Коли стикаєшся з проявами нервової булімії

Що таке булімія?

Нервова булімія (далі — булімія) — розлад харчової поведінки, при якому хворі на нього особи з’їдають велику кількість їжі (іноді до 20 тис. калорій за прийом!) за відносно короткий проміжок часу, часто навіть у випадку, коли не відчувають голоду. При цьому вони не здатні контролювати себе під час споживання їжі та не можуть зупинитися. Тому таке явище як переїдання для них не рідкість: можуть переїдати кілька разів на тиждень або навіть кілька разів на добу, при цьому часто чергуючи дні, в які вони намагаються вживати лише низькокалорійні «безпечні» продукти, з днями переїдання «забороненої» висококалорійної їжі.

Хто схильний до булімії та чому вона виникає?

Більшість осіб, які хворіють на булімію, — це жінки (у майже 90% випадків) віком від 15 до 20 років: дехто з них може хворіти протягом короткого проміжку часу, наприклад, під час стресового етапу у житті, а деякі — протягом багатьох років.

Етіологія нервової булімії є доволі складною та суперечливою, однак соціокультурний тиск на худорлявість та пропаганда дієт, здається, підвищують ризик її розвитку.

Як проявляється булімія?

Психологічні прояви булімії включають:

• надзвичайну стурбованість щодо власної маси або форми тіла;
• вживання великої кількості їжі протягом короткого періоду часу (часто таємно від інших);
• посилене бажання позбутися спожитого (в одних за допомогою самовикликання блювання, в інших — через надмірне застосування проносних та сечогінних засобів, у деяких — унаслідок суворих дієтичних обмежень чи голодування або ж через надмірні фізичні навантаження).

Водночас може відмічатися погіршення когнітивних навичок, у тому числі зниження концентрації уваги, ерозія та карієс зубів, постійний біль у горлі, м’язова слабкість, біль у кістках, зниження артеріального тиску, аритмії, набряклі слинні залози, закрепи (або інші проблеми з кишечником), розлади шлунково-кишкового тракту (здуття живота, печія, кислотний рефлюкс), проблеми з фертильністю тощо.

На відміну від надзвичайно худих осіб з анорексією, хворі на булімію можуть виглядати по-різному: мати і недостатню масу тіла, і нормальну, і надмірну, і навіть мати ожиріння. Через таку нетиповість зовнішнього вигляду оточення може не знати і навіть не здогадуватися, що у людина розвинулася патологія.

Варто відмітити, що розлади харчової поведінки, зокрема й булімія, часто поєднуються з іншими психічними розладами. Здебільшого це розлади настрою та тривоги, обсесивно-компульсивний розлад, а також розлади, пов’язані зі зловживанням алкоголем та психоактивними речовинами.

Як лікувати булімію?

Враховуючи той факт, що булімія зазвичай спричинена поєднанням фізичних та емоційних проблем, її терапія має спрямовуватися на їх розв’язання шляхом зменшення або усунення переїдання та очищення, виявлення та лікування фізичних ускладнень та супутніх психічних розладів, допомогу людині в розумінні та зміні шкідливих моделей мислення, а також заохочення та розвиток сімейної підтримки.

Пацієнти з булімією часто заперечують наявну у них проблему з харчуванням та масою тіла, можуть амбівалентно відноситися до ідеї лікування або виявляти тривогу щодо рекомендованих їм змін моделей харчування. Однак навіть попри виявлений супротив та невизнання, до них потрібно доносити думку, що за відповідного стороннього втручання вони можуть повернутися до здорових харчових звичок та відновити своє попереднє фізичне та психологічне здоров’я. А от нехтування своїм станом та ігнорування проблеми може призвести до рідкісних, але потенційно смертельних ускладнень, включно з розривом стравоходу, шлунка та небезпечних для життя серцевих розладів.

Зокрема, призначення когнітивно-поведінкової терапії (КПТ) нервової булімії є одним з основних терапевтичних втручань, що дає змогу пацієнтам нормалізувати свою харчову поведінку та керувати думками та почуттями, які збільшують вираженість цього розладу. Так, КПТ може допомогти людині з булімією поліпшити сприйняття власного тіла, зрозуміти та впоратися з емоціями, змінити нав’язливе мислення та компульсивну поведінку, пов’язану з їжею, а також сформувати здорові харчові звички.

Своєю чергою, фахові дієтологічні консультації з питань харчування можуть допомогти хворому розробити структурований план харчування та навчитися розпізнавати й протистояти сигналам тіла та позивам до переїдання та очищення.

За потреби лікар може призначити антидепресанти (можуть зменшувати вираженість симптомів у осіб з булімією порівняно з плацебо, особливо у короткостроковій перспективі) та інгібітори моноаміноксидази (можуть підвищити показники ремісії порівняно з плацебо, однак не можуть знизити ступінь тяжкості наявних булімічних проявів).

Визначено, що за відповідного медичного контролю через 10 років близько половини осіб з булімією повністю одужають, ¹/₃ — частково, а 10–20% можуть продовжувати виявляти патологічну симптоматику. Однак навіть після успішного лікування цей розлад може повернутися, тому лікарі часто можуть радити регулярну підтримувальну терапію.

Інна Грабова,
за матеріалами www.psychiatry.org, www.health.harvard.edu

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!