Аптека online » МОЗ » Проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ліцензування та акредитації закладів охорони здоров’я»

Проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ліцензування та акредитації закладів охорони здоров’я»

07 Травня 2021 4:32 Поділитися
МОЗ, Нормативно-правова інформація

ПОВІДОМЛЕННЯ
на публічне обговорення виноситься проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ліцензування та акредитації закладів охорони здоров’я»

З метою забезпечення вивчення та врахування думки громадськості, дотримання вимог абзацу другого пункту 12 Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 року № 996, на офіційному вебсайті МОЗ України розміщено проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ліцензування та акредитації закладів охорони здоров’я» (далі — Законопроєкт).

Метою розроблення Законопроєкту є вдосконалення ліцензування господарської діяльності з медичної практики, яку необхідно ліцензувати відповідно до виду надання медичної допомоги (екстрена, первинна, вторинна (спеціалізована), третинна (високоспеціалізована), паліативна медична допомога, медична реабілітація) та акредитації закладів охорони здоров’я.

Проблематика та шляхи вирішення

  1. Частина друга статті 33 Основ законодавства України про охорону здоров’я передбачає, що медична допомога за видами поділяється на екстрену, первинну, вторинну (спеціалізовану), третинну (високоспеціалізовану), паліативну.

Крім того, статтями 35, 351, 352, 353, 354 Основ законодавства України про охорону здоров’я визначено загальні підходи щодо надання певного виду медичної допомоги, в яких не враховуються важливі поняття такі як вимоги до місця провадження діяльності, матеріально-технічного забезпечення, кадрових вимог, спеціальних вимог, обмеження щодо надання відповідного виду медичної допомоги та інших вимог, які обумовлені особливостями надання медичної допомоги пацієнту.

Разом з тим, на сьогодні існує проблема, що господарська діяльність з медичної практики, яка підлягає ліцензуванню, є видом діяльності, що не розділяє ліцензіатів за видами надання медичної відповідно до частини другої статті 33 Основ законодавства України про охорону здоров’я.

Крім того, в законодавстві виникає колізія щодо визначеності виду надання медичної допомоги, який може надавати фізична особа — підприємець.

Кожен з видів медичної допомоги (екстрена, первинна, вторинна (спеціалізована), третинна (високоспеціалізована), паліативна) мають свою специфіку щодо її організації та умов надання, які не можуть бути поєднанні під один видом діяльності, яка підлягає ліцензуванню.

Таким чином, змінивши вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню надасть можливість:

– споживачам медичних послуг безперешкодно отримати інформацію про суб’єкта господарювання, на який саме вид медичної допомоги йому надана ліцензія;

– встановити який саме вид медичної допомоги може надавати фізична особа — підприємець;

– розробити та затвердити Ліцензійні умови на кожний вид надання медичної допомоги з врахуванням вимог до матеріально-технічного оснащення, кадрових вимог, спеціальних вимог, вимоги до місць провадження діяльності та інших вимог, які передбачає частина дев’ята статті 9 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

  1. Стаття 5 Закону України «Про адміністративні послуги» передбачає, що виключно законами, які регулюють суспільні відносини щодо надання адміністративних послуг, встановлюються:

1) підстави для одержання адміністративної послуги;

2) суб’єкт надання адміністративної послуги та його повноваження щодо надання адміністративної послуги;

3) перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги;

4) платність або безоплатність надання адміністративної послуги;

5) граничний строк надання адміністративної послуги;

6) перелік підстав для відмови у наданні адміністративної послуги.

Оскільки, акредитація закладу охорони здоров’я є адміністративною послугою, яку станом на сьогодні надає МОЗ України, а також структурні підрозділи з питань охорони здоров’я обласних Київської міської державних адміністрацій, виникає необхідність встановити:

1) підстави для проходження акредитації;

2) органи з проведення акредитації та їх повноваження;

3) перелік та вимоги до документів, необхідних для проходження акредитації;

4) платність проходження акредитації;

5) строки проведення акредитації;

6) перелік підстав для відмови у проведенні акредитації.

Пропозиції та зауваження просимо надсилати до:

Міністерства охорони здоров’я України за адресою — 01601, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 7, E-mail: [email protected] та [email protected] тел. (044) 200-08-16.

Законопроєкт, пояснювальна записка та аналіз регуляторного впливу оприлюднені шляхом розміщення на офіційному вебсайті Міністерства охорони здоров’я України в мережі Інтернет www.moz.gov.ua.

Термін обговорення законопроєкту становить місяць з моменту його оприлюднення.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо ліцензування та акредитації закладів охорони здоров’я»

  1. Мета

Проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо ліцензування та акредитації закладів охорони здоров’я» (далі — Законопроєкт) розроблено з метою вдосконалення ліцензування господарської діяльності з медичної практики, яку необхідно ліцензувати відповідно до виду надання медичної допомоги (екстрена, первинна, вторинна (спеціалізована), третинна (високоспеціалізована), паліативна медична допомога, медична реабілітація).

Крім того, метою розроблення Законопроєкту є необхідність визначення акредитації закладу охорони здоров’я (далі — акредитація), як адміністративна послуга, підстави для її одержання, суб’єктів, які будуть проводити акредитацію їх повноваження, перелік та вимоги до документів, необхідних для проходження акредитації, платність такої послуги, граничний строк проведення акредитації, та перелік підстав для відмови у проведенні акредитації.

  1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Законопроєкт розроблено відповідно до статті 5 Закону України «Про адміністративні послуги», частини другої статті 33 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Частина друга статті 33 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» передбачає, що медична допомога за видами поділяється на екстрену, первинну, вторинну (спеціалізовану), третинну (високоспеціалізовану), паліативну, медичну реабілітацію.

Крім того, статтями 35, 351, 352, 353,354, 355 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» визначено загальні підходи щодо надання певного виду медичної допомоги, в яких не враховуються важливі поняття такі як вимоги до місця провадження діяльності, матеріально-технічного забезпечення, кадрових вимог, спеціальних вимог, обмеження щодо надання відповідного виду медичної допомоги та інших вимог, які обумовлені особливостями надання медичної допомоги пацієнту.

Разом з тим, на сьогодні існує проблема, що господарська діяльність з медичної практики, яка підлягає ліцензуванню, є видом діяльності, що не розділяє ліцензіатів на види надання медичної відповідно до частини другої статті 33 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я».

Крім того, в законодавстві виникає колізія щодо визначеності виду надання медичної допомоги, який може надавати фізична особа — підприємець.

Кожен з видів медичної допомоги (екстрена, первинна, вторинна (спеціалізована), третинна (високоспеціалізована), паліативна, медична реабілітація) має свою специфіку щодо її організації та умов надання, які не можуть бути поєднанні під один видом діяльності, яка підлягає ліцензуванню.

Таким чином, змінивши вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню надасть можливість:

споживачам медичних послуг безперешкодно отримати інформацію про суб’єкта господарювання, на який саме вид медичної допомоги йому надана ліцензія;

встановити який саме вид медичної допомоги може надавати фізична особа — підприємець;

розробити та затвердити Ліцензійні умови на кожний вид надання медичної допомоги з врахуванням вимог до матеріально-технічного оснащення, кадрових вимог, спеціальних вимог, вимоги до місць провадження діяльності та інших вимог, які передбачає частина дев’ята статті 9 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Стаття 5 Закону України «Про адміністративні послуги» передбачає, що виключно законами, які регулюють суспільні відносини щодо надання адміністративних послуг, встановлюються:

  • підстави для одержання адміністративної послуги;
  • суб’єкт надання адміністративної послуги та його повноваження щодо надання адміністративної послуги;
  • перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги;
  • платність або безоплатність надання адміністративної послуги;
  • граничний строк надання адміністративної послуги;
  • перелік підстав для відмови у наданні адміністративної послуги.

Оскільки, акредитація закладу охорони здоров’я є адміністративною послугою, яку станом на сьогодні надає МОЗ, а також структурні підрозділи з питань охорони здоров’я обласних Київської міської державних адміністрацій, виникає необхідність встановити:

  • підстави для проходження акредитації;
  • органи з проведення акредитації та їх повноваження;
  • перелік та вимоги до документів, необхідних для проходження акредитації;
  • платність проходження акредитації;
  • строки проведення акредитації;
  • перелік підстав для відмови у проведенні акредитації.
  1. Основні положення проєкту акта

Законопроєкт передбачає господарську діяльність з медичної практики, що підлягає ліцензуванню, поділити на види надання медичної допомоги: екстрену, первинну, вторинну (спеціалізовану), третинну (високоспеціалізовану), паліативну, медичну реабілітацію.

Крім того, Законопроєктом передбачається внести зміни до деяких законів України, якими встановлюється обмеження для фізичних осіб — підприємців щодо надання екстреної та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, що в свою чергу врегулює ринок медичних послуг.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про адміністративні послуги» Законопроєктом передбачається визначити та встановити:

  • підстави для проходження акредитації;
  • органи з проведення акредитації та їх повноваження;
  • перелік та вимоги до документів, необхідних для проходження акредитації;
  • платність проходження акредитації;
  • строки проведення акредитації;
  • перелік підстав для відмови у проведенні акредитації.
  1. Правові аспекти

Правовою основою прийняття Законопроєкту є:

Конституція України;

Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»;

Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»;

Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності»;

Закон України «Про захист персональних даних»;

Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»;

Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори»;

Закон України «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості»;

Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині».

  1. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація Законопроєкту не потребує фінансування з державного та місцевого бюджетів.

  1. Позиція заінтересованих сторін

Законопроєкт потребує проведення консультацій з громадськістю. Законопроєкт потребує погодження з Державною регуляторною службою України, Антимонопольним комітетом України, Міністерством фінансів України, Міністерством цифрової трансформації України, Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Законопроєкт потребує проведення правової експертизи в Міністерстві юстиції України.

Законопроєкт не стосується питань функціонування місцевого самоврядування, прав та інтересів територіальних громад, місцевого та регіонального розвитку, соціально-трудової сфери, прав осіб з інвалідністю, функціонування і застосування української мови як державної та не потребує погодження з відповідними заінтересованими сторонами: уповноваженими представниками всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування чи відповідними органами місцевого самоврядування, уповноваженими представниками всеукраїнських профспілок, їх об’єднаннями та всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців, Уповноваженим Президента України з прав людей з інвалідністю, Урядовим уповноваженим з прав осіб з інвалідністю та всеукраїнськими громадськими організаціями осіб з інвалідністю, їх спілками, Уповноваженим із захисту державної мови.

Законопроєкт не стосується сфери наукової та науково-технічної діяльності.

  1. Оцінка відповідності

У Законопроєкті відсутні положення, що: стосуються зобов’язань України у сфері європейської інтеграції, стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, впливають на забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, містять ризики вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов’язаних з корупцією, створюють підстави для дискримінації.

Законопроєкт потребує направлення до Національного агентства з питань запобігання корупції для визначення необхідності проведення антикорупційної експертизи.

Законопроєкт не потребує проведення громадської антидискримінаційної, антикорупційної та гендерно-правової експертизи.

  1. Прогноз результатів

Прийняття Законопроєкту надасть споживачам медичних послуг можливість безперешкодно отримати інформацію про суб’єкта господарювання, на який саме вид медичної допомоги йому надана ліцензія, а також встановити обмеження щодо надання екстреної, третинної (високоспеціалізованої) та паліативної медичної допомоги для фізичних осіб — підприємців.

Вплив на ключові інтереси заінтересованих сторін

Заінтересована сторона Вплив реалізації акта на заінтересовану сторону Пояснення очікуваного впливу
Громадяни Підвищення якості надання медичних послуг та доступність інформації щодо виду надання медичної допомоги. Частина друга статті 33 Основ законодавства України про охорону здоров’я передбачає, що медична допомога за видами поділяється на екстрену, первинну, вторинну (спеціалізовану), третинну (високоспеціалізовану), паліативну.

Станом на сьогодні, ліцензія на провадження господарської діяльності з медичної практики, яку видає МОЗ України, не розділяє на види надання медичної допомоги, що унеможливлює державі та споживачам медичних послуг встановити, який вид медичної допомоги надається закладом охорони здоров’я чи фізичною особою — підприємцем.

Таким чином, змінивши вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, споживачам медичних послуг надається можливість безперешкодно отримати інформацію про суб’єкта господарювання, на який саме вид медичної допомоги йому надана ліцензія, а також встановити обмеження щодо надання екстреної, третинної (високоспеціалізованої) та паліативної медичної допомоги для фізичних осіб — підприємців, що в свою чергу врегулює ринок медичних послуг.

2. Стаття 5 Закону України «Про адміністративні послуги» передбачає, що виключно законами, які регулюють суспільні відносини щодо надання адміністративних послуг, встановлюються:

1) підстави для одержання адміністративної послуги;

2) суб’єкт надання адміністративної послуги та його повноваження щодо надання адміністративної послуги;

3) перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги;

4) платність або безоплатність надання адміністративної послуги;

5) граничний строк надання адміністративної послуги;

6) перелік підстав для відмови у наданні адміністративної послуги.

Оскільки, акредитація закладу охорони здоров’я є адміністративною послугою, яку станом на сьогодні надає МОЗ України, а також структурні підрозділи з питань охорони здоров’я обласних Київської міської державних адміністрацій, виникає необхідність встановити:

1) підстави для проходження акредитації;

2) органи з проведення акредитації та їх повноваження;

3) перелік та вимоги до документів, необхідних для проходження акредитації;

4) платність проходження акредитації;

5) строки проведення акредитації;

6) перелік підстав для відмови у проведенні акредитації
Держава та суб’єкти господарювання 1. Вдосконалить акредитацію закладу охорони здоров’я, як адміністративну послугу привівши до вимог передбаченою статтею 5 Закону України «Про адміністративні послуги»

2. Поділ суб’єктів господарювання, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики на види надання медичної допомоги, які передбачені частиною другою статті 33 Основ законодавства України про охорону здоров’я.

Міністр охорони здоров’я УкраїниМаксим Степанов

Проєкт

оприлюднений на сайті

МОЗ України 06.05.2021 р.

ЗАКОН УКРАЇНИ
«Про внесення змін до деяких законів України щодо ліцензування та акредитації закладів охорони здоров’я»

Верховна Рада України постановляє:

  1. Внести зміни до таких законів України:
  2. В Основах законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4, ст. 19 із наступними змінами):

1) у частині першій статті 3:

абзац одинадцятий викласти в такій редакції:

«охорона здоров’я — система заходів, спрямованих на збереження та відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості її життя. Такі заходи здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, заклади охорони здоров’я; фізичні особи — підприємці, які зареєстровані у встановленому законом порядку та одержали відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики; медичні та фармацевтичні працівники, фахівці з реабілітації, громадські об’єднання і громадяни»;

абзац чотирнадцятий викласти в такій редакції:

«послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) — послуга, що надається пацієнту закладом охорони здоров’я або фізичною особою — підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт»;

доповнити з урахуванням алфавітного порядку терміном такого змісту:

«стандарти акредитації закладу охорони здоров’я — це вимоги до процесу та результатів медичної допомоги, які визначають в закладі охорони здоров’я умови перебування пацієнтів, їх безпеку, якісне та своєчасне надання медичної допомоги та кваліфікації працівників. Стандарти акредитації закладу охорони здоров’я затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;»;

2) у частинах третій та шостій статті 14¹ слова «провадять господарську діяльність з медичної практики» замінити словами «отримали відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики»;

3) частину шосту статті 16 виключити;

4) доповнити статтею 16¹ такого змісту:

«Стаття 16¹. Акредитація закладів охорони здоров’я

Заклади охорони здоров’я, які фінансуються з державного чи місцевого бюджету проходять акредитацію в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Не підлягають акредитації аптечні заклади.

Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій:

проведення акредитації закладу охорони здоров’я;

видача акредитаційного сертифіката;

переоформлення акредитаційного сертифіката;

анулювання акредитаційного сертифіката.

Контроль за проведенням акредитацій закладів охорони здоров’я Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я проводить акредитацію закладів охорони здоров’я, що надають:

вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, всіх форм власності;

третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, всіх форм власності;

екстрену медичну допомогу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації проводять акредитацію закладів охорони здоров’я, що надають первинну медичну та паліативну допомогу, всіх форм власності.

За видачу акредитаційного сертифіката справляється разова плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я може доручити Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям провести акредитацію закладів охорони здоров’я, які надають:

вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, всіх форм власності;

третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, всіх форм власності;

екстрену медичну допомогу.

Переоформлення акредитаційного сертифіката здійснюється на безоплатній основі.

Для проходження акредитації заклад охорони здоров’я в залежності від виду надання медичної допомоги та форми власності, подає до відповідного органу виконавчої влади, які визначені частинами четвертою та п’ятою цієї статті, такі документи:

заяву про проходження акредитації, в якій зазначається найменування закладу охорони здоров’я, код єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, адреса або адреси закладу охорони здоров’я, контактний номер телефону, адреса електронної пошти, власне ім’я та прізвище керівника закладу охорони здоров’я, форма власності, інформація про
вид (види) надання медичної допомоги відповідно до частини п’ятої статті 33 цього Закону;

документи що засвідчують про доступність місць для надання медичної допомоги маломобільним групам населення, доступність до закладу охорони здоров’я та його приміщень для маломобільних груп населення, про відповідність приміщень протипожежним нормам відповідно до Кодексу цивільного захисту України;

опис поданих документів;

копію положення (статуту) закладу (крім статуту, що оприлюднений на порталі електронних сервісів відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань»);

копію затвердженої структури закладу охорони здоров’я;

копії документів, що підтверджують речові права на нерухоме майно, в якому розташований заклад охорони здоров’я.

Підставою для переоформлення акредитаційного сертифіката є:

зміна адреси закладу охорони здоров’я, якщо така зміна пов’язана з перейменуванням населеного пункту, вулиці або зміною нумерації будинку;

зміна назви закладу охорони здоров’я або суб’єкта господарювання.

Для переоформлення акредитаційного сертифіката заклад охорони здоров’я, в залежності від виду надання медичної допомоги та форми власності, подає до відповідного органу виконавчої влади, які визначені частинами четвертою та п’ятою цієї статті, такі документи:

заяву про переоформлення акредитаційного сертифіката, в якій зазначається, назва закладу охорони здоров’я (суб’єкта господарювання), якому був виданий акредитаційний сертифікат, нова назва закладу охорони здоров’я (суб’єкта господарювання);

копії документів, які свідчать про зміну найменування закладу охорони здоров’я (суб’єкта господарювання).

Для проходження акредитації та переоформлення акредитаційного сертифіката, заклад охорони здоров’я в залежності від виду надання медичної допомоги та форми власності, подає до відповідного органу виконавчої влади, які визначені частинами четвертою та п’ятою цієї статті подає заяву та документи, перелік яких визначений частинами восьмою та десятою цієї статті:

нарочно відповідно до пункту 3 частини другої статті 6 та у порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про адміністративні послуги»;

поштовим відправленням з описом вкладення;

в електронній формі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підставою для відмови у проведенні акредитації закладу охорони здоров’я є:

1) невідповідність поданих документів, перелік яких визначений частиною восьмою цієї статті;

2) відсутність ліцензії на провадження господарської діяльності
з медичної практики або медичної практики з надання екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої), паліативної медичної допомоги;

3) заява або хоча б один з документів, що додається до заяви про проходження акредитації:

підписаний особою, яка не має на це повноважень;

оформлений не за встановленою формою або не містить даних, які обов’язково вносяться до неї.

Підставою для відмови у переоформленні акредитаційного сертифіката є невідповідність поданих документів, перелік яких визначений частиною десятою цієї статті.

Підставою для відмови у видачі акредитаційного сертифіката є невідповідність закладу охорони здоров’я критеріям акредитації закладу охорони здоров’я, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Підставою для анулювання акредитаційного сертифіката є:

анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності
з медичної практики або медичної практики з надання екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої), паліативної медичної допомоги;

несплата за видачу акредитаційного сертифіката у строки визначені Кабінетом Міністрів України;

за заявою керівника закладу охорони здоров’я (суб’єкта господарювання).

Строк розгляду заяви про проведення акредитації та документів, які додаються до неї становить один місяць.

Строк проведення акредитації закладу охорони здоров’я на відповідність стандартів акредитації становить чотири місяці з дати прийняття рішення центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями про проведення акредитації закладу охорони здоров’я.

Строк переоформлення акредитаційного сертифіката становить 10 робочих днів.»;

5) у частині п’ятій статті 18 слова «ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики» замінити словами «відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики»;

6) статтю 33 доповнити частинами сьомою, восьмою такого змісту:

«Заклад охорони здоров’я може надавати екстрену, первинну, вторинну (спеціалізовану), третинну (високоспеціалізовану), паліативну медичну допомогу.

Фізична особа — підприємець може надавати первинну або вторинну (спеціалізовану), або паліативну медичну допомогу.»;

7) у частині першій та другій статті 34 слова «провадить господарську діяльність з медичної практики» замінити словами «отримав відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики»;

8) у статті 35²:

у частині третій слова «провадять господарську діяльність з медичної практики» замінити словами «отримали відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики»;

у частині четвертій слова «провадить господарську діяльність з медичної практики» замінити словами «отримав відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики»;

9) у частині третій статті 356 слова «ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики» замінити словами «відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики»;

10) у статті 60:

у частині перші слова «провадять господарську діяльність з медичної практики» замінити словами «отримали відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики»;

11) у частині першій статті 69 слова «провадять господарську діяльність з медичної практики» замінити словами «отримали відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики»;

  1. У пункті 6 частини другої статті 7 Закону України «Про захист персональних даних» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 34, ст. 481; 2018 р., № 5, ст. 31) слова «одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики» замінити словами «отримала відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики».
  2. У Законі України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 10, ст. 60; 2013 р., № 2, ст. 9; 2016 р., № 4, ст. 44)

1) в абзаці другому частини четвертої статті 8 слова «має ліцензію на провадження медичної» замінити словами «отримала відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної»;

2) в абзацах третьому — п’ятому частини другої статті 9 слова «має ліцензію на здійснення медичної» замінити словами «отримала відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної»;

3) у частині третій статті 21 слова «мають ліцензію на провадження медичної практики» замінити словами «отримали відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики».

  1. Пункт 15 частини першої статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 23, ст. 158, із наступними змінами) викласти в такій редакції:

«15) медична практика з надання екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої), паліативної медичної допомоги;».

  1. У Законі України «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості» (Відомості Верховної Ради України, 2018 р., № 5, ст. 32):

1) у пунктах 1 та 7 частини першої статті 4 слова «з медичної практики» замінити словами «з медичної практики з надання первинної медичної допомоги»;

2) у частині першій статті 7 слова «з медичної практики» замінити словами «з медичної практики з надання первинної медичної допомоги».

  1. У Законі України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (Відомості Верховної Ради України, 2018 р., № 5, ст. 31 із наступними змінами):

1) у пункті 4 частини першої статті 2 слова «одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики» замінити словами «отримали відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики»;

2) у пункті 5 частини третьої статті 7 слова «провадять господарську діяльність з медичної практики» замінити словами «отримали відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики»;

3) у частині першій статті 8 слова «одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики» замінити словами «отримала відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики».

  1. У Законі України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» (Відомості Верховної Ради України, 2018 р., № 28, ст. 232):

1) в абзацах четвертому та п’ятому частини першої статті 6 слова «які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики» замінити словами «які отримали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики з надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги»;

2) в абзаці п’ятому частини першої статті 8 частини першої слова «які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики» замінити словами «які отримали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики з надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги».

ІІ. Прикінцеві та перехідні положення

  1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня, наступного за днем його опублікування.
  2. Ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики отримані на день набрання чинності цього Закону є чинними та продовжують діяти.
  3. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня офіційного опублікування цього Закону:

забезпечити прийняття та приведення власних нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом;

забезпечити прийняття та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

Голова Верховної Ради України

Порівняльна таблиця
до проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо ліцензування та акредитації закладів охорони здоров’я»

 Зміст положення акта законодавства Зміст відповідного положення проєкту акта
1. Основи законодавства України про охорону здоров’я
Стаття 3. Поняття і терміни, що вживаються в законодавстві про охорону здоров’я

У цих Основах та інших актах законодавства про охорону здоров’я основні поняття мають таке значення:

…………………..

охорона здоров’я — система заходів, спрямованих на збереження та відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості її життя. Такі заходи здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, заклади охорони здоров’я; фізичні особи — підприємці, які зареєстровані у встановленому законом порядку та одержали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики; медичні та фармацевтичні працівники, фахівці з реабілітації, громадські об’єднання і громадяни;

послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) — послуга, що надається пацієнту закладом охорони здоров’я або фізичною особою — підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт;

рідкісне (орфанне) захворювання — захворювання, яке загрожує життю людини або яке хронічно прогресує, призводить до скорочення тривалості життя громадянина або до його інвалідності, поширеність якого серед населення не частіше ніж 1:2000;

 Стаття 3. Поняття і терміни, що вживаються в законодавстві про охорону здоров’я

У цих Основах та інших актах законодавства про охорону здоров’я основні поняття мають таке значення:

…………………..

охорона здоров’я — система заходів, спрямованих на збереження та відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості її життя. Такі заходи здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, заклади охорони здоров’я; фізичні особи — підприємці, які зареєстровані у встановленому законом порядку та одержали відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики; медичні та фармацевтичні працівники, фахівці з реабілітації, громадські об’єднання і громадяни;

послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) — послуга, що надається пацієнту закладом охорони здоров’я або фізичною особою — підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт;

рідкісне (орфанне) захворювання — захворювання, яке загрожує життю людини або яке хронічно прогресує, призводить до скорочення тривалості життя громадянина або до його інвалідності, поширеність якого серед населення не частіше ніж 1:2000;
Відсутня стандарти акредитації закладу охорони здоров’я — це вимоги до процесу та результатів медичної допомоги, які визначають в закладі охорони здоров’я умови перебування пацієнтів, їх безпеку, якісне та своєчасне надання медичної допомоги та кваліфікації працівників. Стандарти акредитації закладу охорони здоров’я затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;
Стаття 14¹. Система стандартів у сфері охорони здоров’я

Галузевими стандартами у сфері охорони здоров’я є:

……………………………………………………

табель матеріально-технічного оснащення документ, що визначає мінімальний перелік обладнання, устаткування та засобів, необхідних для оснащення конкретного типу закладу охорони здоров’я, його підрозділу, а також для забезпечення діяльності фізичних осіб — підприємців, які провадять господарську діяльність з медичної практики за певною спеціальністю (спеціальностями) та/або мають право на надання реабілітаційної допомоги згідно із законодавством;

……………………………………………………..

Додержання стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, протоколів надання реабілітаційної допомоги, табелів матеріально-технічного оснащення є обов’язковим для всіх реабілітаційних закладів, закладів охорони здоров’я, їх відділень, підрозділів, а також для фізичних осіб — підприємців, які провадять господарську діяльність з медичної практики та/або мають право на надання реабілітаційної допомоги згідно із законодавством.

 Стаття 14¹. Система стандартів у сфері охорони здоров’я

Галузевими стандартами у сфері охорони здоров’я є:

……………………………………………………….

табель матеріально-технічного оснащення документ, що визначає мінімальний перелік обладнання, устаткування та засобів, необхідних для оснащення конкретного типу закладу охорони здоров’я, його підрозділу, а також для забезпечення діяльності фізичних осіб — підприємців, які отримали відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики за певною спеціальністю (спеціальностями) та/або мають право на надання реабілітаційної допомоги згідно із законодавством;

………………………………………………………..

Додержання стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, протоколів надання реабілітаційної допомоги, табелів матеріально-технічного оснащення є обов’язковим для всіх реабілітаційних закладів, закладів охорони здоров’я, їх відділень, підрозділів, а також для фізичних осіб — підприємців, які отримали відповідну ліцензію з медичної практики та/або мають право на надання реабілітаційної допомоги згідно із законодавством.
Стаття 16. Заклади охорони здоров’я

…………..

Заклади охорони здоров’я можуть добровільно проходити акредитацію в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Не підлягають обов’язковій акредитації аптечні заклади. Акредитація аптечних закладів може здійснюватися на добровільних засадах.

 Стаття 16. Заклади охорони здоров’я

Виключено

Відсутня «Стаття 16 ¹. Акредитація закладів охорони здоров’я

Заклади охорони здоров’я, які фінансуються з державного чи місцевого бюджету проходять акредитацію в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Не підлягають акредитації аптечні заклади.

Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій:

проведення акредитації закладу охорони здоров’я;

видача акредитаційного сертифікат, переоформлення акредитаційного сертифіката;

анулювання акредитаційного сертифіката.

Контроль за проведенням акредитацій закладів охорони здоров’я Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я проводить акредитацію закладів охорони здоров’я, що надають:

вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, всіх форм власності;

третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, всіх форм власності;

екстрену медичну допомогу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації проводять акредитацію закладів охорони здоров’я, що надають первинну медичну та паліативну допомогу, всіх форм власності.

За видачу акредитаційного сертифіката справляється разова плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я може доручити Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям провести акредитацію закладів охорони здоров’я, які надають:

третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, всіх форм власності;

вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, всіх форм власності;

екстрену медичну допомогу.

Переоформлення акредитаційного сертифіката здійснюється на безоплатній основі.

Для проходження акредитації заклад охорони здоров’я в залежності від виду надання медичної допомоги та форми власності, подає до відповідного органу виконавчої влади, які визначені частинами четвертою та п’ятою цієї статті, такі документи:

заяву про проходження акредитації, в якій зазначається найменування закладу охорони здоров’я, код єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, адреса або адреси закладу охорони здоров’я, контактний номер телефону, адреса електронної пошти, власне ім’я та прізвище керівника закладу охорони здоров’я, форма власності, інформація про вид (види) надання медичної допомоги відповідно до частини другої статті 33 цього Закону;

документи, що засвідчують про доступність місць для надання медичної допомоги маломобільним групам населення, доступність до закладу охорони здоров’я та його приміщень для маломобільних груп населення, про відповідність приміщень протипожежним нормам відповідно до Кодексу цивільного захисту України;

опис поданих документів;

копію положення (статуту) закладу (крім статуту, що оприлюднений на порталі електронних сервісів відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань»);

копію затвердженої структури закладу охорони здоров’я;

копії документів, що підтверджують речові права на нерухоме майно, в якому розташований заклад охорони здоров’я.

Підстава для переоформлення акредитаційного сертифіката є:

зміна адреси закладу, якщо така зміна пов’язана з перейменуванням населеного пункту, вулиці або зміною нумерації будинку;

зміна назви закладу охорони здоров’я або суб’єкта господарювання.

Для переоформлення акредитаційного сертифіката заклад охорони здоров’я, в залежності від виду надання медичної допомоги та форми власності, подає до відповідного органу виконавчої влади, які визначені частинами четвертою та п’ятою цієї статті, такі документи:

заяву про переоформлення акредитаційного сертифіката, в якій зазначається, назва закладу охорони здоров’я (суб’єкта господарювання), якому був виданий акредитаційний сертифікат, нова назва закладу охорони здоров’я (суб’єкта господарювання);

копії документів, які свідчать про зміну найменування закладу охорони здоров’я (суб’єкта господарювання).

Для проходження акредитації та переоформлення акредитаційного сертифіката, заклад охорони здоров’я в залежності від виду надання медичної допомоги та форми власності, подає до відповідного органу виконавчої влади, які визначені частинами четвертою та п’ятою цієї статті подає заяву та документи, перелік яких визначений частинами восьмою та десятою цієї статті:

нарочно відповідно до пункту 3 частини другої статті 6 та у порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про адміністративні послуги»;

поштовим відправленням з описом вкладення;

в електронній формі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підстави для відмови у проведенні акредитації закладу охорони здоров’я є:

1) невідповідність поданих документів, перелік яких визначений частиною восьмою цієї статті;

2) відсутність ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики або медичної практики з надання екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої), паліативної медичної допомоги;

3) заява або хоча б один з документів, що додається до заяви про проходження акредитації:

підписаний особою, яка не має на це повноважень;

оформлений не за встановленою формою або не містить даних, які обов’язково вносяться до неї.

Підстави для відмови у переоформленні акредитаційного сертифіката є не відповідність поданих документів, перелік яких визначений частиною десятою цієї статті.

Підстави для відмови у видачі акредитаційного сертифіката є невідповідність закладу охорони здоров’я критеріям акредитації закладу охорони здоров’я, затверджений Кабінетом Міністрів України.

Підставою для анулювання акредитаційного сертифіката є:

анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики або медичної практики з надання екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої), паліативної медичної допомоги;

несплата за видачу акредитаційного сертифіката, у строки визначені Кабінетом Міністрів України;

за заявою керівника закладу охорони здоров’я (суб’єкта господарювання).

Строк розгляду заяви про проведення акредитації закладу охорони здоров’я та документів, які додаються до неї становить один місяць.

Строк проведення акредитації закладу охорони здоров’я на відповідність стандартів акредитації становить 4 місяці з дня прийняття рішення центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією про проведення акредитації закладу охорони здоров’я.

Строк переоформлення акредитаційного сертифіката становить 10 робочих днів.
Стаття 18. Фінансове забезпечення охорони здоров’я

Медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров’я та фізичними особами — підприємцями, які зареєстровані та одержали в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення.

 Стаття 18. Фінансове забезпечення охорони здоров’я

Медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров’я та фізичними особами — підприємцями, які зареєстровані та одержали в установленому законом порядку відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення.
Стаття 33. Забезпечення надання медичної допомоги

Медична допомога надається відповідно до медичних показань професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров’я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами — підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах.

У закладах охорони здоров’я з метою забезпечення освітнього процесу медична допомога може надаватися науково-педагогічними працівниками закладів вищої (післядипломної) освіти, які здійснюють підготовку кадрів у сфері охорони здоров’я, за умови, що вони мають сертифікат лікаря-спеціаліста та отримали погодження керівника закладу охорони здоров’я на надання медичної допомоги пацієнту, форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Організація освітнього процесу у закладах охорони здоров’я за участі науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти, що здійснюють підготовку здобувачів вищої освіти у сфері охорони здоров’я, здійснюється відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Участь у наданні всіх видів медичної допомоги, під керівництвом лікаря закладу охорони здоров’я, беруть лікарі-інтерни відповідно до положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Медична допомога за видами поділяється на екстрену, первинну, вторинну (спеціалізовану), третинну (високоспеціалізовану), паліативну.

Порядок надання медичної допомоги лікарями та іншими медичними працівниками і порядок направлення пацієнтів до закладу охорони здоров’я, що надає медичну допомогу відповідного виду, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, якщо інше не передбачено законом.

 Стаття 33. Забезпечення надання медичної допомоги

Медична допомога надається відповідно до медичних показань професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров’я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами — підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах.

У закладах охорони здоров’я з метою забезпечення освітнього процесу медична допомога може надаватися науково-педагогічними працівниками закладів вищої (післядипломної) освіти, які здійснюють підготовку кадрів у сфері охорони здоров’я, за умови, що вони мають сертифікат лікаря-спеціаліста та отримали погодження керівника закладу охорони здоров’я на надання медичної допомоги пацієнту, форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Організація освітнього процесу у закладах охорони здоров’я за участі науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти, що здійснюють підготовку здобувачів вищої освіти у сфері охорони здоров’я, здійснюється відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Участь у наданні всіх видів медичної допомоги, під керівництвом лікаря закладу охорони здоров’я, беруть лікарі-інтерни відповідно до положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Медична допомога за видами поділяється на екстрену, первинну, вторинну (спеціалізовану), третинну (високоспеціалізовану), паліативну.

Порядок надання медичної допомоги лікарями та іншими медичними працівниками і порядок направлення пацієнтів до закладу охорони здоров’я, що надає медичну допомогу відповідного виду, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, якщо інше не передбачено законом.
Відсутня Заклад охорони здоров’я може надавати екстрену, первинну, вторинну (спеціалізовану), третинну (високоспеціалізовану), паліативну медичну допомогу.
Відсутня Фізична особа — підприємець може надавати первинну або вторинну (спеціалізовану), або паліативну медичну допомогу.
Стаття 34. Лікуючий лікар

Лікуючий лікар — лікар закладу охорони здоров’я або лікар, який провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа — підприємець і який надає медичну допомогу пацієнту в період його обстеження та лікування.

Лікуючим лікарем при наданні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я протягом післягострого та довготривалого реабілітаційних періодів є лікар фізичної та реабілітаційної медицини, який працює у реабілітаційному закладі, відділенні, підрозділі, або лікар фізичної та реабілітаційної медицини, який провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа — підприємець і надає реабілітаційну допомогу пацієнтові.

 Стаття 34. Лікуючий лікар

Лікуючий лікар — лікар закладу охорони здоров’я або лікар, який отримав відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики як фізична особа — підприємець і який надає медичну допомогу пацієнту в період його обстеження та лікування.

Лікуючим лікарем при наданні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я протягом післягострого та довготривалого реабілітаційних періодів є лікар фізичної та реабілітаційної медицини, який працює у реабілітаційному закладі, відділенні, підрозділі, або лікар фізичної та реабілітаційної медицини, який отримав відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики як фізична особа — підприємець і надає реабілітаційну допомогу пацієнтові.
Стаття 35². Вторинна (спеціалізована) медична допомога

………………….

Вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу також можуть надавати лікарі, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи — підприємці.

Лікуючим лікарем з надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги є лікар закладу охорони здоров’я, де надається така допомога, або лікар, що провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа — підприємець, які отримали підготовку за відповідною спеціальністю (крім спеціальності «загальна практика — сімейна медицина»).

 Стаття 35². Вторинна (спеціалізована) медична допомога

………………….

Вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу також можуть надавати лікарі, що отримали відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики як фізичні особи — підприємці.

Лікуючим лікарем з надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги є лікар закладу охорони здоров’я, де надається така допомога, або лікар, що отримав відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики як фізична особа — підприємець, які отримали підготовку за відповідною спеціальністю (крім спеціальності «загальна практика — сімейна медицина»).
Стаття 356. Надання медичної допомоги із застосуванням телемедицини

………………….

Надання медичної допомоги із застосуванням телемедицини забезпечують заклади охорони здоров’я або фізичні особи — підприємці, які зареєстровані та одержали в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

 Стаття 356. Надання медичної допомоги із застосуванням телемедицини

………………….

Надання медичної допомоги із застосуванням телемедицини забезпечують заклади охорони здоров’я або фізичні особи — підприємці, які зареєстровані та одержали в установленому законом порядку відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики.
Стаття 60. Забезпечення дітей і підлітків медичною допомогою

Медична допомога дітям надається закладами охорони здоров’я та лікарями, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи — підприємці. До державних дитячих санаторіїв путівки дітям надаються безплатно.

 Стаття 60. Забезпечення дітей і підлітків медичною допомогою

Медична допомога дітям надається закладами охорони здоров’я та лікарями, що отримали відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики як фізичні особи — підприємці. До державних дитячих санаторіїв путівки дітям надаються безплатно.
Стаття 69. Медико-соціальна експертиза втрати працездатності та стійкого розладу функцій організму

Медична експертиза з тимчасової втрати працездатності громадян проводиться лікарем або комісією лікарів у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності, а також лікарями, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи — підприємці.

 Стаття 69. Медико-соціальна експертиза втрати працездатності та стійкого розладу функцій організму

Медична експертиза з тимчасової втрати працездатності громадян проводиться лікарем або комісією лікарів у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності, а також лікарями, що отримали відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики як фізичні особи — підприємці.
2. Закон України «Про захист персональних даних»
Стаття 7. Особливі вимоги до обробки персональних даних

2. Положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних:

………………

6) необхідна в цілях охорони здоров’я, встановлення медичного діагнозу, для забезпечення піклування чи лікування або надання медичних послуг, функціонування електронної системи охорони здоров’я за умови, що такі дані обробляються медичним працівником або іншою особою закладу охорони здоров’я чи фізичною особою — підприємцем, яка одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та її працівниками, на яких покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних та на яких поширюється дія законодавства про лікарську таємницю, працівниками центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, на яких покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних;

 Стаття 7. Особливі вимоги до обробки персональних даних

2. Положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних:

………………

6) необхідна в цілях охорони здоров’я, встановлення медичного діагнозу, для забезпечення піклування чи лікування або надання медичних послуг, функціонування електронної системи охорони здоров’я за умови, що такі дані обробляються медичним працівником або іншою особою закладу охорони здоров’я чи фізичною особою — підприємцем, яка отримала відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики, та її працівниками, на яких покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних та на яких поширюється дія законодавства про лікарську таємницю, працівниками центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, на яких покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних;
3. Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори»
Стаття 8. Особливості ліцензування діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів

Ліцензія на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів видається суб’єкту господарювання, який виконав вимоги статті 11 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», а також надав центральному органу виконавчої влади, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на здійснення ліцензування діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі — орган ліцензування), такі відомості та документи:

свідоцтво (посвідчення, сертифікат спеціаліста), що підтверджує професійну придатність керівника юридичної особи або керівника відповідного підрозділу юридичної особи, фізичної особи — підприємця, яка має ліцензію на провадження медичної або ветеринарної практики, для зайняття діяльністю з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що ліцензується;

 Стаття 8. Особливості ліцензування діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів

Ліцензія на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів видається суб’єкту господарювання, який виконав вимоги статті 11 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», а також надав центральному органу виконавчої влади, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на здійснення ліцензування діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі — орган ліцензування), такі відомості та документи:

свідоцтво (посвідчення, сертифікат спеціаліста), що підтверджує професійну придатність керівника юридичної особи або керівника відповідного підрозділу юридичної особи, фізичної особи — підприємця, яка отримала відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної або ветеринарної практики, для зайняття діяльністю з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що ліцензується;
Стаття 9. Підстави для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду або для відмови у видачі ліцензії, видача, анулювання ліцензії на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів

Крім підстав, передбачених Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності», підставами для відмови у видачі ліцензії на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів також є:

відсутність у суб’єкта господарювання умов для забезпечення безпечності діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, обліку і схоронності наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, визначених органом ліцензування;

наявність у керівництві чи серед працівників юридичної особи осіб, яким за результатами медичного огляду, проведеного в установленому порядку медичним закладом, встановлено діагноз психічного розладу, пов’язаного із зловживанням алкогольними напоями, наркотичними засобами чи психотропними речовинами, або встановлення такого діагнозу фізичній особі — підприємцю, яка має ліцензію на здійснення медичної або ветеринарної практики;

наявність у керівництві чи серед працівників юридичної особи осіб, визнаних непридатними до здійснення окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), пов’язаних з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, або визнання у тому самому порядку непридатною до здійснення окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), пов’язаних з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, фізичної особи — підприємця, яка має ліцензію на здійснення медичної або ветеринарної практики;

наявність у керівництві чи серед працівників юридичної особи осіб, які мають доступ безпосередньо до наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у яких не зняті чи не погашені в установленому порядку судимості за вчинення злочинів середньої тяжкості, тяжких чи особливо тяжких злочинів або за злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, або наявність не знятої чи не погашеної в установленому порядку судимості за вчинення таких злочинів у фізичної особи — підприємця, яка має ліцензію на здійснення медичної або ветеринарної практики.

 Стаття 9. Підстави для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду або для відмови у видачі ліцензії, видача, анулювання ліцензії на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів

Крім підстав, передбачених Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності», підставами для відмови у видачі ліцензії на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів також є:

відсутність у суб’єкта господарювання умов для забезпечення безпечності діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, обліку і схоронності наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, визначених органом ліцензування;

наявність у керівництві чи серед працівників юридичної особи осіб, яким за результатами медичного огляду, проведеного в установленому порядку медичним закладом, встановлено діагноз психічного розладу, пов’язаного із зловживанням алкогольними напоями, наркотичними засобами чи психотропними речовинами, або встановлення такого діагнозу фізичній особі — підприємцю, яка отримала відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної або ветеринарної практики;

наявність у керівництві чи серед працівників юридичної особи осіб, визнаних непридатними до здійснення окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), пов’язаних з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, або визнання у тому самому порядку непридатною до здійснення окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), пов’язаних з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, фізичної особи — підприємця, яка отримала відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної або ветеринарної практики;

наявність у керівництві чи серед працівників юридичної особи осіб, які мають доступ безпосередньо до наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у яких не зняті чи не погашені в установленому порядку судимості за вчинення злочинів середньої тяжкості, тяжких чи особливо тяжких злочинів або за злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, або наявність не знятої чи не погашеної в установленому порядку судимості за вчинення таких злочинів у фізичної особи — підприємця, яка отримала відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної або ветеринарної практики.
Стаття 21. Діяльність з використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у медичній практиці

…………

Заклади охорони здоров’я всіх форм власності здійснюють діяльність з придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку, та прекурсорів, включених до таблиці IV Переліку, за наявності в них ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Фізичні особи — підприємці, які мають ліцензію на провадження медичної практики, здійснюють діяльність з придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць ІІ і ІІІ Переліку, та прекурсорів, включених до таблиці ІV Переліку, за наявності ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 Стаття 21. Діяльність з використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у медичній практиці

…………

Заклади охорони здоров’я всіх форм власності здійснюють діяльність з придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку, та прекурсорів, включених до таблиці IV Переліку, за наявності в них ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Фізичні особи — підприємці, які отримали відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики, здійснюють діяльність з придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць ІІ і ІІІ Переліку, та прекурсорів, включених до таблиці ІV Переліку, за наявності ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
4. Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності»
Стаття 7. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню

1. Ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:

……………….

15) медична практика;

 Стаття 7. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню

1. Ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:

……………….

15) медична практика з надання екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої), паліативної медичної допомоги;

5. Закон України «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості»
Стаття 4. Основні напрями розвитку охорони здоров’я у сільській місцевості

1. Держава забезпечує виконання заходів з підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості за такими основними напрямами:

1) наближення якісного медичного обслуговування до населення шляхом сприяння розвитку лікувальних закладів усіх форм власності у сільській місцевості, удосконалення мережі закладів охорони здоров’я, зокрема центрів первинної медичної (медико-санітарної) допомоги, та матеріально-технічної бази таких закладів, створення умов для діяльності лікарів загальної практики — сімейних лікарів та лікарів інших спеціальностей, які надають первинну медичну допомогу та зареєстровані як фізичні особи — підприємці і одержали в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, а також уклали договір про медичне обслуговування населення з відповідним розпорядником бюджетних коштів, проведення у сільській місцевості періодичних виїзних прийомів лікарів-спеціалістів;

…………

7) розвиток необхідної телекомунікаційної інфраструктури, включаючи забезпечення закладів охорони здоров’я, а також лікарів загальної практики — сімейних лікарів та лікарів інших спеціальностей, які надають первинну медичну допомогу та зареєстровані як фізичні особи — підприємці і одержали в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, а також уклали договір про медичне обслуговування населення з відповідним розпорядником бюджетних коштів, у сільській місцевості сучасними телекомунікаційними технологіями (широкосмуговим доступом до мережі Інтернет із гарантованою пропускною спроможністю, необхідним програмним забезпеченням, комп’ютерним та іншим обладнанням) з метою запровадження функціонування електронної системи охорони здоров’я, електронних рецептів, організації надання первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги та медичної реабілітації із застосуванням телемедицини;

 Стаття 4. Основні напрями розвитку охорони здоров’я у сільській місцевості

1. Держава забезпечує виконання заходів з підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості за такими основними напрямами:

1) наближення якісного медичного обслуговування до населення шляхом сприяння розвитку лікувальних закладів усіх форм власності у сільській місцевості, удосконалення мережі закладів охорони здоров’я, зокрема центрів первинної медичної (медико-санітарної) допомоги, та матеріально-технічної бази таких закладів, створення умов для діяльності лікарів загальної практики — сімейних лікарів та лікарів інших спеціальностей, які надають первинну медичну допомогу та зареєстровані як фізичні особи — підприємці і одержали в установленому законом порядку ліцензію з медичної практики з надання первинної медичної допомоги, а також уклали договір про медичне обслуговування населення з відповідним розпорядником бюджетних коштів, проведення у сільській місцевості періодичних виїзних прийомів лікарів-спеціалістів;

…………

7) розвиток необхідної телекомунікаційної інфраструктури, включаючи забезпечення закладів охорони здоров’я, а також лікарів загальної практики — сімейних лікарів та лікарів інших спеціальностей, які надають первинну медичну допомогу та зареєстровані як фізичні особи — підприємці і одержали в установленому законом порядку ліцензію з медичної практики з надання первинної медичної допомоги, а також уклали договір про медичне обслуговування населення з відповідним розпорядником бюджетних коштів, у сільській місцевості сучасними телекомунікаційними технологіями (широкосмуговим доступом до мережі Інтернет із гарантованою пропускною спроможністю, необхідним програмним забезпеченням, комп’ютерним та іншим обладнанням) з метою запровадження функціонування електронної системи охорони здоров’я, електронних рецептів, організації надання первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги та медичної реабілітації із застосуванням телемедицини;
Стаття 7. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення медичного обслуговування у сільській місцевості

1. Медичне обслуговування у сільській місцевості забезпечують заклади охорони здоров’я, у тому числі центральні районні лікарні, центри первинної медичної (медико-санітарної) допомоги, фельдшерсько-акушерські/фельдшерські пункти, амбулаторії, медичні пункти, медичні кабінети, мобільні медичні кабінети, аптечні пункти, а також лікарі загальної практики — сімейні лікарі та лікарі інших спеціальностей, які надають первинну медичну допомогу та зареєстровані як фізичні особи — підприємці і одержали в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, а також уклали договір про медичне обслуговування населення з відповідним розпорядником бюджетних коштів.

 Стаття 7. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення медичного обслуговування у сільській місцевості

1. Медичне обслуговування у сільській місцевості забезпечують заклади охорони здоров’я, у тому числі центральні районні лікарні, центри первинної медичної (медико-санітарної) допомоги, фельдшерсько-акушерські/фельдшерські пункти, амбулаторії, медичні пункти, медичні кабінети, мобільні медичні кабінети, аптечні пункти, а також лікарі загальної практики — сімейні лікарі та лікарі інших спеціальностей, які надають первинну медичну допомогу та зареєстровані як фізичні особи — підприємці і одержали в установленому законом порядку ліцензію з медичної практики з надання первинної медичної допомоги, а також уклали договір про медичне обслуговування населення з відповідним розпорядником бюджетних коштів.
6. Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»
Стаття 2. Визначення основних термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

4) надавачі медичних послуг — заклади охорони здоров’я усіх форм власності та фізичні особи — підприємці, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та уклали договір про медичне обслуговування населення з головними розпорядниками бюджетних коштів;

 Стаття 2. Визначення основних термінів

2. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

4) надавачі медичних послуг — заклади охорони здоров’я усіх форм власності та фізичні особи — підприємці, які отримали відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики та уклали договір про медичне обслуговування населення з головними розпорядниками бюджетних коштів;
Стаття 7. Уповноважений орган

3. До складу Ради громадського контролю не можуть входити:

5) особа, яка є членом органів управління та/або володіє прямо або опосередковано підприємствами або корпоративними правами суб’єктів господарювання, які провадять господарську діяльність з медичної практики, господарську діяльність з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів, або члени сім’ї якої (в розумінні Закону України «Про запобігання корупції») є власниками таких підприємств або корпоративних прав та/або є членами органів управління таких суб’єктів господарювання;

 Стаття 7. Уповноважений орган

3. До складу Ради громадського контролю не можуть входити:

5) особа, яка є членом органів управління та/або володіє прямо або опосередковано підприємствами або корпоративними правами суб’єктів господарювання, які отримали відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики, господарську діяльність з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів, або члени сім’ї якої (в розумінні Закону України «Про запобігання корупції») є власниками таких підприємств або корпоративних прав та/або є членами органів управління таких суб’єктів господарювання;
Стаття 8. Особливості договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій

1. Договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між закладом охорони здоров’я незалежно від форми власності чи фізичною особою — підприємцем, яка в установленому законом порядку одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та Уповноваженим органом.

 Стаття 8. Особливості договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій

1. Договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між закладом охорони здоров’я незалежно від форми власності чи фізичною особою — підприємцем, яка в установленому законом порядку отримала відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики, та Уповноваженим органом.
7. Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині»
Стаття 6. Суб’єкти організації та надання медичної допомоги із застосуванням трансплантації та здійснення діяльності, пов’язаної з трансплантацією

1. Організацію та надання медичної допомоги із застосуванням трансплантації та здійснення діяльності, пов’язаної з трансплантацією, в межах визначених законом повноважень забезпечують:

…………..

заклади охорони здоров’я, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, що передбачає право надання медичної допомоги із застосуванням трансплантації;

заклади охорони здоров’я, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики;

 Стаття 6. Суб’єкти організації та надання медичної допомоги із застосуванням трансплантації та здійснення діяльності, пов’язаної з трансплантацією

1. Організацію та надання медичної допомоги із застосуванням трансплантації та здійснення діяльності, пов’язаної з трансплантацією, в межах визначених законом повноважень забезпечують:

…………..

заклади охорони здоров’я, які отримали ліцензію з медичної практики з надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, що передбачає право надання медичної допомоги із застосуванням трансплантації;

заклади охорони здоров’я, які отримали ліцензію з медичної практики з надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги;

Стаття 8. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, в частині надання медичної допомоги із застосуванням трансплантації та здійснення діяльності, пов’язаної з трансплантацією

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, в частині надання медичної допомоги із застосуванням трансплантації та здійснення діяльності, пов’язаної з трансплантацією, здійснює такі повноваження:

…………

визначає потреби населення у застосуванні трансплантації та лікарських засобах для імуносупресивної терапії, здійснює аналіз показників діяльності закладів охорони здоров’я, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, що передбачає право надання медичної допомоги із застосуванням трансплантації та/або здійснення діяльності, пов’язаної з трансплантацією;

 Стаття 8. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, в частині надання медичної допомоги із застосуванням трансплантації та здійснення діяльності, пов’язаної з трансплантацією

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, в частині надання медичної допомоги із застосуванням трансплантації та здійснення діяльності, пов’язаної з трансплантацією, здійснює такі повноваження:

…………

визначає потреби населення у застосуванні трансплантації та лікарських засобах для імуносупресивної терапії, здійснює аналіз показників діяльності закладів охорони здоров’я, які отримали ліцензію з медичної практики з надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, що передбачає право надання медичної допомоги із застосуванням трансплантації та/або здійснення діяльності, пов’язаної з трансплантацією;

Міністр охорони здоров’я УкраїниМаксим Степанов

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!
viber facebook telegram linkedin twitter reddit aptekaua

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті