Пітниця у дітей: як полегшити перебіг

Еккринова міліарія (міліаріоз) — поширене захворювання шкіри, спричинене закупоркою еккринових потових залоз та проток, яке призводить до зворотного потоку поту в дерму або епідерміс та висипу, що характеризується утворенням під шкірою заповнених потом везикул. Міліарія є частим явищем у дітей, відомим під назвою «пітниця». Попри те що ця патологія є самообмежувальним станом, який зазвичай розрішується без додаткового лікування, існує низка терапевтичних прийомів, що можуть полегшити її перебіг.

Чому виникає пітниця

Основною причиною розвитку пітниці є закупорка еккринових потових залоз відмерлими шкірними залишками (наприклад відмерлими клітинами) або патогенами, як-от стафілококи, що можуть утворювати біоплівки, які спричиняють відходження поту. Коли вихід заблоковано, піт починає просочуватися в шкіру (в її верхній або глибший шар). Це призводить до того, що клітини шкіри починають «набухати» від надмірної кількості води і виникає набряк та запалення. Це ще більше забиває потові протоки, утворюючи замкнене коло. У тяжких випадках, якщо заблокована протока знаходиться глибоко, вона може навіть розірватися, що збільшує вираженість запалення.

Хоча пітниця однаково уражує всі вікові групи та обидві статі, здається, що немовлята та діти мають підвищений ризик розвитку патології через незрілість їхніх еккринових проток (Guerra K.C. et al., 2024).

Що є тригером пітниці

Підвищене потовиділення є одним з найпоширеніших факторів розвитку пітниці. Чим більше людина потіє, тим вища ймовірність того, що потові залози заб’ються та виникне ця патологія. А от спека, висока вологість повітря та підвищена температура тіла призводять до значного росту ризику її розвитку (Guerra K.C. et al., 2024).

Окрім підвищеного потовиділення, пітницю можуть спровокувати:

закупорка шкіри деякими речами, що контактують зі шкірою (наприклад трансдермальними пластирами або занадто тісним одягом);
певні хвороби, як-от псевдогіпоальдостеронізм I типу — рідкісне захворювання, при якому організм неправильно реагує на гормони, що регулюють баланс солі, призводячи до її надмірної евакуації через потові залози, або синдром Морвана — рідкісна спадкова патологія, одним із проявів якої є надмірне потовиділення (гіпергідроз);
прийом ліків (деяких представників парасимпатоміметиків, антигіпертензивних та антихолінестеразних засобів, а також рідко — ретиноїдів) (Guerra K.C. et al., 2024).

У дітей причиною пітниці, крім вищезазначених причин, може бути перегрівання (наприклад при надмірному укутуванні дітей)^* або доглядова косметика, наприклад, використання щільних захисних мазей, що можуть закупорювати потові залози. Зокрема, пітниця на лобі дитини може бути викликана нанесенням олійки або мазі на волосся, на обличчі у немовляти, яке перебуває на грудному вигодовуванні, — через ланолін, нанесений на соски, на грудях — через ментоловмісні відволікальні мазі, що можуть використовуватися при кашлі^**.

Яка буває пітниця та які основні симптоми

Розрізняють 3 типи пітниці залежно від глибини обструкції потових проток:

кристалічна (судоманія), яка зазвичай виникає при закупорці протоки в роговому шарі, уражуючи в основному новонароджених — від 4,5 до 9% (найвища захворюваність фіксується у віці до 2 тиж або молодше) та рідко — дорослих, які нещодавно переїхали до спекотних регіонів. Основні прояви — везикули розміром у діапазоні 1–2 мм з тонким поверхневим шаром, який нагадує краплі води на шкірі та легко розриваються. Найчастіше уражуються верхня частина тулуба, шия та голова. Висип зазвичай формується протягом кількох днів після впливу факторів ризику та зникає протягом дня після того, як поверхневий шар шкіри стирається;
червона — найпоширеніша форма, яка включає закупорку протоки в епідермісі в підрогівкових шарах та часто розвивається у новонароджених віком 1–3 тиж та до 30% дорослих, які живуть у жарких та вологих умовах. Симптоматика включає утворення більших порівняно із судоманією везикул та еритематозних папул. Виникнення пустул при червоній пітниці може вказувати на приєднання бактеріальної інфекції. Через запальну реакцію хворі можуть відчувати свербіж та біль, вираженість яких можуть збільшуватися під час потовиділення, та значний дискомфорт через погіршення подразнення. У новонароджених найчастіше уражуються пах, пахвові западини та шия, у дорослих — місця тертя одягу об шкіру, як-от тулуб та кінцівки;
глибока — найрідкісніший вид, який розвивається внаслідок закупорки протоки на дермально-епідермальному з’єднанні (зокрема в папілярному шарі дерми) та може уражувати осіб з рецидивними епізодами червоної пітниці або у тих осіб, які зазнали впливу нового теплого клімату, наприклад військовослужбовців, розміщених у тропічному кліматі. У хворих фіксується формування великих твердих папул тілесного кольору, які не зосереджені навколо волосяних фолікулів через їх глибше ураження на дермально-епідермальному з’єднанні. Висип може варіювати від таких з надзвичайним свербежем до безсимптомних, уражуючи переважно тулуб та рідко — руки та ноги. Висип зазвичай розвивається протягом кількох хвилин або годин після потовиділення та зникає протягом години після його припинення (Guerra K.C. et al., 2024).

Як при червоній, так і глибокій пітниці в уражених ділянках може виникати ангідроз через закупорку потових залоз. Як наслідок, у пацієнтів із значним ураженням може виникнути теплове виснаження внаслідок неефективної терморегуляції, і це слід враховувати, коли шкірний висип супроводжується гіпертермією (Guerra K.C. et al., 2024).

Як допомогти дитині з пітницею

Лікування пітниці має бути зосереджено на зменшенні потовиділення та запобіганні закупорці проток за допомогою таких заходів, як перебування в прохолоднішому середовищі, носіння «дихаючого» одягу, відлущування шкіри, видалення предметів, що закупорюють шкіру (пов’язки або пластирі), та лікування захворювань, пов’язаних з підвищеною температурою тіла (Guerra K.C. et al., 2024).

Конкретні терапевтичні втручання при пітниці залежать від типу:

кришталева зазвичай не потребує лікування, оскільки вона самообмежується та зникає протягом доби;
червона контролюється шляхом зменшення вираженості запалення, для чого лікарем можуть бути призначені топічні кортикостероїди, або при пустульозному варанті для боротьби з накладеною бактеріальною інфекцією — антибіотикотерапія;
при глибокій, окрім вищезазначених обмежувальних засобів, як свідчать дослідження, актуальним може бути комбіноване застосування пероральних ретиноїдів та місцевого безводного ланоліну (Guerra K.C. et al., 2024).

Допомогти дитині з пітницею можуть:

прохолодні компреси на уражену ділянку (протягом 5–10 хв^**), використання яких сприятиме зменшенню вираженості подразнення та запалення;
нанесення каламінового лосьйону (може допомогти знизити ступінь тяжкості свербежу та дискомфорту);
уникнення потенційних подразників (тісного одягу, жирних кремів або надмірного тепла), доки висип остаточно не розрішиться^*;
при значному висипі — прохолодні ванни без мила (протягом 10 хв до ≥3 р/добу)^**.

Хоча в багатьох випадках вираженість симптомів пітниці часто зменшується після лікування, патологія може бути схильною до рецидивів, особливо в жаркому кліматі. Хронічні випадки можуть потенційно спричинити необоротне пошкодження потових залоз. Поширеними ускладненням є приєднання вторинної бактеріальної інфекції (при пустульозній та червоній пітниці) та ангідроз (при глибокій міліарії) (Guerra K.C. et al., 2024).

У разі якщо пітниця не виліковується більше 3 днів після зазначених терапевтичних втручань або погіршується, необхідно звернутися за консультацією до лікаря^**.

Чи можна запобігти розвитку пітниці?

Профілактика розвитку пітниці у дітей передбачає заходи, що можуть давати змогу ніжній шкірі залишатися добре вентильованою, сухою та в прохолоді:

одягання дітей у легкий, вільний одяг з бавовняних тканин, що пропускають повітря, та використання легкої та «дихаючої» постільної білизни;
підтримка прохолоди в приміщенні за допомогою вентиляторів або кондиціонерів (особливо в спекотну погоду);
уникання надмірного одягання дітей, особливо немовлят;
заохочування до частих перерв у прохолодних, затінених місцях під час прогулянки на свіжому повітрі та рясне пиття, щоб запобігти зневодненню;
використання м’яких та легких засобів для догляду за шкірою та уникання важких кремів, лосьйонів^*, мазей та олій^**, які можуть закупорити потові протоки^*.

Інна Грабова

^*За даними childhealthy.co.uk.
^**За даними www.healthychildren.org.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!