Про магній
Магній є поширеним мікроелементом в організмі людини, що діє як кофактор для більш ніж 300 ферментів та бере участь у низці важливих функцій, таких як регуляція натрію, калію та кальцію в організмі, підтримка проведення імпульсів, артеріального тиску, серцевого ритму, скорочення м’язів тощо. Крім того, він знижує нейрональну ексайтотоксичність, а також регулює синтез, зберігання та транспортування аденозинтрифосфату (АТФ) (Mathew A.A. et al., 2021).
Близько 99% усього магнію в організмі зберігається внутрішньоклітинно в м’яких тканинах і м’язах (~40%) або в кістках на поверхні кристалів гідроксиапатиту (~60%) (Maier J.A. et al., 2020). Близько 10% його отримують з питною водою. Інші джерела включають зелені овочі, необроблені злаки, горіхи, насіння, рибу, м’ясо та молочні продукти (Mathew A.A. et al., 2021).
За даними Управління з харчових продуктів і лікарських засобів (Food and Drug Administration — FDA), рекомендована добова норма магнію становить 420 мг для чоловіків і 320 мг для жінок. Потреба в магнії зростає в період вагітності та грудного вигодовування.
Виявлено, що залежно від низки екзогенних та ендогенних факторів організмом може засвоюватися від 24 до 75% усього магнію, що споживається з їжею. Наприклад, у осіб похилого віку та за наявності певних супутніх захворювань (наприклад запальних хвороб кишечнику) може знижуватися його всмоктування, а споживання неперетравлюваних вуглеводів, а саме інуліну, маніту і лактози — підвищувати. Одночасно наявність філатних, оксалатних і неферментованих волокон знижує всмоктування магнію (Mathew A.A. et al., 2021). При цьому гострий дефіцит може протікати безсимптомно або проявлятися такими розладами, як нудота, блювання, млявість та дратівливість, стрес. При хронічному дефіциті магнію можуть розвиватися серйозні нервово-м’язові та серцево-судинні захворювання (Maier J.A. et al., 2020). Зокрема, доведено, що зниження рівня магнію (гіпомагніємія) розвивається при таких розладах, як мігрень, цукровий діабет, остеопороз, бронхіальна астма, прееклампсія, серцево-судинні захворювання, а коригування його вмісту в організмі є важливою стратегією лікування цих патологічних станів (Mathew A.A. et al., 2021).
Про калій
Калій — поширений внутрішньоклітинний катіон, який необхідний для нормального функціонування клітин. Цей мікроелемент міститься в різноманітних продуктах рослинного і тваринного походження (бобових, картоплі, м’ясі, птиці, рибі, молоці, йогурті, горіхах, цільнозерновому борошні, коричневому рисі, білому пшеничному борошні, білому рисі), а також у напоях. Вважається, що організм засвоює близько 90% усього калію, отриманого з продуктами харчування1.
Загальний запас калію в організмі людини масою тіла 70 кг становить у середньому 140 г (3570 ммоль). Загальний запас калію дещо менший у жінок, ніж у чоловіків, і незначною мірою знижується з віком. 2% усього загального запасу калію в організмі знаходиться поза клітинами, а решта 98% — у середині клітин2.
За даними FDA, добова доза калію для дорослих і дітей віком від 4 років становить 4700 мг. Оптимальна норма споживання калію з їжею становить 3–4 г (75–100 ммоль) на добу2.
При недостатньому споживанні калію може підвищуватися артеріальний тиск, зростає ризик розвитку утворення каменів у нирках, порушується кальцієвий обмін тощо. Тяжкий дефіцит калію може спричинити гіпокаліємію. Легка форма гіпокаліємії характеризується закрепами, підвищеною втомлюваністю, м’язовою слабкістю та нездужанням. Помірна або тяжка гіпокаліємія може спричинити поліурію, енцефалопатію, непереносимість глюкози, м’язовий параліч, порушене дихання, серцеві аритмії тощо. До груп ризику дефіциту калію належать пацієнти із запальними захворюваннями кишечнику, та ті, хто вживає певні ліки (зокрема діуретики та проносні засоби)1.
Важливо відмітити, що недостатність магнію в організмі може спричиняти розвиток гіпокаліємії — близько 50% усіх осіб із клінічно значущою гіпокаліємією можуть мати гіпомагніємію. Тому пацієнтам, що мають одночасно ці 2 дефіцитні стани, рекомендується лікувати їх одночасно1, зокрема застосовуючи комбінації потрібних мікроелементів.
Обґрунтований підхід до розв’язання проблеми дефіциту магнію та калію
На ринку України комбіновані лікарські засоби, що містять магній та калій, представлені різними виробниками у формі таблеток та розчину для ін’єкцій під різними торговельними назвами2.
Від чого та для кого Аспаркам?
У показаннях до Аспаркаму вказано, що препарат можна застосовувати в якості додаткової терапії при хронічних захворюваннях серця, порушеннях ритму серця, лікуванні препаратами наперстянки, а також при станах, які супроводжуються гіпокаліємією і гіпомагніємією у дорослих3.
Варто підкреслити, що у складі Аспаркаму магній та калій містяться у формі солей аспартатів3. При цьому визначено, що різні солі мають різну ефективність поглинання та розчинні властивості, що зумовлює різну біодоступність (Maier J.A. et al., 2020). В інструкції до Аспаркаму (як таблеток3, так і розчину для ін’єкцій4) зазначається, що аспартат як ендогенна речовина є переносником іонів калію та магнію, має виражений афінітет до клітин, його солі піддаються дисоціації лише незначною мірою. Унаслідок цього іони можуть проникати у внутрішньоклітинний простір у вигляді комплексних сполук3. Відповідно, можна дійти висновку, що Аспаркам, у складі якого наявний магнію та калію аспарагінат, є обґрунтованим вибором препарату з належною біодоступністю.
Як приймати Аспаркам?
Звичайна добова доза для дорослих становить від 1 до 3 таблеток Аспаркаму 3 р/добу, чого зазвичай буде достатньо, якщо приймати таблетки після їди3.
Варто відмітити, що, на відміну від таблеток, Аспаркам у формі розчину є рецептурним препаратом, тобто потребу в цій лікарській формі Аспаркаму та як її приймати визначає лише лікар. Зокрема, дорослим рекомендується рідкий Аспаркам не пити, а вводити повільно внутрішньовенно краплинно — по 10–20 мл як окремо, так і у складі комбінованої терапії3.
Отже, одним із шляхів розв’язання проблеми дефіциту магнію та калію може бути прийом лікарських засобів, що містять ці мікроелементи. Зокрема, при захворюваннях, що супроводжуються гіпомагніємією та гіпокаліємією, можна застосовувати такі препарати, як Аспаркам.
1За даними Національного інституту охорони здоров’я (National Institutes of Health — NIH) (ods.od.nih.gov).
2За даними Державного реєстру лікарських засобів (www.drlz.com.ua) станом на 1.10.2024 р.
3Для огляду використано інструкції для медичного застосування лікарського засобу Аспаркам у формі таблеток від різних виробників (www.drlz.com.ua).
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим