Проект Закону України «Про саморегулівні організації»

Розроблений Мінекономрозвитку та оприлюднений на сайті відомства 28.12.2018 р.

Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про саморегулівні організації»

Мета: впровадження з урахуванням вітчизняного та міжнародного досвіду належної нормативної основи для розвитку саморегулювання господарської та професійної діяльності в Україні шляхом надання можливості суб’єктам господарської та професійної діяльності здійснювати саморегулювання такої діяльності через об’єднання у саморегулівні організації, а також створення законодавчих підстав  для делегування саморегулівним організаціям окремих повноважень (функцій) органів державної влади та органів місцевого самоврядування з регулювання господарської та професійної діяльності, або ж покладання на них таких повноважень (функцій).

  1. Підстава розроблення проекту акта

Проект Закону України «Про саморегулівні організації» (далі — проект Закону) розроблено Міністерством економічного розвитку і торгівлі спільно з експертами ФАО/ЄБРР та Офісу ефективного регулювання на виконання підпунктів 2, 3 пункту 1 Плану заходів з реалізації Концепції реформування інституту саморегулювання в Україні (розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2018 р. № 598-р), яким Міністерству економічного розвитку і торгівлі встановлено завдання щодо розроблення і внесення на розгляд Кабінету Міністрів України проекту закону щодо саморегулювання в Україні.

  1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Як зазначено Урядом в Концепції реформування інституту саморегулювання в України (розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року № 308-р), державна політика дерегуляції, спрямована на зменшення державного регуляторного навантаження на господарську та професійну діяльність, нерозривно пов’язана із потребою у створенні системної і цілісної правової основи саморегулювання такої діяльності.  Разом з тим, на сьогодні у законодавстві відсутні єдині підходи до здійснення саморегулювання відповідними суб’єктами. Відсутній в законодавстві і комплексний підхід до порядку створення та діяльності саморегулівних організацій, їх утворення та діяльність передбачені виключно законами, що регулюють окремі сфери господарської або професійної діяльності.

Результати аналізу спеціального законодавства свідчать про закріплення можливості саморегулювання у 15 сферах. Такими сферами є оціночна діяльність, оцінка земель, землеустрій, архітектурна діяльність, діяльність на оптових ринках сільськогосподарської продукції, сільськогосподарська дорадча діяльність, професійна діяльність на ринку цінних паперів, діяльність арбітражних керуючих, адміністрування недержавних пенсійних фондів, діяльність кредитних спілок, страхова діяльність, організація формування та обігу кредитних історій, туризм, діяльність організацій/об’єднань роботодавців, енергетична ефективність. Водночас у чотирьох сферах відсутнє належне нормативне врегулювання порядку створення та діяльності саморегулівних організацій.

Офіційно визнано в Україні лише 24 саморегулівні організації, що провадять діяльність у шести сферах, зокрема вісім саморегулівних організацій з оціночної діяльності, в тому числі з оцінки земель, дві — із землеустрою, п’ять — з діяльності арбітражних керуючих, чотири — з архітектурної діяльності, п’ять — з професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Разом з тим, в окремих сферах господарської та професійної діяльності існують організації, що за сукупністю виконуваних ними функцій та за властивими їм ознаками можуть бути віднесені до саморегулівних, але законодавством не передбачено можливості саморегулювання у відповідних сферах, зокрема, це охоронна діяльність, рекламна діяльність, діяльність у сферах медицини та освіти.

Необхідність подальшого розвитку саморегулювання у певних сферах також констатується низкою інших актів, зокрема:

  • у інформаційні сфері — Доктриною інформаційної безпеки України, затверджена Указом Президента України від 25 лютого 2017 р. № 47 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про Доктрину інформаційної безпеки України»;
  • у сфері туризму та курортів — Стратегією розвитку туризму та курортів на період до 2026 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 р. № 168;
  • у аграрній сфері — у Концепції Державної цільової програми розвитку аграрного сектору економіки на період до 2021 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1437.

Отже, саморегулювання можливе не лише в тих сферах, щодо яких законодавством передбачено обов’язковість/можливість утворення саморегулівних організацій, а і в інших сферах господарської та професійної діяльності, що, з одного боку, може бути зумовлено попитом на таку форму регулювання у самих суб’єктів господарювання, з іншого, — спроможністю саморегулівних організацій більш ефективно забезпечити здійснення функції з регулювання у відповідних сферах.

Результати аналізу нормативної основи саморегулювання та особливостей діяльності існуючих саморегулівних організацій свідчать про наявність таких проблем:

  • відсутність належного врегулювання на законодавчому рівні питань саморегулювання господарської та професійної діяльності;
  • відмінність підходів до процедур здійснення саморегулювання у різних сферах, зокрема відсутність системного підходу до інституту саморегулювання на законодавчому рівні;
  • неврегулювання на законодавчому рівні питання щодо утворення та діяльності саморегулівних організацій;
  • фактичне утворення саморегулівних організацій у тих сферах діяльності, в яких законодавством допускається їх утворення, лише у третині випадків, при цьому серед існуючих на сьогодні саморегулівних організацій тільки частина виконує свої функції;
  • здійснення саморегулівними організаціями повноважень з урахуванням виду діяльності, обсяг та зміст яких призводить до викривлення самої сутності саморегулювання;
  • наявність в Україні організацій, які мають ключові ознаки саморегулівної організації, але законодавством не передбачено можливості їх функціонування у такому статусі;
  • відсутність належної законодавчої основи для здійснення контролю за виконанням саморегулівними організаціями делегованих їм державними органами функцій з регулювання господарської діяльності.

Враховуючи, що зазначені проблеми потребують системного та комплексного розв’язання, схваленою Урядом Концепцією реформування інституту саморегулювання в Україні  та затвердженим планом заходів з її реалізації передбачено створення єдиної комплексної законодавчої та організаційної основи саморегулювання.

  1. Суть проекту акта

Запропонований проект Закону визначає загальні засади саморегулювання господарської та професійної діяльності, правові та організаційні засади утворення та діяльності саморегулівних організацій.

Для цілей законопроекту саморегулювання господарської або професійної діяльності визначається як самостійне регулювання господарської діяльності у певній сфері (галузі), або певного виду (видів), або на певному ринку чи професійної діяльності певного виду (видів) або на певному ринку, що здійснюється (може здійснюватися) суб’єктами такої діяльності через саморегулівні організації у певних формах, в саме шляхом:

  • регулювання відповідної господарської або професійної діяльності відповідно до затверджених саморегулівною організацією правил;
  • виконання саморегулівною організацією делегованих у встановленому порядку повноважень (функцій) центральних органів виконавчої влади, постійно діючих незалежних колегіальних органів, органів місцевого самоврядування щодо державного регулювання, моніторингу або контролю відповідної господарської або професійної діяльності;
  • виконання саморегулівною організацією покладених на неї законом повноважень (функцій) зі здійснення регулювання, моніторингу або контролю відповідної господарської або професійної діяльності.

Виходячи із встановлених проектом Закону форм саморегулювання, передбачено, що саморегулівні організації утворюються та діють на засадах добровільного або обов’язкового членства. При цьому за загальним правилом саморегулівні організації утворюються на засадах добровільного членства.

Обов’язковість членства усіх суб’єктів господарської  діяльності чи професійної діяльності в одній саморегулівній організації або обов’язковість членства таких суб’єктів господарської чи професійної діяльності у принаймні одній саморегулівній організації може бути встановлено виключно спеціальним законом у разі покладання на таку саморегулівну організацію законом повноважень (функцій) із здійснення регулювання, моніторингу або контролю відповідної господарської або професійної діяльності та/або у разі, коли законом передбачена можливість делегування таким організаціям відповідних повноважень (функцій).

Законопроектом визначаються принципи утворення та діяльності саморегулівних організацій, їх мета (цілі) та завдання, вимоги до установчих документів (статуту та правил), права та обов’язки членів саморегулівної організації, система органів управління, основні засади діяльності саморегулівних організацій, у тому числі їх взаємодія з державою, порядок здійснення контролю саморегулівною організацією за виконанням та дотриманням її членами правил саморегулівної організації, врегульовано питання конфлікту інтересу.

Законопроект передбачає рамкові законодавчі положення щодо можливості делегування саморегулівним організаціям повноважень (функцій) органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Подальший розвиток  саморегулювання в частині делегування відбуватиметься поетапно шляхом внесення відповідних змін у спеціальне (галузеве) законодавство, адже  можливість делегування тих чи інших повноважень (функції) має бути передбачено законом.

Запропоновані законопроектом обмеження щодо утворення та діяльності саморегулівних організацій передбачають, що:

  • саморегулівні організації не можуть утворюватися та діяти у сферах національної безпеки та оборони, забезпечення правопорядку;
  • утворення та діяльність саморегулівних організацій не можуть бути спрямовані на порушення економічної конкуренції (встановлено, що типові вимоги до статуту та правил саморегулівної організації для загального звільнення від попереднього одержання дозволу на узгоджені дії суб’єктів господарювання затверджуються Антимонопольним комітетом України.)

Інші обмеження щодо утворення та діяльності саморегулівних організацій можуть бути встановлені виключно законом, в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод людини;

З огляду на спеціальний суб’єктний склад (об’єднує суб’єктів господарської або професійної діяльності), мету (цілі) та завдання, що полягають, зокрема, у регулюванні господарської діяльності чи професійної діяльності  відповідно до затверджених саморегулівною організацією правил, наявності системи контролю за виконанням таких правил, можливості виконання делегованих або покладених повноважень, законопроект виокремлює саморегулівні організації як окремий вид об’єднання.

Встановлюється, що саморегулівна організація за організаційно-правовою формою утворюється як організація господарського саморегулювання або організація професійного самоврядування, де:

  • організація господарського саморегулювання — це саморегулівна організація суб’єктів господарювання, яка об’єднує юридичних осіб приватного права та/або фізичних осіб — підприємців за належністю до господарської діяльності у певній сфері (галузі), або певного виду (видів), або на певному ринку;
  • організація професійного самоврядування — це саморегулівна організація суб’єктів професійної діяльності, яка об’єднує фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб — підприємців та осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, за належністю до регульованої законом професійної діяльності певного виду (видів) або на певному ринку.

Водночас законопроект враховує той факт, що розпорошеність чинного законодавства призвела до об’єднання суб’єктів господарської та професійної діяльності в різні наявні організаційно-правові форми, та передбачає забезпечення як для діючих саморегулівних організацій, а так і для інших непідприємницьких товариств, які мають ознаки саморегулівних організацій (йдеться, насамперед, про громадські об’єднання та господарські об’єднання, членами яких є суб’єкти господарської або професійної діяльності), сприятливий перехід до нового законодавства.

Так, Прикінцевими та перехідними положеннями законопроекту, зокрема, встановлюється, що:

  • зареєстровані на момент набрання чинності цим Законом господарські об’єднання, громадські спілки, громадські організації, які об’єднують суб’єктів господарської або професійної діяльності у певній сфері та мають намір здійснювати свою діяльність як саморегулівні організації, набувають статусу саморегулівної організації без зміни організаційно-правової форми у разі приведення їх статуту у відповідність із вимогами цього Закону, створення органів управління, передбачених цим Законом, та прийняття правил саморегулівної організації (за бажанням вони можуть також реорганізуватися у саморегулівну організацію шляхом перетворення);
  • реєстраційні дії, пов’язані з набуттям статусу саморегулівної організації, перетворенням на саморегулівну організацію, здійснюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» без справляння плати;
  • без справляння плати за реєстраційні дії протягом п’яти років із дня набрання цим Законом чинності реєструються також зміни до статуту зареєстрованих на момент чинності цього Закону саморегулівних організацій, якщо такі зміни пов’язані з набранням чинності цим Законом.

Передбачається, що після набуття статусу саморегулівної організації  ці господарські об’єднання, громадські спілки, громадські організації  здійснюють свою діяльність та припиняються відповідно до цього Закону.

Прикінцевими та перехідними положеннями законопроекту вносяться зміни до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» та Закону України «Про третейські суди», пов’язані із прийняттям проекту Закону, що пропонується.

Встановлюючи загальне правове регулювання, законопроектом означено його сферу дії, зокрема передбачено, що його дія:

  • поширюється на суспільні відносини, що виникають у зв’язку з утворенням, діяльністю та припиненням саморегулівних організацій, які утворюються на засадах добровільного членства; особливості регулювання суспільних відносин щодо утворення, діяльності та припинення саморегулівних організацій, утворених на засадах добровільного членства, для саморегулювання господарської діяльності у певній сфері (галузі), або за певним видом (видами), або на певному ринку чи професійної діяльності певного виду (видів) або на певному ринку можуть визначатися іншими законами;
  • поширюється на суспільні відносини, що виникають у зв’язку з утворенням, діяльністю та припиненням саморегулівних організацій, які утворюються на засадах обов’язкового членства, якщо інше не встановлено законом, що передбачає їх утворення;
  • не поширюється на суспільні відносини у сферах суддівського самоврядування, прокурорського самоврядування, адвокатури та адвокатської діяльності, нотаріату, утворення, діяльності та припинення торгово-промислових палат; утворення, діяльності та припинення господарських об’єднань; утворення, діяльності та припинення громадських об’єднань, професійних спілок, організацій роботодавців, творчих спілок, інших непідприємницьких товариств, які не є саморегулівними організаціями.

Прикінцевими та перехідними положеннями передбачено набрання чинності запропонованого Закону України «Про саморегулівні організації», у разі його прийняття, через шість місяців з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 8 цього розділу (щодо доручень Кабінету Міністрів України), який набиратиме чинності з дня, наступного за днем опублікування відповідного Закону.

  1. Правові аспекти

У даній сфері правового регулювання діють, зокрема, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закони України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань», «Про захист прав споживачів», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

  1. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація проекту Закону не потребує додаткового фінансування з державного чи місцевих бюджетів.

  1. Прогноз впливу
  2. Позиція заінтересованих органів

Проект Закону потребує погодження з заінтересованими центральними органами виконавчої влади, Антимонопольним комітетом, Нацкомфінпослуг, НКЦПФР, НКРЗІ, НКРЕКП, та потребує проведення правової експертизи Мін’юстом.

Проект Закону не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

Проект Закону не стосується сфери наукової та науково-технічної діяльності.

Проект Закону не стосується соціально-трудової сфери.

  1. Громадське обговорення

Проект Закону потребує проведення громадського обговорення.

9. Запобігання дискримінації

У проекті Закону відсутні положення, які містять ознаки дискримінації. У законопроекті закріплено принцип недискримінації як один із принципів утворення та діяльності саморегулівних організацій.

  1. Запобігання корупції

У проекті Закону відсутні правила та процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

  1. Оцінка регуляторного впливу

Проект Закону підпадає під дію Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

  1. Прогноз результатів

Впровадження проекту Закону спрямоване на створення дієвих інструментів для організації взаємодії між суб’єктами господарської та/або професійної діяльності у певній сфері на засадах саморегулювання; поліпшення якості товарів (робіт, послуг) на ринках, де буде впроваджено саморегулювання, підвищення відповідальності виробників таких товарів (робіт, послуг) перед споживачем.

Проект Закону також встановлює рамкову основу для делегування саморегулівним організаціям окремих повноважень (функцій) органів державної влади та органів місцевого самоврядування з регулювання господарської та професійної діяльності або покладання на них таких функцій, що у свою чергу є кроком в напрямі зменшення адміністративного тиску на бізнес.

Саморегулювання господарської та професійної діяльності здатне забезпечити одержання конкурентних переваг на вітчизняному та міжнародному ринку для суб’єктів господарської та професійної діяльності; покращити інвестиційну привабливість, діловий клімат та конкурентоспроможність держави; стимулювати соціально-економічний розвиток в Україні; сприяти вступу українських виробників товарів (робіт, послуг) до міжнародних саморегулівних організацій.

Перший віце-прем’єр-міністр України — Міністр економічного розвитку і торгівлі України С. І. Кубів

Проект

Закон України «Про cаморегулівні організації»

Цей Закон визначає загальні засади саморегулювання господарської та професійної діяльності, правові, організаційні засади утворення та діяльності саморегулівних організацій.

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ

Стаття 1. Визначення термінів

  1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

організація господарського саморегулювання — це саморегулівна організація суб’єктів господарювання, яка об’єднує юридичних осіб приватного права та/або фізичних осіб — підприємців за належністю до господарської діяльності у певній сфері (галузі), або певного виду (видів), або на певному ринку;

організація професійного самоврядування — це саморегулівна організація суб’єктів професійної діяльності, яка об’єднує фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб — підприємців та осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, за належністю до регульованої законом професійної діяльності певного виду (видів) або на певному ринку;

посадова особа саморегулівної організації — голова та члени постійно діючого колегіального органу, члени контролюючого органу саморегулівної організації; голова та члени виконавчого органу (голова одноосібного виконавчого органу), члени спеціалізованих органів управління саморегулівної організації – у разі утворення виконавчого, спеціалізованих органів відповідно;

правила саморегулівної організації — внутрішній нормативний документ (документи), затверджений саморегулівною організацією, яким встановлюються вимоги щодо здійснення господарської або професійної діяльності, які є обов’язковими для членів саморегулівної організації; правила саморегулівної організації можуть включати в себе, зокрема, стандарти професійної або господарської діяльності, правила професійної етики, добровільні угоди, кодекси усталеної практики;

предмет саморегулювання — господарська діяльність у певній сфері (галузі), або певного виду (видів), або на певному ринку чи професійна діяльність певного виду (видів) або на певному ринку, яка регулюється саморегулівною організацією відповідно до законодавства та затверджених нею правил;

приватний інтерес — будь-який майновий чи немайновий інтерес посадової особи саморегулівної організації, фізичної особи, яка діє на підставі трудового договору чи цивільно-правового договору із саморегулівною організацією, який впливає чи може вплинути на забезпечення прав і законних інтересів саморегулівної організації та/або її членів;

cаморегулювання господарської або професійної діяльності — самостійне регулювання господарської діяльності у певній сфері (галузі), або певного виду (видів), або на певному ринку чи професійна діяльність певного виду (видів) або на певному ринку, що здійснюється суб’єктами такої діяльності через саморегулівні організації у  формах, визначених в статті 3 цього Закону;

саморегулівна організація — об’єднання суб’єктів господарювання або суб’єктів професійної діяльності для саморегулювання у визначених законом формах та межах здійснюваної ними господарської або професійної діяльності відповідно,  представництва і захисту своїх прав та інтересів;

суб’єкт господарської діяльності у певній сфері – суб’єкт господарювання (юридична особа приватного права та/або фізична особа – підприємець), який здійснює господарську діяльність у певній сфері (галузі), або певного виду (видів), або на певному ринку;

суб’єкт професійної діяльності у певній сфері – фізична особа, у тому числі фізична особа – підприємець, яка здійснює регульовану законом професійну діяльність певного виду (видів) або на певному ринку.

  1. Термін «істотна участь» вживається у цьому Законі у значенні, встановленому Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», терміни «потенційний конфлікт інтересів» та «реальний конфлікт інтересів» – у значенні, встановленому Законом України «Про запобігання корупції».

Стаття 2. Сфера дії цього Закону

  1. Цей Закон встановлює загальні засади саморегулювання господарської та професійної діяльності, що здійснюється через саморегулівні організації, визначає правовий статус та види таких організацій, принципи і порядок їх утворення та діяльності, способи спільної реалізації саморегулівними організаціями своїх цілей, засади державного регулювання і державного контролю.
  2. Дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, що виникають у зв’язку з утворенням, діяльністю та припиненням саморегулівних організацій, які утворюються на засадах добровільного членства. Особливості регулювання суспільних відносин щодо утворення, діяльності та припинення саморегулівних організацій, утворених на засадах добровільного членства, для саморегулювання господарської діяльності у певній сфері (галузі), або за певним видом (видами), або на певному ринку чи професійної діяльності певного виду (видів) або на певному ринку можуть визначатися іншими законами.
  3. Дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, що виникають у зв’язку з утворенням, діяльністю та припиненням саморегулівних організацій, які утворюються на засадах обов’язкового членства, якщо інше не встановлено законом, що передбачає їх утворення.
  4. Дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини у сферах:

1) суддівського самоврядування;

2) прокурорського самоврядування;

3) адвокатури та адвокатської діяльності;

4) нотаріату;

5) утворення, діяльності та припинення торгово-промислових палат;

6) утворення, діяльності та припинення господарських об’єднань;

7) утворення, діяльності та припинення громадських об’єднань, професійних спілок, організацій роботодавців, творчих спілок, інших непідприємницьких товариств, які не є саморегулівними організаціями.

Стаття 3. Форми саморегулювання господарської та професійної діяльності

  1. Cаморегулювання відповідно до цього Закону може здійснюватися суб’єктами господарської та професійної діяльності через саморегулівні організації у таких формах:

1) регулювання господарської діяльності у певній сфері (галузі), або певного виду (видів), або на певному ринку чи професійної діяльності певного виду (видів) або на певному ринку відповідно до затверджених саморегулівною організацією правил;

2) виконання саморегулівною організацією делегованих у встановленому порядку повноважень (функцій) центральних органів виконавчої влади, постійно діючих незалежних колегіальних органів, органів місцевого самоврядування щодо державного регулювання, моніторингу або контролю відповідної господарської або професійної діяльності;

3) виконання саморегулівною організацією покладених на неї законом повноважень (функцій) зі здійснення регулювання, моніторингу або контролю відповідної господарської або професійної діяльності.

Стаття 4. Принципи утворення та діяльності саморегулівних організацій

  1. Саморегулівна організація утворюється та здійснює свою діяльність на таких принципах:

1) законності;

2) рівності;

3) добровільності (якщо інше не визначено законом) та доступності участі;

4) недискримінації;

5) самоврядності;

6) самофінансування;

7) відповідальності;

8) ефективного регулювання;

9) самоспроможності при виконанні покладених або делегованих повноважень (функцій), у разі покладання або делегування таких повноважень (функцій);

10) відсутності майнового інтересу;

11) прозорості, відкритості, публічності.

  1. Законність передбачає здійснення саморегулівною організацією своєї діяльності відповідно до цього та інших законів України, недопустимості обмеження саморегулівними організаціями економічної конкуренції.
  2. Рівність передбачає, що саморегулівні організації є рівними відповідно до закону у своїх правах та обов’язках з урахуванням організаційно-правової форми саморегулівної організації, предмета та форми саморегулювання, а також те, що члени саморегулівної організації мають рівні права та обов’язки.
  3. Добровільність та доступність участі передбачає право особи на вільну участь або неучасть у саморегулівній організації (якщо інше не визначено законом), у тому числі в її утворенні, вступі до такої організації на умовах членства або припиненні членства у ній.
  4. Недискримінація передбачає заборону визначення умов (критеріїв) членства у саморегулівній організації на підставі ознак раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, за мовними та іншими ознаками, а також заборону надання будь-яких переваг на цих підставах.
  5. Самоврядність передбачає право членів саморегулівної організації самостійно здійснювати управління діяльністю саморегулівної організації відповідно до її мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування у діяльність саморегулівної організації, крім випадків, визначених законом.
  6. Самофінансування передбачає фінансування діяльності саморегулівної організації за рахунок вступних, членських та інших внесків, а також з інших не заборонених законодавством джерел.
  7. Відповідальність передбачає встановлення саморегулівною організацією відповідно до цього та інших законів України дієвих механізмів забезпечення дотримання (виконання) членами саморегулівної організації правил саморегулівної організації, а у разі якщо це передбачено законом — також забезпечення дотримання вимог законодавства.
  8. Ефективне регулювання передбачає запровадження та реалізацію правового регулювання, що базується на обґрунтованому обсязі регулювання, необхідного та здатного сприяти здійсненню господарської діяльності у певній сфері (галузі), або певного виду (видів), або на певному ринку чи професійної діяльності певного виду (видів) або на певному ринку з урахуванням інтересів споживачів продукції (робіт, послуг) та запобіганню і недопущенню необґрунтованого чи надмірного регуляторного навантаження на суб’єктів господарської або професійної діяльності. Ефективне регулювання також включає недублювання функцій органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що передбачає чітке розмежування компетенції цих органів та саморегулівних організацій з метою виключення подвійного регулювання та/або контролю за відповідною господарською або професійною діяльністю членів саморегулівної організації.
  9. Самоспроможність при виконанні покладених або делегованих повноважень (функцій) передбачає відповідність саморегулівної організації, на яку покладено або якій делеговано або може бути делеговано повноваження (функції), встановленим законодавством інституційним, організаційним та фінансовим критеріям, що є достатніми для виконання такою організацією відповідних повноважень (функцій).
  10. Відсутність майнового інтересу передбачає, що члени саморегулівної організації не мають права на частку майна саморегулівної організації та не відповідають за її зобов’язаннями. Доходи і майно (активи) саморегулівної організації не підлягають розподілу між її членами і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена саморегулівної організації, її посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).
  11. Прозорість, відкритість, публічність передбачають забезпечення саморегулівною організацією вільного доступу до інформації про її діяльність, у тому числі про прийняті саморегулівною організацією рішення та здійснені заходи.

Стаття 5. Правовий статус та види саморегулівних організацій

  1. Саморегулівна організація за організаційно-правовою формою утворюється як організація господарського саморегулювання або організація професійного самоврядування.
  2. Саморегулівна організація підлягає державній реєстрації як юридична особа відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».
  3. Саморегулівна організація є неприбутковою організацією.
  4. Саморегулівні організації утворюються та діють на засадах добровільного або обов’язкового членства.
  5. За загальним правилом саморегулівні організації утворюються на засадах добровільного членства. Обов’язковість членства всіх суб’єктів господарської діяльності у певній сфері (галузі), або певного виду (видів), або на певному ринку чи професійної діяльності певного виду (видів) або на певному ринку в одній саморегулівній організації або обов’язковість членства таких суб’єктів господарської чи професійної діяльності у принаймні одній саморегулівній організації може бути встановлено виключно спеціальним законом.
  6. Обов’язковість членства всіх суб’єктів господарської діяльності у певній сфері (галузі), або певного виду (видів), або на певному ринку чи професійної діяльності певного виду (видів) або на певному ринку в одній саморегулівній організації чи принаймні одній саморегулівній організації може встановлюватися законом у разі покладання ним на таку саморегулівну організацію повноважень (функцій) зі здійснення регулювання, моніторингу або контролю відповідної господарської або професійної діяльності та/або у разі, коли законом передбачено можливість делегування таким організаціям відповідних повноважень (функцій).

Стаття 6. Мета (цілі) та завдання саморегулівної організації

  1. Метою (цілями) саморегулівної організації є підвищення якості та безпечності продукції (робіт, послуг), що виготовляється (виконуються, надаються) членами такої організації, а також створення репутаційних вигод для своїх членів і формування довіри споживача шляхом, зокрема, забезпечення власними ресурсами та засобами самостійного, додаткового до визначеного законодавством регулювання господарської діяльності у певній сфері (галузі), або певного виду (видів), або певного ринку чи професійної діяльності певного виду (видів) або на певному ринку, що здійснюється членами такої саморегулівної організації, або відповідних покладених чи делегованих повноважень (функцій).
  2. Основними завданнями саморегулівних організацій є:

1) розроблення та затвердження правил господарської або професійної діяльності, забезпечення контролю їх виконання, а в разі покладення чи делегування повноважень (функцій) щодо регулювання, моніторингу чи контролю господарської або професійної діяльності — виконання відповідних покладених чи делегованих повноважень (функцій);

2) організація взаємодії між суб’єктами  господарської діяльності у певній сфері (галузі), або певного виду (видів), або на певному ринку чи професійної діяльності певного виду (видів) або на певному ринку;

3) захист прав та законних інтересів членів саморегулівної організації, представництво їх інтересів перед органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

4) підвищення відповідальності суб’єктів господарської або професійної діяльності перед споживачами;

5) підвищення якості і конкурентоспроможності продукції (робіт, послуг);

6) забезпечення відкритості та доступності інформації про продукцію (роботи, послуги) і умови її продажу (виконання, надання);

7) забезпечення економічної конкуренції у відповідній сфері господарської або професійної діяльності;

8) захист ринку від недобросовісних і некваліфікованих дій суб’єктів господарської або професійної діяльності.

  1. Законами може бути передбачено інші мету (цілі) та завдання саморегулівних організацій, що об’єднують суб’єктів господарської діяльності у певній сфері (галузі), або певного виду (видів), або на певному ринку чи професійної діяльності певного виду (видів) або на певному ринку.

Стаття 7. Обмеження щодо утворення та діяльності саморегулівних організацій

  1. Саморегулівні організації не можуть утворюватися та діяти у сферах національної безпеки та оборони, забезпечення правопорядку. Інші обмеження щодо утворення та діяльності саморегулівних організацій можуть бути встановлені виключно законом, в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод людини.
  2. Утворення та діяльність саморегулівних організацій не можуть бути спрямовані на порушення економічної конкуренції. Типові вимоги до статуту та правил саморегулівної організації для загального звільнення від попереднього одержання дозволу на узгоджені дії суб’єктів господарювання затверджуються Антимонопольним комітетом України.

Стаття 8. Спільна реалізація саморегулівними організаціями своїх цілей

  1. Саморегулівні організації мають право спільно реалізовувати свої цілі шляхом укладення між собою на добровільних засадах угод про співробітництво та/або взаємодопомогу, утворювати і бути членами громадських об’єднань чи в інший спосіб, не заборонений законом.
  2. Саморегулівні організації можуть здійснювати співробітництво з іноземними неурядовими організаціями, міжнародними урядовими організаціями з дотриманням законів України та міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Розділ ІІ

УТВОРЕННЯ ТА РЕЄСТРАЦІЯ САМОРЕГУЛІВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ. НАБУТТЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ЧЛЕНСТВА, ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЧЛЕНІВ САМОРЕГУЛІВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Стаття 9. Загальні вимоги до засновників та членів саморегулівної організації

  1. Засновниками та членами організації господарського саморегулювання можуть бути юридичні особи приватного права та/або фізичні особи — підприємці, які здійснюють господарську діяльність у певній сфері (галузі), або певного виду (видів), або на певному ринку.
  2. Засновниками та членами організації професійного самоврядування можуть бути фізичні особи, у тому числі фізичні особи — підприємці або особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та які відповідно до закону мають право на здійснення і здійснюють регульовану законом професійну діяльність певного виду (видів) або на певному ринку.
  3. Засновником та членом саморегулівної організації не може бути фізична особа, внесена до переліку осіб, які пов’язані зі здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, а також юридична особа приватного права, якщо засновник (власник істотної участі) цієї юридичної особи внесений до такого переліку.
  4. Засновником та членом організації професійного самоврядування не може бути фізична особа, яку судом визнано недієздатною, або юридична особа, щодо якої прийнято рішення про її припинення.
  5. Законами можуть бути встановлені додаткові вимоги до засновників та членів саморегулівної організації, предметом якої є регулювання господарської діяльності у певній сфері (галузі), або певного виду (видів), або на певному ринку чи професійної діяльності певного виду (видів) або на певному ринку.
  6. Статутом саморегулівної організації можуть бути встановлені додаткові умови (критерії) для набуття членства у саморегулівній організації у разі, якщо вони не порушують принцип недискримінації.
  7. Юридична особа приватного права бере участь в утворенні та діяльності саморегулівної організації через свого керівника або іншого уповноваженого представника, який діє на підставі довіреності на вчинення дій щодо утворення та діяльності саморегулівної організації.
  8. Після державної реєстрації саморегулівної організації її засновники набувають статусу членів саморегулівної організації і мають права та обов’язки, встановлені цим Законом та статутом саморегулівної організації та правилами саморегулівної організації для її членів.

Стаття 10. Утворення саморегулівної організації

  1. Утворення саморегулівної організації здійснюється на установчих зборах її засновників та оформлюється протоколом.
  2. Протокол установчих зборів саморегулівної організації має містити відомості про:

1) дату та місце проведення установчих зборів;

2) осіб, які брали участь в установчих зборах (відповідно до частини шостої цієї статті);

3) рішення про обрання головуючого та секретаря установчих зборів;

4) рішення про утворення саморегулівної організації із зазначенням предмета саморегулювання та мети (цілей) її діяльності;

5) рішення про визначення найменування та, за наявності, скороченого найменування саморегулівної організації;

6) рішення про затвердження статуту саморегулівної організації;

7) рішення про затвердження правил саморегулівної організації;

8) рішення про утворення органів управління, інших органів саморегулівної організації відповідно до затвердженого статуту;

9) рішення про обрання персонального складу постійно діючого колегіального та контролюючого органів управління саморегулівної організації, а також голови постійно діючого колегіального органу (керівника саморегулівної організації);

10) рішення про визначення особи (осіб), яка має право представляти саморегулівну організацію для здійснення реєстраційних дій.

  1. У протоколі установчих зборів можуть зазначатися відомості і про інші прийняті на цих зборах рішення стосовно утворення та/або діяльності саморегулівної організації.
  2. Особа може бути обрана до складу органу управління саморегулівної організації або визначена особою, яка має право представляти саморегулівну організацію під час здійснення реєстраційних дій, за наявності її особистої згоди.
  3. Протокол установчих зборів підписується головуючим та секретарем зборів.
  4. Невід’ємною частиною протоколу установчих зборів саморегулівної організації є реєстр осіб, які брали участь в установчих зборах, в якому обов’язково зазначаються відомості про:

1) фізичних осіб — засновників організації професійного самоврядування — прізвище, ім’я та по батькові особи, дата народження (для іноземців та осіб без громадянства — також дані національного паспорта або документа, що його замінює); відомості, що підтверджують здійснення професійної діяльності, яка є предметом саморегулювання відповідної організації. Дані про особу засвідчуються її особистим підписом;

2) фізичних осіб — підприємців — прізвище, ім’я та по батькові особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), відомості, що підтверджують здійснення господарської або професійної діяльності, яка є предметом саморегулювання відповідної організації. Дані про особу засвідчуються її особистим підписом;

3) юридичних осіб приватного права — повне найменування, ідентифікаційний код, юридична адреса, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка уповноважена брати участь в установчих зборах, документ, що підтверджує її повноваження, відомості, що підтверджують здійснення господарської діяльності, яка є предметом саморегулювання відповідної організації. Ці дані засвідчуються підписом особи, уповноваженої брати участь в установчих зборах.

  1. У разі якщо предметом саморегулювання відповідної організації є господарська або професійна діяльність, яка підлягає ліцензуванню або потребує отримання іншого документа дозвільного характеру на здійснення такої діяльності, додатково подаються відомості про наявність ліцензій на право здійснення відповідної господарської чи професійної діяльності або інших документів дозвільного характеру, що засвідчують право здійснення засновником такої діяльності.
  2. Саморегулівна організація подає (надсилає) документи для державної реєстрації в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань», протягом 60 днів із дня проведення установчих зборів, якщо інше не передбачено законом. У разі неподання (ненадіслання) документів для реєстрації саморегулівної організації протягом 60 днів із дня її утворення така саморегулівна організація не вважається утвореною.
  3. Дії від імені незареєстрованої саморегулівної організації, крім дій, пов’язаних із реєстрацією такої організації, забороняються.
  4. Саморегулівна організація повідомляє про внесення змін до статуту та правил саморегулівної організації, про зміни у складі органів управління саморегулівної організації, зміну місцезнаходження саморегулівної організації протягом 60 днів із дня прийняття рішення про такі зміни.
  5. Саморегулівна організація може бути утворена також шляхом реорганізації іншої саморегулівної організації, громадського об’єднання, господарського об’єднання.
  6. Вимоги цієї статті застосовуються щодо рішень про утворення саморегулівної організації шляхом реорганізації громадського об’єднання, господарського об’єднання, а також щодо рішень про утворення нової саморегулівної організації шляхом реорганізації саморегулівної організації.

Стаття 11. Найменування та символіка саморегулівної організації

  1. Найменування саморегулівної організації складається з двох частин — загальної, в якій визначається організаційно-правова форма («організація господарського саморегулювання» або «організація професійного самоврядування»), та власної назв. Власна назва має містити інформацію про предмет саморегулювання.
  2. Слова «саморегулівна», «саморегулювання» та утворені з ними словосполучення, а також словосполучення «господарське саморегулювання», «професійне самоврядування» і похідні від них, абревіатура «СРО» можуть використовуватися лише стосовно організацій господарського саморегулювання, організацій професійного самоврядування, утворених відповідно до цього Закону та інших законів. Інші юридичні особи не мають права використовувати зазначені слова (словосполучення) і не підлягають державній реєстрації під найменуваннями, що містять ці словосполучення.
  1. Саморегулівна організація має право на використання власної символіки з дня реєстрації такої символіки відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань». Порядок використання символіки саморегулівної організації її членами, у тому числі при здійсненні ними господарської та професійної діяльності, визначається законодавством та статутом саморегулівної організації.
  2. Забороняється використання найменування саморегулівної організації та зареєстрованої символіки саморегулівної організації фізичними і юридичними особами, які не є членами саморегулівної організації, без згоди такої саморегулівної організації та для цілей, не пов’язаних із діяльністю такої саморегулівної організації.

Стаття 12. Статут саморегулівної організації

  1. Статут саморегулівної організації має містити відомості про:

1) найменування саморегулівної організації та, за наявності, скорочене найменування;

2) предмет саморегулювання, мету (цілі) діяльності саморегулівної організації;

3) умови та порядок набуття і припинення членства у саморегулівній організації;

4) права і обов’язки членів саморегулівної організації, у тому числі зобов’язання щодо дотримання правил саморегулівної організації;

5) повноваження органів управління саморегулівної організації, порядок їх формування та зміни складу, строк повноважень керівника та членів органів управління саморегулівної організації;

6) періодичність засідань і процедуру прийняття рішень органами управління саморегулівної організації, в тому числі шляхом використання засобів електронних комунікацій;

7) порядок звітування органів управління саморегулівної організації перед її членами;

8) порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів управління саморегулівної організації та порядок розгляду скарг;

9) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна саморегулівної організації, порядок визначення розміру та сплати вступного, членського та інших внесків членами саморегулівної організації;

10) порядок і способи здійснення контролю за дотриманням членами саморегулівної організації правил, види відповідальності членів саморегулівної організації за порушення правил саморегулівної організації та порядок накладення стягнень, які саморегулівна організація застосовує до своїх членів;

11) способи та порядок забезпечення додаткової матеріальної відповідальності членів саморегулівної організації перед споживачами продукції (робіт, послуг) за порушення правил саморегулівної організації та/або вимог законодавства, якщо така додаткова матеріальна відповідальність передбачена статутом саморегулівної організації або законом;

12) порядок розгляду скарг споживачів продукції (робіт, послуг) на порушення правил саморегулівної організації членом саморегулівної організації;

13) порядок утворення, діяльності та припинення відокремлених підрозділів саморегулівної організації (у разі їх утворення);

14) порядок внесення змін до статуту та правил саморегулівної організації;

15) порядок використання членами саморегулівної організації символіки саморегулівної організації, знаку для товарів та послуг, право на який зареєстровано саморегулівною організацією (за наявності), у тому числі при здійсненні ними господарської та професійної діяльності

16) порядок ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності;

17) порядок прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію саморегулівної організації, а також використання її коштів та іншого майна, що залишилися після ліквідації.

  1. У статуті саморегулівної організації можуть бути передбачені й інші положення щодо утворення, діяльності і ліквідації чи реорганізації саморегулівної організації, що не суперечать закону.

Стаття 13. Правила саморегулівної організації

  1. Саморегулівні організації розробляють та затверджують правила саморегулівної організації. Правила саморегулівної організації можуть включати стандарти професійної або господарської діяльності, правила професійної етики, добровільні угоди, кодекси усталеної практики тощо.
  2. Правила саморегулівної організації мають відповідати чинному законодавству.
  3. У разі якщо за певним видом господарської або професійної діяльності, яка є предметом саморегулювання, відповідно до Закону України «Про стандартизацію» прийнято національні стандарти, кодекси усталеної практики, які визнані у нормативно-правових актах обов’язковими для застосування, правила саморегулівної організації мають відповідати таким національним стандартам, кодексам усталеної практики.
  4. Правила саморегулівної організації можуть передбачати визнання обов’язковими до застосування членами саморегулівної організації національних стандартів, кодексів усталеної практики, які відповідно до законодавства застосовуються на добровільній основі, або міжнародних, регіональних стандартів, кодексів усталеної практики, а також стандартів, кодексів усталеної практики, затверджених міжнародними організаціями, членом яких є така саморегулівна організація.
  5. Правила саморегулівної організації мають містити положення, які визначають заходи, спрямовані на запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, установлюють вимоги щодо недопущення вчинення дій, які можуть завдати шкоди споживачам та іншим особам, а також дій, які можуть завдати шкоди діловій репутації саморегулівної організації.
  6. Правила саморегулівної організації можуть також включати правила професійної етики у конкуренції в господарській або професійній діяльності, які є предметом саморегулювання відповідної саморегулівної організації. Розроблення та погодження таких правил професійної етики у конкуренції здійснюється у порядку, передбаченому Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції».
  7. Саморегулівна організація здійснює регулювання господарської або професійної діяльності відповідно до затверджених нею правил виключно своїх членів, якщо інше не передбачено законом. Саморегулівна організація може передбачати можливість та встановлювати умови використання затверджених нею правил суб’єктами господарської або професійної діяльності у певній сфері, які не є членами саморегулівної організації.

Стаття 14. Набуття членства у саморегулівній організації

  1. Особа, яка відповідає визначеним законом та статутом саморегулівної організації умовам (критеріям) членства у відповідній саморегулівній організації, має право звернутися із заявою про вступ до такої саморегулівної організації.
  2. Відмова саморегулівної організації у прийнятті у члени особи, яка відповідає визначеним законом та статутом саморегулівної організації умовам (критеріям) членства у відповідній саморегулівній організації, не допускається. Відмова у набутті членства саморегулівної організації може бути оскаржена до вищого органу управління саморегулівної організації або до суду.
  3. Особливості набуття членства у саморегулівній організації, яка утворюється та/або діє на засадах обов’язкового членства, можуть визначатися законом, який регулює її утворення.

Стаття 15. Права та обов’язки членів саморегулівної організації

  1. Члени саморегулівної організації мають право:

1) брати участь в управлінні саморегулівною організацією, в тому числі звертатися до органів управління саморегулівної організації про включення питань у порядок денний засідань таких органів, з іншими пропозиціями щодо діяльності саморегулівної організації;

2) отримувати у порядку, визначеному саморегулівною організацією, рішення загальних зборів саморегулівної організації та інших органів управління саморегулівної організації;

3) використовувати інформацію про факт свого членства в саморегулівній організації при здійсненні відповідної господарської або професійної діяльності, яка є предметом саморегулювання;

4) в установленому порядку припинити (зупинити) членство в саморегулівній організації.

  1. Члени саморегулівної організації зобов’язані:

1) дотримуватися вимог законодавства щодо діяльності відповідної саморегулівної організації, а також вимог законодавства щодо здійснення  господарської або професійної діяльності;

2) дотримуватися статуту та правил саморегулівної організації;

3) виконувати прийняті на основі статуту та правил саморегулівної організації рішення її органів управління;

4) сплачувати вступний, членський та інші обов’язкові внески, передбачені статутом саморегулівної організації;

5) інформувати споживачів продукції (робіт, послуг) про членство в саморегулівній організації та забезпечувати можливість ознайомлення їх з правилами саморегулівної організації, членом якої вони є.

  1. Член саморегулівної організації має й інші права та обов’язки, передбачені законом, статутом та правилами саморегулівної організації.

Стаття 16. Припинення (призупинення) членства в саморегулівній організації

  1. Членство в саморегулівній організації припиняється в разі:

1) припинення членства у саморегулівній організації за власною ініціативою;

2) виключення з числа членів саморегулівної організації з підстав, передбачених законом та статутом саморегулівної організації;

3) ліквідації юридичної особи, яка є членом саморегулівної організації, втрати фізичною особою — підприємцем, яка є членом організації господарського саморегулювання, статусу суб’єкта підприємницької діяльності;

4) смерті фізичної особи, яка є членом саморегулівної організації;

5) втрати членом саморегулівної організації права на зайняття господарською або професійною діяльністю, яка є предметом саморегулювання, або невідповідності іншим вимогам (критеріям) членства, визначеним законом або статутом саморегулівної організації;

6) ліквідації саморегулівної організації.

  1. Член саморегулівної організації вправі у будь-який час припинити (призупинити) членство у саморегулівній організації. Заява про припинення (призупинення) членства у саморегулівній організації повинна бути розглянута в установленому статутом саморегулівної організації порядку, але не пізніше двадцяти календарних днів з дати її подання. У разі якщо відповідну заяву не було розглянуто протягом установленого цією статтею строку, членство у саморегулівній організації вважається припиненим (призупиненим).
  2. Підставами для виключення з числа членів саморегулівної організації можуть бути:

1) неусунення членом саморегулівної організації порушення правил саморегулівної організації, умов (критеріїв) членства у саморегулівній організації, якщо про усунення відповідного порушення виносився припис, але воно не було усунено у визначений приписом строк;

2) повторне протягом року порушення правил саморегулівної організації;

3) несплата членського або інших обов’язкових внесків, передбачених статутом саморегулівної організації;

4) інші підстави, передбачені статутом саморегулівної організації.

  1. Член саморегулівної організації повинен у порядку та строки, визначені статутом саморегулівної організації, повідомити про обставини, які впливають на його членство у саморегулівній організації, в тому числі втрату права на зайняття господарською чи професійною діяльністю, яка є предметом саморегулювання.
  2. Особа, членство якої у саморегулівній організації припинено (призупинено), несе відповідальність за порушення правил саморегулівної організації, яке мало місце під час її членства в саморегулівній організації, у тому числі порушення гарантійних зобов’язань на продукцію (роботи, послуги), наданих під час її членства у саморегулівній організації, відповідно до статуту та цього Закону.

Стаття 17. Оскарження членом саморегулівної організації дій (бездіяльності) саморегулівної організації, рішень її органів управління, вирішення спорів між членами саморегулівної організації

  1. Член саморегулівної організації в разі порушення його прав та/або законних інтересів рішеннями діями (бездіяльністю) органів управління саморегулівної організації, посадовими особами саморегулівної організації має право оскаржувати такі рішення, дії (бездіяльність) до органів управління саморегулівної організації в порядку, передбаченому законом або статутом, або до суду, а також вимагати відшкодування саморегулівною організацією завданих йому збитків.
  2. Член саморегулівної організації в разі виникнення спорів із іншим членом саморегулівної організації стосовно виконання ним правил саморегулівної організації має право оскаржувати такі рішення, дії (бездіяльність) до органів управління саморегулівної організації чи звернтатися за вирішенням спору до третейського суду (у разі його утворення) або до суду, а також вимагати відшкодування відповідним членом завданих йому збитків.
  3. Статутом саморегулівної організації можуть бути передбачені також інші способи вирішення спорів між членами саморегулівної організації.

Розділ ІІІ

ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ ТА ІНШІ ОРГАНИ САМОРЕГУЛІВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Стаття 18. Система органів саморегулівної організації

  1. Органами управління саморегулівної організації є:

1) загальні збори саморегулівної організації — вищий орган управління;

2) постійно діючий колегіальний орган саморегулівної організації;

3) контролюючий орган саморегулівної організації;

  1. Законом або статутом саморегулівної організації може бути передбачено перелік спеціалізованих органів, що утворюються в саморегулівній організації.
  2. Саморегулівна організація також може мати виконавчий орган.
  3. Член саморегулівної організації не може входити до складу постійно діючого колегіального органу та контролюючого органу одночасно. Одна і та сама особа не може одночасно входити до складу контролюючого органу як незалежний член та бути членом або головою виконавчого органу (головою одноосібного виконавчого органу). У разі утворення спеціалізованих органів статутом саморегулівної організації можуть бути встановлені інші обмеження щодо одночасного членства в органах управління саморегулівної організації.

Стаття 19. Загальні збори саморегулівної організації

  1. Вищим органом управління саморегулівної організації є загальні збори саморегулівної організації (далі — загальні збори).
  2. До повноважень загальних зборів саморегулівної організації належить:

1) внесення змін до статуту та правил саморегулівної організації;

2) обрання голови та членів постійно діючого колегіального органу, членів контролюючого органу саморегулівної організації, дострокове припинення їх повноважень;

3) утворення спеціалізованих органів саморегулівної організації, обрання та дострокове припинення повноважень їх членів;

4) затвердження звітів постійно діючого колегіального органу саморегулівної організації;

5) прийняття рішення про припинення саморегулівної організації;

6) прийняття рішення про заснування саморегулівною організацією громадського об’єднання, вступ до громадського об’єднання;

7) прийняття рішення про утворення третейського суду (якщо його утворення передбачено статутом), затвердження положення про третейський суд, а також регламенту третейського суду, затвердження третейських суддів;

8) надання згоди на укладення саморегулівною організацією договорів (угод) у випадках, передбачених законом та статутом саморегулівної організації;

9) затвердження річного фінансового звіту саморегулівної організації;

10) визначення розміру вступного, членського та іншого внесків, порядку їх сплати членами саморегулівної організації;

11) розгляд скарг членів саморегулівної організації на рішення про застосування до них дисциплінарних стягнень та/або щодо приписів про зобов’язання члена саморегулівної організації усунути порушення правил саморегулівної організації, умов (критеріїв) членства в саморегулівній організації.

  1. До компетенції загальних зборів саморегулівної організації законом та статутом саморегулівної організації можуть бути віднесені й інші питання.
  2. Загальні збори, крім випадків, передбачених частиною п’ятою цієї статті, проводяться шляхом присутності членів саморегулівної організації в одному місці для обговорення питань порядку денного. Статутом саморегулівної організації може бути передбачено можливість та порядок проведення загальних зборів шляхом телеконференції, відеоконференції чи із застосуванням інших засобів електронних комунікацій, за умови, що кожен з учасників таких зборів може одночасно з усіма іншими учасниками брати участь в обговоренні та електронному голосуванні з питань, внесених на розгляд загальних зборів.
  3. У випадках, передбачених статутом саморегулівної організації, рішення загальних зборів, (крім рішень з питань, зазначених у пунктах 1, 5 частини другої цієї статті), може бути прийнято шляхом письмового (в тому числі електронного) опитування. У такому випадку проекти рішень та/або питання для голосування (які повинні містити чітке і зрозуміле формулювання, що не допускає різних тлумачень) надсилаються членам саморегулівної організації ініціатором скликання загальних зборів. Члени саморегулівної організації повинні протягом п’яти календарних днів з дати одержання відповідного проекту рішення або питання для голосування сповістити свою позицію щодо нього у письмовій або електронній формі.
  4. Порядок проведення письмового опитування та вимоги до форми волевиявлення члена саморегулівної організації щодо рішень, які приймаються шляхом письмового (електронного) опитування, встановлюються статутом.
  5. Загальні збори правомочні вирішувати питання, якщо в них бере участь більше половини членів саморегулівної організації.
  6. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю голосів членів саморегулівної організації, які беруть участь у загальних зборах, для прийняття рішення якщо цим Законом або статутом саморегулівної організації не передбачена більша кількість голосів.
  7. Рішення з питань, передбачених пунктами 1, 5 частини другої цієї статті, приймаються більшістю голосів членів саморегулівної організації, якщо для прийняття відповідних рішень статутом саморегулівної організації не передбачена більша кількість голосів.
  8. Загальні збори саморегулівної організації проводяться з періодичністю, визначеною статутом саморегулівної організації, але не рідше одного разу на рік.
  9. Порядок скликання та проведення загальних зборів визначається статутом саморегулівної організації.
  10. Загальні збори організації професійного самоврядування у випадках, передбачених статутом, можуть відбуватися шляхом проведення загальних зборів уповноважених представників. Кількість членів організації професійного самоврядування, які мають право делегувати одного уповноваженого представника, та порядок його делегування визначаються статутом організації професійного самоврядування.

Стаття 20. Постійно діючий колегіальний орган саморегулівної організації

  1. У саморегулівній організації утворюється постійно діючий колегіальний орган, який здійснює управління нею у період між загальними зборами.
  2. Постійно діючий колегіальний орган саморегулівної організації (далі — постійно діючий колегіальний орган) формується з числа членів саморегулівної організації. Кількість членів постійно діючого колегіального органу визначається статутом саморегулівної організації.
  3. Постійно діючий колегіальний орган очолюється головою.
  4. До виключних повноважень постійно діючого колегіального органу належить:

1) організація виконання рішень загальних зборів, у тому числі через виконавчий орган (у разі його утворення);

2) у разі утворення виконавчого органу — призначення та звільнення голови виконавчого органу саморегулівної організації чи особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу саморегулівної організації; призначення та звільнення за поданням голови виконавчого органу саморегулівної організації складу виконавчого органу саморегулівної організації;

3) прийняття у порядку, передбаченому статутом, нових членів саморегулівної організації, виключення з числа членів саморегулівної організації;

4) прийняття рішення про проведення аудиту щорічного фінансового звіту саморегулівної організації;

5) прийняття рішення про звернення від імені саморегулівної організації з позовом до суду або до іншого органу в порядку обов’язкового досудового врегулювання спору про оскарження рішення, дії чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які порушують права чи законні інтереси саморегулівної організації або пов’язані зі здійсненням господарської чи професійної діяльності, яка є предметом саморегулювання, або порушують права та законні інтереси членів саморегулівної організації.

  1. До компетенції постійно діючого колегіального органу може бути віднесено законом та/або статутом саморегулівної організації вирішення й інших питань.
  2. Рішення постійно діючого колегіального органу приймається простою більшістю голосів від його загального складу.
  3. Кожен член постійно діючого колегіального органу має один голос.
  4. Строки повноважень членів постійно діючого колегіального органу, підстави для дострокового припинення їх повноважень, порядок прийняття рішень постійно діючим колегіальним органом визначаються статутом саморегулівної організації.

Стаття 21. Виконавчий орган саморегулівної організації

  1. Виконавчий орган саморегулівної організації (у разі його утворення) (далі — виконавчий орган) вирішує усі поточні питання її діяльності, які не віднесені до компетенції загальних зборів та інших органів управління саморегулівної організації.
  2. Виконавчий орган організовує виконання рішень постійно діючого колегіального органу, а в разі доручення постійно діючим колегіальним органом — також рішень загальних зборів.
  3. Виконавчий орган може бути одноосібним або колегіальним. Колегіальний виконавчий орган очолюється головою.
  4. Голова виконавчого органу чи особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу саморегулівної організації, може вчиняти дії від імені саморегулівної організації як юридичної особи, в тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації без доручення.
  5. Здійснювати повноваження одноосібного виконавчого органу або входити до складу колегіального виконавчого органу може виключно особа, яка не є членом саморегулівної організації та не здійснює відповідну господарську діяльність чи професійну діяльність, що є предметом саморегулювання організації, а також не перебуває у трудових відносинах із членом саморегулівної організації, не має прав у статутному (складеному) капіталі юридичних осіб — членів саморегулівної організації, не є пов’язаною особою, а також особою, уповноваженою на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування.
  6. Строк повноважень члена виконавчого органу (одноосібного виконавчого органу) визначається статутом саморегулівної організації.

Примітка.

  1. Під особами, уповноваженими на виконання функцій держави та органів місцевого самоврядування, в частині п’ятій цієї статті розуміються особи, визначені пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».
  2. Під пов’язаною особою в частині п’ятій цієї статті розуміється:

а) юридична особа, яка здійснює контроль за відповідною юридичною особою, або контролюється відповідною юридичною особою, або перебуває під спільним контролем з такою юридичною особою;

б) фізична особа або члени її сім’ї, які здійснюють контроль за відповідною юридичною особою. Членами сім’ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) фізичної особи, її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи;

в) посадова особа відповідної юридичної особи, уповноважена здійснювати від її імені юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени сім’ї такої особи.

Стаття 22. Контролюючий орган саморегулівної організації

  1. Контролюючий орган саморегулівної організації (далі — контролюючий орган) здійснює контроль за дотриманням членами саморегулівної організації статуту та правил саморегулівної організації, умов (критеріїв) членства у саморегулівній організації.
  2. У саморегулівній організації, яка об’єднує менше 10 членів, повноваження органу, який здійснює контроль за дотриманням членами саморегулівної організації статуту та правил саморегулівної організації, умов (критеріїв) членства у саморегулівній організації, може бути покладено на постійно діючий колегіальний орган.
  3. До складу контролюючого органу можуть входити, крім членів саморегулівної організації, незалежні члени, у тому числі представники громадських організацій споживачів (об’єднань споживачів). Незалежні члени контролюючого органу повинні відповідати вимогам, установленим частиною п’ятою статті 21 цього Закону.
  4. Повноваження та порядок прийняття рішень контролюючим органом визначаються цим Законом та статутом саморегулівної організації.

Стаття 23. Конфлікт інтересів

  1. Посадова особа саморегулівної організації, будь-яка інша фізична особа, яка діє на підставі трудового договору чи цивільно-правового договору із саморегулівною організацією, повинна забезпечувати передусім досягнення цілей, реалізацію завдань, задоволення інтересу саморегулівної організації та не повинна використовувати можливості, пов’язані з реалізацією наданих повноважень, виконанням покладених на неї обов’язків, всупереч цілям, завданням, законним інтересам саморегулівної організації.
  2. Посадова особа саморегулівної організації, будь-яка інша фізична особа, яка діє на підставі трудового договору чи цивільно-правового договору із саморегулівною організацією, зобов’язана у письмовій формі, у порядку, передбаченому статутом та/або правилами саморегулівної організації, заявити про потенційний або реальний конфлікт інтересів, який може вплинути на прийняття такою особою рішення чи виконання обов’язку.
  3. У разі наявності у посадової особи саморегулівної організації конфлікту інтересів, який може вплинути на об’єктивність такої особи при прийнятті нею рішення з окремого питання, яке розглядається, вона зобов’язана заявити про це перед початком розгляду такого питання. Порушення цього обов’язку є підставою для дострокового припинення повноважень такої особи.
  4. Обов’язок заявити про конфлікт інтересів, передбачений частиною третьою цієї статті, також поширюється на всіх членів саморегулівної організації при прийнятті рішень загальними зборами.
  5. Особа, яка заявила про конфлікт інтересів, не бере участі у прийнятті рішення з питання, стосовно якого нею заявлено про конфлікт інтересів. Участь особи, яка входить до органу управління саморегулівної організації і має конфлікт інтересів у прийнятті рішення цим органом, є підставою для перегляду відповідного рішення.
  6. Особливості та порядок вирішення питань, пов’язаних із запобіганням та врегулюванням конфлікту інтересів, визначаються статутом та/або правилами саморегулівної організації.

Розділ ІV

ПРАВА, ОБОВ’ЯЗКИ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ САМОРЕГУЛІВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Стаття 24. Права саморегулівної організації

  1. Для досягнення своєї мети (цілей) саморегулівна організація має право:

1) вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі);

2) вносити органам державної влади пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сферах господарської або професійної діяльності, що є предметом саморегулювання;

3) представляти і захищати права та інтереси своїх членів у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

4) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у розробленні та обговоренні проектів нормативно-правових актів з питань регулювання, моніторингу та контролю відповідної господарської або професійної діяльності, надавати пропозиції, висновки щодо проектів нормативно-правових актів;

5) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у роботі консультативних, дорадчих, інших допоміжних органів, що утворюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування для проведення консультацій і підготовки рекомендацій з питань, що стосується відповідної господарської або професійної діяльності;

6) брати участь у встановленому порядку у розробленні технічних регламентів, національних стандартів, кодексів усталеної практики;

7) брати участь у здійсненні державної регуляторної політики відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»;

8) одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що є у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації;

9) оскаржувати від свого імені до суду або у порядку обов’язкового досудового регулювання спору рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, які порушують права чи законні інтереси саморегулівної організації або права та законні інтереси членів саморегулівної організації, що пов’язані зі здійсненням ними господарської або професійної діяльності, яка є предметом саморегулювання;

10) представляти та захищати інтереси своїх членів (за їх згодою) під час здійснення відповідними контролюючими органами заходів із державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності;

11) утворювати постійно діючий третейський суд;

12) засновувати для досягнення своєї статутної мети (цілей) засоби масової інформації;

13) входити як окремий член до торгово-промислової палати, засновувати та бути членом громадських об’єднань;

14) бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства;

15) мати власний знак для товарів і послуг;

16) на делегування їй (у разі відповідності встановленим законодавством критеріям) у встановленому порядку державних повноважень (функцій);

17) здійснювати міжнародне співробітництво, вступати до відповідних міжнародних організацій.

  1. Саморегулівна організація може мати інші права, не заборонені законом.

Стаття 25. Обов’язки саморегулівної організації

  1. Саморегулівна організація зобов’язана:

1) дотримуватися вимог законодавства України та свого статуту;

2) забезпечувати у порядку, передбаченому законодавством та своїм статутом, вільний доступ до інформації про діяльність саморегулівної організації, в тому числі шляхом розміщення інформації щодо саморегулівної організації на своєму веб-сайті в мережі Інтернет;

3) вести реєстр членів саморегулівної організації та забезпечувати відкритість і загальнодоступність відомостей, що містяться в ньому;

4) здійснювати контроль за дотриманням своїми членами правил саморегулівної організації, умов (критеріїв) членства в саморегулівній організації;

5) здійснювати навчання та підвищення кваліфікації членів саморегулівної організації та/або її працівників щодо виконання правил саморегулівної організації;

6) надавати консультаційну та методологічну допомогу членам саморегулівної організації щодо здійснення господарської та/або професійної діяльності, яка є предметом саморегулювання, з інших питань, пов’язаних із напрямами діяльності саморегулівної організації;

7) розглядати скарги споживачів на дії (бездіяльність) члена саморегулівної організації щодо порушення (недотримання) ним  правил саморегулівної організації;

8) у випадках, передбачених законом та/або статутом, забезпечувати додаткову матеріальну відповідальність кожного члена саморегулівної організації перед споживачами продукції (робіт, послуг) за порушення ним правил саморегулівної організації.

  1. Саморегулівна організація зобов’язана складати та оприлюднювати на своєму веб-сайті в мережі Інтернет річні фінансові звіти із зазначенням детального аналізу доходів і витрат.
  2. Саморегулівна організація має й інші обов’язки, передбачені законами України та її статутом.

Стаття 26. Забезпечення саморегулівною організацією доступу до інформації про її діяльність

  1. Саморегулівна організація зобов’язана розмістити на своєму веб-сайті в мережі Інтернет таку інформацію (документи):

1) повне та скорочене (у разі наявності) найменування саморегулівної організації, адресу її місцезнаходження, номери контактних телефонів та адресу електронної пошти;

2) статут, правила саморегулівної організації;

3) реєстр членів саморегулівної організації;

4) найменування, персональний склад органів управління саморегулівної організації;

5) рішення, прийняті загальними зборами та постійно діючим колегіальним органом саморегулівної організації (у разі утворення);

6) умови (критерії) членства у саморегулівній організації, встановлені саморегулівною організацією розміри вступного та членського внесків і порядок їх сплати, а також порядок припинення членства в саморегулівній організації;

7) умови, способи і порядок забезпечення відповідальності своїх членів перед споживачами продукції (робіт, послуг) та іншими особами;

8) у разі, якщо створення компенсаційного фонду передбачене статутом саморегулівної організації — розмір такого фонду на останню дату звітного кварталу, а також інформацію про факти здійснення виплат із компенсаційного фонду та підстави таких виплат (якщо вони здійснювалися), а в разі страхового забезпечення додаткової відповідальності членів саморегулівної організації — інформацію про таке забезпечення;

9) річні фінансові звіти саморегулівної організації та результати їх аудиту (у разі проведення).

Стаття 27. Реєстр членів саморегулівної організації

  1. Саморегулівна організація веде реєстр членів саморегулівної організації та забезпечує відкритість, доступність та безоплатність доступу до реєстру в електронному виді на своєму веб-сайті в мережі Інтернет.
  2. Реєстр членів саморегулівної організації має містити:

1) відомості про всіх членів саморегулівної організації, передбачені частиною шостою статті 10 цього Закону (з урахуванням вимог, визначених Законом України «Про захист персональних даних»);

2) дату набуття членства у саморегулівній організації кожним її членом;

3) відомості про забезпечення додаткової матеріальної відповідальності (якщо така додаткова матеріальна відповідальність передбачена саморегулівною організацією) члена саморегулівної організації перед споживачами продукції (робіт, послуг), у тому числі відомості про страховика та про розмір страхової суми згідно з договором страхування, якщо способом забезпечення додаткової матеріальної відповідальності члена саморегулівної організації перед споживачами продукції (робіт, послуг) є страхування відповідальності; про розмір внеску до компенсаційного фонду саморегулівної організації у випадку, якщо способом забезпечення додаткової матеріальної відповідальності члена саморегулівної організації перед споживачами продукції (робіт, послуг) є формування компенсаційного фонду;

4) відомості про застосування саморегулівною організацією стягнень  (у разі застосування);

5) відомості про сплату членом членського та інших обов’язкових внесків, передбачених статутом саморегулівної організації;

6) інші відомості, передбачені статутом саморегулівної організації.

  1. Стосовно осіб, членство яких у саморегулівній організації припинено, у реєстрі членів саморегулівної організації, крім інформації, зазначеної у частині третій цієї статті, вказуються відомості про дату та підстави припинення членства таких осіб у саморегулівній організації.
  2. Законами можуть бути встановлені особливості ведення реєстру членів саморегулівних організацій у певних сферах господарської або професійної діяльності.

Стаття 28. Майно та доходи саморегулівної організації

  1. Саморегулівна організація для виконання своєї мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передано такій саморегулівній організації її членами, набуто як вступний, членський чи цільовий внесок, пожертвувано громадянами, підприємствами, установами та організаціями, набуте в результаті підприємницької діяльності такої саморегулівної організації, підприємницької діяльності створених нею юридичних осіб (товариств, підприємств), а також майном, придбаним за рахунок власних коштів, тимчасово наданим у користування (крім розпорядження) чи на інших підставах, не заборонених законом.
  2. Доходи (прибутки) саморегулівної організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання саморегулівної організації, реалізації мети (цілей) та напрямів діяльності, визначених її статутом.

Стаття 29. Обмеження щодо здійснення саморегулівною організацією підприємницької (господарської) діяльності

  1. Саморегулівна організація не може займатися підприємницькою (господарською) діяльністю, яка є предметом саморегулювання цієї саморегулівної організації, а також засновувати господарські товариства та інші підприємства, які займаються такою діяльністю, бути учасником таких товариств, підприємств.

Розділ V

КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ПРАВИЛ САМОРЕГУЛІВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЧЛЕНІВ САМОРЕГУЛІВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Стаття 30. Контроль саморегулівної організації за дотриманням її членами правил саморегулівної організації

  1. Саморегулівна організація здійснює контроль за дотриманням своїми членами правил саморегулівної організації через контролюючий орган саморегулівної організації. Саморегулівна організація здійснює контроль за дотриманням її членами вимог законодавства, яким регулюється господарська або професійна діяльність, що є предметом саморегулювання, виключно в разі покладення або делегування їй такої функції відповідно до закону.
  2. Порядок організації та здійснення контролю саморегулівною організацією за дотриманням її членами правил саморегулівної організації, визначається статутом і правилами саморегулівної організації.
  3. Саморегулівна організація має право здійснювати контроль виключно в межах та у спосіб, визначених законом, статутом та правилами саморегулівної організації.
  4. У разі надходження до саморегулівної організації скарги на порушення членом саморегулівної організації правил саморегулівної організації саморегулівна організація зобов’язана провести перевірку вказаних у скарзі фактів і прийняти в установлений статутом та/або правилами саморегулівної організації строк, але не пізніше ніж через 30 днів з дня надходження скарги, рішення щодо наявності або відсутності порушення. Про прийняте рішення саморегулівна організація повідомляє особу, яка звернулася зі скаргою, та члена саморегулівної організації, щодо якого прийняте рішення, у триденний строк з дня його прийняття.
  5. Член саморегулівної організації зобов’язаний надати усю необхідну інформацію на запит саморегулівної організації при здійсненні нею заходів контролю у порядку, визначеному статутом та правилами саморегулівної організації.
  6. Саморегулівна організація, у тому числі посадові та інші особи, які здійснюють заходи контролю, несе відповідальність перед членами саморегулівної організації за неправомірні дії під час здійснення таких заходів, а також нерозголошення і непоширення інформації, отриманої під час здійснення таких заходів.
  7. У разі виявлення в результаті здійснення заходів контролю порушення членом саморегулівної організації правил саморегулівної організації саморегулівна організація приймає одне з таких рішень:

1) виносить припис про усунення порушення, обов’язковий до виконання членом саморегулівної організації, та/або застосовує до члена саморегулівної організації фінансові або нефінансові стягнення, якщо їх застосування передбачено статутом та/або правилами саморегулівної організації;

2) виключає з числа членів саморегулівної організації.

  1. Рішення, передбачені частиною сьомою цієї статті, приймаються постійно діючим колегіальним органом саморегулівної організації за поданням контролюючого органу.
  2. Рішення про застосування до члена саморегулівної організації стягнення або про виключення з числа членів саморегулівної організації може бути оскаржено ним у встановленому законом порядку.

Стаття 31. Забезпечення додаткової матеріальної відповідальності членів саморегулівної організації перед споживачами продукції (робіт, послуг) та іншими особами

  1. Саморегулівна організація вправі, а у випадках, передбачених законом, зобов’язана забезпечити додаткову матеріальну відповідальність своїх членів перед споживачами продукції (робіт, послуг) за шкоду, завдану внаслідок порушення правил саморегулівної організації та/або законодавства.
  2. Саморегулівна організація для забезпечення додаткової матеріальної відповідальності своїх членів перед споживачами продукції (робіт, послуг) може застосовувати такі способи:

1) формування компенсаційного фонду;

2) запровадження колективного страхування або встановлення вимоги щодо обов’язковості індивідуального страхування відповідальності членів саморегулівної організації;

3) інші способи, передбачені законом або статутом саморегулівної організації.

  1. Саморегулівна організація вправі застосовувати один або кілька способів забезпечення додаткової матеріальної відповідальності своїх членів, якщо інше не передбачено законом.
  2. Додаткова матеріальна відповідальність членів саморегулівної організації перед споживачами продукції (робіт, послуг) та іншими особами не звільняє їх від відповідальності за договірними чи недоговірними зобов’язаннями, що встановлюють іншу, ніж передбачена цим Законом, відповідальність, зокрема права на відшкодування моральної шкоди або права на відшкодування шкоди в окремих сферах цивільних відносин відповідно до законодавства.

Стаття 32. Формування та здійснення виплат із компенсаційного фонду саморегулівної організації

  1. Саморегулівна організація у визначеному законом та статутом порядку може утворювати компенсаційний фонд як спосіб забезпечення додаткової відповідальності членів саморегулівної організації перед споживачами продукції (робіт, послуг) та іншими особами.
  2. Компенсаційний фонд саморегулівної організації формується виключно у грошовій формі за рахунок внесків до компенсаційного фонду членів саморегулівної організації, а також інших не заборонених законом джерел. Розмір внеску кожного члена саморегулівної організації до компенсаційного фонду визначається загальними зборами. Звільнення члена саморегулівної організації від сплати внеску до компенсаційного фонду саморегулівної організації не допускається.
  3. Кошти компенсаційного фонду саморегулівної організації належать їй на праві власності та розміщуються на окремому рахунку в установі банку.
  4. Із компенсаційного фонду саморегулівної організації здійснюються виплати на відшкодування шкоди, завданої членом саморегулівної організації споживачам продукції (робіт, послуг) при здійсненні господарської або професійної діяльності внаслідок порушення правил саморегулівної організації. Статутом саморегулівної організації може бути передбачено здійснення саморегулівною організацією виплат із компенсаційного фонду на відшкодування шкоди, завданої членом саморегулівної організації споживачам продукції (робіт, послуг) при здійсненні господарської або професійної діяльності внаслідок порушення вимог законодавства.
  5. Підставами для здійснення виплат із компенсаційного фонду саморегулівної організації є:

1) визнання саморегулівною організацією у порядку, передбаченому статутом та/або правилами саморегулівної організації, факту завдання членом саморегулівної організації шкоди споживачу продукції (робіт, послуг) внаслідок порушення правил саморегулівної організації, а у разі, якщо це передбачено статутом саморегулівної організації, — також вимог законодавства;

2) рішення суду, яке набрало законної сили;

3) інші підстави, визначені законом.

  1. Вимога про виплату з компенсаційного фонду може бути пред’явлена до саморегулівної організації споживачем, якому членом саморегулівної організації завдано шкоду при здійсненні господарської або професійної діяльності внаслідок порушення правил саморегулівної організації, а у випадках, передбачених статутом саморегулівної організації, — також вимог законодавства.
  2. Порядок відшкодування за рахунок компенсаційного фонду саморегулівної організації шкоди, завданої членом саморегулівної організації, встановлюється саморегулівною організацією з урахуванням вимог цієї статті.
  3. Здійснення виплати з компенсаційного фонду у розмірі, що перевищує двадцять п’ять відсотків розміру компенсаційного фонду, визначеного на день, що передує дню здійснення такої виплати, забороняється, якщо інше не визначено законом або статутом саморегулівної організації.
  4. Здійснення виплат із компенсаційного фонду, крім виплат, передбачених частиною четвертою цієї статті, забороняється. Повернення членам саморегулівної організації їх внесків до компенсаційного фонду не здійснюється.
  5. Стягнення за зобов’язаннями саморегулівної організації або її членів не може бути звернено на кошти компенсаційного фонду саморегулівної організації.
  6. Якщо після проведення виплати з компенсаційного фонду його розмір становить менше мінімального розміру компенсаційного фонду, встановленого статутом саморегулівної організації, компенсаційний фонд підлягає поповненню в порядку, передбаченому статутом саморегулівної організації, протягом місяця з дати здійснення такої виплати з нього.
  7. Якщо членство суб’єкта господарської чи професійної діяльності у саморегулівній організації припинено, відшкодування за рахунок компенсаційного фонду споживачам завданої таким суб’єктом під час перебування у саморегулівній організації шкоди здійснюється саморегулівною організацією за правилами, встановленими цією статтею.
  8. Саморегулівна організація, яка відшкодувала шкоду, завдану членом саморегулівної організації, має право зворотної вимоги (регресу) до такого члена у розмірі виплаченого з компенсаційного фонду відшкодування, якщо інший розмір не встановлений статутом. Положення цієї частини застосовуються також до осіб, членство яких у саморегулівній організації було припинено.

Розділ VI. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ САМОРЕГУЛІВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ. ПОРЯДОК ДЕЛЕГУВАННЯ ДЕРЖАВНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ (ФУНКЦІЙ). ПРИПИНЕННЯ САМОРЕГУЛІВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Стаття 33. Засади взаємодії саморегулівних організацій з органами державної влади та органами місцевого самоврядування

  1. Держава забезпечує додержання прав саморегулівних організацій.
  2. Втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб у діяльність саморегулівних організацій, так само як і втручання саморегулівних організацій у діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, не допускається, крім випадків, передбачених законом.
  3. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування залучають саморегулівні організації до процесу формування і реалізації державної політики, вирішення питань місцевого значення, зокрема шляхом проведення консультацій із саморегулівними організаціями з питань здійснення господарської або професійної діяльності у відповідних сферах, розроблення проектів нормативно-правових актів, утворення консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів при органах державної влади, органах місцевого самоврядування, в роботі яких беруть участь представники саморегулівних організацій.
  4. Проведення у порядку, визначеному законодавством, консультацій з саморегулівними організаціями щодо проектів нормативно-правових актів, які стосуються правового статусу саморегулівних організацій та їх діяльності, а також консультацій із саморегулівними організаціями щодо проектів нормативно-правових актів, які стосуються відповідної господарської або професійної діяльності, в якій утворені та діють відповідні саморегулівні організації, є обов’язковим.

Стаття 34. Державне регулювання та державний контроль за діяльністю саморегулівних організацій

  1. Державне регулювання та державний контроль за діяльністю саморегулівних організацій здійснюються у порядку, встановленому законодавством, центральними органами виконавчої влади, які здійснюють державне регулювання та/або державний контроль господарської діяльності у відповідній сфері (галузі), або певного виду (видів), або на певному ринку чи професійної діяльності певного виду (видів) або на певному ринку, чи постійно діючими незалежними державними колегіальними органами, метою діяльності яких є державне регулювання, моніторинг та контроль такої господарської або професійної діяльності.
  2. Координація діяльності центральних органів виконавчої влади з питань державного регулювання і державного контролю за діяльністю саморегулівних організацій здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізовує державну політику з питань розвитку підприємництва та державну регуляторну політику.

Cтаття 35. Делегування саморегулівній організації повноважень (функцій) органів державної влади та органів місцевого самоврядування

  1. Законом може бути встановлено можливість делегування саморегулівній організації окремих повноважень (функцій), які стосуються господарської діяльності у певній сфері (галузі), або певного виду (видів), або на певному ринку чи певного виду (видів) професійної діяльності або на певному ринку, центральних органів виконавчої влади, постійно діючих незалежних державних колегіальних органів, метою діяльності яких є державне регулювання, моніторинг та контроль відповідної господарської або професійної діяльності, чи органів місцевого самоврядування.
  2. Делегування повноважень (функцій) органів державної влади чи органів місцевого самоврядування має бути обгрунтованим, що означає передачу повноважень (функцій) саморегулівній організації виключно в разі відповідності такої організацій встановленим законодавством критеріям, якими підтверджується її спроможність виконувати відповідні повноваження (функції).
  3. Порядок делегування саморегулівним організаціям повноважень (функцій) центральних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок делегування повноважень (функцій) постійно діючих незалежних державних колегіальних органів, метою діяльності яких є державне регулювання, моніторинг та контроль здійснення відповідної господарської або професійної діяльності, затверджується відповідними постійно діючими незалежними державними колегіальними органами.
  4. Рішення про делегування саморегулівній організації повноважень (функцій) підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції України як нормативно-правовий акт та оприлюдненню відповідно до законодавства.
  5. Виконання саморегулівною організацією делегованих повноважень (функцій) здійснюється відповідно до законодавства та порядку здійснення делегованих повноважень (функцій), затвердженого саморегулівною організацією і погодженого з органом, яким приймається рішення про делегування повноважень (функцій).
  6. Державний контроль за дотриманням саморегулівною організацією вимог законодавства при реалізації делегованих їй повноважень (функцій) здійснюється відповідно центральним органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування або постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, який виконує функції з державного регулювання у сфері, в якій саморегулівній організації делеговано повноваження (функції) держави.

Стаття 37. Припинення саморегулівної організації

  1. Припинення саморегулівної організації, яка утворена та діє на засадах добровільного членства, здійснюється:

1) шляхом ліквідації або реорганізації за рішенням саморегулівної організації, прийнятим вищим органом управління саморегулівної організації у визначеному статутом порядку;

2) за рішенням суду про припинення саморегулівної організації.

  1. Підставами для припинення саморегулівної організації за рішенням суду за позовом спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації або іншої заінтересованої особи є:

1) виявлення ознак порушення саморегулівною організацією положень статті 9 цього Закону, інших обмежень, установлених законом, грубе або систематичне порушення обов’язків, визначених статтею 27 цього Закону;

2) неможливість самостійної реорганізації або ліквідації саморегулівної організації у випадках, визначених законом або статутом цієї організації;

3) інші підстави, передбачені законом щодо саморегулівних організацій у певній сфері господарської або професійної діяльності.

  1. Припинення саморегулівної організації відбувається у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».
  2. Не допускається припинення саморегулівної організації, якщо у відповідній сфері господарської або професійної діяльності існує лише одна саморегулівна організація, членство в якій є обов’язковою умовою для здійснення відповідної господарської або професійної діяльності.
  3. Якщо вартості майна саморегулівної організації, яка безпосередньо здійснює підприємницьку діяльність і щодо якої прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов’язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої саморегулівної організації відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
  4. У разі ліквідації саморегулівної організації за рішенням загальних зборів, майно та кошти саморегулівної організації після задоволення вимог кредиторів передаються за рішенням загальних зборів на статутні або благодійні цілі іншій (іншим) саморегулівній організації, громадському об’єднанню або благодійній організації, а в разі неприйняття такого рішення зараховуються відповідно до закону до бюджету.
  5. Саморегулівна організація може бути реорганізована лише в інше непідприємницьке товариство. У разі реорганізації саморегулівної організації її майно, активи та пасиви передаються правонаступнику.
  6. У разі припинення саморегулівної організації за рішенням суду її майно, активи та пасиви після задоволення вимог кредиторів зараховуються відповідно до закону до бюджету.

Розділ VIІ

ПРИКІНЦЕВІ І ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

  1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 8 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
  2. Господарські об’єднання, громадські спілки, громадські організації, зареєстровані на момент набрання чинності цим Законом, які мають намір здійснювати свою діяльність як саморегулівні організації, можуть бути реорганізовані у саморегулівну організацію (організацію господарського саморегулювання або організацію професійного самоврядування відповідно) шляхом перетворення або набути статусу саморегулівної організації (організації господарського саморегулювання або організації професійного самоврядування відповідно) без зміни організаційно-правової форми.
  3. Зареєстровані на момент набрання чинності цим Законом господарські об’єднання, громадські спілки, громадські організації, які об’єднують суб’єктів господарської або професійної діяльності у певній сфері та мають намір здійснювати свою діяльність як саморегулівні організації, набувають статусу саморегулівної організації (організації господарського саморегулювання або організації професійного самоврядування відповідно) без зміни організаційно-правової форми у разі приведення їх статуту у відповідність із вимогами цього Закону, створення органів управління, передбачених цим Законом, та прийняття правил саморегулівної організації.
  4. Реєстраційні дії, пов’язані з набуттям статусу саморегулівної організації, перетворенням на саморегулівну організацію, здійснюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» без справляння плати. Без справляння плати за реєстраційні дії протягом п’яти років із дня набрання цим Законом чинності реєструються також зміни до статуту зареєстрованих на момент чинності цього Закону саморегулівних організацій, якщо такі зміни пов’язані з набранням чинності цим Законом.
  5. Господарські об’єднання, громадські спілки, громадські організації, які набули статусу саморегулівної організації, здійснюють свою діяльність та припиняються відповідно до цього Закону.
  6. Саморегулівні організації, утворені відповідно до цього Закону, та господарські об’єднання, громадські спілки, громадські організації, які набули статусу саморегулівної організації, мають рівні права та обов’язки, встановлені цим та іншими законами для саморегулівних організацій.
  7. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) частину першу статті 8 Закону України «Про третейські суди» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 35, ст. 412) доповнити абзацом такого змісту:

«саморегулівних організаціях»;

2) у Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 2, ст. 17, № 47, ст. 800, № 29, ст. 535, № 47, ст. 800; 2017 р., № 2, ст. 25; 2018 р., № 6-7, ст. 38, № 13, ст. 69, № 36, ст. 272, № 37, ст. 276):

1) у статті 1:

пункт 3 частини першої статті 1 доповнити словами «саморегулівні організації (в тому числі господарські об’єднання та громадські об’єднання, які набули статус саморегулівних організацій)»;

пункт 4 після слів «об’єднань організацій роботодавців» доповнити словами «саморегулівної організації, засвідчення факту набуття статусу саморегулівної організації громадським об’єднанням або господарським об’єднанням»;

абзац третій пункту 14 після слів «громадських об’єднань, що не мають статусу юридичної особи» доповнити словами «саморегулівних організацій, засвідчення факту набуття статусу саморегулівної організації»;

2) у статті 9:

пункт 4 після слів «об’єднання організацій роботодавців» доповнити словами «саморегулівна організація»;

доповнити статтю пунктом 51 такого змісту:

«51) дані про набуття статусу саморегулівної організації — для громадських об’єднань або господарських об’єднань;»;

доповнити пункт 11 такими словами «для саморегулівних організацій, громадських об’єднань та господарських об’єднань, які набули статусу саморегулівної організації – господарська або професійна діяльність, яка є предметом саморегулювання;»;

3) доповнити статтю пунктом 461 такого змісту:

«461) відомості про делегування саморегулівній організації, громадському об’єднанню, господарському об’єднанню, яке набуло статусу саморегулівної організації, повноважень (функцій) органів державної влади або органів місцевого самоврядування — за наявності відповідного рішення про делегування;»;

пункт 8 частини першої статті 15 після слів «статут (положення) громадського формування, що не має статусу юридичної особи» доповнити словами «правила саморегулівної організації»;

4) частину шосту статті 16 доповнити словами «саморегулівних організацій»;

5) у статті 17:

у частині першій:

пункт 6 доповнити словами «саморегулівної організації»;

доповнити частину пунктом 71 такого змісту:

«71) правила саморегулівної організації — у разі державної реєстрації створення саморегулівної організації»;

пункт 3 частини четвертої доповнити словами «саморегулівні організації»;

6) доповнити Закон статтею 241 такого змісту:

«Стаття 241. Документи, що подаються заявником для державної реєстрації набуття статусу саморегулівної організації громадським об’єднанням, господарським об’єднанням

  1. Для державної реєстрації набуття статусу саморегулівної організації громадське об’єднання або господарське об’єднання, яке зареєстровано до набрання чинності Законом України «Про саморегулівні організації» та членами якого є суб’єкти господарської діяльності у певній сфері (галузі), або певного виду (видів) або на певному ринку або професійної діяльності певного виду (видів) або на певному ринку, подає такі документи:

1) заяву про державну реєстрацію набуття статусу саморегулівної організації громадським об’єднанням, господарським об’єднанням;

2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління громадського об’єднання, господарського об’єднання про намір здійснювати свою діяльність як саморегулівна організація;

3) зміни до статуту громадського об’єднання, господарського об’єднання;

4) відомості щодо членів керівних органів громадського об’єднання, господарського об’єднання;

5) правила саморегулівної організації.

  1. Державна реєстрація змін до статуту та відомостей щодо членів керівних органів громадського об’єднання, господарського об’єднання, поданих відповідно до частини першої цієї статті, відбувається одночасно з державною реєстрацією набуття статусу саморегулівної організації громадським об’єднанням, господарським об’єднанням»;

7) пункт 6 частини першої статті 26 після слів «її об’єднання» доповнити словами «саморегулівної організації (набуття статусу саморегулівної організації)»;

8) у статті 36:

абзаци четвертий та шостий частини першої доповнити словами «саморегулівної організації».

  1. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:

прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради України

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
до проекту Закону України «Про саморегулівні організації»
Положення чинного Закону Положення Закону після внесення змін
Закон України «Про третейські суди»
  • Стаття 8. Порядок утворення третейських судів
  • Постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України:
  • всеукраїнських громадських організаціях;
  • всеукраїнських організаціях роботодавців;
  • фондових і товарних біржах, саморегулівних організаціях професійних учасників ринку цінних паперів;
  • торгово-промислових палатах;
  • всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок, Центральній спілці споживчих товариств України;
  • об’єднаннях, асоціаціях суб’єктів підприємницької діяльності — юридичних осіб, у тому числі банків.
  • Стаття 8. Порядок утворення третейських судів
  • Постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України:
  • всеукраїнських громадських організаціях;
  • всеукраїнських організаціях роботодавців;
  • фондових і товарних біржах, саморегулівних організаціях професійних учасників ринку цінних паперів;
  • торгово-промислових палатах;
  • всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок, Центральній спілці споживчих товариств України;
  • об’єднаннях, асоціаціях суб’єктів підприємницької діяльності — юридичних осіб, у тому числі банків;
  • саморегулівних організаціях.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб,
фізичних осіб – підприємців
та громадських формувань»

  • Стаття 1. Визначення термінів
  • 1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
  • 3) громадські формування — політичні партії, структурні утворення політичних партій, громадські об’єднання, місцеві осередки громадського об’єднання із статусом юридичної особи, професійні спілки, їх об’єднання, організації профспілки, передбачені статутом профспілки та їх об’єднання, творчі спілки, місцеві осередки творчих спілок, постійно діючі третейські суди, організації роботодавців, їх об’єднання, відокремлені підрозділи іноземних неурядових організацій, представництва, філії іноземних благодійних організацій;
  • 4) державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб — підприємців (далі — державна реєстрація) — офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об’єднання, професійної спілки, її організації або об’єднання, політичної партії, організації роботодавців, об’єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу — підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом;
  • Стаття 1. Визначення термінів
  • 1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
  • 3) громадські формування — політичні партії, структурні утворення політичних партій, громадські об’єднання, місцеві осередки громадського об’єднання із статусом юридичної особи, професійні спілки, їх об’єднання, організації профспілки, передбачені статутом профспілки та їх об’єднання, творчі спілки, місцеві осередки творчих спілок, постійно діючі третейські суди, організації роботодавців, їх об’єднання, відокремлені підрозділи іноземних неурядових організацій, представництва, філії іноземних благодійних організацій, саморегулівні організації (в тому числі господарські об’єднання та громадські об’єднання, які набули статус саморегулівних організацій);
  • 4) державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб — підприємців (далі — державна реєстрація) — офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи,   політичної партії, організації роботодавців, об’єднань організацій роботодавців, саморегулівної організації, засвідчення факту набуття статусу саморегулівної організації громадським об’єднанням або господарським об’єднанням та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу — підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом;
  • 14) суб’єкт державної реєстрації:
  • Міністерство юстиції України — у разі державної реєстрації політичних партій, всеукраїнських професійних спілок, їх об’єднань, всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців; відокремлених підрозділів іноземних неурядових організацій, представництв, філій іноземних благодійних організацій, постійно діючих третейських судів, засновниками яких є всеукраїнські громадські організації, всеукраїнських творчих спілок, символіки громадських формувань;
  • територіальні органи Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі — у разі державної реєстрації первинних, місцевих, обласних, регіональних та республіканських професійних спілок, їх організацій та об’єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, місцевих, обласних, республіканських Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських організацій роботодавців та їх об’єднань, постійно діючих третейських судів, громадських об’єднань, їх відокремлених підрозділів, громадських об’єднань, що не мають статусу юридичної особи, підтвердження всеукраїнського статусу громадського об’єднання;
  • 14) суб’єкт державної реєстрації:
  • Міністерство юстиції України — у разі державної реєстрації політичних партій, всеукраїнських професійних спілок, їх об’єднань, всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців; відокремлених підрозділів іноземних неурядових організацій, представництв, філій іноземних благодійних організацій, постійно діючих третейських судів, засновниками яких є всеукраїнські громадські організації, всеукраїнських творчих спілок, символіки громадських формувань;
  • територіальні органи Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі — у разі державної реєстрації первинних, місцевих, обласних, регіональних та республіканських професійних спілок, їх організацій та об’єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, місцевих, обласних, республіканських Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських організацій роботодавців та їх об’єднань, постійно діючих третейських судів, громадських об’єднань, їх відокремлених підрозділів, громадських об’єднань, що не мають статусу юридичної особи, громадських об’єднань, що не мають статусу юридичної особи, саморегулівних організацій, засвідчення факту набуття статусу саморегулівної організації, підтвердження, всеукраїнського статусу громадського об’єднання;
  • Стаття 9. Відомості Єдиного державного реєстру
  • 1. Відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу — підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі:
  • 3) організаційно-правова форма;
  • 4) вид громадського формування (політична партія, структурне утворення політичної партії; громадське об’єднання, місцевий осередок громадського об’єднання із статусом юридичної особи; професійна спілка, об’єднання професійних спілок, організація профспілки, передбачена статутом профспілки, об’єднання організацій профспілок, організація роботодавців, об’єднання організацій роботодавців; творча спілка, місцевий осередок творчої спілки);
  • 5) дані про статус громадського формування;
  • 11) види діяльності;
  • Стаття 9. Відомості Єдиного державного реєстру
  • 1. Відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу — підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі:
  • 3) організаційно-правова форма;
  • 4) вид громадського формування (політична партія, структурне утворення політичної партії; громадське об’єднання, місцевий осередок громадського об’єднання із статусом юридичної особи; професійна спілка, об’єднання професійних спілок, організація профспілки, передбачена статутом профспілки, об’єднання організацій профспілок, організація роботодавців, об’єднання організацій роботодавців; саморегулівна організація; творча спілка, місцевий осередок творчої спілки);
  • 5) дані про статус громадського формування;
  • 51) дані про набуття статусу саморегулівної організації — для громадських об’єднань або господарських об’єднань;
  • 11) види діяльності; для саморегулівних організацій, громадських об’єднань та господарських об’єднань, які набули статусу саморегулівної організації — господарська або професійна діяльність, яка є предметом саморегулювання;
  • 461) відомості про делегування саморегулівній організації, громадському об’єднанню, господарському об’єднанню, яке набуло статусу саморегулівної організації, повноважень (функцій) органів державної влади або органів місцевого самоврядування — за наявності відповідного рішення про делегування;
  • Стаття 15. Вимоги до оформлення документів, що подаються для державної реєстрації
  • 1. Документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати таким вимогам:
  • 8) установчий документ юридичної особи, положення, регламент, список суддів постійно діючого третейського суду, статут (положення) громадського формування, що не має статусу юридичної особи, договір (декларація) про створення сімейного фермерського господарства повинен містити відомості, передбачені законодавством, та відповідати законодавству;
  • Стаття 15. Вимоги до оформлення документів, що подаються для державної реєстрації
  • 1. Документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати таким вимогам:
  • 8) установчий документ юридичної особи, положення, регламент, список суддів постійно діючого третейського суду, статут (положення) громадського формування, що не має статусу юридичної особи, правила саморегулівної організації, договір (декларація) про створення сімейного фермерського господарства, повинен містити відомості, передбачені законодавством, та відповідати законодавству;
  • Стаття 16. Вимоги до найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу
  • 6. Законами можуть бути встановлені особливості найменування товариств, холдингових компаній, банків, пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів, торгово-промислової палати, навчальних закладів, юридичних осіб, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності, волонтерських організацій, адвокатських бюро, операторів державних лотерей, асоціацій органів місцевого самоврядування та їх добровільних об’єднань, політичних партій, громадських об’єднань, профспілок, їх організацій та об’єднань, організацій роботодавців, їх об’єднань.
  • Стаття 16. Вимоги до найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу
  • 6. Законами можуть бути встановлені особливості найменування товариств, холдингових компаній, банків, пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів, торгово-промислової палати, навчальних закладів, юридичних осіб, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності, волонтерських організацій, адвокатських бюро, операторів державних лотерей, асоціацій органів місцевого самоврядування та їх добровільних об’єднань, політичних партій, громадських об’єднань, профспілок, їх організацій та об’єднань, організацій роботодавців, їх об’єднань, саморегулівних організацій.
  • Стаття 17. Документи, що подаються заявником для державної реєстрації юридичної особи
  • 1. Для державної реєстрації створення юридичної особи (у тому числі в результаті виділу, злиття, перетворення, поділу), крім створення державного органу, органу місцевого самоврядування, подаються такі документи:
  • 6) реєстр осіб (громадян), які брали участь в установчому з’їзді (конференції, зборах), — у разі державної реєстрації створення громадських об’єднань, політичної партії;
  • 7) програма політичної партії — у разі державної реєстрації створення політичної партії;
  • Стаття 17. Документи, що подаються заявником для державної реєстрації юридичної особи
  • 1. Для державної реєстрації створення юридичної особи (у тому числі в результаті виділу, злиття, перетворення, поділу), крім створення державного органу, органу місцевого самоврядування, подаються такі документи:
  • 6) реєстр осіб (громадян), які брали участь в установчому з’їзді (конференції, зборах), — у разі державної реєстрації створення громадських об’єднань, політичної партії, саморегулівної організації;
  • 7) програма політичної партії — у разі державної реєстрації створення політичної партії;
  • 71) правила саморегулівної організації — у разі державної реєстрації створення саморегулівної організації;
  • 4. Для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п’ятою цієї статті, подаються такі документи:
  • 3) реєстр осіб (громадян), які брали участь в засіданні уповноваженого органу управління юридичної особи, — у разі внесення змін до відомостей про громадські об’єднання, політичні партії;
  • 4. Для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п’ятою цієї статті, подаються такі документи:
  • 3) реєстр осіб (громадян), які брали участь в засіданні уповноваженого органу управління юридичної особи, — у разі внесення змін до відомостей про громадські об’єднання, політичні партії, саморегулівні організації;
 
  • Стаття 241. Документи, що подаються заявником для державної реєстрації набуття статусу саморегулівної організації громадським об’єднанням, господарським об’єднанням
  • 1. Для державної реєстрації набуття статусу саморегулівної організації громадське об’єднання або господарське об’єднання, яке зареєстровано до набрання чинності Законом України «Про саморегулівні організації» та членами якого є суб’єкти господарської діяльності у певній сфері (галузі), або певного виду (видів) або на певному ринку або професійної діяльності певного виду (видів) або на певному ринку, подає такі документи:
  •  1) заяву про державну реєстрацію набуття статусу саморегулівної організації громадським об’єднанням,  господарським об’єднанням;
  • 2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління громадського об’єднання, господарського об’єднання про намір здійснювати свою діяльність як саморегулівна організація;
  •  3) зміни до статуту громадського об’єднання, господарського об’єднання;
  • 4) відомості щодо членів керівних органів громадського об’єднання, господарського об’єднання;
  • 5) правила саморегулівної організації.
  • 2. Державна реєстрація змін до статуту та відомостей щодо членів керівних органів громадського об’єднання, господарського об’єднання, поданих відповідно до частини першої цієї статті, відбувається одночасно з державною реєстрацією набуття статусу саморегулівної організації громадським об’єднанням, господарським об’єднанням.
  • Стаття 26. Строк розгляду документів, поданих для державної реєстрації
  • 1. Розгляд документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій, здійснюється у такі строки:
  • 6) щодо професійної спілки, її організації або об’єднання, організації роботодавців, її об’єднання — не пізніше 15 робочих днів з дати подання документів для державної реєстрації;
  • Стаття 26. Строк розгляду документів, поданих для державної реєстрації
  • 1. Розгляд документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій, здійснюється у такі строки:
  • 6) щодо професійної спілки, її організації або об’єднання, організації роботодавців, її об’єднання, саморегулівної організації (набуття статусу саморегулівної організації) — не пізніше 15 робочих днів з дати подання документів для державної реєстрації;
  • Стаття 36. Плата у сфері державної реєстрації
  • 1. За державну реєстрацію справляється адміністративний збір у такому розмірі:
  • 140 прожиткових мінімумів для працездатних осіб — за державну реєстрацію політичної партії;
  • 0,28 прожиткового мінімуму для працездатних осіб — за державну реєстрацію відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації;
  • 0,14 прожиткового мінімуму для працездатних осіб — за державну реєстрацію всеукраїнської творчої спілки;  
  • 0,07 прожиткового мінімуму для працездатних осіб — за державну реєстрацію територіального осередку всеукраїнської творчої спілки та регіональної (місцевої) творчої спілки;
  • 0,06 прожиткового мінімуму для працездатних осіб — за державну реєстрацію символіки політичної партії, організації роботодавців, об’єднання організації роботодавців;
  • Стаття 36. Плата у сфері державної реєстрації
  • 1. За державну реєстрацію справляється адміністративний збір у такому розмірі:
  • 140 прожиткових мінімумів для працездатних осіб — за державну реєстрацію політичної партії;
  • 0,28 прожиткового мінімуму для працездатних осіб — за державну реєстрацію відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації;
  • 0,14 прожиткового мінімуму для працездатних осіб — за державну реєстрацію всеукраїнської творчої спілки, саморегулівної організації;
  • 0,07 прожиткового мінімуму для працездатних осіб — за державну реєстрацію територіального осередку всеукраїнської творчої спілки та регіональної (місцевої) творчої спілки;
  • 0,06 прожиткового мінімуму для працездатних осіб — за державну реєстрацію символіки політичної партії, організації роботодавців, об’єднання організації роботодавців, саморегулівної організації.

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи