Застій жовчі: симптоми та лікування

Попри те що застій жовчі може здаватися незначною проблемою, цей розлад може мати далекосяжні небажані наслідки для всього організму. Особливо враховуючи той факт, що жовч відіграє ключову роль у процесі травлення, допомагаючи розщеплювати жири та засвоювати жиророзчинні вітаміни. Коли ж її відтік порушується, це може призводити не лише до розвитку неприємних симптомів, але й до серйозних порушень у роботі шлунково-кишкового тракту, печінки та інших життєво важливих систем.

Застій жовчі: коли, як та чому?

Застій жовчі, або холестаз, — стан, при якому порушується нормальне жовчовиділення з печінки та жовчного міхура, який є поширеним явищем, що уражує значну частину населення світу, спричиняючи вагому захворюваність та смертність. Жовч — це секрет, що містить жовчні солі, білірубін і холестерин і безперервно синтезується в гепатоцитах печінки, відіграючи ключову роль у процесах травлення жирів, засвоєнні жиророзчинних вітамінів та виведенні токсинів з організму. Коли потік жовчі сповільнюється або повністю блокується (біліарна обструкція), вона починає накопичуватися, що може викликати низку серйозних проблем зі здоров’ям (Coucke E.M. et al., 2022).

Холестаз може виникнути внаслідок функціонального порушення секреції жовчі гепатоцитами або через обструкцію на будь-якому рівні екскреторного шляху жовчі — від рівня печінкових паренхіматозних клітин на базолатеральній (синусоїдальній) мембрані гепатоциту до ампули Фатера у дванадцятипалій кишці (Grant L.M. et al., 2025).

Зокрема, внутрішньопечінковий холестаз може бути спричинений різними видами патології, включаючи певні форми гепатиту, медикаментозне ураження печінки (наприклад на фоні прийому ліків), первинний біліарний холангіт, первинний склерозуючий холангіт та інфільтративні захворювання (саркоїдоз, пухлини, абсцес та кісти). Нерегулярне харчування, стреси, малорухливий спосіб життя також можуть зумовлювати розвиток цього стану, адже вони порушують нормальну моторику жовчного міхура і жовчовідвідних шляхів (Coucke E.M. et al., 2022).

Серед причин розвитку позапечінкового холестазу виділяють як доброякісні стани — холедохолітіаз (наявність каменів у загальній жовчній протоці), кісти холедоха (розширення / кісти жовчних проток), синдром Міріцці (жовчні камені в кістозній протоці тиснуть на жовчну протоку), первинний склерозуючий холангіт, фіброзні стриктури внаслідок проходження жовчних каменів або ятрогенні стриктури внаслідок канюляції жовчних проток, так і злоякісні неопластичні захворювання, включаючи холангіокарциному (рак жовчних проток), рак головки підшлункової залози, що призводить до стриктури дистального відділу загальної жовчної протоки, та ампулярну карциному або аденому (Coucke E.M. et al., 2022).

Інші причини обструкції жовчовідвідних шляхів (як внутрішньо-, так і позапечінкової) можуть включати інфекційні захворювання (наприклад паразитарна холангіопатія) та запальні й аутоімунні розлади (холангіопатія, спричинена СНІДом, аутоімунна холангіопатія тощо) (Coucke E.M. et al., 2022).

Швидкий початок свідчить про гостру патологію, тоді як поступовий і непомітний може вказувати на злоякісне новоутворення або інші хронічні причини холестазу (Grant L.M. et al., 2025).

Основні симптоми застою жовчі, на які варто звернути увагу

Застій жовчі може проявлятися дуже різноманітними симптомами залежно від основної етіології. Зазвичай вона проявляється як жовтяниця (пожовтіння шкіри, склер очей та слизових оболонок) з ахолічним (знебарвленим) стулом та темною сечею. У пацієнтів можуть також виникати свербіж (зазвичай асоціюється з хронічним холестазом), біль у правому боці, в ділянці підребер’я, підвищення температури тіла, нудота та блювання, гіркота в роті (жовчний рефлюкс), зменшення маси тіла тощо. Початок цих симптомів може бути різноманітним — від гострого розвитку до симптомів, що тривають протягом місяців (Sifrim D., 2013; Coucke E.M. et al., 2022).

У близько 70–80% пацієнтів із хронічним холестазом діагностується також підвищена втома, яка, як вважається, виникає в центральній нервовій системі та пов’язана з порушенням серотонінергічної нейротрансмісії або нейроендокринними порушеннями в осі кортикотропінових гормонів. Окрім того, при тривалому застої жовчі можуть відзначати прояви дефіциту жиророзчинних вітамінів (A, D, E та K) та ксантоми — плоскі або злегка підняті жовті (ліпідно-насичені) відкладення на шкірі, які зазвичай наявні навколо очей, але можуть виникати в долонних складках та інших частинах тіла (Grant L.M. et al., 2025).

Як діагностується застій жовчі?

Діагностика застою жовчі потребує комплексного підходу, оскільки симптоми можуть бути схожими на інші захворювання шлунково-кишкового тракту, та має проводитися лікарем. Діагностичні дослідження, що можуть використовуватися для оцінки, включають комбінацію клінічного обстеження, лабораторних аналізів крові, візуалізаційних досліджень, таких як ультразвукове дослідження (наприклад для виявлення каменів у жовчному міхурі, розширення жовчних проток, запалення жовчного міхура (холецистит) та інших структурних змін) або магнітно-резонансна холангіопанкреатографія (більш детальна діагностика вивчення стану жовчовідвідних шляхів та виключення пухлин) тощо (Griffin N. et al., 2012; Coucke E.M. et al., 2022; Grant L.M. et al., 2025; Lucius C. et al., 2025).

Як лікувати застій жовчі?

Лікування застою жовчі має призначатися лікарем та бути комплексним і спрямованим на усунення причини, нормалізацію жовчовиділення та полегшення симптомів, що включає відповідний медикаментозний супровід та нефармакологічні втручання. Зокрема, фармакопідтримка може передбачати призначення препаратів, які сприяють покращенню відтоку жовчі.

Ключову роль у лікуванні та профілактиці при застої жовчі відіграють дієта та харчування як модифіковані фактори ризику, що мають важливе значення для профілактики хвороб, у тому числі біліарної патології. Зокрема, для профілактики захворювань жовчовідвідних шляхів слід робити акцент на відповідному збільшенні споживання фруктів, овочів, кави та чаю, а також на зменшенні споживання алкоголю, сирої риби та продуктів з високим вмістом нітратів. Водночас слід контролювати масу тіла, рівень глюкози в крові та ліпідів. А от вживання алкоголю слід намагатися повністю виключити з раціону (Wang Y. et al., 2022).

Важливу роль відіграє і фізична активність, що демонструє позитивний вплив на жовчовідвідні шляхи, включаючи профілактику жовчнокам’яної хвороби, зменшення вираженості симптомів та ускладнень, пов’язаних з жовчнокам’яною хворобою, а також рівень госпіталізації та покращення якості життя. Корисний вплив регулярної фізичної активності перетинає кілька шляхів, які виходять далеко за рамки прямого впливу на жовчний міхур (тобто покращення кінетики та полегшення місцевих запальних змін, зменшення осадження кристалізованого холестерину в гіпомотильних органах). Більш системні антилітогенні ефекти фізичної активності включають покращення ліпідного обміну, моторики кишечнику, інсулінорезистентності, циркуляції жовчовідвідних шляхів, маси тіла тощо (Shanmugam H. et al., 2020).

Не менш актуальною є й порада щодо уникання стресів (Bennett E. et al., 2009; Copple B.L. et al., 2010; Golpanian R.S. et al., 2020).

Про жовчогінні засоби

Жовчогінні засоби — це група препаратів та рослинних компонентів, що сприяють нормалізації жовчовиділення та запобігають застою жовчі в жовчному міхурі та протоках. Їх умовно поділяють на холеретики, що посилюють секрецію жовчі гепатоцитами: справжні (впливають на секреторний механізм утворення жовчі) — препарати, що містять жовчні кислоти, їх солі та жовч, препарати рослинного походження (на основі квіток цмину піщаного, стовпчиків і приймочок кукурудзи) і синтетичні препарати; та гідрохолеретики (збільшують кількість жовчі головним чином через підвищення в ній вмісту води) — мінеральні води, які чинять жовчогінну дію, холекінетики, які сприяють виділенню жовчі в кишечник, та холелітолітики — сприяють глибокій зміні фізико-хімічних властивостей жовчі й розчиненню каменів у жовчному міхурі. Деякі з них можуть одночасно посилювати утворення і виділення жовчі (за даними Фармацевтичної енциклопедії).

Варто відмітити, що застосування жовчогінних препаратів має бути узгоджене з лікарем.

Профілактика застою жовчі

Профілактика застою жовчі має бути спрямована на підтримку нормального функціонування жовчовидільної системи та печінки, а також на усунення факторів ризику та включати:

підтримку належної гідратації та здорового харчування (Send S.R., 2020; Wang Y. et al., 2022);
активний спосіб життя (Shanmugam H. et al., 2020);
контроль маси тіла (надмірна маса тіла та ожиріння є факторами ризику розвитку жовчнокам’яної хвороби та застою жовчі (Parra-Landazury N.M. et al., 2021));
уникнення стресів, які в низці випадків можуть бути асоційовані з різними розладами жовчовидільної системи (Bennett E. et al., 2009; Copple B.L. et al., 2010; Golpanian R.S. et al., 2020);
регулярні медичні огляди, які можуть дати змогу своєчасно виявити потенційні проблеми з жовчним міхуром та печінкою ще до того, як з’являться виражені симптоми.

Інна Грабова

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!