Реалії реформи пенітенціарної медицини

19 Грудня 2018 11:03 Поділитися
13 грудня 2018 р. у центрі «ЛІГАБізнесІнформ» відбулася прес-конференція на тему «Відсутність ліків та персоналу — реалії реформи пенітенціарної медицини». Організатором заходу виступила громадська організація «Україна без тортур», що об’єднує людей, які виступають за викорінення катування та іншого жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження та покарання. Відсутність медичної допомоги, ліків, переривання лікування — це тортури, таким став головний посил усіх спікерів.

Наразі в нашій державі триває реформа не лише охорони здоров’я, але й пенітенціарної системи України (далі — ПСУ), де медицина в органах і установах виконання покарання є однією з основних складових.

Законом України від 02.10.2012 р. № 5409-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» щодо національного превентивного механізму» на Уповноваженого покладено функції Національного превентивного механізму, що передбачається Факультативним протоколом до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання, ратифікованого Україною у 2006 р. Для цього Упов­новажений здійснює регулярні візити в місця несвободи, проводить опитування засуджених і ув’язнених осіб, вносить власні пропозиції державним органам, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності та вчиняє інші наглядові й превентивні функції.

Концепція реформування ПСУ схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України (далі — КМУ) від 13.09.2017 р. № 654-р на продовження розпочатої ще в травні 2016 р. реформи, відповідно до якої Державну пенітенціарну службу ліквідували, а її функції перейшли до Міністерства юстиції (далі — Мін’юст). Таким чином, до управління Мін’юсту віднесли:

  • 113 кримінально-виконавчих установ;
  • 12 слідчих ізоляторів;
  • 17 установ виконання покарань з функцією слідчих ізоляторів;
  • 6 виховних колоній;
  • 90 промислових і 11 сільськогосподарських підприємств та установ виконання покарань;
  • 18 закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України (ДКВСУ);
  • інші заклади.

Концепція вказує на велику кількість проб­лем, що існують на сьогодні, — застарілу матеріальну базу діючих пенітенціарних закладів, неналежну забезпеченість складу воєнізованих формувань ДКВСУ, погані умови утримання засуджених і ув’язнених (у тому числі антисанітарія), плинність кадрів через низьку заробітну плату тощо.

Проте саме стан медицини закладів ПСУ є окремою гіркою темою. У вже згаданій Концепції визначено, що 70% медичного обладнання пенітенціарних закладів є застарілим, неробочим чи технічно зношеним, а медичні установи системи недостатньо укомплектовані. Надання якісної медичної допомоги засудженим та ув’язненим було і лишається серйозною проблемою в Украї­ні, оскільки, не отримуючи нормального лікування, люди страждають, а ті, хто виходить недолікованим з пенітенціарних закладів, розповсюд­жують небезпечні інфекційні хвороби. Саме про такі проблеми в контексті реформування ПСУ говорили учасники прес-конференції.

З метою вдосконалення забезпечення системи охорони здоров’я ДКВСУ та задля поліпшення умов утримання людей у пенітенціарних закладах Концепція передбачала створення нової установи, яка б забезпечила здійснення медичної реформи в пенітенціарних закладах. Лікарі цих закладів, відповідно, повинні перейти від підпорядкування керівнику установи виконання покарання до підпорядкування новому органу, що має забезпечити неупередженість під час встановлення діагнозу та поліпшити рівень надання допомоги. Кабінет Міністрів України розпорядженням від 13.09.2017 р. № 684-р створив державну установу «Центр охорони здоров’я ДКВСУ» (далі — Центр), забезпечення утримання якої покладено на Мін’юст. За координацію напрямів роботи та спрямування діяльності Центру відповідає заступник міністра юстиції України Денис Чернишов.

Олександр Гатіятуллін, керівник громадської організації «Україна без тортур», громадський монітор Національного превентивного механізму, розповів, що в 2016 р. він входив до складу робочої групи з розробки проекту Концепції реформування ПСУ. Відповідно, він вважає себе певною мірою відповідальним за нинішню ситуацію, яка склалася у сфері забезпечення системи охорони здоров’я для засуд­жених та осіб, узятих під варту. Після утворення Центру, за його словами, медичний персонал нарешті було демілітаризовано і він виводився зі штату установ виконання покарання. На початку 2018 р. призначили керівників філій Цент­ру. Таким чином, можна сказати, що одна з найважливіших частин Концепції була реалізована.

Проте, як зауважив спікер, у доповіді Упов­новаженого Верховної Ради України з прав людини за 2017 р. було зазначено, що особливе занепокоєння викликає ситуація з наданням медичної допомоги в’язням. Тому протягом 2018 р. в рамках Національного превентивного механізму основна увага моніторів акцентувалася на стані забезпечення права на охорону здоров’я ув’язнених та засуджених осіб, гарантованого ст. 49 Конституції України.

Протягом 2018 р. представники громадських організацій наносили моніторингові візити як в рамках Національного превентивного механізму, так і в рамках мандату спостережних комісій. О. Гатіятуллін особисто взяв участь у 4 візитах до слідчого ізолятору, 2 виправних колоній і установ виконання покарань та розповів присутнім про проблеми, які він побачив особисто. Одна з них — відсутність медичних працівників, оскільки після звільнення з попередніх атестованих посад вони або змінили роботу взагалі, або перейшли на інші атестовані посади заради державних соціальних гарантій.

Недостатня кількість медичних кадрів спричиняє неповну забезпеченість пацієнтів пенітенціарних закладів медичними послугами. Як приклад, за відсутності фельдшера заклад не має можливості надання цілодобової допомоги. У свою чергу, це стає причиною порушення порядку первинного медичного огляду, який повинен здійснюватися під час прибуття особи до закладу ПСУ, але він є неможливим, допоки медичний працівник не вийде на роботу. Таким чином, огляд прибулого може бути відкладений на добу і більше. Такі факти спричиняють серйозний ризик переривання замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ), а також зараження новоприбулим важкими інфекційними хворобами інших людей.

Крім того, О. Гатіятуллін порушив питання недостатньої обізнаності лікарів, які переходять на роботу в пенітенціарні заклади із закладів Міністерства охорони здоров’я України, щодо специфіки діяльності ПСУ. На його думку, можливо, у такому разі ці медичні працівники могли б проходити відповідне навчання, що покращило б виконання ними ряду притаманних тільки медичним частинам ПСУ завдань, які не обмежуються лише наданням медичної допомоги.

Головною проблемою, виявленою в ході зазначеного моніторингу, спікер назвав повільну передачу лікарських засобів та медичних виробів з балансу пенітенціарних закладів на баланс новоствореного Центру. Внаслідок цього в деяких установах доступ до ліків або обмежений, або взагалі відсутній. Проте найбільш негативними є факти переривання ЗПТ і протитуберкульозного лікування, які є життєво необхідними для пацієнтів.

Так, у ході моніторингового візиту до установи виконання покарань № 3 м. Кривий Ріг у листопаді в інфекційному блоці, де для 4 в’язнів було встановлено 3 ліжка, спікер особисто вислухав скарги на відсутність протитуберкульозної терапії протягом декількох місяців. Виявилося, що згідно із записами в медичних листах остання видача ліків відбулася ще в серпні, і 23 особи, що знаходилися у блоці, були надовго позбавлені призначеної їм терапії. При цьому потрібні ліки в кількості декількох десятків упаковок зберігалися в сейфі у кабінеті фтизіатра, частина з них вже була з простроченим від жовтня терміном придатності. За його словами, це, на жаль, непоодинокий випадок, який виявляють монітори в ході візитів до закладів ПСУ.

Позитивним у своїй промові спікер назвав реагування Центру на повідомлення моніторів щодо результатів їх візитів і вжиття відповідних заходів. Для виправлення вищезазначених проб­лем спікер закликав об’єднати зусилля робочої групи з моніторингу дотримання прав на отримання медичної допомоги в місцях несвободи, працівників Центру та Міністерства охорони здоров’я України (МОЗ) для напрацювання конкретних заходів з метою вирішення подібних системних проблем ПСУ.

Схожі проблеми відзначила і Валерія Батуринська, спеціаліст відділу інспектування спеціальних об’єктів департаменту реалізації Національного превентивного механізму Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Найпоширенішим зі звернень громадян, за її словами, є саме питання дотримання прав осіб, які утримуються в місцях несвободи, й надання їм медичної допомоги.

З початку 2018 р. працівниками Секретаріату Уповноваженого в рамках Національного превентивного механізму здійснено 52 моніторингових візити, у тому числі у 27 слідчих ізоляторів та установ виконання покарань з функцією ізоляторів, 23 виправні колонії та 2 виправних цент­ри. Серед виявлених проблем — неукомплектованість медичного штату, затримки з передачею ліків на баланс Центру та повільне отримання ліцензій на провадження господарської діяльності з медичної практики в закладах та філіях Центру, неотримання багатьма закладами Центру акредитації, низький стан та якість надання медичної допомоги в закладах ПСУ тощо.

Так, В. Батуринська повідомила, наприклад, що в Чернівецькому слідчому ізоляторі утримувалася особа, яка за відсутністю стаціонарного відділення проходила лікування в камері, умови в якій не відповідали санітарним вимогам. Таким чином, за подібними виявленими фактами Уповноважений висунув до Мін’юсту вимоги усунути виявлені недоліки, що допомогло покращити ситуацію в певних областях України. У Чернівецькому слідчому ізоляторі, наприклад, створили стаціонарне відділення, установи виконання покарань деяких інших областей передали наявні на їх балансі ліки, а їх медичні частини нарешті пройшли акредитацію.

Поміж іншого, О. Батуринська наголосила на вкрай низькому санітарному рівні більшості пенітенціарних закладів, що зумовлено, у тому числі, відсутністю відповідальних за санітарний стан осіб. Подібні факти спричиняють, за її словами, розповсюдження інфекцій та погіршують стан засуджених і ув’язнених осіб, тому постійно перебувають на контролі Уповноваженого. Наступного року спеціалісти Секретаріату здійснять повторні моніторингові візити, продовжать здійснювати аналіз виявлених фактів та цим самим сприяти поліпшенню ситуації у сфері пенітенціарної медицини.

Владислав Денисенко, старший фахівець відділу адвокації Благодійної організації «100 відсотків життя», зазначив, що в ході реформи ПСУ неправильно розставлено пріоритети — основ­ним має бути саме життя та здоров’я людини. Окрім вже згаданих проблем, він звернув увагу присутніх на інші негативні моменти. Перше — це питання якості проведення закупівель медикаментів для засуджених з туберкульозом, ВІЛ-інфекцією, гепатитом С. Так, за одним із проведених Центром тендерів закуплено препарати, які не рекомендовані Всесвітньою організацією охорони здоров’я для застосування. Також виникли зауваження до проведення тендера із закупівлі препаратів для лікування гепатиту С, оскільки їх кількість під час закупівлі не відповідала реальній потребі ПСУ.

У той же час спікер позитивно відгукнувся щодо позиції Мін’юсту стосовно плану переходу держави з донорського фінансування на фінансування за рахунок бюджетних коштів. Завдяки цьому, за його словами, потреба у препаратах для лікування туберкульозу та ВІЛ-інфекції на 2019 р. повністю покривається за кошти державного бюджету.

Експерт Благодійної організації «Вільна зона» Костянтин Автухов підтвердив наявність усіх зазначених попередніми спікерами проблем і розповів про інші, виявлені в ході планових візитів, а також окремих візитів, здійснених за власною ініціативою, суттєві недоліки. Серед них:

  • випадки переходу персоналу пенітенціарних закладів на інші посади з метою уникнення позбавлення атестації та здійснення медичної діяльності на іншій штатній посаді, що суттєво впливає на якість надання послуг;
  • переривання антиретровірусної терапії;
  • порушення прав засуджених на доступ до найпростіших лікарських засобів;
  • надходження ліків у неповному обсязі або ненадходження їх до пенітенціарних закладів взагалі.

Висновки

Представники неурядових організацій разом із представниками Департаменту з питань реалізації Національного превентивного механізму Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини розповіли про наявність багатьох проблем у сфері пенітенціарної медицини. Ненадання медичної допомоги є неналежним поводженням, яке, наголошують вони, у деяких випадках можна розцінювати як катування.

Передача функції надання медичної допомоги засудженим та узятим під варту особам від Мін’юсту до МОЗ дозволить, за словами спікерів, суттєво зекономити на закупівлі медикаментів, покращити ситуацію з кадровим забезпеченням, знизити ризик переривання лікування та усунути проблему обстеження і надання консультацій особам з місць несвободи. Підписання договорів між Центром і Національною службою здоров’я України дозволить отримати кошти за якісне надання медичної допомоги.

В умовах реформування найважливішим лишається покращення надання медичної допомоги особам у місцях несвободи, що є суспільною проблемою, а не тільки одного чи декількох закладів. Адже після звільнення з пенітенціарних закладів люди повертаються в суспільство, поширюючи всі недоліковані інфекції серед населення.

Ліна Лисенко,
фото надані прес-центром «ЛІГАБізнесІнформ»

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті