Як соціальна ізоляція в дитинстві впливає на психічне здоров’я в майбутньому

24 Вересня 2020 4:34 Поділитися

Самотність вважається серйозною загрозою для психічного здоров’я. Незважаючи на те що наш світ стає все більш пов’язаним через цифрові платформи, молоді люди в нашому суспільстві відчувають дедалі більший вплив ізоляції. Пандемія COVID-19, яка змусила багато країн вдатися до практик соціального дистанціювання та закриття шкіл, підкреслює необхідність розуміння наслідків соціальної ізоляції та самотності для психічного здоров’я. Хоча дослідження показали, що соціальна ізоляція в дитинстві шкідлива для функціонування головного мозку дорослих та негативно впливає на поведінку різних видів ссавців, основні механізми впливу на формування нервових ланцюгів залишаються недостатньо вивченими.

Дослідницька група з медичної школи Ікана на горі Синай (Icahn School of Medicine at Mount Sinai) визначила конкретні субпопуляції клітин головного мозку в префронтальній корі у мишей (ключовій частині, що регулює соціальну поведінку), які необхідні для розвитку нормальної комунікабельності у зрілому віці та є глибоко вразливими до соціальної ізоляції в дитинстві. Результати дослідження, опубліковані в журналі «Nature Neuroscience», проливають світло на невідому раніше роль цих клітин, відомих як медіальні нейрони передньої лобової кори, що проєктуються на паравентрикулярний таламус, ділянку головного мозку, яка передає сигнали до різних компонентів, залучених до системи винагороди. Якщо отримані результати будуть релевантними і для людей, це може відкрити шлях до розробки методів лікування психічних розладів, пов’язаних із ізоляцією.

На додаток до виявлення цього специфічного ланцюга в префронтальній корі, який особливо вразливий до соціальної ізоляції в дитинстві, вчені також продемонстрували, що цей ланцюг є перспективною мішенню для лікування дефіцитів соціальної поведінки. Завдяки стимуляції специфічного префронтального контуру, що проєктується на ділянку таламуса у зрілому віці, вчені змогли компенсувати дефіцит комунікабельності, спричинений соціальною ізоляцією в дитинстві.

В експерименті на тваринах дослідники виявили, що ізоляція дитинчат призвела як до зниження збудливості префронтальних нейронів, так і до збільшення інгібуючого впливу від інших нейронів, вказуючи на механізм, що лежить в основі дефіциту комунікабельності, спричиненого соціальною ізоляцією в дитинстві. За допомогою застосування методів оптогенетики та хемогенетики вчені змогли швидко посилити соціальну взаємодію у мишей, що пережили соціальну ізоляцію в дитинстві, після того як вони отримували легкі імпульси або ліки.

Беручи до уваги, що дефіцит соціальної поведінки є спільною характеристикою багатьох нервово-психічних та психічних розладів, таких як аутизм та шизофренія, ідентифікація цих специфічних префронтальних нейронів вказує на терапевтичні мішені для поліпшення дефіциту соціальної поведінки, спільного для цілого ряду психічних розладів. Ланцюги, визначені в цьому дослідженні, потенційно можуть бути модульовані за допомогою таких методів, як транскраніальна магнітна стимуляція та/або транскраніальна стимуляція постійним струмом.

За матеріалами sciencedaily.com

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті