Тунельний синдром зап’ястя: причини, симптоми, діагностика та лікування

Що таке тунельний синдром зап’ястя?

Тунельний синдром зап’ястя, або карпальний синдром, є найпоширенішою фокальною мононейропатією (90% усіх випадків нейропатії), що виникає внаслідок здавлювання (компресії) серединного нерва в зап’ястному каналі (карпальному тунелі) — вузькому проході, утвореному кістками зап’ястя та міцною поперечною зап’ястною зв’язкою. Варто відмітити, що, окрім серединного нерва, через цей канал проходять сухожилля, які відповідають за згинання пальців. У цілому цей патологічний розлад може суттєво обмежувати повсякденну та професійну працездатність, особливо у осіб, чия робота пов’язана з повторюваними рухами кисті та зап’ястя (наприклад набір тексту на клавіатурі та робота з комп’ютерною мишею). Попри те що точна етіологія підвищеного тиску (основного провокувального фактора) у зап’ястному каналі залишається невідомою, деякі чинники можуть підвищувати ризик розвитку синдрому (наприклад ожиріння, генетична схильність, цукровий діабет, ревматоїдний артрит, гіпотиреоз або вагітність). Захворюваність на карпальний синдром у загальній популяції варіює в межах 1–5%, частіше трапляється у жінок, ніж чоловіків (3:1), подвоюється у осіб з ожирінням та зазвичай проявляється у дорослих віком від 40 до 60 років (Sevy J.O. et al., 2023).

Симптоми та причини

Здебільшого тунельний синдром розвивається поступово, а інтенсивність симптомів зростає з часом. Хворі часто повідомляють про оніміння руки, поколювання та біль у великому пальці, а також у другій, третій та променевій частинах 4-го пальця, вираженість яких, як правило, збільшується вночі. Поширення цих симптомів може варіювати від локалізованого дискомфорту в зап’ясті до значного болю у всій кисті, який іррадіює в передпліччя або поширюється вгору за лікоть до плеча. Надмірне навантаження на зап’ястя може призвести до запалення сухожиль, що проходять через канал, зменшуючи простір і чинячи тиск на нерв. Запущена форма захворювання характеризується прогресуванням до постійної втрати чутливості, м’язової слабкості, незграбності та труднощів у виконанні таких завдань, як відкриття дверних ручок та застібання одягу (Sevy J.O. et al., 2023).

Як діагностують?

Діагностика тунельного синдрому зап’ястя зазвичай починається з детального збору анамнезу та фізичного огляду. Пацієнтам з клінічним діагнозом легкої форми карпального синдрому зазвичай не потрібні додаткові діагностичні дослідження. Однак вагітним та пацієнтам, які відчувають атипові симптоми, біль, що порушує сон, постійне оніміння або слабкість у руці або будь-які порушення функції кисті, лікар може призначити пройти електродіагностичне тестування, зокрема електронейроміографію та дослідження нервової провідності, які вимірюють швидкість та силу електричних імпульсів, що проходять по нервах. Це дозволяє не лише підтвердити наявність компресії нерва, але й визначити ступінь її тяжкості. Зокрема, сповільнення провідності через зап’ястний канал є об’єктивним доказом карпального синдрому зап’ястного каналу (Sevy J.O. et al., 2023).

Як лікувати тунельний синдром зап’ястя?

Лікування тунельного синдрому зап’ястя залежить від вираженості симптомів, їхньої тривалості та ступеня тяжкості ураження нерва.

Консервативні методи є першою лінією терапії і для пацієнтів на ранніх стадіях захворювання. Вони можуть бути рекомендовані з метою зменшення вираженості симптомів у пацієнтів з легкою та помірною формою хвороби, без м’язової слабкості або атрофії, денервації та лише з легкими порушеннями нервової провідності. Консервативна терапія включає шинування (носіння спеціальної шини або бандажа), використання ортез-бандажа, ультразвукову, лазерну терапію, пероральні стероїди, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), пероральний вітамін В₆, місцеві ін’єкції кортикостероїдів з інсуліном або без нього, модифікацію робочого місця, обмеження певних рухів, пов’язаних із хворою кінцівкою, йогу. Таке лікування спрямоване на зменшення вираженості запалення та симптомів, усунення тиску на нерв (Aroori S. et al., 2008; Sevy J.O. et al., 2023).

Американська академія хірургів-ортопедів (American Academy of Orthopaedic Surgeons — AAOS) пропонує в якості одного з можливих варіантів лікування фізіотерапію. Зокрема, повідомляється, що додаткові фізіотерапевтичні процедури можуть допомогти зменшити вираженість симптомів за допомогою зниження тиску на серединний нерв у зап’ясті. До того ж вони можуть проводитися одночасно з шинуванням та медикаментозним лікуванням. Вправи при тунельному синдромі можуть включати розтяжку згиначів зап’ястя, нервові ковзання, зміцнення сухожиль тощо.

Якщо консервативні методи не зумовлюють полегшення стану або симптоми прогресують, може бути призначене хірургічне втручання (операція на зап’ясті), що полягає в розсіченні поперечної карпальної зв’язки. Це знижує тиск на серединний нерв завдяки збільшенню простору в карпальному тунелі. Хірургічне втручання показано майже всім пацієнтам з помірним та тяжким ступенем тунельного синдрому зап’ястя (Aroori S. et al., 2008).

Як запобігти захворюванню?

Берегти здоров’я рук важливо, адже це один з головних інструментів взаємодії зі світом, який щодня виконує безліч функцій. Без здорових рук, зокрема при карпальному синдромі, навіть найпростіші дії можуть стати викликом, обмежуючи здатність працювати, доглядати за собою та насолоджуватися життям. Тому треба робити все, аби запобігти виникненню небажаних розладів. Зокрема, щоб запобігти розвитку тунельного синдрому зап’ястного каналу, потрібно намагатися уникати надмірної компресії серединного нерва: слідкувати за ергономічністю робочого місця, займатися фізкультурою, розтяжкою, уникати надмірного згинання або розгинання зап’ястя, слідкувати за своєю поставою, контролювати супутні захворювання тощо.

Інна Грабова

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!