Цей вірус вразив планету задовго до епідемії COVID-19!

Цей вірус вразив майже 95% дорослого населення планети! І мова йде не про збудника коронавірусної інфекції, а про патоген, який належить до родини герпесвірусів та спричиняє цілу низку небезпечних для життя людини захворювань.

Коротко про вірус

Про вірус Епштейна — Барр вперше стало відомо від британських науковців у 1964 р. Професору Ентоні Епштейну і його асистентам вдалося виділити з клітин злоякісної лімфоми Беркітта новий патоген, що пізніше й отримав ім’я від своїх першовідкривачів (Epstein M.A. et al., 1965).

З-поміж усіх клінічних захворювань, які спричинює цей вірус, першим був описаний інфекційний мононуклеоз. Надалі вченим вдалося з’ясувати й інші хвороби, асоційовані з цим збудником, — лімфогранулематоз (хвороба Годжкіна), лімфома Беркітта (центральноафриканська лімфома), назофарингеальна карцинома, загальна варіабельна імунна недостатність, синдром Стівенса — Джонсона, гепатит, розсіяний склероз, хвороба Кікучі, синдром Джанотті — Крості тощо.

Інфекційні хвороби, викликані вірусом Епштейна — Барр, можуть викликати різноманітні симптоми, починаючи з безсимптомних (здебільшого такий перебіг у дітей) і закінчуючи цілою низкою специфічних проявів (спленомегалія, лімфаденопатія, головний біль, підвищення температури тіла, біль у горлі, хронічна втома).

Передача вірусу Епштейна — Барр відбувається через слину, при трансплантації стовбурових клітин і органів, а також під час переливання крові. У дослідженнях виявлено, що показники зараження, як правило, зростають у період з червня до серпня, що, ймовірніше, пов’язано зі збільшенням взаємодії та контактів людей влітку (Hoover K. et al., 2023).

Терапевтичні можливості та перспективи

На жаль, вірус Епштейна — Барр зберігається в організмі всіх хворих довічно, і нині немає можливості назавжди усунути цей етіологічний чинник. Однак вираженість клінічних симптомів корелює з рівнем вірусного навантаження, і у частині клінічних випадків їх намагаються утримувати під терапевтичним контролем, застосовуючи противірусні препарати та імуномодулятори (Гропринозин), антипіретики, нестероїдні протизапальні препарати, глюкокортикоїди (Hoover K. et al., 2023). На стадії досліджень наразі перебуває застосування моноклональних антитіл та адаптивної імунотерапії (Smith C. et al., 2023). Нова ж вакцина, яка виявилася ефективною для попередження захворювань, асоційованих з вірусом Епштейна — Барр у мишей, ймовірно, може в майбутньому захистити від розвитку асоційованих з цим збудником хвороб у людини (Dasari V. et al., 2023).

Таким чином, хоча й досі поки немає надійних методів лікування, а розробка нових терапевтичних напрямків перебуває на експериментальній стадії, пацієнти мають приймати симптоматичну терапію. Без підтримувального лікування стан хворих може швидко погіршуватися з розвитком низки ускладнень (імунодефіцит клітинної та гуморальної етіології, опортуністичні інфекції, поліорганна недостатність) та призводити до смерті (Hoover K. et al., 2023).

Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!