Від «Вау!» до «Блю-вау!»: усе про захитування та як йому сказати «Стоп!»

Плавання морем доводить, що рух «розлаштовує» організм.
Гіппократ

Чому та кого захитує в дорозі?

Коли людину захитує в дорозі, то переважно йдеться про морську хворобу (кінетоз) — захворювання, яке виникає через суперечливі сигнали, що надходять у голов­ний мозок від органів рівноваги, зору та пропріоцепції (відчуття положення тіла у просторі), та може викликатися достатнім провокаційним подразником майже у всіх осіб з вестибулярним апаратом, який функціонує. Тобто, коли існує розбіжність між фактичними та очікуваними патернами вестибулярних, зорових та кінестетичних вхідних сигналів, це ініціює каскад симптомів захитування. Патологію зазвичай спричиняє низькочастотний латеральний та вертикальний рух (наприклад у повітрі, на морі, у транспорті) або рух віртуального симулятора (відеоігри, віртуальні симулятори) (Takov V. et al., 2023).

Примітно, що створення дисплеїв, які кріпляться на голові, та смартфонів зі складною графікою для створення віртуальних середовищ призвело до значного зростання випадків візуально викликаної морської хвороби (Lackner J.R., 2014).

У цілому індивідуальна сприйнятливість є різною: деякі особи можуть страждати від мінімальної провокації, а в інших — може бути дуже складно викликати симптоми. При цьому більш вразливими до хвороби вважаються жінки (порівняно з чоловіками), діти (загострюється хвороба у віці 6 і 9 років, а зменшення вираженості проявів відмічається в підлітковому віці), особи з підвищеним рівнем аеробної фізичної підготовки (можливо, через більш реактивну вегетативну систему), пацієнти із запамороченням, вестибулярною патологією, хворобою Меньєра та мігренню тощо (Takov V. et al., 2023). Недостатня тривалість сну також може підвищити сприйнятливість (Lackner J.R., 2014).

У дослідженнях зафіксовано, що близько двоє з трьох осіб відчували симптоми кінетозу в певний момент свого життя, при цьому у близько половини з них патологічний стан супроводжувався блюванням (Schmidt А. et al., 2020).

Найменш схильними до морської хвороби є особи похилого віку. Проте пацієнти з повною втратою функції лабіринту мають «імунітет» до розвитку цієї патології (Takov V. et al., 2023).

Якими є прояви кінетозу?

Прояви кінетозу можуть бути різноманітними, включно зі шлунково-кишковими, центрально-нервовими та вегетативними симптомами. Зокрема, під час морської подорожі, коли тіло постійно рухається, але очі можуть бачити стабільну картину (наприклад внутрішній інтер’єр каюти), у головному мозку виникає сенсорний конфлікт. Це запускає каскад реакцій, таких як холодний піт, запаморочення, блідість, підвищена слинотеча та апатія. Якщо вплив руху триває, ці симптоми можуть супроводжуватися нудотою та зреш­тою — блюванням (Lackner J.R., 2014; Schmidt А. et al., 2020; Takov V. et al., 2023). Хоча зафіксовано значні міжіндивідуальні відмінності щодо сприйнятливості (Reason and Brand, 1975; Bos et al., 2005), як тільки воно виникає, заколисування спочатку проявляється як підмножина таких симптомів.

Одним із аспектів морської хвороби, який часто не розпізнають, є «синдром сопіту», що стосується глибокої сон­ливості та стійкої втоми, які можуть розвиватися після короткочасного впливу значної провокаційної стимуляції або тривалого впливу низькоінтенсивної рухової стимуляції, маркером якого є часте позіхання. Синдром сопіту може тривати годинами або навіть днями, а при тривалому впливі — ще довше. Він характеризується нудьгою, апатією, відсутністю ініціативи, підвищеною дратівливістю і навіть змінами особистості. Це частково пояснює, чому багато випадків захитування можуть залишатися непоміченими (наприклад в оперативних умовах у війську, де ані умови впливу, ані активність людини не контролюються жорстко). Адже симптоми, що насправді характерні для кінетозу, можуть бути інтерпретовані як наслідки втоми або просто нудьги, коли справжньою їх причиною є вплив руху (Lackner J.R., 2014).

Як «боротися» з кінетозом?

Лікування морської хвороби розподіляється на 2 категорії: поведінкове та медикаментозне (Nunes C.P. et al., 2020).

Зокрема, основним терапевтичним втручанням залишається профілактика розвитку симптомів захитування, а саме повне уникання впливу провокаційних ситуацій (Lackner J.R., 2014), виявлення тригерів та вживання поведінкових контрзаходів, включно з підготовкою, звиканням та, можливо, фармакотерапією, щоб мати змогу ефективно мінімізувати вираженість своїх симптомів (Takov V. et al., 2023).

Важливо пам’ятати й про деякі поведінкові рекомендації, виконання яких може сприяти запобіганню розвитку симптомів захитування. Зокрема, рекомендується у дорозі:

• вибирати місце всередині судна або біля крила літака, де найменше відчувається рух;
• намагатися за можливості обирати сидіння обличчям вперед, на передньому сидінні;
• фіксувати погляд на горизонт або нерухому точку, зменшити при цьому рухи голови, плечей, стегон та колін:
• уникати читання та використання гаджетів під час руху;
• забезпечити доступ свіжого повітря в транспортному засобі;.
• контрольовано та усвідомлено дихати;
• уникати куріння (курцям);
• намагатися не здійснювати подорож у турбулентних умовах або за поганої видимості (Takov V. et al., 2023).

Зменшити проблему може тренування вестибулярного апарату, що функціонує, — поступове підвищення інтенсивності впливу, такі особи також можуть розвивати контекстно-специфічну адаптацію, щоб, наприклад, вони могли переміщатися між обертовим середовищем штучної гравітації та провокувального фактора. Однак поведінкова терапія (звикання), що часто використовується військовими та характеризується довготривалою ефективністю та відсутністю побічних ефектів, є трудомістким завданням та може тривати кілька тижнів, тому у багатьох випадках є не зовсім практичним рішення для цивільних (Lackner J.R., 2014; Nunes C.P. et al., 2020).

Медикаментозна терапія передбачає застосування монотерапії або комбінації 3 категорій препаратів: антимускаринових засобів, H₁-антигістамінних засобів та симпатоміметиків (Nunes C.P. et al., 2020).

Інші варіанти втручань при кінетозі включають споживання продуктів з м’ятою та імбирем (їхня користь пояснюється потенційною наявністю біоактивних сполук, включно з ментолом і гінгеролом, які зумовлюють антигістамінні властивості та можуть бути актуальними в разі нудоти та блювання) (Lien H.C. et al., 2003; Nunes C.P. et al., 2020; Rahimzadeh G. et al., 2023), та комбінування їх з деякими поведінковими стратегіями. Наприклад, виявлено, що механічна стимуляція соскоподібного відростка (за допомогою жування) та перенаправлення уваги на приємні подразники, такі як запахи чи музика, можуть зменшувати вираженість симптомів морської хвороби. Як встановлено в дослідженні, жування гумки зі смаком перцевої м’яти та імбиру змогло значно зменшити вираженість проявів кінетозу під час віртуального польоту на гелікоптері порівняно з контрольною групою, яка не жувала жуйку (Kaufeld M. et al., 2022).

Варто відмітити, що вагітні можуть мати підвищену схильність до захитування в дорозі. У цьому разі для зниження ступеня тяжкості симптомів кінетозу їм варто застосовувати ті ж препарати, які призначені лікарем від ранкової нудоти, що може виникати в їх делікатному стані (Takov V. et al., 2023).

Для пацієнтів, що потребують фармакотерапії при кінетозі, акцент слід робити на побічних ефектах, включно із седацією та когнітивними порушеннями, щоб знизити потенційні ризики (Takov V. et al., 2023).

Хотілося б зазначити в підсумку, що захитування під час мандрівки — хоч і неприємне, але, як наведено вище, цілком контрольоване явище. Тому не слід звертатися до інвазивних методів лікування, оскільки вони радше завдадуть шкоди, ніж користі, а раціональна профілактика та індивідуальний підхід можуть допомогти зберегти бажаний комфорт у дорозі та уникнути неприємних «сюрпризів».

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!