Основне про кашлюк для фармацевта

Кашель є одним з найпоширеніших симптомів, з яким люди звертаються по медичну допомогу, зокрема й до фармацевтів (Sharma S. et al., 2023). Оскільки кашель — це ще й провідний прояв такого високозаразного респіраторного захворювання, як кашлюк, першостільникам варто знати особливості цієї патології, щоб мати змогу порекомендувати хворому відповідну фармакопідтримку та допомогти обрати відповідний алгоритм дій.

Що таке кашлюк?

Кашлюк — це висококонтагіозне респіраторне захворювання, яке спричиняє грамнегативна бактерія Bordetella pertussis.

Збудник кашлюку — бактерія Bordetella pertussis (бактерія Борде — Жангу, кашлюкова паличка), яка була відкрита у 1906 р. (Lauria A.M. et al., 2022).

До винайдення вакцини в 1940-х роках ця недуга була однією з головних причин дитячої захворюваності та смертності, особливо серед немовлят віком до 6 міс. На жаль, навіть у наш час кашлюк продовжує залишатися серйозною загрозою. Щороку у світі реєструється близько 24 млн випадків, з яких понад 160 тис. закінчується смертю щороку (Yarmohammadi H. et al., 2015; Lauria A.M. et al., 2022).

Кашлюк, або як його ще називають «значно виражений кашель» чи «кашель 100 днів», уперше був описаний під час Паризької епідемії 1578 р. французьким вченим Гійомом де Байю (Guillaume de Baillou) (Yarmohammadi H. et al., 2015; Lauria A.M. et al., 2022).

Фактори ризику зараження кашлюком включають:

вагітність;
епідемічний вплив;
відсутність імунізації;
тісний контакт із зараженою людиною.

Як проявляється захворювання?

Варто відмітити, що кашлюк спочатку проявляється подібно до інших респіраторних інфекцій, як-от вірусна інфекція верхніх дихальних шляхів, бронхіоліт, пневмонія та туберкульоз. Ключовими диференційними факторами кашлюку є типовий перебіг через 3 фази та постійний кашель без підвищення температури.

Так, після інкубаційного періоду тривалістю 1–3 тиж кашлюкова інфекція зазвичай проходить наступні стадії: катаральну, пароксизмальну фазу та фазу одужання.

Катаральна фаза проявляється подібно до інших інфекцій верхніх дихальних шляхів, з підвищенням температури тіла, втомою, ринореєю та кон’юнктивальною ін’єкцією. Вона триває в діапазоні 1–2 тиж і є найбільш заразною стадією захворювання.
Пароксизмальна фаза настає після катаральної фази та характеризується нападами уривчастого кашлю та зникненням гарячки. Пацієнт зазвичай кашляє неодноразово, після чого відбувається глибокий вдих, що створює характерний «свист». Ці епізоди можуть бути спровоковані холодом або шумом і частіше трапляються вночі. У пацієнтів під час епізодів кашлю можуть фіксуватися ціаноз, підвищене потовиділення або апное.

Особливий тип кашлю — характерна особливість кашлюку. Хворий зазвичай не може зупинити кашель після початку нападу, а ступінь тяжкості і тривалість цих пароксизмальних нападів кашлю є доволі болісними та виснажливими (Carbonetti N., 2022).

Відразу після пароксизму у пацієнтів може розвинутися посттусивне блювання, непритомність або апное.
Зрештою протягом фази одужання залишковий кашель зберігається від кількох тижнів до місяців та зазвичай поєднується з іншою інфекцією верхніх дихальних шляхів або подразником (Lauria A.M. et al., 2022).

Серед ускладнень кашлюку — вторинна пневмонія або середній отит. Найпоширенішими причинами вторинної бактеріальної пневмонії є Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Haemophilus influenzae та Staphylococcus aureus. Однак також поширені вірусні інфекції з респіраторно-синцитіальною, цитомегаловірусною та аденовірусною суперінфекціями. Рідко (<2% випадків) можуть виникати ускладнення з боку центральної нервової системи, такі як судоми та енцефалопатія, ймовірно, унаслідок гіпоксії, гіпоглікемії, токсинів, вторинних інфекцій або церебральної кровотечі через підвищений тиск під час кашлю. Раптове підвищення внутрішньогрудного та внутрішньочеревного тиску також може призвести до періорбітального набряку, пневмотораксу, пневмомедіастинуму, підшкірної емфіземи, розриву діафрагми, пупкових та пахвинних гриж, а також випадання прямої кишки. Коклюшний токсин також викликає гіперчутливість до гістаміну та підвищену секрецію інсуліну. Немовлята особливо схильні до брадикардії, артеріальної гіпотензії та зупинки серця внаслідок коклюшу. Розвиток легеневої гіпертензії все частіше визнається фактором, що спричиняє дитячу смертність, оскільки вона може призвести до підвищення ступеня тяжкості системної артеріальної гіпотензії та гіпоксії (Lauria A.M. et al., 2022).

Терапевтичний менеджмент кашлюку

Лікування кашлюку здебільшого є симптоматичним та підтримувальним, з контролем рівня гідратації та уникнення подразників, які можуть збільшувати вираженість кашлю.

Варто відзначити, що вплив антибіотиків на тривалість або тяжкість перебігу захворювання мінімальний, якщо терапію розпочато в катаральній фазі, і не доведено їхню ефективність, якщо призначити застосування в пароксизмальній фазі.

Госпіталізація показана пацієнтам із супутньою пневмонією, гіпоксією, ускладненнями з боку центральної нервової системи або тим, хто не може переносити харчування та гідратацію через рот.
Діти віком до 1 року не повністю вакциновані та мають найвищий ризик захворюваності та смертності, тому їх слід госпіталізувати незалежно від симптомів. Новонароджених слід госпіталізувати до відділення інтенсивної терапії, оскільки можуть несподівано виникнути небезпечні для життя серцево-легеневі ускладнення та зупинка серця.

Важливою є сувора ізоляція, поки пацієнт залишається заразним: кашлюк є контагіозним протягом усієї катаральної фази та протягом 3 тиж після початку пароксизмальної фази. У пацієнтів, які отримують антибіотики, ізоляцію слід продовжувати щонайменше 5 днів після початку лікування.

Більшість осіб, інфікованих кашлюком, повністю одужують, хоча зазвичай лише після хвороби, яка триває кілька місяців (Lauria A.M. et al., 2022).

Чому варто вакцинуватися від кашлюку?

Вакцинація — це спосіб захиститися від низки небезпечних хвороб, зокрема й кашлюку, ще до контакту з ними, а також запобігти ускладненням, які ці захворювання можуть спричинити*.

Цільноклітинну вакцину проти кашлюку розроблено у 1914 р. У 1940-х роках її поєднали з правцевим та дифтерійним анатоксинами, щоб створити адсорбовану коклюшно-дифтерійно-правцеву вакцину (АКДП), яка у різних варіаціях під різними брендами виробляється та застосовується до нашого часу, входячи в обов’язкові графіки щеплень по всьому світу (Kuchar E. et al., 2016). При цьому слід відзначити, що у 1991 р. ацелюлярна форма вакцини значною мірою замінила цільноклітинну, яка була асоційована з розвитком багатьох побічних ефектів. Тому наразі цільноклітинна вакцина рекомендується лише тоді, коли ацелюлярна форма є недоступною (Lauria A.M. et al., 2022).

Зокрема, в Україні вакцинація проти кашлюку входить до переліку обов’язкових щеплень. Її проводять у дітей віком 2 міс (1-ше щеплення), 4 міс (2-ге щеплення), 6 міс (3-тє щеплення) та 18 міс (4-те щеплення)^*.

Інна Грабова

*За даними Міністерства охорони здоров’я України (moz.gov.ua).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!