Про деякі особливості перебігу краснухи

Сьогодні вакцинація, зокрема від краснухи, залишається актуальною темою серед майбутніх матерів та батьків. Попри численні наукові докази її ефективності, досі існують хибні уявлення про те, що щеплення можуть зашкодити здоров’ю дитини. У такій ситуації ключовою є роль фахівців первинної медичної допомоги, що мають допомагати батькам розібратися у всіх аспектах вакцинації та підтримувати їх у прагненні захистити своїх дітей. Особливо це стосується фармацевтів, що часто є першими, до кого звертаються люди з питаннями про здоров’я та необхідністю отримати консультацію щодо медичних процедур. Щоб мати змогу відповісти та розвіяти міфічні уявлення, першостільник має бути глибоко обізнаним про особливості перебігу хвороби, наприклад, краснухи, та чітко розуміти принципи її лікування та профілактики.

Що таке краснуха?

Краснуха («німецький кір») — захворювання з легким перебігом, підвищеною температурою тіла та висипом, спричинене вірусом краснухи, що передається від людини до людини повітряно-крапельним шляхом (вірус наявний у виділеннях з горла) (Camejo Leonor M. et al., 2025). Люди є єдиним резервуаром вірусу краснухи¹.

Вірус краснухи — це одноланцюговий РНК-вірус, який кодує 2 неструктурні білки (p90 та p150) та 3 структурні: глікопротеїн (E1 та E2) та капсидний білок (CP). Вірус чутливий до тепла (температура повітря >56 °C), ультрафіолетового світла та екстремальних показників pH (pH <6,8 або >8,1) (Camejo Leonor M. et al., 2025).

До факторів ризику розвитку краснухи належать недостатня вакцинація або її відсутність, подорожі до ендемічних районів (1,3 випадки на 100 тис. населення загалом), контакт із членами сім’ї, хворими на краснуху, та імунодефіцит (Camejo Leonor M. et al., 2025).

Вірус краснухи передається контактно через аерозольні частинки з виділень дихальних шляхів уражених осіб. Після інфікування клітин сприйнятливого хазяїна через рецептор-опосередкований ендоцитоз вірус реплікується в клітинах носоглотки. Потім він поширюється на регіональну лімфоїдну тканину носоглотки та верхніх дихальних шляхів (Camejo Leonor M. et al., 2025).

Де поширена краснуха?

До початку масової імунізації краснуха була ендемічним захворюванням у Європі, тобто постійно наявною в популяції, за винятком дуже невеликих та ізольованих груп населення. Характерною особливістю були регулярні епідемії, що спалахували кожні 6–9 років, на додаток до постійної фонової передачі вірусу. Модель передачі краснухи була схожа на кір, і в довакцинальний період вона вважалася переважно дитячим захворюванням. Найвища захворюваність відмічалася серед дітей віком від 4 до 9 років. Проте запровадження планової імунізації кардинально змінило епідеміологічну ситуацію: вдалося значно знизити рівень захворюваності та змінити звичний перебіг поширення цього вірусу. Цікаво, що, хоча вакцинація зробила величезний внесок у контроль над краснухою, суспільство все ще стикається з окремими випадками та спалахами, особливо там, де рівень охоплення вакцинацією знижується¹.

Як діагностувати краснуху?

Клінічно краснуху важко відрізнити від інших захворювань з підвищеною температурою тіла та висипом, включно з кором, вірусом герпесу людини VI та VII типів, інфекційним мононуклеозом, цитомегаловірусом, арбовірусами (вірусом Зіка, гарячкою Західного Нілу, гарячкою річки Росс та вірусом чикунгунья), ентеровірусами, скарлатиною, мікоплазменною інфекцією, хворобою Кавасакі, алергічним висипом у відповідь на прийом деяких ліків та контактним дерматитом (Camejo Leonor M. et al., 2025).

Для встановлення остаточного діагнозу потрібне лабораторне підтвердження, якщо немає епідеміологічного зв’язку з підтвердженим випадком (виділення вірусу краснухи з клінічного зразка, виявлення нуклеїнової кислоти вірусу краснухи в клінічному зразку, тест на специфічні антитіла імуноглобулін G (IgG) до вірусу краснухи у сироватці крові або слині)¹.

Варто відмітити, що від 20 до 50% випадків краснухи мають безсимптомний перебіг (особливо серед дітей)¹.

У випадках з наявністю симптомів після інкубаційного періоду, що становить 2–3 тиж, у пацієнтів розвивається набряк лімфатичних вузлів, нездужання, висип та симптоми ураження верхніх дихальних шляхів. Зокрема, у дорослих може відмічатися 1–5-денний продромальний період з підвищеною температурою тіла, нездужанням, головним болем та артралгією. Типовим проявом краснухи є тимчасовий еритематозний макулопапульозний висип, який починає розвиватися на обличчі, стає генералізованим протягом 24 год і триває близько 3 днів, оскільки розвивається гуморальна імунна відповідь¹. Окрім того, для краснухи характерні збільшені постаурикулярні та підпотиличні лімфатичні вузли, які передують висипу (тривають 5–8 днів)¹, а також петехії на м’якому піднебінні (плями Форхгеймера), що можуть фіксуватися у близько 20% пацієнтів (Camejo Leonor M. et al., 2025). Підвищена температура тіла відмічається не завжди¹.

На які ускладнення можна очікувати?

Рідкісні ускладнення перенесеної краснухи можуть включати кровотечі зі шкіри, інфекцію головного мозку, неврит, запалення яєчок та ін.¹

Наприклад, енцефаліт виникає в 1 з 5–6 тис. випадків краснухи — прояви можуть бути драматичними, але летальні випадки трапляються рідко, і більшість пацієнтів повністю одужують без наслідків.

Щодо транзиторної поліартралгії та поліартриту, то вони є поширеними ускладненнями у підлітків та дорослих (уражують до 70% підлітків та дорослих жінок), але рідкісними у дітей¹. Зазвичай вони симетричні та уражують зап’ястя, пальці, коліна та щиколотки.

Інші прояви хоча й рідкісні, включають тромбоцитопенію (розвивається в 1 з 3 тис. випадків¹), гемолітичну анемію, міокардит, перикардит, гепатит, орхіт, ретинопатію, увеїт, синдром Гієна — Барре та постінфекційний енцефаліт (Camejo Leonor M. et al., 2025).

Однак найсерйозніші наслідки краснухи виникають, коли вона трапляється у вагітної протягом перших 3 міс вагітності (у 90% випадків). У цій ситуації вірус може уразити всі органи плода, що розвивається, спричиняючи його загибель, викидень або вроджені вади розвитку — синдром вродженої краснухи) (Camejo Leonor M. et al., 2025), що характеризується сукупністю офтальмологічних, неврологічних, серцевих та слухових аномалій¹.

Інфікування краснухою під час ембріогенезу призводить до класичної тріади: катаракти, вроджених вад серця та нейросенсорної глухоти; проте можуть розвинутися й багато інших вад. У неонатальний період синдром асоціюється з низькою масою тіла при народженні, тромбоцитопенічною пурпурою, гемолітичною анемією, гепатоспленомегалією та менінгоенцефалітом. Ці прояви зазвичай є тимчасовими. Також можливі офтальмопатії (ретинопатія, глаукома, хоріоретиніт, гіпоплазія райдужної оболонки ока та мікрофтальмія), серцеві порушення (відкрита артеріальна протока, гіпоплазія легеневої артерії), психомоторна затримка, мікроцефалія, порушення слуху, аутизм тощо (Camejo Leonor M. et al., 2025).

Лікування

Лікування постнатально набутої краснухи у невагітних є переважно підтримувальним (симптоматичним) та включає застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) для контролю підвищеної температури тіла, проявів артралгії та/або артриту.

У вагітних лікування залежить від гестаційного віку на момент початку інфекції:

до 18 тиж вагітності, коли плід має високий ризик інфекції та подальших вад розвитку, — лікарі розглядають питання про переривання вагітності відповідно до місцевих етичних та законодавчих норм;
після 18 тиж вагітності — проводиться специфічне неонатальне ведення.

Лікування дітей із синдромом вродженої краснухи має бути симптоматичним та органоспецифічним. Зазвичай воно передбачає міждисциплінарний підхід та потребує обстеження в педіатричній, офтальмологічній, кардіологічній, аудіологічній та нейророзвивальній сферах (Camejo Leonor M. et al., 2025).

Як запобігти?

Імунізація є наріжним каменем профілактики краснухи та, що ще важливіше, синдрому вродженої краснухи. Вакцину зазвичай вводять у комбінації з вакциною проти кору та паротиту або проти кору, паротиту та вітряної віспи. Протипоказаннями для вакцинації проти краснухи є наявність в анамнезі анафілактичної реакції на попередню дозу або будь-який з компонентів вакцини (наприклад неоміцин та желатин), або ж імунодефіцит, однак не протипоказана особам з алергією на яйця (Camejo Leonor M. et al., 2025).

Вакцинація дітей від краснухи в Україні проводиться відповідно до національного Календаря профілактичних щеплень у 12 міс та 6 років^2.

Імунітет, набутий після одужання від природної інфекції або через вакцинацію, є довічним, однак повідомляється й про рідкісні випадки реінфекції (Camejo Leonor M. et al., 2025).

Варто відзначити, що після впровадження широкомасштабної вакцинації краснуха стає дедалі рідкіснішою серед дітей, однак частішають спалахи серед підлітків та молоді (Camejo Leonor M. et al., 2025).

Інна Грабова

¹За даними www.ecdc.europa.eu.
²За даними vaccine.org.ua.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!