Одне життя, одна печінка

Попереду — низка зимових свят, які традиційно не обходяться без гучного застілля. Але такі святкування, крім позитиву, можуть приносити й проблеми зі здоров’ям. Особливо «сумно» в святкові дні печінці, якій доводиться приймати на себе потужний удар у вигляді нездорового харчування (жирна їжа, солодощі), надмірної кількості алкоголю та переїдання. Проте негативно позначатися на роботі цього важливого органу можуть і такі чинники, як прийом деяких лікарських засобів, стрес, неконтрольовані дієти, виснажливі голодування, шкідливі звички, несприятливі екологічні фактори.

Чому у фокусі саме печінка?

Протягом усього життя печінці людини доводиться витримувати різні навантаження, які можуть провокувати розвиток різноманітних захворювань, — порушень, пов’язаних із вживанням надмірної кількості алкоголю, неалкогольної жирової хвороби печінки (через надмірну масу тіла та ожиріння), гепатитів (вірусне походження), гемохроматозу (генетично детерміноване захворювання, яке супроводжується надмірною кількістю заліза в організмі), первинного біліарного холангіту (при проблемах з імунною системою), синдрому Жильбера (спадкове захворювання печінки, при якому структура та функції органу не порушуються, але періодично підвищується рівень білірубіну), застійних явищ у жовчному міхурі і жовчних протоках (дискінезії, перегини через хронічне запалення), інфекційних процесів у жовчовивідній системі (стафілококи, стрептококи, хламідії, лямблії, токсоплазма, глистяні інвазії та ін.), цирозу печінки (результат тривалого ураження печінки, запалення, фіброзу та некрозу (Kalra A. et al., 2023; Tholey D., 2023).

Опубліковані дані Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) показують, що клінічний тягар хронічних хвороб печінки є досить значним і з кожним роком зростає, спричиняючи значну захворюваність та погіршення якості життя (Younossi Z.M. et al., 2023). Це й не дивно, адже від цього критично важливого органу залежить стан всього організму: він бере участь в обміні речовин (білковому, жировому, вуглеводному), процесах травлення, синтезі білків плазми крові, депонуванні вітамінів A, B₁, D, E, K, заліза, міді, цинку, активації вітамінів групи В — В₁, В₂ і В_6, метаболізмі марганцю, молібдену, кобальту, бар’єрній функції (знешкодження токсинів), регуляції синтезу низки гормонів (глюкокортикоїди, альдостерон, андрогени, естрогени, інсулін, глюкагон), відіграє роль у процесі згортання крові, депонуванні крові та руйнуванні еритроцитів, синтезі компонентів протромбінового комплексу та факторів, які протидіють згортанню крові (гепарин, антитромбін, антиплазмін) (Kalra A. et al., 2023).

Симптоматика печінкової патології

Незважаючи на різноманіття печінкової патології, їх перебігу притаманні універсальні особливості — жовтуватість шкіри та очей (жовтяниця), набряк живота, ніг, щиколоток, шкірний свербіж, потемніння сечі, блідість калу, хронічна втома, періодична нудота, блювання, втрата апетиту, схильність до утворення гематом, холестаз (зменшення або зупинка відтоку жовчі), гепатомегалія (збільшення печінки), портальна гіпертензія (аномально високий артеріальний тиск у венах, які приносять кров від кишечнику до печінки), асцит (скупчення рідини в черевній порожнині), печінкова енцефалопатія (погіршення функції головного мозку внаслідок накопичення токсинів, які у нормі виділяються печінкою).

На початкових стадіях більшість патологічних симптомів є непомітними. До того ж немає больових відчуттів, які б сигналізували про наявну проблему (нервові закінчення, які здатні викликати відчуття болю у правому підребер’ї, реагують, як правило, коли цей орган вже зазнає суттєвих уражень, а патологія прогресує).

Але варто пам’ятати, що навіть незначні «натяки», наприклад, незначна втома чи гіркота у роті, можуть свідчити про «втому» печінки і вказувати, що вона потребує допомоги (Tholey D., 2023).

Як допомогти печінці подолати «життєві труднощі»?

З деякими порушеннями у роботі гепатобіліарної системи можна впоратися, змінивши спосіб життя, наприклад, відмовившись від алкоголю або зменшивши масу тіла, а у деяких ситуаціях може виникнути потреба в медикаментозній терапії чи оперативному втручанні.

Виявити захворювання на ранній стадії й своєчасно попередити розвиток небезпечних наслідків можуть допомогти діагностика і профілактичне медичне обстеження. Адже лікування захворювань гепатобіліарної системи, незалежно від патології, — прерогатива лікаря, що потребує комплексного підходу (усунення інтоксикації, нормалізація секреторної функції печінки і відтоку жовчі та багатоетапний процес реструктуризації печінки) (Осьодло Г.В. та ін., 2016).

Додатково при патології печінки лікарем за наявності відповідних показань можуть бути призначені противірусні або антимікробні препарати (при інфекційному ураженні), протизапальні (стероїдні і нестероїдні) препарати, спазмолітики (розслабляють гладкі м’язи жовчовивідних шляхів і зменшують вираженість болю), препарати для контролю інсулінорезистентності, ліки від ожиріння, лікарські засоби, які впливають на внутрішньоклітинний обмін речовин в печінці (вітаміни, амінокислоти), адсорбенти та антидоти (при отруєннях).

Про що повинен пам’ятати фармацевт?

За відсутності виражених загрозливих симптомів у разі, якщо у пацієнта наявні хронічні захворювання печінки, жовчного міхура і жовчовивідних шляхів, які діагностовано лікарем, фармацевт може порекомендувати продовжувати приймати призначені раніше ліки.

Якщо ж відвідувач аптеки скаржиться на погіршення стану на фоні призначеної терапії — порадити повторно відвідати лікаря для корекції лікування.

У разі виникнення вираженої жовтяниці, свербежу шкіри, наявних симптомів порушення функцій жовчного міхура і жовчовивідних шляхів, що посилюються впродовж останніх 2–3 діб, ймовірних проявів жовчної кольки з характерним переймоподібним болем у правому підребер’ї, вираженій млявості та втомі, вираженість яких збільшується з часом, відчутті дискомфорту в правому підребер’ї, нудоті, розладах стулу, які турбують більше 2 тиж, фармацевт має негайно направити пацієнта до лікаря.

Якщо ж у відвідувача аптеки відсутні системні захворювання, які потребують лікарського втручання, але наявні фактори, які зумовлюють тимчасове порушення роботи гепатобіліарної системи — надмірне вживання солоної, гострої, жирної та смаженої їжі, переїдання або прийом їжі з великими інтервалами, наявні часті закрепи, малорухливий спосіб життя, частий стрес та вік старше 40 років, варто нагадати про доцільність організації умов праці і відпочинку, корекції режиму харчування (виключення жирної, смаженої та копченої їжі, обмеження вживання алкоголю), прийому гепатотоксичних лікарських препаратів, боротьби із надмірною масою тіла, вакцинації від вірусу гепатиту А і В та відмови від незахищених статевих контактів.

Для тимчасового полегшення стану фармацевт може порекомендувати лікарські засоби, які стимулюють виділення жовчі та її просування по жовчовивідних шляхах. У цьому контексті мова йде про жовчогінні препарати, в тому числі й їх комбінації, що містять артишок, цмин піщаний, пижмо звичайне, кукурудзи стовпчики з приймочками, гімекромон, шипшину, барбарис, солодку, дику моркву, куркумін, рутку, розторопшу, вугілля активоване, кропиву, часник, жовч, м’яту, деревій, коріандр, чорну редьку, кульбабу.

Для поліпшення відтоку жовчі на додаток до таблеток можуть бути рекомендовані мінеральні води без газу (з високим вмістом гідрокарбонатів, сполук натрію, калію, кремнію). Дослідження підтверджують доцільність та ефективність використання мінеральних вод у режимі подвоєного дозування в комплексному лікуванні хворих на хронічний гепатит С із хронічною супутньою неалкогольною жировою хворобою печінки, що визначалося покращанням ліпідного обміну, зменшенням вираженості ознак інсулінорезистентності, поліпшенням результатів ультразвукового дослідження та запобіганням розвитку фіброзних змін у печінці (Izha А., 2020).

Для сприяння поліпшенню обмінних процесів у печінці, підвищенню її стійкості до токсичного впливу та прискоренню процесу відновлення рекомендуються гепатотропні препарати. Зокрема, це лікарські засоби на основі L-орнітину-L-аспартату, фосфатидилхоліну, фосфоліпідів, розторопші плямистої, лецитину, аргініну глутамату, силімарину та комплексні лікарські засоби, що їх містять.

При хронічних захворюваннях печінки, особливо на пізніх стадіях, поширеним є дефіцит низки вітамінів в організмі. Відповідно, використання комплексів, що їх містять, можуть допомогти покращити окиснювально-відновний стан та стан імунітету пацієнтів: вітамін D відіграє імуномодулюючу роль у поліпшенні вірусної відповіді у пацієнтів із хронічним гепатитом та у зменшенні вираженості запалення при неалкогольній жировій хворобі печінки, вітаміни С і Е діють як антиоксиданти, вітамін К чинить антипроліферативну дію, що призводить до зниження частоти рецидивів (Licata A. et al., 2021).