Розвиток паліативної допомоги в Україні

Відкриваючи круглий стіл, Володимир Юрченко нагадав, що згідно з визначенням ВООЗ (2002) паліативна допомога — це підхід, який дозволяє підвищити якість життя пацієнтів та їх родин, які зіткнулися з проблемою фатального захворювання. Розглядаючи паліативну або хоспісну допомогу як один з пріоритетних напрямків діяльності Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України, він підкреслив її не тільки суто медичне, а й соціальне значення, адже вона має на меті полегшення страждань, збереження людської гідності, соціальну та духовну підтримку не тільки хворих, а й їх близьких.

В Україні функціонують хоспіси та паліативні відділення для онкохворих або хворих на СНІД загальною кількістю до 600 ліжок, але зрозуміло, що це дуже мало. Ситуація потребує виправлення і МОЗ вже багато зроблено в цьому напрямку.

Так, згідно з розпорядженням КМУ від 24.12.2007 р. № 1186-р та відповідно до наказу МОЗ України від 9.02.2008 р. № 24-0 державну установу «Інститут онкології АМН України» перейменовано в Національний інститут раку, який наділено відповідними функціями та повноваженнями головного спеціалізованого науково-лікувального онкологічного закладу нашої держави (див. «Щотижневик АПТЕКА» № 31 (652) від 11.08.2008 р.).

15 лютого 2008 р. у залі засідань МОЗ України відбувся круглий стіл на тему «Розвиток паліативної допомоги в Україні: доступність знеболення та обіг опіоїдів» (див. «Щотижневик АПТЕКА» № 11 (632) від 17.03.2008 р.)

Наказом МОЗ № 210 від 17.04.2008 р. було створено Координаційну раду з паліативної та хоспісної допомоги при МОЗ України, яка розробила проект Концепції Державної цільової програми розвитку паліативної та хоспісної допомоги на 2010–2014 роки, що був оприлюднений на сайті МОЗ 27.06.2008 р., та знаходиться зараз у стані громадського обговорення.

Від Всеукраїнської Ради захисту прав та безпеки пацієнтів, Всеукраїнської Асоціації паліативної допомоги та Асоціації медичних працівників надано зведений звіт за напрямом «Розвиток паліативної допомоги в Україні» у 2006–2007 рр., згідно з яким вивчається ситуація щодо розвитку паліативної допомоги в Україні, налагоджена взаємодія з МОЗ, Міністерством праці та соціальної політики та іншими владними структурами, внесено зміни до законодавства щодо паліативної допомоги, ведеться міжнародне співробітництво, проведено низку організаційних та освітніх заходів, завдяки яким збільшилася кількість установ, що надають хоспісну та паліативну допомогу населенню України.

Зроблено чимало, і якщо в 2002 р. в структурі МОЗ України було близько 400 стаціонарних ліжок та 12 закладів цього профілю, то в 2008 р. ці цифри збільшилися відповідно до 600 та 19 закладів. Особливо стрімкий зріст відмічено у 2006 р., коли почала формуватися державна політика у сфері розвитку паліативної допомоги в Україні.

Світлана Мартинюк-Гресь подякувала МОЗ за підтримку усіх заходів з визнання пріоритетним напрямком розвитку охорони здоров’я надання паліативної допомоги, та висловила прохання до МОЗ підтримати організацію першого Міжнародного літературно-мистецького конкурсу «Вечірнє сонце… Дякую за день!», присвяченого Всесвітньому дню хоспісної та паліативної допомоги, що відзначатиметься громадськістю 6 жовтня та пройде під гаслом «Паліативна допомога: батьки та діти разом».

Представників релігійних організацій об’ єднала впевненість у необхідності впливу на громадську свідомість, що має змінити ставлення суспільства до смерті.

Архідиякон Сергій Косовський зазначив, що співчуття помираючому є необхідною складовою особистої та суспільної моралі. Паліативна допомога має забезпечити гідне закінчення земного життя людини.

Андрій Нагірняк та Володимир Люпак у своїх виступах звернули увагу на те, що духовний аспект паліативної допомоги включає спасенну опіку не тільки хворих, а й їх родичів та медичних працівників, та підкреслили необхідність створення релігійними організаціями власних хоспісів, для чого необхідна співпраця релігійних, громадських та державних організацій.

Імам Ісламського культурного центру шейх Імад Абу Аль-руб зазначив, що існує потреба у роз’ясненні суспільству необхідності захисту від таких невиліковних хвороб, як ВІЛ, та відвів важливу роль у цій справі представникам релігійних організацій.

На завершення заходу міністр охорони здоров’я України Василь Князевич відзначив:

— Ми сором’язливо приховуємо, як покидаємо цей світ. Є дві Богом визнані професії — це лікар та священнослужитель, які мають допомогти людині достойно пройти й закінчити свій шлях на землі. Разом лікарі та священики, незалежно від конфесій, можуть створити всі умови для цього. Хотілося б мати з боку держави перспективну та серйозну програму з розвитку паліативної допомоги в Україні. У нас величезний простір для роботи. І це — шлях в цивілізоване суспільство.

27 червня 2008 р. на сайті МОЗ України був опублікований проект Концепції Державної цільової програми розвитку паліативної та хоспісної допомоги на 2010–2014 рр. «Щотижневик АПТЕКА» пропонує усім зацікавленим особам взяти участь у громадському обговоренні проекту.n

Олена Приходько,
фото автора

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!