Рішення влади з протидії COVID-19 потребує переходу від швидкості їх прийняття до їх якості

10 листопада Український кризовий медіацентр та Благодійний фонд «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» в Україні (БФ «ССС») провели онлайн-захід, на якому було представлено результати проєкту «Моніторинг політик кризового реагування на COVID-19 на регіональному і національному рівні силами громадянського суспільства» (далі — Проєкт), який реалізується БФ «ССС» за підтримки Чорноморського трастового фонду (Black Sea Trust for Regional Cooperation), проєкту Німецького фонду Маршалла США (German Marshall Fund of the United States). Доповідачами на заході виступили Валерія Вершиніна, менеджер Проєкту, Анна Борисова, координатор Проєкту в Київській та Сумській областях, Юлія Шпіньова, координатор Проєкту в Кіровоградській та Херсонській областях.

Про основні положення Проєкту розповіла Валерія Вершиніна, яка повідомила, що в його рамках здійснювався моніторинг рішень місцевих та регіональних органів влади, які спрямовані на протидію поширенню COVID-19 та подолання негативних наслідків, спричинених ним, що приймалися із січня по вересень 2020 р. Процес моніторингу здійснювався шляхом подання запитів на отримання публічної інформації і порівняння отриманої інформації з інформацією, розміщеною на сайтах органів місцевої влади. У кожній області було обрано по 3 міста та 4 об’єднання територіальних громад (ОТГ).

Також у рамках Проєкту досліджувалися світові тенденції боротьби з поширенням COVID-19, які свідчать, що в перелік заходів, запроваджених більшістю країн світу, входять:

  • закриття кордонів та обмеження подорожей;
  • перевірка на предмет захворювання пасажирів в аеропортах і вокзалах;
  • заборона на виїзд пасажирів;
  • повний або частковий карантин; комендантська година;
  • система контролю ризику зараження на робочому місці;
  • закриття навчальних закладів на карантин та/або перехід на дистанційне навчання;
  • заборона громадських заходів.

Серед кращих світових практик у сфері державного управління, які рекомендуються до впровадження в Україні, є:

  • створення оперативного центру (далі — ОЦ), до складу якого входитимуть представники всіх ключових міністерств;
  • очільник ОЦ не повинен бути пов’язаний із політичною партійною системою. Він повинен мати великий досвід управління в кризових ситуаціях, щоб допомогти знаходити спільні рішення представникам різних політичних блоків. Наприклад, в Італії рішення про введення тих чи інших карантинних заходів приймалися політично заангажованими особами, які розглядали ці заходи через призму свого майбутнього переобрання на посаду. Через це вони були більш зацікавлені в тому, щоб сподобатися людям, ніж у тому, щоб зупинити поширення інфекції. У результаті в Італії кількість випадків смерті від COVID-19 значно більша порівняно з іншими країнами Європи, які вводили аналогічні карантинні заходи;
  • керівник ОЦ повинен мати значні повноваження й аналізувати ситуацію на підставі даних про вік, стать, соціальну категорію осіб, які захворіли на COVID-19. Адже прийняті рішення можуть мати діаметрально протилежні наслідки. Наприклад, повна заборона роботи громадського транспорту або забезпечення безкоштовного проїзду в ньому. Прийняття таких рішень має відповідати ситуації з поширенням COVID-19 на місцях;
  • забезпечити максимально широке і докладне висвітлення ситуації, оскільки представники різних цільових аудиторій потребують абсолютно різної інформації про COVID-19. Наприклад, якщо на рівні громадськості більш зацікавлені отримувати інформацію про кількість хворих, роботу органів влади, отримання певних послуг, то на рівні бізнесу інформація має подаватися саме про економічні аспекти. Тому важливо забезпечити не лише великий обсяг інформації, але й щоб вона була сегментована за каналами комунікації залежно від цільової аудиторії та давала змогу оцінити ситуацію з поширенням COVID-19 в цілому.

Зокрема, доповідач навела приклад, що якщо проаналізувати інформацію про кількість проведених тестувань в Україні, то результат покаже, що вона значно збільшується. Однак якщо проаналізувати цю інформацію в розрізі кількості тестувань, оплачених державою, та таких, оплачених громадянами за власний рахунок, виявиться, що зростання цього показника відбувається в основному за рахунок комерційних тестувань, які громадяни здійснюють самостійно за власний кошт.

В. Вершиніна зауважила, що моніторинг продемонстрував, що український Уряд досить оперативно зреагував на поширення COVID-19. Проте при прийнятті рішення про створення місцевих штабів щодо протидії поширенню COVID-19 він не передбачав обов’язковість їх створення. Тому в певних населених пунктах вони відсутні. Окрім того було створено Фонд боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками, але при цьому фінансування з нього медичних заходів та системи охорони здоров’я в цілому здійснюється лише частково. У зв’язку з цим забезпечення матеріально-технічної бази для протидії COVID-19 та заходи з його протидії фактично оплачуються за рахунок місцевих бюджетів, а плани та пропозиції щодо протидії COVID-19 диктуються Урядом.

Для заходів усіх рівнів характерна відсутність інформації про оцінку потреб у сфері прийняття управлінських рішень. За результатами моніторингу, лише в кількох населених пунктах Київської обл. перед прийняттям рішень проводили таку оцінку, і це швидше виняток, оскільки в інших населених пунктах рішення приймалися виключно на основі наявних бюджетних коштів, а не реальної потреби.

Так само відсутня й оцінка ризиків рішень, які приймалися. Наприклад, рішення про припинення міжміського сполучення приймалося без оцінки ризиків і без надання відповіді на те, як люди, які потребують системної медичної допомоги, мають доїжджати до лікарні. Тож після прийняття такого рішення не лише хворі не мали можливості дістатися до лікарень, але й лікарі не мог­ли дістатися на роботу. Вже після заборони міжміського сполучення почали прийматися певні пом’якшення відносно міжміського сполучення. Наприклад, у деяких містах запроваджувалася послуга «ІнваТаксі», тобто таксі для осіб з інвалідністю. Також приймалися рішення про організацію перевезення лікарів на роботу силами волонтерів. Це є наслідком відсутності проведення оцінки ризиків при прийнятті рішень.

Доповідач підкреслила, що, незважаючи на наявність досить широкої мережі різних координаційних штабів в Україні, фактично була відсутня злагоджена система комунікації. Боротьба з COVID-19 розглядалася як заходи підтримки медичної чи соціальної сфери.

Стосовно освітньої сфери приймалося небагато рішень, і хоч школи були переведені на карантин та забезпечувалися масками, дезінфекційними засобами, але без проведеної оцінки потреб невідомо, чи є це забезпечення достатнім. Також відсутнє системне навчання вчителів. Якщо наразі школам необхідно буде перейти на дистанційну форму навчання, виявиться, що фактично відсутні як достатня кількість вчителів, які б змогли організувати цей процес, так і інформація для батьків відносно того, як організувати вдома процес навчання за наявності більше однієї дитини.

Моніторинг свідчить, зокрема, про дуже короткий горизонт планування. Фактично попри те, що світова спільнота неодноразово наголошувала, що у вересні розпочнеться «друга хвиля» захворювання, в закладах охорони здоров’я був наявний запас лікарських засобів та засобів індивідуального захисту близько місячної потреби. Але не в усіх закладах є такий запас. За рахунок державного бюджету не закуплено ще жодного апарату штучної вентиляції легень (ШВЛ), а те, що закуплено, профінансовано з місцевих бюджетів, і їх кількість відповідає лише потребам «першої хвилі» захворювання.

З урахуванням результатів моніторингу БФ «ССС» рекомендує Уряду:

  • ініціювати і провести на загальнонаціональному рівні аудит ефективності рішень та політик, спрямованих на протидію поширенню COVID-19, оскільки вжиті заходи знач­ною мірою неефективні;
  • під час прийняття рішень щодо введення обмежень і заборон в обов’язковому порядку слід оцінювати їх ризики та запроваджувати механізми зменшення шкоди прийнятих рішень;
  • збільшити фінансування заходів для реалізації Національного плану проти­епідемічних заходів щодо запобігання занесенню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на 2020 р. у частині забезпечення закладів охорони здоров’я та збільшення кількості тестувань.

Стосовно діяльності ОТГ з протидії COVID-19 В. Вершиніна зауважила, що більшу частину прийнятих рішень ОТГ лише впроваджували рішення Уряду, тому потенціал місцевого самоврядування не було достатньою мірою реалізовано. З одного боку, це пояснюється тим, що органи місцевого самоврядування перерозподіляли бюджет у рамках наявних програм і не мали можливості виділити кошти на інші потреби. Однак, з іншого боку, є певні результати деяких міст та ОТГ, що були досить активними в програмах державно-приватного партнерства та запроваджували ті чи інші програми як реакцію на потреби місцевого населення.

У зв’язку з цим доповідач надала рекомендації й місцевим органам влади, а саме:

  • проведення гендерного аналізу антикризових політик на місцях;
  • створення у кожному ОТГ профільних комісій з питань, пов’язаних із COVID-19 та його наслідками (із залученням громадськості);
  • проведення внутрішнього аудиту, моніторингу та оцінки реалізації антикризових політик у містах та ОТГ;
  • затвердження на місцевому рівні політики кризового інформування та комунікацій громад, орієнтовані як на пересічних громадян, так і на представників бізнесу та неурядових організацій. Зокрема, в певних ОТГ відсутня інформація про кількість хворих, розподілена за віком, статтю.

Детальніше про результати моніторингу в Київській та Сумській областях розповіла Анна Борисова. Вона повідомила, що пріоритетом для фінансування була медична галузь. У цих регіонах всі медичні працівники забезпечувалися засобами індивідуального захисту, захисними костюмами, також передбачалися доплати до заробітної плати.

Доповідач виокремила Фастівську громаду за ті кроки місцевої влади, які не робили інші органи місцевого самоврядування, що досліджувалися. Зокрема, наразі там триває процес закупівлі апарату ШВЛ та лабораторного обладнання для проведення тестувань на COVID-19, щоб його проведення здійснювалося в м. Фастів, а не в Києві, як це наразі відбувається. Такі дії дозволять пришвидшити проведення тестувань громади та розвантажать лабораторні центри Києва. А. Борисова відмітила, що майже в кожній ОТГ місцева влада зменшила податки на оренду приміщень для бізнесу, розуміючи, що це впливає на сталий розвиток бізнесу та економіки регіонів.

У Сумській обл. для протидії з COVID-19 залучалася громадськість. Так, у травні 2020 р. був оголошений конкурс громадських проєктів для вирішення питання, на що саме витрачати кошти для протидії COVID-19. Такими діями органи місцевої влади вирішують проблеми громадян, які ті визначили, а також це допомагає реагувати на актуальні проблеми області.

Стосовно результатів моніторингу в Кіровоградській, Херсонській, Волинській, Вінницькій, Рівненській областях розповіла Юлія Шпіньова. Характерним для цих регіонів є відсутність на офіційних сайтах ОТГ інформації про статистику захворювань, кількість проведених тестувань та іншої актуальної інформації щодо поширення коронавірусного захворювання. У кожному місті та ОТГ було організовано підготовку закладів освіти до роботи в новому навчальному році. Однак не проведено жодного аудиту, моніторингу та оцінки реалізації прийнятих антикризових політик. Не брали участі в проєктах для залучення додаткових коштів для протидії COVID-19. У більшості міст не було окремих програм для підтримки бізнесу. Окрім цього, у зв’язку з проведенням онлайн-освіти Херсонська ОТГ — єдина з досліджуваних Ю. Шпіньовою громад, де проведено закупівлю комп’ютерів для малозабезпечених сімей для дистанційного навчання дітей. У підсумку доповідач порекомендувала всім містам та ОТГ більше співпрацювати з бізнесом, громадськими організаціями та міжнародними організаціями.

На завершення В. Вершиніна додала, що на першому етапі поширення COVID-19 рішення приймалися швидко, і певні нераціональні витрати чи рішення можна пояснити тим, що ризик від зволікання вищий, ніж від нераціональних витрат. Саме тому громадськість вітала спрощення Парламентом закупівель товарів, робіт та послуг, необхідних для протидії COVID-19, яке відбулося на початку пандемії. Однак з урахуванням того, що з 11 міс 2020 р. Україна 8 міс активно протидіє пандемії, від швидкості прийняття рішення варто перейти до їх якості. Також необхідно організувати систему закупівель та прийняття рішень, при яких ризики та недоліки рішень будуть проаналізовані та враховані саме на етапі їх прийняття, а не постфактум.

Євген Прохоренко

Цікава інформація для Вас:

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті