У Канаді програми виписування ліків фармацевтами набирають обертів. Які є аргументи проти?

Згідно з офіційним повідомленням канадська провінція Саскачеван розширює перелік захворювань, за наявності яких фармацевти можуть призначити рецептурні ліки. Відповідно до нових умов надання фармацевтичної допомоги при захворюваннях з нетяжким перебігом (Minor Ailments), фармацевти зможуть призначати препарати при нудоті та блюванні у вагітних, а також рецидивуючому генітальному герпесі у пацієнтів обох статей. Подібні програми також поширені в інших провінціях країни.

Фармацевти повинні пройти навчання та відповідати вимогам до компетенцій, встановленим Фармацевтичним коледжем Саскачевану (Saskatchewan College of Pharmacy Professionals), і дотримуватися обов’язкових інструкцій щодо призначення лікарських засобів.

Фармацевти цієї провінції вперше отримали повноваження виписувати рецепти від 4 незначних захворювань у 2011 р. З того часу список розширився до 30 захворювань.

У Саскачевані працює приблизно 1220 практикуючих фармацевтів у понад 425 ліцензованих громадських аптеках. З 2007 р. кількість таких фармацевтів збільшилася на 340 осіб, або 38%.

Водночас статистичне відомство Канади повідомляє, що приблизно 12% канадців віком від 12 років (не враховуючи Квебек) у лютому 2023 р. не мали постійних постачальників медичних послуг. Аналогічні дані отримано в національних опитуваннях 2019—2021 рр. При цьому під надавачем первинної допомоги розуміють не лише сімейного лікаря чи лікаря загальної практики, але й медичну сестру чи практикуючого сестринську справу (Nurse Practitioner) із докторським ступенем. Представників цих професій, за останніми даними, у країні налічується 9235 осіб.

Наскільки адекватно витрачаються кошти?

Хоча право призначати ліки мають фармацевти майже усіх канадських провінцій, Саскачеван називають першою, що почала за це сплачувати (Rafferty E. et al., 2017). На жаль, стандарт надання цієї послуги знаходиться в закритому доступі, проте на онлайн-сторінках журналу «Cost Effectiveness and Resource Allocation» можна ознайомитися з цікавим обміном думками між експертами.

Так, викладачі та науковці з Університету Саскачевану (University of Saskatchewan) представили економічний аналіз, згідно з яким, із суспільної точки зору, програма з надання фармацевтами допомоги при захворюваннях з нетяжким перебігом заощадила провінції близько 546 832 канадських доларів у 2014 р., тоді як, згідно з точкою зору державних платників, у 2014 р. програма заощадила кошти лише незначно. За їхніми підрахунками, після 5 років впровадження сукупна економія витрат становитиме 3 482 660 доларів, а коефіцієнт рентабельності інвестицій — 2,53.

Їхній колега з Університету Калгарі (University of Calgary) виступив із контраргументами, зазначивши наступне (Zimmer R., 2018):

• невідомо, чи дійсно є користь від виконання фармацевтами цього завдання, адже особливість станів, при яких їм дозволено призначити ліки, — їхній самообмежувальний характер.
• Відповідна програма не замінює статус-кво, а доповнює його без відповідного обмеження на звернення пацієнтів за медичною допомогою, тому економія має бути доведена більш ретельно.
• Введення фінансованих державою аптечних послуг по всій Канаді було використане урядами провінцій як засіб для одночасного скорочення прихованих «знижок» на ліки роздрібним аптекам від виробників, які підвищили ціни на генеричні препарати в Канаді порівняно з аналогічними країнами (Silversides A., 2009). Передача цих попередніх знижок на фінансування аптечних послуг не враховувалася та не аналізувалася.
• Для розрахунку винагородження лікаря первинної практики використано тариф «повної оцінки» — 66,40 дол., тоді як більш доречно для порівняння використовувати «часткову оцінку або наступний візит» — 33,80, який передбачає допомогу з приводу однієї значної або кількох незначних проблем зі здоров’ям. Але при цьому співвідношення щодо платні не буде таким сприятливим, бо фармацевт, надавши допомогу при декількох станах, отримає пропорційно підвищену платню, на відміну від лікаря.
• Водночас лікар не має видавати рецепти на ліки при кожному незначному захворюванні, тоді як фармацевт повинен призначити препарати, щоб отримати оплату. Так, участь фармацевта може збільшити кількість випадків побічних реакцій, які потім лікарям доведеться усувати за допомогою додаткових візитів.
• Розрахунок витрат у зв’язку зі зверненням до відділень невідкладної допомоги проведено за середнім показником, тоді як слід враховувати лише мінімальні тарифи.
• Також термін очікування в цих відділеннях запропонований як середнє значення відповідного показника. Водночас правила сортування вимагають при легких випадках найбільше відтермінування.
• При монетизації очікування у відділенні невідкладної допомоги для розрахунку витрат використовують середній канадський дохід, тоді як встановлено, що пацієнти з нижчим соціально-економічним статусом годинами чекатимуть у відділенні невідкладної допомоги, щоб упоратися з недугами у легкій формі, тоді як вищий статус дає змогу просуватися в черзі швидше (Vanstone N.A. et al., 2014).
• Нарешті запропоновано зважати на те, що фінансована державою охорона здоров’я є частиною національної ідентичності Канади, закріпленої в законодавстві, тому будь-які ініціативи, спрямовані на перенесення надання медичної допомоги з некомерційного клінічного середовища до ринкового, повинні розглядатися як негативні наслідки для почуття ідентичності. Адже менше 20% позалікарняних аптек у Канаді дійсно незалежні, а інші повинні ставити приватні інтереси їхніх власників та акціонерів вище за громадські.

Незалежна якісна оцінка результатів поширення подібних послуг могла би попередити упередженість, що склалася навколо проблеми, вважає експерт-скептик.

За матеріалами www.saskpharm.ca, www.saskatchewan.ca, npac-aiipc.org, resource-allocation.biomedcentral.com

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!