Практичне впровадження E-Zdorovya. Інтерв’ю з експертом сфери IT-технологій Денисом Мацуєм

Наприкінці 2017 р. наказом МОЗ України № 1597 утворено ДП «Електронне здоров’я» та затверджено статут підприємства. У лютому 2018 р. Проектний офіс eHealth, який створили громадські організації Transparency International Ukraine та Всеукраїнська мережа ЛЖВ, передав функціонал національної електронної системи охорони здоров’я Міністерству охорони здоров’я України, після чого розпочався відкритий конкурс на зайняття посади генерального директора. Про практичні кроки впровадження системи, нові ринки та аспекти функціонування eHealth розповів Денис Мацуй, який з березня 2018 р. обіймав посаду генерального директора, проте в січні 2019 р. залишив проект.

— У травні минулого року Ви стали генеральним директором ДП «Електронне здоров’я» за результатом відкритого конкурсу. Розкажіть, будь ласка, як він проходив?

— Насправді я випадково дізнався про те, що Міністерство охорони здоров’я шукає генерального директора нового державного підприємства. Я зацікавився та розібрався в принципах та ідеях, які були закладені в побудову eHealth, після чого зібрав необхідний пакет документів, який подав разом з резюме. Головною на конкурсі була презентація розуміння та бачення кандидатами стратегії розвитку електронної системи охорони здоров’я. Я виклав свої ідеї щодо того, якими можуть бути наступні кроки для розвитку електронної системи охорони здоров’я, можливості монетизації державного підприємства тощо.

— Після призначення на посаду у Вас виникали будь-які непорозуміння з медичними фахівцями, підприємцями, відчувався певний супротив перед реформою?

— Напевно, непорозуміння — це не зовсім правильне слово. У результаті змін як у пацієнтів, так і у лікарів дуже змінювалося життя. Тому певний рівень занепокоєння та супротиву — це, я вважаю, нормальна реакція. Не всі вірили, що буде краще, не всі експерти поділяли погляди на розвиток системи. Навчившись працювати в старих умовах, деякі побоювалися їх погіршення, і це абсолютно нормальна реакція, притаманна людям під час будь-яких змін.

— Вам як людині, що має великий досвід у IT-проектах, було цікаво спробувати себе в фактично національному стартапі у сфері охорони здоров’я?

— Це був мій перший проект у сфері охорони здоров’я та перший досвід саме у державному секторі, оскільки до цієї посади я працював у бізнесі. Це дуже цікаво, в тому числі через масштаб проекту, який пропонувалося реалізувати. Звичайно, було складно — майже рік наша команда працювала 24 год на добу, 7 днів на тиждень. Ми працювали дуже напружено та залучали до роботи справжніх фахівців, саме через це проект вдався.

— Ви підбирали всю команду самостійно?

— Так. Коли я прийшов, існували лише юридична особа «Електронне здоров’я» і її статут, більше нічого. Мені вдалося знайти потрібні слова, щоб залучити дуже якісних спеціалістів з приватного сектора до державного підприємства. Ми розробили ефективну організаційну структуру, де кожна людина знаходилася на своєму місці та мала максимально потрібну для якісної роботи та прийняття рішень автономію.

— Зазвичай при запуску таких проектів враховується досвід інших країн. Вашій команді довелося рекордно швидко запускати проект, який в інших країнах впроваджувався роками. Чи проводилася робота з вивчення досвіду? Яку модель взято за основу?

— Основним пріоритетом було не винаходити велосипед, а спробувати взяти найкращі практики з різних країн. Чому я кажу з різних країн, тому що фактори розвитку електронної системи у кожній державі різні. Кожна країна має різні історичний спадок і модель охорони здоров’я, особливості фінансування цієї сфери та кількість населення. Ми не могли просто взяти й перетягнути певну систему в Україну через ці аспекти, які накладають обмеження на практичне впровадження eHealth. Тому ми вивчали найкращі практики, весь час цікавилися досвідом та адаптували його під наші реалії.

Крім того, Україна приєдналася до Глобального цифрового партнерства у сфері охорони здоров’я (Global Digital Health Partnership). У вересні 2018 р. ми були з Уляною Супрун в Анг­лії, де мали можливість більш детально ознайомитися з досвідом близько 10 провідних країн та закласти фундамент процесів постійного обміну досвідом. Мова йде про їх конкретні кейси, принципи побудови, налагодження комунікації включно з розподілом функцій між державою та бізнесом, підхід до питань інтероперабельності та захисту персональних даних тощо.

— А чи розглядався взагалі варіант, за яким замість двокомпонентної системи у нас діяла б єдина державна інформаційна система з усіма можливими модулями, розробити які могли б, наприклад, за тендерними угодами? Така система усунула б потребу в посередниках (медичні інформаційні системи — МІС).

— Я знаю, що такий варіант дійсно розглядався, навіть більше — є країни, у яких так система і працює. Але давайте розберемося, чому була запропонована саме двокомпонентна система. На початку розробки системи такого масштабу треба відповісти на головне питання — яким чином її фінансувати? За рахунок яких ресурсів можна зробити це швидко та ефективно? Наша держава не є надто заможною, повне впровадження всієї системи коштує величезних грошей. Двокомпонентна модель дає змогу бізнесу інвестувати в національну систему охорони здоров’я та тим самим розвивати її швидше. По-друге — це якість розробки ІТ-рішень для кінцевих споживачів. Чим ближче бізнес знаходиться до клієнтів, тим краще він розуміє їх потреби. Єдина державна МІС не змогла б врахувати всі потреби та забезпечити умови для створення конкуренції. Зараз існують різні МІС,завдяки конкуренції за увагу лікарів у них є стимул покращувати свій продукт.

— На сьогодні інтерес МІС уже зрозумілий, оскільки вони пропонують модулі, які можуть придбавати заклади охорони здоров’я. Але ДП «Електронне здоров’я» також може зароб­ляти та бути прибутковим?

— З самого початку діяла домовленість про те, що деякий час певний мінімально необхідний для держави перелік функціоналів МІС надаватимуть безкоштовно, а решту додаткових модулів вони можуть продавати. Я не знаю, чи збережеться подібний стан речей у майбутньому, проте, на мою думку, безкоштовний підхід не є оптимальним. Коли заклади охорони здоров’я будуть платити гроші, відносини перейдуть у площину клієнт-покупець, а це оптимальний варіант, адже виникає право вимагати якість, зручність, швидкість підтримки.

Що стосується ДП «Електронне здоров’я», воно поки не є прибутковим, але в планах була реалізація моделі монетизації протягом 2019 р. Одним із можливих джерел доходу підприємства може стати надання платних послуг МІС: тестування, підключення, розробка додаткового функціоналу, підтримка, консультації. Є й інші варіанти, і їх багато: наприклад, медична статистика, ІТ-рішення щодо передачі даних між різними МІС, створення комерційних API для інших типів бізнесу тощо.

— А що цікавого, ймовірно, буде запропоновано для аптечних закладів і лабораторій?

— Наприкінці грудня був розроблений функціонал реімбурсації. Це стало першим кроком для включення аптек у eHealth, для прозорого отримання ними грошей за ліки, якими держава забезпечує пацієнтів. Очевидно, що й інші надавачі послуг, наприклад лабораторії, у майбутньому зможуть взаємодіяти за однією з таких моделей.

— Які партнери долучалися до вітчизняного проекту?

— Почнемо з того, що електронна система охорони здоров’я у нас двокомпонентна, тобто держава працює з бізнесом, тому партнерами є приватні компанії — МІС, кількість яких нам за цей рік вдалося збільшити. На початку їх було, здається, 3 чи 4, тоді як у січні 2019 р. — уже 15. Це підвищує конкуренцію та надає можливість медичним закладам обирати з більшої кількості запропонованих IT-рішень.

Є також наші міжнародні партнери, які допомагали досвідом, ресурсами та фінансували розробку системи. Також за цей рік ми встановили відносини з іноземними консультантами і спеціалістами задля отримання експертизи за багатьма важливим напрямками.

— Відомо, що основним фінансовим партнером є організація One Hundred Percent Life. Як саме вони долучилися до проекту?

— One Hundred Percent Life є хабом, який операційно спрямовує кошти різних міжнародних партнерів, таких як Глобальний фонд, USAID та інші. Його завдання — скоординувати процес з виділення коштів.

— У багатьох наших читачів виникають питання щодо захисту персональних даних.

— Тут треба говорити про два аспекти. Перший з них стосується культури поводження людей в Україні зі своїми даними. Ми всі розуміємо, що не треба будь-кому давати ключі від своєї квартири, а от до доступу та права на обробку своїх даних ми ставимося поки що менш вибагливо. Це персональна відповідальність та рішення кожного.

Інша справа — якість ІТ-сервісів, яким усе-таки потрібні наші дані для надання послуг. Безпека даних у центральному компоненті завжди була пріоритетом у нашій команді. Ми вивчали й активно імплементували кращі європейські практики, як наприклад GDPR, визначену в останньому регламенті, прийнятому Європейським Союзом. Хоча даний документ поки не має юридичної сили в Україні, ми брали його за основу при розробці логіки. Він встановлює, наприклад, право пацієнта визначати обсяг даних, який надається тому чи іншому лікарю, тобто, іншими словами, закріплює право власності пацієнта та його право розпоряджатися особистими даними. Мені б хотілося, щоб електронна система охорони здоров’я й надалі розвивалася з урахуванням таких сучасних світових практик.

Згідно з чинним законодавством право на обробку даних системи eHealth має Національна служба здоров’я, тоді як ДП «Електронне здоров’я» виступає розробником IT-інструменту й не має доступу до персональних даних.

— У США нещодавно анонсували створення центру кібербезпеки у сфері охорони здоров’я, метою діяльності якого стане безпосередньо захист медичної інформації та конфіденційних даних пацієнтів. Чи є, на Ваш погляд, доцільним створення аналогічного органу в Україні?

— Розкажу про досвід іноземних партнерів. Наприклад, у Великобританії в 2017 р. кількість кібер-інцидентів подвоїлася, і при аналізі цих випадків виявилося, що половина з них — порушення з боку лікарів встановленої процедури роботи з даними. Відтак я вважаю, що необхідно інвестувати в два процеси, де перший — розробка вдосконалених процесів сертифікації IT-рішень в напрямку збереження та захисту даних, а другий — обов’язкове підвищення обізнаності лікарів щодо того, як саме працювати з персональними та медичними даними пацієнтів. Треба розробляти процедури, регламенти та принципи контролю, адже саме в цьому місці є, на мій погляд, потенційні ризики.

З технічної точки зору, з метою перевірки ступеня захисту системи протягом 2018 р. ми постійно проводили penetration-тести, тобто тести на вразливість. У разі виявлення будь-яких прогалин ми вдосконалювали компонент та тестували знову. І це постійна робота, яка має проводитися регулярно, у тому числі й з боку МІС.

Ресурс для зберігання даних національної електронної системи охорони здоров’я з центрального компоненту надає компанія De Novo — оператор послуг хостингу. Компанія виграла тендер закупівель через ProZorro на зберігання даних системи та з точки зору українського законодавства є досить захищеною і має відповідний сертифікат.

— Стосовно обізнаності лікарів. Далеко не всі вітчизняні фахівці вміють працювати з комп’ютерною технікою, й важко уявити, як усі українські лікарі зможуть та захочуть навчитися цьому.

— Досвід свідчить: якщо є гідна економічна модель і людям стає вигідно працювати з комп’ютером, то вони знаходять бажання вчитися незалежно від віку. Лікар повинен розуміти, що за допомогою техніки його робота спроститься, а процедури поводження з технічними рішеннями повинні бути простими та регламентованими. Вони мають стати звичкою та радше нагадуватимуть обов’язкові й вже звичні нам речі на кшталт обов’язкової дезінфекції використаних інструментів або маніпуляцій для ін’єкції шприцом та інших загальних правил. З цією метою постійно проводилося навчання й інформування щодо того, як саме працювати в елементах елект­ронної системи охорони здоров’я. Однак я не можу сказати, що цього достатньо. Цьому питанню й надалі слід приділяти увагу.

— А як вказані дані зможуть використовувати в майбутньому Міністерство охорони здоров’я і Національна служба здоров’я?

— Ці організації мають різні функції, тому Національній службі здоров’я України потрібні ті дані, які необхідні для розрахунку більш вдосконалених фінансових моделей, це відповідні реєстри. Тоді як Міністерство охорони здоров’я відповідає за державну політику в цій сфері, у тому числі за загальний стан здоров’я населення, епідемічні ситуації, поширеність різних видів захворюваності, й потребує інших даних.

У такому разі надання доступу до всіх зазначених даних є нормальною світовою практикою, проте за умови їх знеособлення, що є складною технічною процедурою та полягає не просто в тому, аби прибрати ім’я та прізвище.

Але після знеособлення дані електронної системи охорони здоров’я можна використовувати в тому числі й бізнесу. Наприклад, фармацевтичним компаніям — для аналізу ефективності препаратів, їх розподілу, науковим організаціям — для досліджень, страховим компаніям — для вдосконалення власних послуг та оцінки ризиків.

— Як відбуватиметься процедура знеособ­лення, на підставі яких нормативно-правових актів?

— Дана процедура у нас поки не закріплена. У світовій практиці є ефективні способи вирішення цього питання, але в Україні її розробка та імплементація ще попереду.

— Яка остання статистика щодо приєднання до електронної системи охорони здоров’я медичних закладів, лікарів і пацієнтів?

— У січні ми мали приблизно такі дані — близько 25 млн пацієнтів, 22 тис. лікарів і до 2 тис. медичних закладів, які приєдналися до eHealth. Це дуже хороший результат.

— Чим завершилася перевірка дотримання Вами умов контракту, яку було розпочато 2 січня цього року профільним міністерством?

— Відверто кажучи, я не знаю результатів перевірки. Мені здається, що вона навіть не була завершена, адже мене відсторонили простим наказом державного секретаря, що не базувався на будь-яких попередніх висновках. Тому, на жаль, нічого більше сказати не можу.

— Ви плануєте пов’язувати майбутню діяльність зі стартапами у сфері охорони здоров’я?

— Завдяки досвіду та певній кількості успішних проектів у мене є достатньо можливостей для розвитку. А що стосується сфери охорони здоров’я, то чому б і ні. Це потужна і дуже динамічна галузь.

Ліна Лисенко

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи