трансфузії компонента крові та реципієнта, документації)

МОЗ, Національна академія

медичних наук (за згодою).

ІІІ квартал 2019 року.

11) запровадження єдиного національного реєстру донорів та осіб, яким заборонено виконувати донорські функції

МОЗ.

ІІІ квартал 2019 року.

12) проведення загальнонаціональних інформаційно-просвітницьких кампаній щодо промоції донорства

МОЗ, обласні та Київська міська

державні адміністрації.

2018 – 2022 роки.

13) удосконалення механізмів фінансування та консолідації державних ресурсів для системи крові

МОЗ, Мінфін.

ІІ квартал 2019 року.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!