Проєкт Закону України «Про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні»

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ПОДАННЯ

Відповідно до статті 93 Конституції України Кабінет Міністрів подає в порядку законодавчої ініціативи для розгляду Верховною Радою проєкт Закону України «Про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні».

Представлятиме законопроєкт у Верховній Раді Міністр охорони здоровʼя Ляшко Віктор Кирилович.

Прем’єр-міністр УкраїниДенис Шмигаль

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проєкту Закону України «Про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні»

1. Мета

Метою розроблення проєкту Закону України «Про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні» (далі — проєкт Закону) є закріплення на законодавчому рівні статусу самоврядних організацій, їх місця і ролі у системі управління медичними та фармацевтичними професіями та загалом сферою охорони здоров’я; впровадження з урахуванням вітчизняного та міжнародного досвіду моделі медичного та фармацевтичного самоврядування, яка надасть можливість суб’єктам господарської та професійної діяльності здійснювати саморегулювання медичної діяльності і створить законодавчі підстави для делегування лікарям, фармацевтам, сестрам медичним (братам медичним) та іншим медичним працівникам, об’єднаним у самоврядні організації, окремих функцій, які на сьогодні здійснюються органами державної влади; врегулювання питання захисту прав та інтересів як представників медичних та фармацевтичних професій, так і пацієнтів.

2. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проєкт Закону розроблено Міністерством охорони здоров’я України на виконання підпункту 3 пункту 1 Указу Президента України від 18 червня 2021 року № 261/2021 «Про заходи щодо підвищення конкурентоспроможності закладів охорони здоров’я та забезпечення додаткових гарантій для медичних працівників» з метою формування концепції розвитку медичного самоврядування як ефективної системи здійснення професійної діяльності, захисту прав та інтересів медичних працівників.

Окрім того, децентралізація державного управління, розвиток самоврядування закладів та самостійності працівників охорони здоров’я на правовій і договірній основі є одним з принципів охорони здоров’я, які визначені статтею 4 Основ законодавства України про охорону здоров’я.

Модель самоврядування в сфері охорони здоров’я, яка запропонована Міністерством охорони здоров’я України в проєкті Закону, побудована з урахуванням міжнародного досвіду. У більшості країнах Європейського Союзу прийнято закони, згідно з якими медичному самоврядуванню делеговано низку важливих регулятивних функцій системи охорони здоров’я, а також окреслено основні організаційні засади професійної діяльності лікарів, зокрема питання допуску до професійної діяльності, оцінки якості надання медичної допомоги, впливу на розвиток освіти та науки.

Разом з тим, на важливості та необхідності самоврядування медичної та фармацевтичної професії та встановленні професійної автономії акцентовано у прийнятій 39-ю Всесвітньою медичною асамблеєю «Мадридській декларації» (1987 р.). Сформульовані в документі основні принципи медичного та фармацевтичного самоврядування, спрямовані на задоволення потреб пацієнтів у якісній медичній допомозі та захист прав медичних працівників.

На сьогоднішній день, самоврядні медичні організації в Україні діють виключно у вигляді громадських об’єднань. Діюче законодавство, фактично, не передбачає участь медичних (фармацевтичних) працівників у формуванні політики у сфері охорони здоров’я, перекладаючи таке право на державу. Медичні (фармацевтичні) працівники позбавлені суб’єктності у сфері охорони здоров’я та виступають лише найманими працівниками. Нормативно не регульовано питання статусу, місця і ролі самоврядних медичних організацій у системі управління медичними (фармацевтичними) професіями та загалом сферою охорони здоров’я, а також порядок взаємодії з органами державної влади. За відсутності конкретних повноважень самоврядні організації не спроможні ефективно впливати на формування та реалізацію державної політики, захищати права та інтереси як представників медичних та фармацевтичних професій, так і пацієнтів.

У разі створення правових підстав для функціонування самоврядних організацій в сфері охорони здоров’я держава отримає фахові кваліфіковані організації, які вирішуватимуть нагальні проблеми сфери охорони здоров’я, впливатимуть на розвиток медичної освіти та захист інтересів лікарів і пацієнтів, здійснюватимуть контроль за безпекою та якістю медичних послуг. Запровадження самоврядування дозволить повністю розірвати зв’язок з тоталітарною культурою в радянській медицині, адаптувати законодавство України до законодавства Європейського Союзу та наблизити права і свободи працівників сфери охорони здоров’я в Україні до європейських, зберегти людський капітал. Впровадження моделі самоврядування в сфері охорони здоров’я є важливою складовою ефективної та стійкої системи охорони здоров’я України.

В той же час, представники медичних та фармацевтичних професій матимуть економічну свободу та мобільність, можливість обирати заклад охорони здоров’я, форму співпраці, юридичний захист, широту прийняття професійних рішень, право на те, аби питання їх діяльності та інтересів вирішувалось безпосередньо представником медичної (фармацевтичної) спільноти, та через представництво в організації професійного самоврядування матиме можливість реального впливу на сферу охорони здоров’я.

Заклад охорони здоров’я зможе формувати команду медичних працівників, здійснювати керівництво якістю та доступністю послуг.

Пацієнт отримає спосіб захисту своїх прав і свобод, можливість вільно обирати лікаря, отримувати сучасну, якісну, безпечну та доступну медичну допомогу, повагу до своєї гідності, прозорість інформації про професійну траєкторію та поточний статус лікаря.

Зміцнення, захист здоров’я громадян та профілактика завжди було одним із ключових пріоритетів держави. На сьогодні, ця проблема загострилася через повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну і не лише через значні руйнування закладів охорони здоров’я, але й через підвищення попиту громадян на різні види медичної допомоги та послуг, які не були пріоритетними до війни, та міграцію населення і медичних працівників. Питання повернення людського капіталу, який передусім є фундаментом для відновлення країни в післявоєнний період, та створення можливостей для професійного розвитку є наразі надзвичайно актуальним.

Зважаючи на зазначене вище, з метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, імплементації моделі медичного та фармацевтичного самоврядування, створення умов для ефективного функціонування самоврядних організацій, збільшення відкритості і публічності системи управління у сфері охорони здоров’я, пропонується прийняти проєкт Закону України «Про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні».

3. Основні положення проєкту акта

Проєктом Закону пропонується визначити на законодавчому рівні статус самоврядних організацій, їх місце і роль у системі управління медичними та фармацевтичними професіями та впровадити з урахуванням вітчизняного та міжнародного досвіду модель медичного та фармацевтичного самоврядування.

Проєкт Закону складається з преамбули та змістовної частини, яка містить 31 статтю. В статті 31 проєкту Закону визначено термін набрання чинності Закону та вказано на необхідність приведення у відповідність із цим Законом відповідних нормативно-правових актів.

4. Правові аспекти

Нормативно-правовими актами в цій сфері правового регулювання є:

Конституція України;

Основи законодавства України про охорону здоров’я;

Указ Президента України від 18 червня 2021 року № 261/2021 «Про заходи щодо підвищення конкурентоспроможності закладів охорони здоров’я та забезпечення додаткових гарантій для медичних працівників».

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація проєкту Закону не потребує додаткових матеріальних та інших витрат з державного та/або місцевих бюджетів.

6. Позиція заінтересованих сторін

Проєкт Закону не стосується питань функціонування місцевого самоврядування, прав та інтересів територіальних громад, місцевого та регіонального розвитку, прав осіб з інвалідністю, функціонування і застосування української мови як державної, тому не потребує погодження з уповноваженими представниками всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування чи відповідними органами місцевого самоврядування, Урядовим уповноваженим з прав осіб з інвалідністю та всеукраїнськими громадськими організаціями осіб з інвалідністю, їх спілками, Уповноваженим із захисту державної мови.

Під час громадського обговорення проєкту Закону надійшло 221 звернення із пропозиціями та зауваженнями, які було опрацьовано.

Проєкт Закону має регуляторний характер відповідно до вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Проєкт Закону не стосується сфери наукової та науково-технічної діяльності.

7. Оцінка відповідності

У проєкті Закону відсутні положення, що:

• стосуються зобов’язань України у сфері європейської інтеграції;
• стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод;
• впливають на забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
• містять ризики вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов’язаних з корупцією;
• створюють підстави для дискримінації.

Громадська антикорупційна, громадська антидискримінаційна та громадська гендерно-правова експертизи не проводилися.

Положення проєкту Закону відповідають зобов’язанням України в сфері європейської інтеграції, в тому числі міжнародно-правовим, та праву Європейського Союзу (acquis ЄС).

Проєкт Закону направлено до Національного агентства з питань запобігання корупції для визначення необхідності проведення антикорупційної експертизи (вхідний від 19 червня 2023 року № 14555/0/03-23).

8. Прогноз результатів

Реалізація проєкту Закону не матиме негативного впливу на розвиток регіонів, підвищення чи зниження спроможності територіальних громад; ринок праці, рівень зайнятості населення; громадське здоров’я, покращення чи погіршення стану здоров’я населення або його окремих груп; екологію та навколишнє природне середовище, обсяг природних ресурсів, рівень забруднення атмосферного повітря, води, земель, зокрема забруднення утвореними відходами, інші суспільні відносини.

Реалізація проєкту Закону матиме позитивний вплив на забезпечення захисту прав та інтересів суб’єктів господарювання, громадян і держави.

Реалізація проєкту Закону матиме позитивний вплив на громадське здоров’я, стан здоров’я населення.

Вплив на інтереси заінтересованих сторін:

Міністр охорони здоров’я УкраїниВіктор Ляшко

ПЕРЕЛІК

актів Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади, прийняття або перегляд яких необхідно здійснити для реалізації положень проєкту Закону України «Про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні»

Положення, реалізація яких здійснюватиметься безпосередньо Кабінетом Міністрів України — відсутні.

Положення, визначені у проєкті Закону України «Про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні» будуть реалізовані Міністерством охорони здоров’я України.

Міністр охорони здоров’я УкраїниВіктор Ляшко

ПЕРЕЛІК

нових законів та законів, які потребують викладення у новій редакції, інших нормативних актів, прийняття або перегляд яких необхідно здійснити для реалізації положень проєкту Закону України «Про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні»

Реалізація положень Закону не потребує прийняття нових законів та законів, які потребують викладення у новій редакції.

Реалізація положень Закону потребує внесення змін до:

1. Кодексу законів про працю України.
2. Основ законодавства України про охорону здоров’я.
3. Закону України «Про професійний розвиток працівників»
4. Закону України «Про запобігання корупції».
5. Закону України «Про страхування».

Реалізація положень Закону потребує затвердження Порядку видачі свідоцтва про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я та Порядку функціонування Реєстру людських ресурсів сфери охорони здоров’я.

Міністр охорони здоров’я УкраїниВіктор Ляшко

Проєкт

зареєстрований в Парламенті

25.12.2023 р. за № 10372

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні

Цей Закон визначає поняття, види, форми та механізми правового регулювання медичної та фармацевтичної діяльності в Україні, систему, засади, гарантії, принципи професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій, повноваження організацій професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій в Україні як одного із найважливіших елементів управління діяльністю медичних та фармацевтичних професій та має на меті створення ефективної системи надання медичної допомоги, провадження фармацевтичної діяльності та забезпечення умов для ефективного виконання представниками медичних та фармацевтичних професій своїх професійних обов’язків та захист їх прав.

Стаття 1. Визначення основних термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

безперервний професійний розвиток представника медичної та фармацевтичної професії — безперервний процес навчання та вдосконалення професійної компетентності та навичок, що дає змогу підтримувати або підвищувати рівень професійної діяльності, підтримувати практичні навички в медичних та фармацевтичних практиках з урахуванням нових знань, отриманих суспільством, відповідно до потреб сфери охорони здоров’я та триває протягом усього періоду медичної та фармацевтичної діяльності;

медична та фармацевтична діяльність — професійна діяльність представників медичних та фармацевтичних професій, які отримали свідоцтво про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я, що провадиться ними з дотриманням галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я та етичних норм;

медичні та фармацевтичні професії — професії, які безпосередньо пов’язані з охороною здоров’я, діяльність яких провадиться з метою збереження та відновлення фізіологічних, психічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини за максимальної біологічно можливої індивідуальної тривалості її життя;

палати медичних та фармацевтичних професій (далі — палати) — юридичні особи, організації професійного самоврядування, що об’єднують всіх представників медичної та фармацевтичної професії;

представники медичної та фармацевтичної професії — особи, які мають відповідний рівень освіти та кваліфікації та здійснюють діяльність у сфері охорони здоров’я;

професійне самоврядування медичних та фармацевтичних професій— форма професійного самоврядування, що гарантується та забезпечується державою і надає кожному представнику медичної та фармацевтичної професії право управляти діяльністю професії у межах і порядку, встановлених цим Законом;

професійний збір — обов’язковий платіж, що сплачується представниками медичних та фармацевтичних професій, які входять до організації професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій або їх роботодавцем, у випадках, передбачених цим Законом;

свідоцтво про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я — документ, який генерується за допомогою Реєстру людських ресурсів сфери охорони здоров’я на підставі рішення відповідної палати та інформації, яка міститься в ньому, та надає право здійснювати медичну та фармацевтичну діяльність на території України;

Реєстр людських ресурсів сфери охорони здоров’я — інформаційно- комунікаційна система, призначена для зберігання, обліку та використання даних та іншої інформації щодо освіти, персонального складу, кваліфікації представників медичних та фармацевтичних професій і забезпечує безпеку збереження зазначених даних.

2. Інші терміни вживаються у значенні, наведеному у Законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших законах України, а також міжнародних договорах України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Стаття 2. Правове регулювання професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій

1. Професійне самоврядування медичних та фармацевтичних професій в Україні регулюється Конституцією України, цим Законом, Основами законодавства України про охорону здоров’я, іншими законодавчими актами України та актами організацій професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій.
2. На діяльність організацій професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій не поширюються норми законів України, що регулюють діяльність громадських об’єднань, організацій роботодавців, професійних спілок, органів самоорганізації населення, благодійних організацій.
3. Відносини щодо розгляду та вирішення адміністративних справ у сфері регулювання медичної та фармацевтичної діяльності в Україні шляхом прийняття та виконання адміністративних актів регулюються Законом України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей визначених цим Законом.
4. Цей Закон не поширюється на відносини, пов’язані з проходженням служби в органах сектору безпеки та оборони.

Стаття 3. Принципи професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій

1. Професійне самоврядування медичних та фармацевтичних професій є незалежним від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.
2. Організації професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій беруть участь у розробці проектів нормативно- правових актів, які стосуються питань освіти представників медичних та фармацевтичних професій, галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я, провадження медичної та фармацевтичної діяльності.

Організації професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій мають право виступати з пропозиціями щодо внесення змін до законів і інших нормативно-правових актів з питань формування та реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я.

Стаття 4. Завдання професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій

1. Завданнями професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій є:

1) дотримання організаційної незалежності представників медичних та фармацевтичних професій, захист від незаконного втручання в провадження їх професійної діяльності;

2) забезпечення рівності прав та обов’язків всіх представників медичних та фармацевтичних професій;

3) забезпечення дотримання представниками медичних та фармацевтичних професій принципів науково обґрунтованої та доказової медицини при наданні медичної допомоги;

4) підтримання високого професійного рівня представників медичних та фармацевтичних професій шляхом безперервного професійного розвитку та самоосвіти;

5) забезпечення умов ефективного виконання представниками медичних та фармацевтичних професій своїх професійних обов’язків;

6) забезпечення умов для міжнародного співробітництва у сфері охорони здоров’я;

7) забезпечення дотримання представниками медичних та фармацевтичних професій професійної етики;

8) створення сприятливих умов для провадження лікарської діяльності та забезпечення балансу у взаєминах «лікар-пацієнт»;

9) забезпечення умов для реалізації права на оскарження представниками медичних та фармацевтичних професій у встановленому законодавством порядку рішень організацій професійного самоврядування;

10) забезпечення дотримання прав людини у сфері охорони здоров’я;

11) участь у розвитку сфери охорони здоров’я України, ініціювання необхідних змін на основі доказових даних і кращого досвіду.

Стаття 5. Організації професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій

1. Організаціями професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій є палати:

1) палата лікарів сімейної медицини;

2) палата лікарів-спеціалістів;

3) палата стоматологів;

4) палата сестер медичних/братів медичних;

5) палата фармацевтів.

2. Палата є неприбутковою юридичною особою та організовує свою діяльність на принципах самоврядування.
3. Рішення про створення палат приймається на Установчих зборах представників відповідних медичних та фармацевтичних професій.

Державна реєстрація палат здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».

4. Діяльність, структура та склад палат регламентуються цим Законом, іншими актами законодавства України та статутами палат.
5. Палати утворюються з представників відповідних медичних та фармацевтичних професій.

До палати лікарів сімейної медицини входять лікарі, які мають право на провадження медичної діяльності з первинної медичної допомоги.

До палати лікарів-спеціалістів входять лікарі та професіонали з вищою немедичною освітою, які мають право на провадження медичної діяльності, фахівці з реабілітації, за виключенням тих, які мають право на провадження медичної діяльності з первинної медичної допомоги та зі стоматології.

До палати стоматологів входять лікарі, які мають право на провадження медичної діяльності зі стоматології.

До палати сестер медичних/братів медичних входять молодші спеціалісти, фахові молодші бакалаври, молодші бакалаври, бакалаври з медичною освітою, магістри за спеціальністю «Медсестринство».

До палати фармацевтів входять особи, що мають фармацевтичну освіту будь якого рівня та ступеня (молодший спеціаліст, молодший бакалавр, бакалавр, магістр) та прирівняні до них.

6. Представник медичної та фармацевтичної професії, який має більш ніж одну спеціальність в сфері охорони здоров’я, самостійно обирає палату до якої входить та може бути членом декількох палат.
7. Палати створюються безстроково. Реорганізація або ліквідація палат може бути здійснена лише на підставі закону.
8. Для реалізації завдань палати, проведення організаційної та іншої роботи в структурі палати утворюються органи, комісії, відділення, тимчасові спеціальні комісії та інші органи, які передбачені цим Законом, статутами та іншими актами палат.

Стаття 6. Статути палат медичних та фармацевтичних професій

1. Статут відповідної палати, зміни і доповнення до нього затверджуються загальними зборами представників медичних та фармацевтичних професій.
2. У статуті відповідної палати вказуються:

1) найменування палати;

2) структура та склад палати;

3) порядок набуття і припинення членства в палаті;

4) функції та повноваження палати та органів її управління;

5) порядок прийняття рішень органами управління палати;

6) порядок припинення повноважень складу органів управління палати;

7) порядок прийняття рішення про скликання загальних зборів представників медичних та фармацевтичних професій, регламент їх роботи та формування порядку денного;

8) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна;

9) порядок оскарження рішень органів управління палати;

10) правила сплати представником медичних та фармацевтичних професій професійного збору;

11) порядок видання актів палати;

12) порядок подання та розгляду електронних петицій;

13) інші відомості відповідно до завдань палати.

Стаття 7. Право на провадження медичної та фармацевтичної діяльності

1. Особи набувають право на провадження медичної та фармацевтичної діяльності за наявності діючого свідоцтва про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я.

Свідоцтво про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я формується автоматично на підставі рішення відповідної палати, внесеного палатою до Реєстру людських ресурсів сфери охорони здоров’я.

Послуга з формування у Реєстрі людських ресурсів сфери охорони здоров’я свідоцтва про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я є безоплатною.

2. Забороняється провадження медичної та фармацевтичної діяльності без свідоцтва про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я або в разі тимчасового зупинення або припинення дії свідоцтва про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я, крім випадків проходження служби в органах сектору безпеки і оборони.
3. Рішення про надання права здійснювати медичну та фармацевтичну діяльність приймається організацією професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій на підставі поданих документів про освіту.

Порядок видачі свідоцтва про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Цей порядок встановлює вимоги для отримання представником медичних та фармацевтичних професій свідоцтва про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я, перелік необхідних документів, строки розгляду поданих документів та прийняття рішення, підстави для відмови у видачі свідоцтва про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я, порядок та підстави повторної видачі свідоцтва про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я.

Стаття 8. Підстави тимчасового зупинення або припинення медичної та фармацевтичної діяльності

1. Медична та фармацевтична діяльність може бути тимчасово зупинена на підставі:

1) особистої заяви представника медичних та фармацевтичних професій;

2) прийняття відповідного рішення організацією професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій у випадках, вказаних у цьому Законі;

3) визнання представника медичних та фармацевтичних професій за рішенням суду недієздатним або обмежено дієздатним;

4) набрання законної сили вироком суду за вчинення кримінального правопорушення, за яке призначено покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

5) визнання судом особи безвісно відсутньою.

2. Медична та фармацевтична діяльність припиняється виключно шляхом припинення дії свідоцтва про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я. Дія свідоцтва про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я припиняється у разі:

1) подання представником медичної та фармацевтичної професії відповідної заяви;

2) смерті представника медичних та фармацевтичних професій або ухвалення судом рішення про оголошення його померлим;

3) прийняття відповідного рішення організацією професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій у випадках, вказаних у цьому Законі.

Стаття 9. Професійний збір

1. Професійний збір сплачується представником медичних та фармацевтичних професій самостійно або роботодавцем, за умови, якщо це передбачено колективним договором або контрактом представника медичних та фармацевтичних професій.
2. Розмір щорічного професійного збору не може перевищувати прожиткового мінімуму для працездатної особи, установленого станом на 1 січня відповідного календарного року.

Вперше професійний збір сплачується представником медичних та фармацевтичних професій (або роботодавцем) протягом тридцяти днів з дати набуття членства в палаті; надалі — відповідно до правил, встановлених статутом палати.

3. Кошти, отримані в результаті сплати професійного збору, використовуються виключно на виконання функцій палати та не можуть бути використані на будь-які інші цілі.
4. Палати можуть залучати кошти у вигляді добровільних цільових внесків, а також використовувати інші не заборонені законодавством України джерела фінансування.

Стаття 10. Провадження медичної та фармацевтичної діяльності особами, які пройшли медичну та фармацевтичну підготовку в закладах вищої освіти іноземних країн

1. Порядок допуску до медичної або фармацевтичної діяльності осіб, які здобули вищу медичну або фармацевтичну освіту в закладах вищої освіти іноземних країн та пройшли процедуру нострифікації диплому, здійснюється відповідно до Порядку видачі свідоцтва про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я.

Стаття 11. Реєстр людських ресурсів сфери охорони здоров’я

1. 3 метою розвитку людських ресурсів системи охорони здоров’я, збирання, зберігання, обліку й надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад, кваліфікацію представників медичних та фармацевтичних професій, які здобули відповідну освіту, а також які набули право на провадження медичної та фармацевтичної діяльності, ведеться Реєстр людських ресурсів сфери охорони здоров’я.
2. Держателем Реєстру людських ресурсів сфери охорони здоров’я є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Порядок функціонування Реєстру людських ресурсів сфери охорони здоров’я затверджується Кабінетом Міністрів України.
3. Власником Реєстру людських ресурсів сфери охорони здоров’я, у тому числі його програмно-технічних засобів та виключних майнових прав на його програмне забезпечення, є держава в особі держателя Реєстру людських ресурсів сфери охорони здоров’я.
4. Створювачами реєстрової інформації, в розумінні цього Закону, є юридичні та фізичні особи, які створюють інформацію про об’єкт Реєстру людських ресурсів сфери охорони здоров’я для її внесення до Реєстру людських ресурсів сфери охорони здоров’я.
5. До Реєстру людських ресурсів сфери охорони здоров’я, зокрема, вносяться такі відомості про представника медичних та фармацевтичних професій:

1) прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) та дата народження;

2) відомості та реквізити документів, що підтверджують освіту та кваліфікацію;

3) найменування та адреса основного місця провадження медичної та фармацевтичної діяльності (за наявності);

4) інформація про тимчасове зупинення або припинення дії свідоцтва про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я;

5) інформація про оголошення попередження Етичною комісією палати, яка є публічною протягом року з дня притягнення до професійної дисциплінарної відповідальності;

6) дата початку роботи за спеціальністю та інформація про періоди, протягом яких особа не працювала за спеціальністю;

7) інформація про підвищення кваліфікації та перепідготовку;

8) унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);

9) інші відомості, з урахуванням вимог Закону України «Про публічні електронні реєстри».

Інформація визначена пунктами 1–7 цієї частини є публічною.

6. Реєстр людських ресурсів сфери охорони здоров’я здійснює передачу даних, необхідних для виконання органами державної влади та організаціями професійного самоврядування, визначених Законом повноважень, шляхом електронної інформаційної взаємодії з публічними електронними реєстрами та інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, у порядку, встановленому законодавством.
7. Реєстр людських ресурсів сфери охорони здоров’я здійснює отримання даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з Єдиним державним демографічним реєстром для:

1) проведення співставлення, звірки та верифікації інформації про фізичну особу відповідно до Закону України «Про публічні електронні реєстри»;

2) використання при наданні публічних (електронних публічних) послуг відповідно до Закону України «Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг»;

3) внесення до Реєстру людських ресурсів сфери охорони здоров’я унікального номера запису в Єдиному державному демографічному реєстрі.

8. Реєстр здійснює електронну інформаційну взаємодію з Єдиним державним демографічним реєстром з використанням системи електронної взаємодії електронних ресурсів.
9. Інформація про представника медичних та фармацевтичних професій в Реєстрі людських ресурсів сфери охорони здоров’я зберігається протягом 75 років.

Стаття 12. Безперервний професійний розвиток

1. Безперервний професійний розвиток та самоосвіта є обов’язком кожного представника медичних та фармацевтичних професій.
2. Роботодавець заохочує безперервний професійний розвиток представників медичних та фармацевтичних професій.
3. Організація професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій визначає вимоги до обсягів щорічної участі представників медичних та фармацевтичних професій у заходах безперервного професійного розвитку. Порядок внесення відомостей щодо безперервного професійного розвитку у Реєстр людських ресурсів сфери охорони здоров’я, визначається Порядком функціонування Реєстру людських ресурсів сфери охорони здоров’я.
4. Вимоги, стандарти та критерії визнання до провайдерів заходів безперервного професійного розвитку затверджуються організаціями професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій. Провайдери заходів безперервного професійного розвитку несуть відповідальність за якість освітніх програм та відповідність принципам доказової медицини.
5. Організації професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій надають організаційну, інформаційну та методологічну підтримку з розробки та впровадження освітніх програм з підготовки фахівців у сфері охорони здоров’я, співпрацюють із закладами освіти, профільними науковими установами та іншими професійними об’єднаннями з метою комплексного аналізу та сприяння динамічному розвитку медичної освіти в Україні.

Стаття 13. Функції палат медичних та фармацевтичних професій

1. Палати медичних та фармацевтичних професій:

1) приймають рішення щодо видачі свідоцтва про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я представникам медичних та фармацевтичних професій;

2) беруть участь у встановленні критеріїв якості, своєчасності та повноти надання медичної допомоги представниками медичних та фармацевтичних професій;

3) розробляють та затверджують Кодекс етики представників медичних та фармацевтичних професій палати;

4) розробляють методичні та рекомендаційні матеріали щодо відповідної медичної та фармацевтичної діяльності, проводять освітні заходи;

5) погоджують галузеві стандарти у сфері охорони здоров’я перед їх затвердженням;

6) забезпечують збір та узагальнення інформації щодо кількісного складу представників медичних та фармацевтичних професій, їх освітнього, професійного рівня, наукових досягнень з метою обґрунтованого планування державного замовлення на підготовку фахівців у сфері охорони здоров’я;

7) представляють професійну медичну та фармацевтичну спільноту у міжнародних професійних відносинах;

8) вносять пропозиції та погоджують проекти нормативно-правових актів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я:

а) щодо галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я;

б) щодо акредитації закладів охорони здоров’я;

в) щодо змін та доповнень до єдиних кваліфікаційних вимог до представників медичних та фармацевтичних професій;

г) щодо провадження господарської діяльності у сфері охорони здоров’я;

ґ) щодо санітарно-гігієнічних та протиепідемічних вимог до закладів охорони здоров’я, фізичних осіб-підприємців, що отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики;

9) надають рекомендації закладам освіти щодо наповнення освітніх програм з підготовки представників медичної та фармацевтичної професії;

10) співпрацюють з відповідними установами й організаціями з питань професійного розвитку представників медичних та фармацевтичних професій;

11) співпрацюють з місцевими державними адміністраціями, політичними партіями, професійними спілками, а також іншими об’єднаннями громадян з питань, які стосуються охорони здоров’я населення й умов виконання представниками медичних та фармацевтичних професій своїх професійних обов’язків;

12) співпрацюють з іншими організаціями та інституціями в Україні і за кордоном;

13) здійснюють інші функції та повноваження, які передбачені чинним законодавством, статутами палат та іншими актами палат.

2. З метою реалізації покладених функцій палати видають акти в порядку визначеному статутом палати. Акти палат, прийняті в межах компетенції, є обов’язковими до виконання.

Стаття 14. Органи палат медичних та фармацевтичних професій

1. У складі палат утворюються та діють:

1) загальні збори представників медичних та фармацевтичних професій;

2) Вища Рада палати;

3) Вища наукова рада палати;

4) Етична комісія палати;

5) Ревізійна комісія палати;

6) спеціалізовані комітети та інші органи, утворені на підставі статутів кожної палати чи інших актів палати.

2. Члени Вищої Ради палати, Етичної комісії палати, Ревізійної комісії палати не можуть бути обрані до будь-якого з органів палати більше ніж два рази.

Члени Вищої наукової ради палати не можуть бути обрані до Вищої наукової ради палати більше ніж два рази.

3. Члени Вищої Ради палати, члени Вищої наукової ради палати, Етичної комісії палати, Ревізійної комісії палати під час провадження повноважень в сфері самоврядування медичних та фармацевтичних професій зобов’язані запобігати реальному або потенційному конфлікту інтересів.
4. Голова Вищої Ради палати, члени Вищої наукової ради палати, Етичної комісії палати та Ревізійної комісії палати можуть отримувати винагороду у розмірі, визначеному бюджетом палати.

Стаття 15. Загальні збори представників медичних та фармацевтичних професій

1. Загальні збори представників медичних та фармацевтичних професій є вищим керівним органом палати.
2. Чергові загальні збори представників медичних та фармацевтичних професій скликаються не рідше одного разу на один рік за рішенням Вищої Ради палати.

У разі не проведення загальних зборів представників медичних та фармацевтичних професій протягом трьох років рішення про скликання може бути прийняте Кабінетом Міністрів України.

Порядок прийняття рішення про скликання загальних зборів представників медичних та фармацевтичних професій, регламент їх роботи та формування порядку денного визначаються цим Законом та статутами палат.

3. Позачергові загальні збори представників медичних та фармацевтичних професій скликаються Вищою Радою палати не пізніше двох місяців з дня прийняття рішення про їх скликання.

Рішення про скликання позачергових загальних зборів представників медичних та фармацевтичних професій може бути прийняте:

1) за ініціативою Вищої Ради палати;

2) за ініціативою Ревізійної комісії палати;

3) на вимогу не менше ніж двадцяти відсотків представників медичних та фармацевтичних професій, які входять до палати.

Рішення про скликання позачергових загальних зборів представників медичних та фармацевтичних професій на вимогу представників медичних та фармацевтичних професій, які входять до палати, приймається не пізніше десяти днів з дня отримання Вищою Радою палати такої вимоги.

У разі не прийняття рішення про скликання позачергових загальних зборів представників медичних та фармацевтичних професій протягом десяти днів, таке рішення може бути прийняте Кабінетом Міністрів України.

4. До виключної компетенції загальних зборів представників медичних та фармацевтичних професій належить:

1) затвердження статуту палати, внесення змін і доповнень до нього;

2) затвердження Кодексу етики представників медичних та фармацевтичних професій палати;

3) затвердження положення про Етичну комісію палати, про Вищу наукову раду палати;

4) обрання складу Вищої Ради палати, Вищої наукової ради палати, Етичної комісії палати та Ревізійної комісії палати;

5) заслуховування звітів Вищої Ради палати, Вищої наукової ради палати, Ревізійної комісії палати та голови апарату палати, ухвалення рішень щодо цих звітів;

6) обрання почесних членів Вищої Ради палати;

7) затвердження бюджету палати, визначення розміру професійного збору, винагороди голови Вищої Ради палати, членів Вищої наукової ради палати, Етичної комісії палати та Ревізійної комісії палати;

8) обрання суб’єкта аудиторської діяльності для проведення щорічного аудиту діяльності палати.

Статутами палат до виключної компетенції загальних зборів представників медичних та фармацевтичних професій можуть бути віднесені інші питання, якщо це не суперечить законодавству України та цьому Закону.

5. Представникам медичних та фармацевтичних професій повинна бути забезпечена можливість брати участь у загальних зборах представників медичних та фармацевтичних професій дистанційно, зокрема брати участь у голосуванні з дотриманням положень Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Стаття 16. Електронні петиції

1. Представники медичних та фармацевтичних професій мають право звернутися до органів палати, до якої вони входять, з електронними петиціями через офіційний веб-сайт палати.
2. Порядок подання та розгляду електронних петицій визначається статутом організації професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій.
3. Електронні петиції, в підтримку яких висловилися понад тридцять відсотків голосів членів палати є обов’язковими до розгляду органами палати протягом десяти днів.
4. Електронні петиції щодо дострокового припинення повноважень членів Вищої Ради палати, Ревізійної комісії палати, Вищої наукової ради палати, інших органів, утворених на підставі статутів палати чи інших актів палати, що набрали понад тридцять відсотків голосів членів палати є підставою для проведення позачергових загальних зборів представників медичних та фармацевтичних професій у строк до тридцяти днів з моменту завершення строку голосування в підтримку електронної петиції.

Стаття 17. Вища Рада палати

1. У період між загальними зборами представників медичних та фармацевтичних професій керівним органом палати є Вища Рада палати, яка є постійно діючим колегіальним органом та здійснює повноваження, покладені на неї статутом палати.
2. Кількість членів та порядок обрання членів Вищої Ради палати визначається статутом палати.

Вища Рада палати може створювати спеціальні комітети та комісії в межах своїх повноважень.

3. Склад Вищої Ради палати обирається строком на три роки. Повноваження Вищої Ради палати подовжуються до початку роботи нового складу Вищої Ради палати, але не більше трьох років та шести місяців з моменту обрання цього складу Вищої Ради палати.
4. Порядок припинення повноважень складу Вищої Ради палати визначається статутом палати.
5. Вища Рада палати на першому засіданні, що повинне відбутися в строк не пізніше тридцяти днів з моменту обрання складу Вищої Ради палати, обирає голову Вищої Ради палати із свого складу.
6. Вища Рада палати:

1) забезпечує виконання рішень загальних зборів представників медичних та фармацевтичних професій;

2) подає до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, пропозиції до проектів галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я;

3) затверджує вимоги до провайдерів заходів безперервного професійного розвитку;

4) встановлює порядок сплати професійного збору;

5) затверджує положення про використання коштів палати;

6) визначає критерії повного або часткового звільнення від сплати професійного збору;

7) захищає права представників медичних та фармацевтичних професій;

8) забезпечує ведення офіційного веб-сайту палати;

9) ініціює дисциплінарне провадження у випадках передбачених статутом палати;

10) виконує інші функції відповідно до цього Закону та рішень загальних зборів представників медичних та фармацевтичних професій.

Вища Рада палати сприяє впровадженню системи страхування професійної відповідальності представників медичних та фармацевтичних професій.

Стаття 18. Голова Вищої Ради палати

1. Голова Вищої Ради палати обирається Вищою Радою палати строком на три роки. Одна особа не може бути Головою Вищої Ради палати більше двох строків. Повноваження голови Вищої Ради палати подовжуються до обрання нового голови Вищої Ради палати, але не більше ніж на три місяці після спливу строку, на який голову Вищої Ради палати було обрано. Порядок припинення повноважень голови Вищої Ради палати визначається статутом палати.
2. Голова Вищої Ради палати очолює Вищу Раду палати, забезпечує скликання та проведення засідань Вищої Ради палати, керує її роботою, організовує виконання рішень загальних зборів представників медичних та фармацевтичних професій, виконує інші повноваження визначені статутом палати.
3. Голова Вищої Ради палати представляє палату в міжнародних організаціях, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, перед громадянами.
4. У разі неможливості виконання обов’язків Головою Вищої Ради палати або за його власним бажанням, Вища Рада палати проводить дострокові перевибори Голови Вищої Ради палати протягом шістдесяти днів.

Стаття 19. Апарат палати

1. Апарат палати очолюється керівником апарату палати, який призначається та звільняється Вищої Радою палати.
2. Розмір заробітної плати керівника та працівників апарату палати встановлюється рішенням Вищої Ради палати.
3. Керівник і працівники апарату палати не можуть бути членами Вищої Ради палати, членами Ревізійної комісії палати або мати потенційний, реальний конфлікт інтересів.
4. Керівник апарату палати підпорядковується Вищій Раді палати, організовує роботу апарату палати та господарську діяльність палати.
5. Керівник апарату палати відповідальний за виконання бюджету, фінансову звітність та звітує про фінансову діяльність палати на коленій чергових загальних зборах представників медичних та фармацевтичних професій.
6. Статутами палати керівнику апарату палати можуть бути надані інші права та обов’язки, якщо це не суперечитиме цьому Закону.

Стаття 20. Вища наукова рада палати

1. Вища наукова рада палати є постійно діючим колегіальним органом палати.
2. У складі Вищої наукової ради палати можуть утворюватися комітети, повноваження яких визначаються положенням про Вищу наукову раду палати. Комітети Вищої наукової ради палати формуються з урахуванням спеціальностей, представники яких входять до палати.
3. Склад Вищої наукової ради палати, вимоги до освітнього рівня її членів визначаються положенням про Вищу наукову раду палати. Членами Вищої наукової ради палати не можуть бути керівники наукових установ та організацій, закладів вищої освіти. Склад Вищої наукової ради палати призначається строком на три роки.
4. Вища наукова рада палати аналізує та надає висновки щодо галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я, здійснює аналіз програм безперервного професійного розвитку щодо відповідності принципами наукової обґрунтованості та доказової медицини, надає висновки та рекомендації, у тому числі щодо організації палатою заходів безперервного професійного розвитку.
5. Статутом палати Вищій науковій раді палати можуть бути надані інші права та обов’язки, що не суперечать цьому Закону.

Стаття 21. Етична комісія палати

1. Етична комісія палати є постійно діючим колегіальним органом палати.
2. Склад Етичної комісії палати обирається строком на три роки. Одна і та сама особа не може бути членом Етичної комісії палати більше двох строків. Повноваження Етичної комісії палати подовжуються до початку роботи нового складу Етичної комісії палати, але не більше ніж на три місяці після спливу строку, на який склад було обрано. Порядок припинення повноважень складу або окремих членів Етичної комісії палати визначається Положенням про Етичну комісію палати.
3. У складі Етичної комісії палати створюються колегії з розгляду скарг та апеляційний комітет.
4. До виключної компетенції Етичної комісії палати належить:

1) розгляд скарг щодо порушення представником медичних та фармацевтичних професій Кодексу етики представників медичних та фармацевтичних професій палати, рішень органів професійного самоврядування представників медичних та фармацевтичних професій, галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я;

2) прийняття рішень щодо притягнення або не притягнення представника медичних та фармацевтичних професій до професійної відповідальності.

5. Статутом палати Етичній комісії палати можуть бути надані інші права та обов’язки, якщо це не суперечитиме цьому Закону.

Стаття 22. Ревізійна комісія палати медичних та фармацевтичних професій

1. Склад Ревізійної комісії палати обирається строком на три роки. Одна і та сама особа не може бути членом Ревізійної комісії палати більше двох строків. Повноваження Ревізійної комісії палати подовжуються до початку роботи нового складу Ревізійної комісії палати, але не більше ніж на три місяці після спливу строку, на який склад було обрано. Порядок припинення повноважень Ревізійної комісії палати визначається статутом палати.
2. Ревізійна комісія палати здійснює контроль за фінансово- господарською діяльністю палати та виконанням бюджету палати, у разі потреби залучає експертів для виконання покладених завдань.
3. Палати зобов’язані не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність разом з аудиторським звітом на сторінці свого веб-сайту (у повному обсязі).

Стаття 23. Форми провадження медичної та фармацевтичної діяльності

1. Медична та фармацевтична діяльність здійснюється представниками медичних та фармацевтичних професій:

1) за трудовими договорами, у тому числі контрактами, з суб’єктами господарювання, що отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та/або виробництво лікарських засобів, оптову та роздрібну торгівлю лікарськими засобами, імпорт лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів);

2) фізичними особами-підприємцями, що отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та/або виробництво лікарських засобів, оптову та роздрібну торгівлю лікарськими засобами, імпорт лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів).

2. Заклади охорони здоров’я та фізичні особи-підприємці, що отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики мають право залучати представників медичних професій для надання окремих медичних послуг на підставі цивільно-правових договорів відповідно до ліцензійних умов.

Стаття 24. Загальні положення професійної відповідальності представників медичних та фармацевтичних професій

1. Представники медичних та фармацевтичних професій несуть професійну відповідальність за вчинення дисциплінарних проступків.
2. Професійна відповідальність представника медичних та фармацевтичних професій — це вид юридичної відповідальності, що застосовується до представника медичних та фармацевтичних професій за результатами дисциплінарного провадження, яке здійснюється Етичною комісією палати за вчинення дисциплінарного проступку.
3. Представник медичних та фармацевтичних професій притягується до професійної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.
4. Дисциплінарне провадження — це процедура розгляду письмової (електронної) скарги, яка містить відомості про наявність у діяннях (бездіяльності) представника медичних та фармацевтичних професій ознак дисциплінарного проступку.
5. Дисциплінарне провадження відкривається протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку. Накладення дисциплінарного стягнення згідно з цим Законом не звільняє від інших видів юридичної відповідальності, передбачених законодавством України.
6. Інформація про накладені дисциплінарні стягнення та їх погашення заноситься до Реєстру людських ресурсів сфери охорони здоров’я.

Стаття 25. Підстави для притягнення представника медичної та фармацевтичної професії до професійної відповідальності

1. Підставою для притягнення представника медичних та фармацевтичних професій до професійної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
2. Дисциплінарним проступком представника медичних та фармацевтичних професій є:

1) порушення Кодексу етики представників медичних та фармацевтичних професій палати;

2) розголошення лікарської таємниці або прийняття рішень, що призвели до її розголошення, якщо такі діяння не спричинили тяжкі наслідки;

3) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків;

4) невиконання або неналежне виконання положень галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я;

5) невиконання або неналежне виконання обов’язку щодо безперервного професійного розвитку.

Стаття 26. Види дисциплінарних стягнень

1. До представника медичних та фармацевтичних професій може бути застосоване одне з таких дисциплінарних стягнень:

1) попередження;

2) тимчасове зупинення дії свідоцтва про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я на строк до шести місяців;

3) припинення дії свідоцтва про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я.

У випадку притягнення представника медичних та фармацевтичних професій до професійної відповідальності може бути застосовано лише один вид дисциплінарного стягнення у відповідності до цього Закону.

2. У випадку накладення дисциплінарного стягнення, на представника медичних та фармацевтичних професій може бути покладено обов’язок взяти участь у додаткових заходах безперервного професійного розвитку.
3. Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначається Положенням про Етичну комісію палати.

Попередження не може бути застосоване до представника медичних та фармацевтичних професій у разі, якщо дії або бездіяльність представника медичних та фармацевтичних професій спричинили або могли спричинити настання тяжких наслідків для здоров’я пацієнта або санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Припинення дії свідоцтва про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я можливе лише у разі, якщо дії або бездіяльність представника медичних та фармацевтичних професій спричинили або могли спричинити настання тяжких наслідків для здоров’я пацієнта або санітарного та епідемічного благополуччя населення.

За порушення Кодексу етики представників медичних та фармацевтичних професій палати може бути застосоване попередження або тимчасове зупинення дії свідоцтва про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я на строк до шести місяців.

За розголошення лікарської таємниці або прийняття рішень, що призвели до її розголошення, якщо такі діяння не спричинили тяжкі наслідки, може бути застосоване одне з таких дисциплінарних стягнень: попередження, тимчасове зупинення дії свідоцтва про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я на строк до шести місяців, припинення дії свідоцтва про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я.

За невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків може бути застосоване одне з таких дисциплінарних стягнень: попередження, тимчасове зупинення дії свідоцтва про право на здійснення діяльності в сфері охорони здоров’я на строк до шести місяців, припинення дії свідоцтва про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я.

За невиконання або неналежне виконання положень галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я може бути застосоване одне з таких дисциплінарних стягнень: попередження, тимчасове зупинення дії свідоцтва про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я на строк до шести місяців, припинення дії свідоцтва про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я.

За невиконання або неналежне виконання обов’язку щодо безперервного професійного розвитку може бути застосоване попередження або тимчасове зупинення дії свідоцтва про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я на строк до шести місяців.

Накладення будь-якого дисциплінарного стягнення згідно цього Закону не відміняє винесення покарання, передбаченого іншими законами України.

Стаття 27. Подання скарги до Етичної комісії палати

1. Особа чиї права порушено діями або бездіяльністю представника медичних та фармацевтичних професій має право на звернення до Етичної комісії палати зі скаргою, з метою притягнення представника медичних та фармацевтичних професій до професійної відповідальності.
2. Дисциплінарна справа стосовно представника медичних та фармацевтичних професій порушується за скаргою, що містить відомості про наявність ознак дисциплінарного проступку представника медичних та фармацевтичних професій, а також має встановлену особу скаржника.
3. За подання скарги до Етичної комісії палати встановлюється збір у розмірі, що визначається положенням про Етичну комісію палати, але не більше ніж 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 1 січня поточного календарного року.

Положенням про Етичну комісію палати встановлюється перелік категорій осіб, які звільняються від сплати збору або сплачують збір у меншому розмірі.

4. У випадку задоволення скарги, збір повертається скаржнику та стягується з представника медичних та фармацевтичних професій.
5. Етична комісія палати за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, розглядає випадки дії або бездіяльності представника медичних та фармацевтичних професій.

Стаття 28. Порядок розгляду скарг

1. За результатами попереднього розгляду скарги Етична комісія палати приймає рішення про порушення або відмову у порушенні дисциплінарної справи стосовно представника медичних та фармацевтичних професій.
2. Порядок розгляду скарг визначається Положенням про Етичну комісію палати.
3. Представники медичних та фармацевтичних професій, щодо яких порушено дисциплінарне провадження, та особи, які подали скаргу до Етичної комісії палати, можуть брати участь у розгляді скарги Етичною комісією палати.

Учасники розгляду скарги Етичною комісією палати повідомляються про дату, час і місце засідання не пізніше ніж за п’ять робочих днів до визначеної дати проведення засідання шляхом надсилання листа на адресу електронної пошти. Неприбуття осіб, які були повідомлені, не перешкоджає розгляду скарги Етичною комісією палати.

4. Етична комісія палати має право перевіряти відомості, зазначені у скарзі, одержувати пояснення, запитувати необхідну для перевірки скарги інформацію, залучати до розгляду скарги членів Вищої наукової ради палати, інших представників медичних та фармацевтичних професій у порядку, визначеному Положенням про Етичну комісію палати.

Стаття 29. Прийняття рішення у дисциплінарній справі

1. За результатами розгляду дисциплінарної справи Колегія з розгляду скарг у складі Етичної комісії палати приймає рішення про притягнення представника медичної та фармацевтичної професії до професійної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про відмову у притягненні представника медичних та фармацевтичних професій до професійної відповідальності.
2. Рішення Колегії з розгляду скарг приймається більшістю голосів від її складу, крім рішення про припинення дії свідоцтва про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я, яке приймається двома третинами голосів від її складу.
3. Рішення оголошується на засіданні Етичної комісії палати. Копія рішення надсилається рекомендованим листом або вручається особисто представнику медичної та фармацевтичної професії та особі, яка ініціювала порушення дисциплінарного провадження, не пізніше п’яти днів з дня прийняття рішення.

Стаття 30. Оскарження рішення у дисциплінарній справі

1. Представник медичної та фармацевтичної професії чи особа, яка ініціювала порушення дисциплінарного провадження, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до апеляційного комітету у складі Етичної комісії палати.
2. За оскарження рішення Колегії з розгляду скарг встановлюється збір у розмірі, що визначається Положенням про Етичну комісію палати, але не більше ніж 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 1 січня відповідного календарного року. Положенням про Етичну комісію палати встановлюється перелік категорій осіб, які звільняються від сплати збору або сплачують збір у меншому розмірі.
3. Апеляційний комітет протягом тридцяти днів з дня отримання заяви про оскарження забезпечує її розгляд та приймає відповідне рішення.
4. Рішення Етичної комісії палати може бути оскаржене до суду.

Стаття 31. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності через один рік після завершення воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», крім частини третьої статті 2 цього Закону, яка набирає чинності та вводиться в дію з дня набрання чинності Законом України «Про адміністративну процедуру».
2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) частину першу статті 36 Кодексу законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375) доповнити пунктом 7⁴ такого змісту:

«7⁴) тимчасове зупинення або припинення дії свідоцтва про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я представника медичних та фармацевтичних професій;»;

2) в Основах законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4, ст. 19 із наступними змінами):

абзац двадцять перший частини першої статті 3 після слів «фахівці з реабілітації» доповнити словами «, організації професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій»;

статтю 15 доповнити частиною третьою такого змісту:

«Організації професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій вирішують питання організації та діяльності медичних та фармацевтичних працівників в порядку, встановленому Законом.»;

у статті 22:

назву статті викласти в такій редакції:

«Стаття 22. Контроль і нагляд у сфері охорони здоров’я»;

доповнити статтю частиною другою такого змісту:

«Організації професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій, в межах своїх повноважень, здійснюють контроль щодо дотримання галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я, правил належних фармацевтичних практик та професійної етики представниками медичних та фармацевтичних професій.»;

у статті 33:

частину першу після слова «трудових» доповнити словами «або цивільно-правових»;

після частини першої доповнити статтю новою частиною такого змісту:

«З медичними та фармацевтичними працівниками може бути укладено контракт.».

У зв’язку з цим частини другу — дев’яту вважати відповідно частинами третьою — десятою;

частину третю статті 44 викласти в такій редакції:

«Нові методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарські засоби, що не допущені до застосування в медичній та фармацевтичній практиці можуть застосовуватись у закладах охорони здоров’я, вимоги до яких встановлюються організаціями професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.»;

у статті 74:

після частини першої доповнити статтю новою частиною такого змісту:

«Законом України «Про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні» встановлюються особливості доступу медичних та фармацевтичних працівників до професійної діяльності.».

У зв’язку з цим частини другу і третю вважати відповідно частинами третьою і четвертою;

частину четверту виключити;

статтю 74^і виключити;

у статті 75:

у частині другій слова «та підвищення кваліфікації» виключити;

доповнити статтю частиною третьою такого змісту:

«Особливості погодження програм безперервного професійного розвитку, можуть бути визначені Законом України «Про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні.»;

у частині другій статті 76 слова «Кабінетом Міністрів України» замінити словами «організаціями професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій»;

3) частину четверту статті 6 Закону України «Про професійний розвиток працівників» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 39, ст. 462; 2020 р.. № 13, ст. 68) доповнити абзацом такого змісту:

«Професійне навчання працівників у сфері охорони здоров’я організовується в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення, за погодженням з організаціями професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій.».

4) у Законі України «Про запобігання корупції» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 49, ст. 2056 із наступними змінами):

в абзаці шістнадцятому слова «підпунктах «а», «в» — «ґ» замінити словами «підпунктах «а», «в», «г», «ґ», «д»;

пункт 2 частини першої статті 3 доповнити підпунктом «д» такого змісту:

«д) особи, які відповідно до Закону України «Про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні» є членами Вищої Ради палати, члени Вищої наукової ради палати, Етичної комісії палати, Ревізійної комісії палати під час провадження повноважень в сфері самоврядування медичних та фармацевтичних професій;»;

у статті 45:

у частині першій слова «підпунктах «а», «в» — «ґ» замінити словами «підпунктах «а», «в», «г», «ґ», «д»;

абзац перший частини другої викласти в такій редакції:

«2. Особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в», «г», «ґ», «д» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.»;

5) частину першу статті 4 Закону України від 18 листопада 2021 року № 1909-ІХ «Про страхування» доповнити пунктом 19 такого змісту:

«19) клас 19 — страхування цивільно-правової відповідальності представників медичних та фармацевтичних професій.».

3. Положення цього Закону щодо повноважень організацій професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій набирають чинності для медичної та фармацевтичної професії в момент державної реєстрації відповідної палати.
4. До набрання чинності цим Законом (або до початку підготовки загальних зборів представників медичних та фармацевтичних професій (далі — установчі збори) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, забезпечує створення Реєстру людських ресурсів сфери охорони здоров’я. До участі в роботі установчих зборів допускаються тільки ті представники медичних та фармацевтичних професій, відомості про яких внесено до Реєстру людських ресурсів сфери охорони здоров’я.
5. Установчі збори палати стоматологів та палати фармацевтів проводяться не пізніше ніж через дев’ять місяців з дня початку роботи Реєстру людських ресурсів сфери охорони здоров’я.
6. Кабінету Міністрів України після завершення двадцяти чотирьох місяців з дня реєстрації палати стоматологів та палати фармацевтів провести аналіз їх діяльності та у разі потреби подати до Верховної Ради України законопроект про внесення змін до цього закону виходячи із практики його застосування.
7. Установчі збори палати лікарів сімейної медицини, палати лікарів- спеціалістів та палати сестер медичних/братів медичних проводяться протягом сорока восьми місяців з моменту державної реєстрації палати стоматологів та палати фармацевтів.
8. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, утворює робочу групу з питань проведення установчих зборів відповідної палати не пізніше ніж за вісім місяців до проведення установчих зборів.

Робоча група з питань проведення установчих зборів складається з:

чотирьох представників центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;

п’яти представників Комітету Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування;

десяти представників громадських формувань професіоналів у галузі медицини та/або фармацевтики за напрямом діяльності відповідної палати (не більше однієї особи від громадського формування), що на день набрання чинності цим Законом має статус юридичної особи протягом останніх двох років, створені за професійною ознакою та об’єднують професіоналів у галузі медицини та/або фармацевтики України для захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів професіоналів у галузі медицини та фармацевтики України.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за поданням робочої групи з проведення установчих зборів забезпечує публікацію оголошення про проведення установчих зборів та відомості, необхідні для участі представників медичних та фармацевтичних професій в установчих зборах, на своєму веб-сайті не пізніше ніж за два місяці до їх проведення.

Проведення установчих зборів здійснюється дистанційно з дотриманням положень Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Порядок проведення установчих зборів затверджується рішенням робочої групи з питань проведення установчих зборів.

За рішенням робочої групи з питань проведення установчих зборів до організаційно-технічного забезпечення їх проведення можуть залучатися громадські організації, проекти міжнародної технічної допомоги.

Під час проведення установчих зборів ведеться протокол, який підписується головуючим та секретарем установчих зборів.

9. До встановлення організаціями професійного самоврядування порядку безперервного професійного розвитку представників медичних та фармацевтичних професій забезпечення безперервного професійного розвитку фахівців у сфері охорони здоров’я здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
10. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону:

забезпечити затвердження Порядку видачі свідоцтва про право на провадження діяльності в сфері охорони здоров’я;

забезпечити затвердження Порядку функціонування Реєстру людських ресурсів сфери охорони здоров’я;

привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради України

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ

до проєкту Закону України «Про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні»

Міністр охорони здоров’я УкраїниВіктор Ляшко

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!