На передньому краї: долікарська допомога постраждалим від впливу хімічних чинників

01 Червня 2022 11:57 Поділитися
Оновити та доповнити знання щодо надання екстреної медичної допомоги постраждалим внаслідок дії хімічних, біологічних та радіологічних агентів — з такою метою співробітники КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» останнім часом провели ряд навчально-тренувальних заходів. Відповідні методичні рекомендації було затверджено наказами МОЗ від 13.03.2022 р. № 478 та від 11 квітня 2022 р. № 607. Вміння орієнтуватися у необхідних заходах домедичної допомоги буде корисним також для фармацевтів.

Токсичні хімікати використовуються в усьому світі для багатьох законних і мирних цілей, але вони також можуть бути застосовані в рамках діяльності, що заборонена Конвенцією про хімічну зброю (http://www.opcw.org).

Десятки тисяч токсинів за кілька годин

Згідно з позицією Організації із заборони хімічної зброї, будь-яка хімічна речовина, яка має законне мирне застосування, але також може бути використана для виготовлення хімічної зброї, є хімічною речовиною подвійного призначення (dual-use).

Тіодигліколь, наприклад, є одночасно інгредієнтом чорнила для ручок і попередником іприту та споріднених сполук. Ціаністий водень, який сам по собі є сильнодіючим токсичним агентом, також може бути використаний для виготовлення фосфороорганічної сполуки табун. Трихлорид фосфору може використовуватися для виробництва V-газів, інших нервово-паралітичних агентів.

Тривожним сигналом для дослідників та органів влади стали результати роботи авторів, що працювали на замовлення лабораторії у складі Федерального відомства з питань цивільного захисту Швейцарії (Schweizer Bundesamt für Bevölkerungsschutz). Згідно з публікацією у спеціалізованому виданні*, програма штучного інтелекту «MegaSyn», за допомогою якої зазвичай проводять скринінг сполук для потенціального використання в якості ліків, всього за 6 год знайшла близько 40 тис. потенційних бойових отруйних речовин, більш токсичних, ніж V-гази. Можливість використання машинного навчання для винайдення максимально токсичних та реактивних сполук має викликати настороженість стосовно цілей придбання та використання різних хімічних речовин організаціями та приватними особами, вважають експерти.

Техногенні катастрофи, ушкодження об’єктів виробничої та транспортної інфраструктури під час бойових дій також несе небезпеку масового ураження токсичними речовинами. Найбільшу загрозу у цьому сенсі становлять викиди хлору, аміаку, синильної кислоти, фосгену, сернистого ангідриду.

Перші дії під час хімічних аварій

У разі отримання достовірної інформації про хімічну небезпеку слід закрити вікна, відключити електропобутові прилади та газ. Для захисту органів дихання використовують протигаз, а за його відсутності — ватно-марлеву пов’язку або підручні вироби з тканини, змочені у воді, 2–5% розчині харчової соди (для захисту від хлору), 2% розчині лимонної або оцтової кислоти (для захисту від аміаку). У разі оголошення евакуації потрібно швидко, але без паніки виходити до місця збору або перпендикулярно напрямку вітру, на відстань не менше 1,5 км від попереднього місця перебування. За неможливості залишити зону ураження слід щільно закрити двері, вікна, вентиляційні отвори та димарі. Наявні в них щілини заклеюють папером або скотчем. Не слід ховатися на перших поверхах будівель, у підвалах та напівпідвалах. Це може бути небезпечним у разі забруднення газом, що важчий за повітря (наприклад хлор).

Заходи першої допомоги може виконувати будь-яка відповідним чином підготовлена людина, щоб попередити чи зменшити вираженість явищ, що загрожують життю. При цьому слід дотримуватися наступних пріоритетів (алгоритм CAaD):

C — зупинка катастрофічної кровотечі (Catastrophic haemorrhage);

А — звільнення дихальних шляхів (Airway management);

а — застосування антидотів (antidotes);

D — деконтамінація (Decontamination, очищення).

Заходи із сортування та підтримки життя при ураженні хімічними речовинами проводять одночасно з дезактивацією. Не всі активні речовини слід змивати водою. У випадку з хлором, аміаком, іншими легкими промисловими хімікатами достатньо зняти одяг. Очищення від іприту починають із сухого обтирання, а потім долучають воду. Зворотна послідовність, у зв’язку з тим, що ця речовина погано розчиняється у воді, призводить до поширення її поверхнею шкіри. У разі невпевненості щодо виду речовини слід промокнути рідину, що потрапила на шкіру, чистим поглинаючим матеріалом, обмити тіло водою з милом, протерти губкою, мочалкою чи щіткою та знову обмити (метод «обмий — обітри — обмий»). Раньові поверхні промивають фізіологічним розчином. Після цього шкіру обсушують одноразовими рушниками.

Важчий за повітря, подразнювальний, задушливий

Хлор за кімнатної температури є зеленувато-жовтим газом; за температури нижче -34 °C та підвищеного тиску представляє собою прозору рідину бурштинового кольору. Пари хлору важчі за повітря. Вони поширюються по землі, збираються і залишаються в погано провітрюваних, низинних або замкнених місцях (наприклад каналізація, підвали та резервуари). Небезпечні концентрації можуть швидко досягатися в закритих, погано вентильованих або низинних приміщеннях. Хлор реагує вибухонебезпечно або утворює вибухові суміші з багатьма поширеними речовинами, включаючи ацетилен, ефір, аміак, паливний газ.

Газоподібний хлор є подразником легенів із середньою розчинністю у воді, що викликає гостре ураження верхніх і нижніх дихальних шляхів (таблиця).

Таблиця. Характерні симптоми отруєння речовинами різних типів дії, доступні для швидкої оцінки**
Нервово-паралітична дія
(зарін, зоман, табун, V-гази)
Задушлива дія
(хлор, аміак, фосген)
Антихолінергічна дія
(атропін)
Загально-отруйна дія
(синильна кислота)
Нервова система Судоми Без змін Порушення свідомості Судоми/порушення свідомості
Частота дихання ↑↑ ↑↑ ↑↑/апное
Зіниці Переважно звужені Нормальні (очі червоні) Нормальні Нормальні або розширені
Секреція слизових оболонок +++ +, піниста Сухїсть Нормальна
Шкіра Пітна Нормальна або синюшна Сухість Рожева або ціанотична

Вплив низьких концентрацій хлору протягом тривалого періоду може мати руйнівні наслідки, як і дуже короткочасний вплив високих концентрацій. Погіршення стану може розвиватись протягом кількох годин. У разі значних рівнів впливу існує ризик розвитку набряку легень. Задуха є характерною початковою скаргою постраждалих внаслідок впливу хлору. Більшість смертей відбувається протягом 24 год і пов’язані з дихальною недостатністю. Важкі прояви з боку очей та шкіри включають опіки, що призводять до загибелі клітин (некроз).

На догоспітальному етапі надання екстреної медичної допомоги здійснюється залежно від проявів — симптоматично. Слід вживати багато рідини — води чи молока. За необхідності застосовують вдихання зволоженого кисню, розчину гідрохлориду натрію, бронходилататорів, кортикостероїдів; шкіру та очі рясно зрошують. Не існує спеціальної терапії та антидоту від отруєння хлором.

Легкий та роз’їдаючий

Аміак — прозорий, безбарвний газ, у 1,7 раза легший за повітря. В атмосфері утворює білу туманну хмару, яка тримається біля поверхні землі, а під час нагрівання підіймається. Під тиском аміак — прозора безбарвна рідина. Коли він змішується з газом та/або повітрям, утворює вибухонебезпечну суміш. Чинить подразнювальний, роз’їдаючий вплив при контакті зі шкірою та слизовими оболонками. Швидко викликає відчуття печіння в очах, носі та горлі, що супроводжується сльозотечею, ринореєю та кашлем. Набряк верхніх дихальних шляхів і легенів можуть призвести до обструкції дихальних шляхів. Протиотрути не існує. Лікування складається з підтримувальних заходів. У разі проковтування не слід викликати блювоту, вводити активоване вугілля та нейтралізовувати аміак слабкими кислотами. Якщо пацієнт у свідомості та може ковтати, йому дають випити приблизно 250 мл молока чи води.

Дуже токсичні та реактивні

Хімічні речовини з нервово-паралітичною дією (табун, зарін, зоман, V-гази) подібні до фосфорорганічних речовин. Вони блокують холінестеразу, перешкоджаючи деполяризації м’язів. Надлишок ацетилхоліну, який при цьому розвивається, стимулює мускаринові та нікотинові рецептори. Викликають звуження чи розширення зіниць, рясне потовиділення, слюнотечу, блювання, мимовільні сечовипускання та дефекацію, судоми, спазми, пригнічення дихання, парези та паралічі. Паралельно із заходами з підтримки життєдіяльності та симптоматичної терапії вводять антидоти: атропін (у всіх випадках отруєння середнього та тяжкого ступеня), пралідоксим із ретельним контролем стану постраждалого та бензодіаземіни в якості симптоматичного лікування.

Турбота про рятувальників

Слід дотримуватися всіх санітарних та професійних правил. Якнайшвидше після події усі особи, які надавали допомогу, мають бути перевірені, щоб переконатися у відсутності травм або інших наслідків. Крім того, всі дані осіб мають реєструватися та зберігатися з метою подальшого спостереження за станом їх здоров’я та будь-якого ймовірного розслідування інциденту та реагування на нього, а також надання психологічної допомоги.

Дар’я Полякова
за матеріалами moz.gov.ua; wwwn.cdc.gov;
www.opcw.org; msf.org; фото з тренінгу
ВООЗ з хімічної готовності та реагування,
надані КНП «Центр екстреної медичної
допомоги та медицини катастроф міста Києва»
*Urbina F., Lentzos F., Invernizzi C. et al. (2022) Dual use of artificial-intelligence-powered drug discovery. Nat Mach Intell, 4: 189–191. https://doi.org/10.1038/s42256-022-00465-9.
**Bland S.A. (2013) Chemical, Biological, Radiological and Nuclear (CBRN) Casualty Management Principles. Conflict and Catastrophe Medicine, 747–770. Published 2013 Jul 18. doi:10.1007/978-1-4471-2927-1_46.

Цікава інформація для Вас:

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті