Тремор рук: від дослідження причин до пошуку розв’язання проблеми

Що таке тремор і як його розпізнати?

Тремор — це мимовільний ритмічний та коливальний рух частини тіла з відносно постійною частотою та змінною амплітудою. Його викликають змінні скорочення антагоністичних м’язів. Тремор є найпоширенішим з усіх рухових розладів (поширеність становить до 5% від усього населення світу), що проявляється як двостороннє тремтіння рук з частотою 6–12 Гц, після якого слідує кінетичний та спокійний компонент. Верхні кінцівки часто уражаються симетрично, але з прогресуванням захворювання може поширюватися на голову та голос (рідше ноги, щелепу, обличчя та тулуб), можуть відмічатися труднощі з письмом або малюванням, проблеми з дрібною моторикою, неможливість контролювати свої рухи тощо (Agarwal S. et al., 2023).

Причини тремору рук

Причини тремтіння рук можуть бути найрізноманітніші — від банального перевтомлення організму чи порушення психоемоційного стану до тяжких серйозних неврологічних захворювань. Зокрема, це можуть бути:

• стрес, фізична втома, перебування у не зовсім зручних позах чи виконання певних рухів¹;
• зловживання кофеїном¹, алкоголем² або наркотичними речовинами (Baizabal-Carvallo J.F. et al., 2022);
• неврологічні захворювання (як-от хвороба Паркінсона, розсіяний склероз або інсульт);
• захворювання щитоподібної залози (наприклад гіпертиреоз)¹;
• печінкова або ниркова недостатність¹;
• цукровий діабет¹;
• генетична схильність¹;
• отруєння важкими металами (ртуттю, марганцем, свинцем, арсеном тощо), органічними розчинниками або пестицидами¹;
• медикаментозне лікування¹ (наприклад як побічний ефект при прийомі таких препаратів, як аміодарон, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (та норадреналіну), амітриптилін, літій, вальпроат, агоністи β-адренорецепторів, антагоністи дофамінових рецепторів (Baizabal-Carvallo J.F. et al., 2022).

Види тремору та їх особливості

Тремор класифікується залежно від того, коли і як він активується, — тремор спокою (наприклад у осіб з хворобою Паркінсона) та тремор дії (коли м’язи рухаються довільно).

Існує кілька підкласифікацій тремору дії, багато з яких перетинаються:

• постуральний (виникає при утриманні положення проти сили тяжіння, наприклад, при утриманні рук витягнутими);
• кінетичний (пов’язаний з будь-яким довільним рухом, таким як рух зап’ясть вгору та вниз або закриття та відкриття очей);
• намірний (коли людина робить навмисний рух до цілі, наприклад, піднімає палець, щоб торкнутися носа);
• пов’язаний із певною ціллю (під час виконання таких завдань, як письмо або говоріння);
• ізометричний (виникає під час довільного скорочення м’язів, яке не супроводжується жодним рухом, наприклад, під час утримання важкої книги в одному положенні);
• функціональний (психогенний), вираженість якого може збільшуватися при підвищенні уваги та зменшуватися або зникати, коли людина відволікається¹.

Синдроми тремору визначаються на основі характеру симптомів:

• есенціальний (сімейний), ключовою ознакою якого є тремор обох рук і передпліч під час дії без інших неврологічних ознак (може також уражувати голову, голос або нижні кінцівки людини та початися в будь-якому віці);
• дистонічний, який виникає у осіб, що страждають на дистонію, — руховий розлад, при якому неправильні сигнали від головного мозку спричиняють надмірну активність м’язів, що призводить до аномальних поз або тривалих небажаних рухів (зазвичай виникає у пацієнтів молодого віку або осіб середнього віку та може уражувати будь-який м’яз тіла, але найчастіше уражує шию (шийна дистонія), голосові зв’язки (гортанна дистонія) або руки / ноги (дистонія кінцівок));
• мозочковий, який є повільним, вираженим (високоамплітудним) тремором рук, ніг, кистей або стоп, вираженість якого збільшується після цілеспрямованого руху, такого як натискання кнопки (спричинений пошкодженням мозочка та його шляхів до інших ділянок головного мозку, часто внаслідок інсульту або пухлини, травми внаслідок хвороби, спадкового розладу, або хронічного пошкодження нервів);
• посилений фізіологічний — потенційно оборотний після усунення причини тремор дрібної амплітуди (малої дії) як у руках, так і пальцях, який не спричинений неврологічним захворюванням, а реакцією на певні ліки, абстиненцією алкоголю або хворобами, включно з гіперактивною щитовидною залозою та гіпоглікемією;
• паркінсонівський (при хворобі Паркінсона, коли тремтіння найбільш помітне, якщо руки знаходяться у стані спокою, і може виглядати так, ніби хтось намагається перекотити таблетку між великим та вказівним пальцем);
• ортостатичний, що характеризується швидкими скороченнями м’язів ніг, які виникають, коли людина встає (зазвичай припиняється, коли пацієнт сідає або ходить)¹.

Коли варто звернутися до лікаря?

Не варто ігнорувати симптоми — своєчасна діагностика може допомогти підтримати здоров’я нервової системи та уникнути небажаних ускладнень. Тому за перших проявів розвитку тремору потрібно звертатися до лікаря.

Діагностика тремору

Важливо відмітити, що тремор рук — це не окреме захворювання, а симптом, який потребує втручання з боку фахівців. Тому у випадку розвитку тремору рук потрібно обов’язково звернутися за консультацією до лікаря. Зокрема, діагностика включає комплексний неврологічний огляд з перевіркою м’язового тонусу і сили, рефлексів, рівноваги та мовлення, а також проведення лабораторних аналізів, що можуть допомогти виключити певні патологічні фактори, які зумовлюють тремор¹.

Як лікувати тремор рук?

Хоча більшість форм тремору не можна вилікувати, існують певні терапевтичні стратегії, включно з немедикаментозною, медикаментозною та інтервенційною терапією (Agarwal S. et al., 2023),  які можуть допомогти встановити контроль над цим патологічним розладом.

Важливо відмітити, що лікування будь-якого основного захворювання іноді може сприяти зменшенню вираженості тремору, а іноді й призвести до повного його усунення¹.

Зокрема, з метою уповільнення тремору у пацієнта лікар може розглядати застосування блокаторів бета-адренорецепторів, деяких протисудомних препаратів, транквілізаторів, дофамінергічних та антихолінергічних засобів, ін’єкції ботулотоксину¹.

Хірургічні втручання, як-от глибока стимуляція головного мозку, радіочастотна абляція або фокусований ультразвук, можуть бути виконані, коли тремор не реагує на фармакопідтримку або серйозно впливає на повсякденне життя пацієнта¹.

Полегшити стан хворого з тремором можуть також певні модифікації способу життя:

• фізична, логопедична та трудотерапія;
• обмеження споживання кофеїну;
• використання спеціального посуду, що може полегшити прийом їжі;
• уникання застосування ліків, які можуть викликати розвиток тремору;
• мінімізація впливу стресу;
• використання потенційно зручного для одягання одягу (на липучках замість ґудзиків, без зав’язок або шнурівок тощо);
• достатня тривалість сну¹.

Інна Грабова

¹За даними Національного інституту неврологічних розладів та інсульту (National Institute of Neurological Disorders and Stroke — NINDS) (www.ninds.nih.gov).
²За даними клініки Майо (Mayo Clinic), США (www.mayoclinic.org).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!