Герої фармацевтичного фронту. Vol. 16

Росія продовжує чинити терор проти України. Війна змінила долі мільйонів людей. І поки наші захисники обороняють українські землі на полях бою, медичні та фармацевтичні працівники щодня рятують життя громадян на фронті й у тилу. Вони обрали не рятуватися від війни, а рятувати інших. Ми знаємо історії фармацевтичних працівників і разом з ними переживаємо біль, втрати та сум. Водночас ви демонструєте свою силу, незламність та мужність! Ми продовжуємо розповідати про героїв фармацевтичного фронту, які, ризикуючи власним життям, невтомно захищають інтереси українських пацієнтів та забезпечують доступ до лікарських засобів навіть у такий надскладний час.

Коли я вийшла на зміну, людей менше не стало, а от ліків — навпаки

Аліна Казбан, фармацевт слов’янської аптеки «Бажаємо здоров’я», про початок війни дізналася… від своєї тітки із Запоріжжя. Уже потім мама, яка чула перший приліт, підтвердила, що дійсно почалося…

«Уже за тиждень люди, які приїжджали до нас за ліками з окупованих територій так званої ДНР, попереджали, що ситуація погіршується і наближається повномасштабне вторгнення. Ми не хотіли вірити, що це торкнеться нашого міста».

24–25 лютого у Аліни були вихідні. «Мені дуже жаль, що перші два дні я відпочивала. В аптеках стояли довжелезні черги і дівчатам, моїм колегам, було дуже важко. Їм би не завадила моя допомога. Коли я вийшла на зміну, людей менше не стало, а от ліків — навпаки. До нас їхали люди з Лиману та інших міст, у них аптеки зачинялися. Скуповували все про всяк випадок. Дуже скоро почали зникати певні групи препаратів. Ми намагалися підібрати заміну. Але не все можна замінити, та й проблеми це не вирішувало. Постачання ліків майже припинилося. Завідувачка сусідньої аптеки з нашої мережі кілька разів замовляла ліки в Дніпрі і для нас теж. Відвідувачі наче чатували на них. Як тільки ми щось отримували, вони відразу все «розмітали»».

У Слов’янську, порівняно із сусідніми населеними пунктами, було відносно спокійно. Гули сирени. Іноді прилітало, але такого жаху, як у Харкові, не було. Коли ставало страшно, Аліна з мамою спускалися у підвал. Адміністрація міста постійно попереджала про те, що ситуація буде погіршуватися і тому бажано евакуюватися зі Слов’янська, поки є така можливість. «Більшість моїх колег роз’їхалися. 5 квітня і ми разом з мамою прийняли таке рішення і автобусом виїхали до Запоріжжя. Тут і залишаємося. Я знайшла роботу в аптеці «Шара». Поки живемо тут».

Люди скуповували ліки по 20–30 упаковок

Альона Резниченко, фармацевт аптеки «Подорожник» з Берислава Херсонської обл., прокинулася вранці від обстрілів. Вона завела 5-річну донечку до батьків та пішла на роботу.

«Я побачила чергу довжиною у 2 кілометри! Та це був не єдиний сюрприз того дня. Люди скуповували ліки по 20–30 упаковок. Середній чек 24 лютого становив 5 тис. грн! Ніхто не розумів, чого чекати».

Аптека знаходиться поряд з Каховською гідроелектростанцією, і бої почалися вже в перший день вторгнення. «Було дуже страшно. Постійно чулися вибухи і стрілянина, але ми працювали. Наступного дня вже не відчиняли аптеку. Нам і нашим відвідувачам підходити до гідроелектростанції було небезпечно. Тиждень ми не працювали, потім почали виходити на кілька годин, не можна було залишити місцевих без медикаментів».

На роботу фармацевти ходили з чоловіками, адже ніхто не знав, як ворог поводитиметься. «Вони заходили в аптеку з автоматами і завжди йшли поза чергою. Зрозуміло, ні люди в залі, ні ми жодних зауважень їм не робили. Ми жили в страху. Ти ніколи не знав, чи повернешся живим з магазину або з роботи. Оркам могло не сподобатися щось в твоєму погляді, словах чи телефоні. І тоді люди зникали».

Окупанти почали полювання на чоловіків — шукали і відловлювали патріотів. «Будь-яке татуювання на руці чи нозі могло бути для них приводом запідозрити в чомусь. Особливо ризикували ті, у кого був набитий тризуб чи прапор України або інше патріотичне зображення».

Родині довелося переїхати з багатоповерхівки в приватний будинок до родичів, щоб вберегти дітей. Окрім донечки, з ними жив ще 10-річний брат чоловіка.

«Одного недоброго ранку додому ввалилися 10 російських солдатів з автоматами: «У нас распоряжение вас обыскать». Шукали зброю. Чоловік і мій свекр вийшли з піднятими руками — вони просили тільки нікого не вбивати. Ми дуже боялися за дітей. Орки нишпорили скрізь! Вони навіть пішли перевіряти підвал і дуже були незадоволені, коли побачили ноутбуки. Ми пояснили, що це винятково для розваг дітям. Окупанти намагалися обмежити спілкування між мешканцями міста, боялися заколоту, певно. Ти міг потрапити у немилість до ворога тільки за те, що запитав у вайбер-групі, приміром, де можна придбати якісь овочі чи хліб, адже в магазинах вже не було нічого».

Так протрималися до 20 квітня. Ліків і навіть дієтичних добавок в аптеці не залишилося. Тому заклад зачинили, і Альона з родиною 24 квітня, на Великдень, вирішила виїхати з міста. Спочатку хотіли приєднатися до колони машин, щоб не так було страшно, але потім поїхали самі. І це врятувало родині життя… колону обстріляли.

«Дорогою було багато російських блок-постів. На кожному потрібно було дати хабар: хто паску просив, хто цигарки. Не даси — не пропустять. Нас попередили, тому ми запаслися. Коли доїхали до першого нашого блок-посту — ми плакали і обіймали наших хлопців».

Спочатку місяць родина прожила в селі в Чернівецькій обл. Потім перебралася в Одесу — там чоловікові запропонували роботу. Альона вже також влаштувалася фармацевтом в аптеку своєї мережі «БАМ». «Поки живемо тут, але дуже хочеться додому. У Бериславі залишилися батьки і моя сестра. Сподіваємося, що Херсонщину незабаром звільнять і ми нарешті обіймемо рідних».

Завітала колега з аптечного пункту і повідомила, що почалося повномасштабне вторгнення

Валентина Василівна Коробка, молодший менеджер зі збуту аптеки «Фармація» в Гірському, вранці 24 лютого йшла на роботу і сама собі дивувалася. На серці було тривожно, але причини вона тоді ще не знала. Вибухи лунали гучніше? Її цим не здивуєш — за 8 років звикла. Людей на вулицях забагато як для такого раннього часу? Ну, може, у справах біжать…

Правду фармацевт дізналася в аптеці. Завітала колега з аптечного пункту і повідомила, що почалося повномасштабне вторгнення. Стало зовсім сумно. І страшно. Заспокоїли друзі, які йшли з нічної зміни у шахті: «Не хвилюйся! 2014 р. пережили і зараз вистоїмо. Ми з тобою».

В аптеці був звичайний робочий день. Може, трохи напруженіший, ніж зазвичай, через велику кількість відвідувачів і довгі списки препаратів. Аптечна буденність врівноважувала бурю емоцій та думок. А вдома вона залишалася сам-на-сам з ними і страхом. Валентина Василівна цілий місяць бігала під обстрілами на роботу. Вона не уявляла свого життя без пацієнтів і улюбленої роботи, яка стала тоді справжнім порятунком.

«Щодня стріляли все частіше. Розпочиналася канонада близько половини на дванадцяту. Відвідувачі вже знали «режим» і намагалися придбати все необхідне до цього часу. А ми потім з колегами правдами-неправдами намагалися дістатися додому. Ми не знали, виходячи з аптеки, чи дійдемо живими…».

Спочатку минали дні та ночі у будинку друзів — у кімнаті без вікон і за правилом двох стін. Коли почало прилітати частіше і ближче, перебралися в підвал багатоповерхівки в сусідній район. «Я не знаюся на снарядах, але такі точно не застосовували раніше, принаймні у нас на Луганщині. Нинішні були набагато потужнішими. Стіни підвалу здригалися. Сидиш, молишся і сподіваєшся, що цього разу пролетить повз і не влучить. Не спали нормально жодної ночі. А вранці йдеш на роботу, обов’язково разом з кимось, дуже страшно залишитися на вулиці без допомоги, якщо поранить».

Валентина Василівна до останнього моменту сподівалася, що небезпека пройде стороною. Але коли від вибуху, посеред алеї, поряд з будинком, загинула дорогою до племінниці їхня колишня санітарка, жінка зрозуміла: війна нікого не щадить. І наступною може стати вона. Тому жінка виїхала з друзями їхньою автівкою 4 квітня світ за очі.

Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті