Подолання епідемії туберкульозу в Україні: «Годинник цокає»

Туберкульоз залишається одним із найбільш смертоносних інфекційних захворювань. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), щодня близько 4 тис. осіб помирають через це захворювання. Туберкульоз поширюється від людини до людини повітрям. При кашлі, чханні або відхаркуванні мікроби виділяються в повітря. Для інфікування достатньо вдихнути лише кілька таких мікробів. Близько третини населення світу має латентний туберкульоз. Це означає, що вони інфіковані бактерією, але (ще) не хворі і не можуть заражати інших. Імовірність того, що у людей, інфікованих бактерією туберкульозу, протягом усього життя розвинеться хвороба, становить 10%. Однак особи з ослабленою імунною системою, зокрема з ВІЛ, піддаються більш високому ризику розвитку захворювання. Слід зазначити, що коли у людини розвивається активна форма туберкульозу, симптоми (кашель, лихоманка, нічний піт або зменшення маси тіла) можуть залишатися помірними протягом багатьох місяців, що, у свою чергу, може призводити до пізнього звернення за медичною допомогою. Наразі, враховуючи, що увесь світ знаходиться в епіцентрі пандемії коронавірусної хвороби, перед світовою спільнотою постають нові виклики. 24 березня 2021 р. Центр громадського здоров’я (ЦГЗ) провів онлайн-брифінг, присвячений Всесвітньому дню боротьби проти туберкульозу та актуалізації діалогу про дане захворювання, стану розповсюдження хвороби та шляхам подолання епідемії туберкульозу в Україні.

Поширеність туберкульозу в Україні

За даними системи епідеміологічного нагляду, за 2020 р. в Україні зафіксовано 17,5 тис. уперше зареєстрованих випадків захворювання на туберкульоз включно з його рецидивами, що на 30% менше порівняно з 2019 р. А кількість пацієнтів з лікарськостійкими формами туберкульозу зменшилася на 35,5%. За словами Романа Родини, генерального директор ЦГЗ МОЗ України, дана тенденція багато в чому обумовлена зменшенням кількості звернень людей за медичною допомогою через обмежу­вальні заходи під час пандемії, спричиненої коронавірусом. Як зазначив спікер, в інших країнах спостерігається схожа тенденція. «Це ще раз підкреслює масштабність проблеми впливу пандемії COVID-19 на виявлення туберкульозу та доступність лікування даного захворювання», — зазначив доповідач. На його думку, для подолання цієї проблеми необхідне активне впровадження заходів систематичного скринінгу на туберкульоз із використанням сучасних інструментів та підходів.

«В умовах пандемії коронавірусу вкрай важливу роль у ранньому виявленні та лікуванні пацієнтів із туберкульозом відіграють лікарі первинної ланки», — додав Р. Родина, підкресливши, що саме звернення до сімейного лікаря дозволить своєчасно розпочати лікування. Доповідач також озвучив стратегічні цілі до 2030 р.: порівняно з 2015 р. знизити рівень захворюваності на туберкульоз на 80%, рівень смертності — на 90%, підвищити ефективність лікування всіх форм туберкульозу, зокрема лікарськостійкого, на більше ніж 90%.

Сергій Литовка, керівник експертної групи з питань імунопрофілактики МОЗ України, нагадав про Державну стратегію протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та вірусним гепатитам до 2030 р. та розповів про позицію МОЗ щодо неї.

«Оскільки в усьому світі наразі відмічається тенденція до зміни моделі лікування туберкульозу, модель, яку наразі пропонує МОЗ України, — це лікування туберкульозу на дому, застосування сучасних препаратів, а також реорганізація і створення системи протитуберкульозної медичної допомоги. Створення фтизіопульмонологічного медичного центру, який здійснюватиме координацію заходів протидії туберкульозу на регіональному рівні, дозволить більш якісно здійснювати діагностику, пошук потенційних хворих, а також спостереження осіб, які захворіли або перенесли туберкульоз», — зазначив спікер.

Ситуація в Європейському регіоні ВООЗ

За останні 10 років досягнуто значного прогресу в подоланні туберкульозу: кількість нових випадків захворювання в Європейському регіоні ВООЗ зменшується в середньому на 5% на рік. У той же час частота успішного лікування нових випадків та рецидивів становить 77%, що є найнижчим показником серед усіх регіонів ВООЗ, зазначив Георгій Димов, представник ВООЗ в Україні.

«У країнах Європейського регіону відмічається найвища у світі частота захворюваності на туберкульоз із множинною лікарською стійкістю. Особливо великий тягар цього виду туберкульозу припадає на 9 країн, і на жаль, Україна — одна з них», — додав спікер. Він також підкреслив, що кожен п’ятий новий випадок туберкульозу в регіоні — стійкий до лікування, а кожен восьмий пацієнт є ВІЛ-позитивним. «У людей, що живуть з ВІЛ, імовірність розвитку активного туберкульозу у 20–40 разів вища, ніж у неінфікованих ВІЛ, — прокоментував спікер. — ВІЛ і туберкульоз, на жаль, формують смертельну комбінацію хвороб, кожна з яких прискорює прогресування іншої, зумовлюючи зниження ймовірності успішного результату лікування. Життєво важливим є негайне виявлення захворювання та призначення відповідного лікування. Однак у 2019 р. в Європейському регіоні ВООЗ виявлено лише 82% з розрахункової кількості (30 тис. осіб) з поєднаною інфекцією туберкульоз+ВІЛ. Тільки 76% діагностованих пацієнтів запропоновано антиретровірусну терапію. Таким чином, загальна частка хворих, охоп­лених антиретровірусною терапією, становить близько 38%».

Г. Димов також зазначив, що пандемія коронавірусу є серйозним викликом, здатним поставити під загрозу досягнутий прогрес у боротьбі з туберкульозом. ВООЗ отримує повідомлення з країн з високим тягарем захворюваності на туберкульоз про вплив пандемії COVID-19 на роботу протитуберкульозних служб. Пандемія коронавірусу дає підстави вважати, що для остаточної ліквідації проб­леми туберкульозу потрібні ще більш цілісні, орієнтовані на потреби людей підходи до лікування і надання медичної допомоги зараз і в майбутньому.

На завершення спікер додав, що ВООЗ продов­жує надавати всебічну технічну допомогу Україні, включаючи підтримку у сфері створення і впровадження інновацій, таких як швидка молекулярна діагностика туберкульозу, нові лікарські засоби, більш зручні режими лікування стійкого туберкульозу, цифрові технології тощо.

Діагностика та лікування туберкульозу в межах ПМГ–2021

У 2021 р. за пакетом медичних послуг «Діагностика та лікування дорослих та дітей із туберкульозом» Національна служба охорони здоров’я (НСЗУ) укладатиме договори лише з одним закладом охорони здоров’я на кожну область та м. Київ, який визначається обласним департаментом охорони здоров’я, розповів Андрій Віленський, т.в.о. голови НСЗУ. Він також зазначив, що у Програмі медичних гарантій (ПМГ)–2021 тариф за лікування туберкульозу збільшиться та з 1 квітня 2021 р. становитиме 40,3 тис. грн на рік. До цього тарифу застосовуватиметься коефіцієнт 1,4 — за лікування лікарськостійкого туберкульозу.

Також з квітня 2021 р. запроваджується новий пакет медичних послуг для лікування туберкульозу на рівні первинної медичної допомоги. «Цей пакет оплачуватиметься за таким тарифом: капітаційна ставка з урахуванням коефіцієнтів за супровід та результат лікування. Тариф визначається як капітаційна ставка на місяць і становить 775 грн. Як тільки пацієнт перестане виділяти бактерію туберкульозу і це буде підтверджено лабораторно, він матиме змогу лікуватися не в лікарні, а амбулаторно під наглядом сімейного лікаря. Завдання сімейного лікаря — контролювати прийом пацієнтом протитуберкульозних препаратів та результативність лікування. Направляти пацієнта до сімейного лікаря буде фтизіатр», — прокоментував спікер.

А. Віленський також озвучив вимоги до організації надання послуги «Діагностика та лікування дорослих та дітей із туберкульозом»:

• проведення лабораторних та інструментальних досліджень, швидкої діагностики, в тому числі мультирезистентного туберкульозу, з використанням молекулярно-генетичних методів діагностики туберкульозу;
• наявність відділення анестезіології та інтенсивної терапії або палати інтенсивної терапії з можливістю цілодобової подачі кисню;
• організація контрольованого прийому протитуберкульозних препаратів пацієнтами, включаючи вихідні та святкові дні, в тому числі шляхом використання цифрових технологій;
• організація, методична підтримка та забезпечення роботи лікарів-фтизіатрів, які надають медичну допомогу в закладах охорони здоров’я, що надають амбулаторну спеціалізовану допомогу, та є працівниками регіональних фтизіопульмонологічних медичних центрів;
• взаємодія з іншими надавачами медичних послуг, центрами соціальних служб та іншими надавачами соціальних послуг, у тому числі не­урядовими та благодійними організаціями, правоохоронними органами.

У переліку обладнання має бути апарат для САР-терапії та/або інвазивної штучної вентиляції легень (ШВЛ), система централізованого постачання кисню або кисневий концентратор, бронхоскоп, автоматичне перемикальне комутаційне обладнання або блок безперебійного живлення та щонайменше одне джерело мережі аварійного електроживлення.

Вимоги щодо організації супроводу та лікування дорослих та дітей на туберкульоз на первинному рівні медичної допомоги включають:

• проведення забору та доставка біологічного матеріалу від пацієнтів із туберкульозом до регіонального фтизіопульмонологічного центру;
• проведення лабораторних та інструментальних досліджень;
• постійна взаємодія з лікуючим лікарем-фтизіат­ром щодо процесу лікування;
• взаємодія з іншими надавачами медичних послуг, центрами соціальних служб для сім’ї, в тому числі неурядовими та благодійними організаціями, правоохоронними органами.

У переліку обладнання має бути зокрема елект­рокардіограф багатоканальний та мішок ручної вентиляції легень.

Бар’єри лікування туберкульозу в Україні

«На сьогодні туберкульоз є виліковним захворюванням, проте надзвичайно важливим є своєчасне звернення за медичною допомогою. Особ­ливо це важливо в умовах поширення коронавірусної інфекції. Туберкульоз та COVID-19 мають подібні симптоми — кашель, лихоманка, слабкість. Тому для встановлення правильного діагнозу може знадобитися призначення додаткових обстежень», — зазначила Яна Терлеєва, завідувач відділу координації програм діагностики та лікування туберкульозу ЦГЗ МОЗ України.

Доповідач розповіла про впровадження в Украї­ні сучасних коротких режимів терапії пацієнтів із лікарськостійким туберкульозом. Рекомендовані ВООЗ модифіковані короткострокові режими прийому пероральних препаратів стали активно впроваджуватися в різних державах у рамках операційних досліджень. Україна стала однією з перших країн, які долучилися до ініціативи. У листопаді минулого року почали застосовуватися короткострокові режими лікування пацієнтів з множинною лікарською стійкістю, тривалістю 39 тиж (замість 20 міс). Цей режим доступний для пацієнтів, які відповідають критеріям відбору.

«Незважаючи на те що сьогодні в Україні застосовується комплексний підхід до лікування туберкульозу, результати лікування туберкульозу з множинною лікарською стійкістю все ще є недостатніми. Протягом останніх років в Україні відмічали зменшення кількості випадків мультирезистентного туберкульозу або туберкульозу з множинною лікарською стійкістю. На жаль, через вплив пандемії коронавірусу у 2020 р. недовиявлено близько 35% випадків з множинною лікарською стійкістю», — зазначила спікер. Вона також озвучила основні бар’єри на шляху успішного лікування туберкульозу, які потребують зосередження зусиль на національному та регіональному рівні:

• тривалий період діагностики туберкульозу;
• недостатня поширеність пацієнторієнтованих моделей лікування;
• проблеми, пов’язані із недостатньою комплекс­ною підтримкою пацієнтів та членів їх родин;
• прогалини в комунікації між лікуючим лікарем та пацієнтом;
• недостатнє управління публічними реакціями та висока стигматизація і дискримінація пацієнтів із туберкульозом та членів їх родин.

Ольга Клименко, голова керівного комітету Національного партнерства «Зупинимо туберкульоз. Україна» та голова БО «TBpeopleUkraine», підкреслила, що пацієнти з туберкульозом потребують не тільки медичного, але й соціального супроводу. Але, на жаль, реалізація останнього в Україні недостатня. Ключову роль у соціальному супроводі пацієнтів (з ризиком відриву від лікування, які перебувають у складних фінансових обставинах, потребують високопрофільної допомоги) відіграють неурядові організації. Спікер акцентувала увагу на наявності в Україні великої проблеми стигматизації та дискримінації по відношенню до людей, які мають або перенесли туберкульоз. На думку О. Клименко, відсутність інформаційних кампаній обумовлює низький рівень обізнаності населення про хворобу, що підвищує ризик стигматизації осіб з туберкульозом, які фактично залишаються без соціальної підтримки. На її думку, говорити про туберкульоз необхідно частіше.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!