Чим загрожує підвищений пролактин та для чого це знати фармацевту?

Попри шалений темп життя сьогодні, на жаль, невід’ємною частиною повсякденності стають і стреси, що чинять доволі несприятливий вплив на гормональний баланс людського організму (Ranabir S. et al., 2011). Серед численних ендокринних порушень особливе місце посідає гіперпролактинемія — стан, що характеризується підвищеним рівнем пролактину в плазмі крові. Цей гормон відіграє ключову роль у лактації та регуляції репродуктивної функції, метаболізму та психоемоційного стану. Попри те що гіперпролактинемія може залишатися безсимптомною протягом тривалого часу, вона потенційно викликає значні ризики для здоров’я, впливаючи на фертильність, щільність кісткової тканини, обмін речовин та загальне самопочуття. А причини цього стану можуть бути різноманітними — від фізіологічних особливостей та патологічних процесів до, що особливо актуально для першостільників, побічної дії багатьох лікарських засобів.

Що відомо про пролактин?

Пролактин — поліпептидний гормон, відповідальний за лактацію, розвиток грудей та сотні інших фізіологічних функцій в організмі людини. Хімічна структура пролактину подібна до структури гормонів росту та плацентарного лактогену. Разом вони утворюють родину «пролактин / гормон росту / плацентарний лактоген», яка характеризується консервативним складом білків спірального пучка. Усі гормони цієї родини походять від спільного предкового гена.

Пролактин складається зі 199 амінокислот після протеолітичного розщеплення сигнального пептиду від прогормону пролактину (препролактину) та посттрансляційної модифікації. Загальновідомо, що передня частка гіпофіза синтезує та секретує пролактин, а гіпоталамічна регуляція здійснюється дофаміном; однак центральна нервова система, імунна система, матка та молочні залози здатні виробляти пролактин. Стимуляція сосків, світло, нюх та стрес можуть сприяти ініціації синтезу пролактину в цих тканинах. Інші фактори, що стимулюють вироблення пролактину, включають тиреотропін-рилізинг-гормон (ТРГ), естроген (вагітність) та антагоністи дофаміну (антипсихотики). Чоловіки мають характерно низький рівень пролактину. А його аномальне підвищення у чоловіків може вказувати на потенційний патологічний процес (Al-Chalabi M. et al., 2023).

Швидкість секреції пролактину становить близько 200–536 мкг/добу/м², а період напіввиведення — в діапазоні 25–50 хв. Пролактин метаболізується печінкою (75%) та нирками (25%) (Thapa S. et al., 2023).

Базальний рівень пролактину у жінок становить у середньому 13 нг/мл, а у чоловіків — 5 нг/мл.

Верхня нормальна межа рівня пролактину в сироватці крові залежно від лабораторії становить 15–20 нг/мл.

Що таке гіперпролактинемія?

Перевищення верхньої допустимої межі рівня пролактину в сироватці крові називається гіперпролактинемією — відносно рідкісне явище, що виявляється менш ніж у 1% загальної популяції. Проте її поширеність значно зростає серед певних груп пацієнтів, зокрема вона фіксується у 5–14% жінок із вторинною аменореєю (Thapa S. et al., 2023).

Які симптоми можуть вказувати на підвищений пролактин?

Пацієнти з гіперпролактинемією можуть залишатися безсимптомними або мати симптоми гіпогонадизму та галактореї. Зокрема, у дітей та підлітків через підвищення рівня пролактину може відмічатися затримка росту, статевого дозрівання та первинна аменорея; у жінок — порушення менструального циклу (олігоменорея, аменорея, менорагія), галакторея (виділення молока або молокоподібної рідини з молочних залоз), низька кісткова маса; у чоловіків — зниження лібідо, імпотенція, безпліддя, олігоспермія або гінекомастія.

Mass Effect симптомів (у контексті гіперпролактинемії) найчастіше асоційований з великими пухлинами гіпофіза, такими як макроаденома або макропролактинома, які через свій розмір починають чинити тиск на навколишні структури головного мозку, спричиняючи, наприклад, головний біль, зорові дефекти, нервові розлади тощо (Thapa S. et al., 2023).

Чому може розвинутися гіперпролактинемія?

Будь-який стан, що впливає на секрецію та кліренс пролактину, може спричинити гіперпролактинемію. Зокрема, поширеними є низка фізіологічних, патологічних або фармакологічних факторів.

Коли йдеться про фізіологічні причини гіперпролактинемії, це означає, що рівень пролактину в плазмі крові підвищується природним шляхом у відповідь на певні нормальні стани або події в організмі. Це не пов’язано з хворобою чи прийомом ліків, а є частиною здорових біологічних процесів.

Серед поширених фізіологічних причин виділяють наступні:

вагітність (під час вагітності організм готується до грудного вигодовування і рівень пролактину природно зростає, щоб стимулювати розвиток молочних залоз (Al-Chalabi M. et al., 2023));
годування грудьми (коли немовля смокче груди або відбувається будь-яка стимуляція сосків (навіть тертя одягом), це надсилає сигнал до головного мозку вивільняти більше пролактину для вироблення молока (Al-Chalabi M. et al., 2023; Purkiewicz A. et al., 2025));
інтенсивні фізичні навантаження можуть у нормі короткостроково підвищувати рівень пролактину в плазмі крові (Hackney A.C. et al., 2019);
стрес, незалежно від його причини, може спричинити викид пролактину (Levine S. et al., 2018);
сон (під час сну рівень пролактину природно підвищується, досягаючи свого піку у фазі глибокого сну (Abdulateef D.S., 2023);
неонатальний період (період новонародженості) (Thapa S. et al., 2023);
статевий акт (у деяких осіб, особливо жінок, рівень пролактину може тимчасово зростати після оргазму (Krüger T.H.C. et al., 2002; Brody S. et al., 2006)).

Важливо пам’ятати, що фізіологічні підвищення є тимчасовими та адаптивними, тому зазвичай не потребують лікування, оскільки є природною реакцією організму. Однак, якщо виникла підозра на патологічну або фармакологічну гіперпролактинемію, лікар може рекомендувати більш розширене діагностування.

Коли йдеться про патологічні причини гіперпролактинемії, тобто підвищеного рівня пролактину через хвороби, часто їх джерелом є проблеми з гіпофізом. Це може бути пролактинома (до 40% усіх клінічно діагностованих аденом гіпофіза), акромегалія, хвороба Кушинга, макроаденома, плюригормональна аденома, лімфоцитарний гіпофізит, параселярна маса (будь-яке новоутворення, що знаходиться поруч з гіпофізом), макропролактинемія.

Підвищення рівня пролактину можна діагностувати й при таких системних розладах, як-от хронічна ниркова недостатність, полікістоз яєчників, цироз печінки, псевдоціез (хибна вагітність), рефлекторні причини (травма грудної стінки, хірургічне втручання, оперізувальний герпес), первинний гіпотиреоз, певні генетичні розлади, або ж унаслідок застосування деяких лікарських засобів (наприклад естрогенів, ТРГ, антипсихотиків та протиблювотних засобів, що є блокаторами дофамінових рецепторів, трициклічних антидепресантів, селективних інгібіторів рецепторів серотоніну, протисудомних препаратів, деяких антигіпертензивних та антигістамінних засобів, опіоїдів, холінергічних засобів тощо.

Рідко фіксуються ідіопатичні випадки гіперпролактинемії (Thapa S. et al., 2023).

Лікування та діагностика

Лікування гіперпролактинемії залежить від причини. Як діагностику, так і підбір відповідної терапії має проводити лікар.

Роль фармацевта

Попри те що фармацевт не встановлює діагнози, знання про особливості гіперпролактинемії може допомогти йому розпізнати потенційні проблеми у пацієнтів, які звертаються за консультацією щодо неспецифічних симптомів, і скерувати їх за потреби до лікаря для подальшого обстеження, а разом з тим і консультувати пацієнтів щодо особливостей застосування призначених препаратів при гіперпролактинемії, попередити відвідувачів про можливі побічні ефекти та симптоми, пов’язані з підвищенням пролактину (наприклад галакторея, порушення менструального циклу, зниження лібідо) при прийомі деяких ліків, або ж запропонувати відвідувачам альтернативні препарати, які менше впливають на рівень пролактину, якщо це можливо.

Інна Грабова

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!