Захист дітей від інфекційних хвороб

Інфекційні хвороби до цього часу є однією з основних причин інвалідизації та смертності населення в усьому світі. На думку експертів ВООЗ, підвищення рівня інфекційних захворювань пов’язане з демографічним вибухом (збільшенням кількості населення Землі майже до 7?млрд чоловік), а також соціально-економічними факторами, військовими конфліктами, внутрішньою та зовнішньою міграцією, екологічними катаклізмами, появою нових нозологічних форм таких хвороб. Надзвичайно важливою є проблема інфекційних захворювань у дітей, адже у більшості випадків вони протікають у тяжкій формі, мають ускладнення, що призводить до негативних наслідків.

Найефективніший спосіб захисту від інфекційних захворювань — профілактичні щеплення, тобто введення в організм людини медичних імунобіологічних препаратів для створення специфічної несприйнятливості до згаданих хвороб. Але в Україні існує ряд проблем, пов’язаних із цим: недостатність препаратів для імунопрофілактики, антивакцинальна кампанія у ЗМІ, недовіра українців до медицини тощо.

З метою вирішення цих завдань в нашій країні проводиться інформаційна кампанія «Захист дітей від інфекційних хвороб» (далі — кампанія). Її мета — надати українцям правдиву інформацію щодо вакцинації, інфекційних хвороб та можливостей сучасної медицини щодо їх попередження.

Презентація кампанії відбулася 5?липня 2010?р. у Києві за участю Василя Лазоришинця, першого заступника міністра охорони здоров’я; Юкіе Мокуо, представника ЮНІСЕФ в Україні; Раїси Моісеєнко, директора Департаменту материнства, дитинства та санаторного забезпечення МОЗ; Катерини Булавінової, медичного експерта ЮНІСЕФ. Кампанія проводиться МОЗ України спільно з ЮНІСЕФ та деякими рекламними агенціями, які на безоплатній основі розробили та виготовили плакати на підтримку вакцинації. У рамках презентації пройшов майстер-клас для представників ЗМІ, в ході якого медичний експерт відповів на питання щодо імунопрофілактики.

В. Лазоришинець повідомив, що в Україні від інфекційних хвороб вакциновано 80,6% населення. Цього недостатньо, оскільки для створення колективного імунітету необхідно, щоб зазначений показник перевищував 95%. Нині це питання набуло особливої актуальності, оскільки в Таджикистані відзначено епідемію поліомієліту, а в Болгарії — краснухи. Крім того, саме влітку міграція населення найвища. В. Лазоришинець наголосив, що згідно зі статистичними даними кожен українець живе в середньому на 9?років менше через інфекційні хвороби. Їх небезпека зумовлена виникненням ускладнень. Краснуха у вагітних може призвести до викидня, розвитку вад серця плода; гепатит В — до розвитку цирозу та раку печінки; поліомієліт — парезу, паралічу. Смертність від деяких інфекційних захворювань становить майже 100%.

За словами Юкіє Мокуо, нині у світі відзначається складна ситуація щодо інфекційних хвороб, підтвердженням чого є спалахи епідемій. Доповідач звернулася до громадськості із закликом посприяти вирішенню цієї проблеми, а саме пройти вакцинацію.

У свою чергу Р. Моісеєнко зазначила: «Якщо є можливість попередити захворювання, то нею не можна нехтувати». Розвиток епідемій поліо­мієліту, дифтерії, кору, краснухи та інших захворювань це, перш за все, наслідки недоліків імунопрофілактики, відсутності достовірної інформації та страху перед вакцинацією.

Згідно з наказом МОЗ від 03.02.2006 р. №?48 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» (далі — наказ) щеплення проводять за віком, за станом здоров’я, на ендемічних та ензоотичних територіях, за епідемічними показниками.

Щеплення за віком проводять проти туберкульозу*, гепатиту В, дифтерії, кашлюку, правця, поліомієліту, гемофільної інфекції, кору, краснухи, паротиту; за станом здоров’я — проти грипу (пацієнти з ВІЛ, первинним імунодефіцитом, хронічними захворюваннями печінки), пневмо­кокової та менінгококової інфекції (аспленія, лімфома), вітряної віспи (хронічна ниркова недо­статність), гепатиту В (трансплантація органів, хворим, що перебувають не гемодіалізі), гепатиту А (ураження печінки, трансплантація).

Від туляремії, бруцельозу, сибірки, лепто­спірозу, гарячки Ку, кліщового енцефаліту, чуми, черевного тифу, грипу, жовтої лихоманки, сказу, дифтерії, правця, гепатиту А, поліомієліту, кору, епідемічного паротиту, краснухи, менінгококової інфекції, гепатиту В щеплення проводять на ендемічних та ензоотичних територіях та за епідемічними показниками. Наприклад, згідно з наказом вакцинації від сказу (особливо небезпечної хвороби, смертність від якої досягає 100% рівня) підлягають працівники ветеринарних лабораторій та клінік, боєнь, мисливці, ветеринари, особи при зверненні за медичною допомогою з приводу укусів, подряпин хворими тваринами або такими, у яких підозрюють сказ. Також у наказі визначено показання щодо згаданих захворювань.

Одним із важливих питань, яке хвилює батьків, є безпека вакцинації. Лікарі наголошують, що імунобіологічні препарати, як і будь-які інші, мають показання до застосування, протипоказання, особливості застосування, також існує можливість виникнення побічних реакцій.

До наказу додається Інструкція щодо організації епідеміологічного нагляду за побічною дією таких препаратів. В ній, зокрема, зазначено, що поствакцинальний період найчастіше проходить безсимптомно. Проте у 5–30% осіб, яким проведено щеплення, можуть виникнути допустимі вакцинальні реакції, які поділяються на післявакцинальні реакції та ускладнення.

До післявакцинальних реакцій відносяться нестійкі патологічні (функціональні) зміни в організмі: підвищення температури тіла, біль, набряк м’яких тканин менше 50?мм, гіперемія у місці введення менше 80?мм, інфільтрат менше 20?мм, лімфа­денопатія, головний біль, дратівливість, порушення сну, висипання неалергічного ґенезу, анорексія, нудота, біль у животі, диспепсія, діарея, катаральні явища, міалгія, артралгія. Післявакцинальні ускладнення — це стійкі функціональ­ні та морфологічні зміни в організмі, що виходять за межі фізіологічних коливань і призводять до значних порушень стану здоров’я: абсцеси, анафілактичний шок та анафілактоїдні реакції, алергічні реакції (набряк Квінке, висипання типу кропивниці, синдром Стівенса — Джонсона, Лаєлла), гіпотензивний-гіпореспонсивний синдром (гостра серцево-судинна недостатність, гіпотонія, тимчасове порушення або втрата свідомості, судинні порушення в анамнезі) тощо.

Інструкція чітко визначає процедуру моніторингу післявакцинальних реакцій. Адже побічні дії вакцин не повинні перевищувати негативний вплив на організм самої хвороби.

Одне з головних завдань держави — забезпечення якості та доступності відповідних препаратів. Для проведення профілактичних щеплень застосовують медичні імунобіологічні препарати, зареєстровані в Україні в порядку, встановленому законодавством. Дотримання належних умов зберігання і транспортування вакцин — важлива складова забезпечення їх якості, ефективності та безпеки. Контроль за дотриманням умов холодового ланцюга** здійснюється державним підприємством «Центр імунобіологічних препаратів» спільно з регіональними підрозділами Державної санітарно-епідеміологічної служби України.

Отже, головне завдання кампанії «Захист дітей від інфекційних хвороб» — донес­ти до громадськості достовірну інформацію стосовно імунопрофілактики, яка є найефективнішим способом попередження інфекційних захворювань.

Дар’я Чудутова, фото Сергія Бека
*При туберкульозі імунітет нестійкий, тому при вакцинації БЦЖ імунітет формується лише на декілька років. Проведення вакцинації зумовлено високою частотою генералізації туберкульозу у дітей та необхідністю їх захисту у перші роки життя.



**Холодовий ланцюг — система, що забезпечує оптимальний температурний режим на всіх етапах транспортування імунобіологічних препаратів.

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті