Бебі-блюз: це надовго?
Народження дитини — це період не лише значних фізичних, а й емоційних трансформацій для жінки. Адже через близько 2–3 дні після пологів у деяких молодих мам може з’явитися почуття емоційної нестабільності, що може проявлятися у вигляді гніву на новонародженого, партнера чи інших дітей, безпричинного плачу, проблем зі сном або сумнівів у власній здатності доглядати за немовлям. Хоча такі коливання настрою значною мірою пов’язані з різкими гормональними змінами після пологів, існують й інші чинники, що можуть збільшити вираженість цих відчуттів. До них належать тривала втома чи виснаження, труднощі з грудним вигодовуванням, післяпологові ускладнення, а також попередній досвід проблем із психічним здоров’ям, біологічні причини, відсутність соціальної підтримки, важкі дитячі переживання, досвід жорстокого поводження, низька самооцінка чи стресові умови життя.
Вищезазначений емоційний дисбаланс, що уражує 50–75% породіль, називають бебі-блюзом, або післяпологовою хандрою чи післяпологовою меланхолією. Симптоми бебі-блюзу включають перепади настрою, сум, тривогу, відчуття перевантаженості, напади плачу, втрату апетиту та проблеми зі сном. За умови адекватної підтримки з боку родини, близьких та друзів ці почуття, які, що важливо, є тимчасовим станом, найчастіше виникають протягом 1-го тижня після пологів і зазвичай зникають самостійно протягом кількох днів, до близько 10–14 дня після народження дитини, не потребуючи спеціального лікування.
Однак післяпологова хандра — це не те саме, що післяпологова депресія!
Що таке післяпологова депресія?
На відміну від тимчасового бебі-блюзу, післяпологова депресія — це серйозний психічний розлад, що суттєво впливає на життя жінки та зазвичай виникає через 2–8 тиж після пологів, але може проявитися протягом усього 1-го року після народження дитини.
- Симптоми
Симптоми післяпологової депресії можуть включати:
- пригнічений настрій або постійний смуток;
- втрату інтересу або задоволення від діяльності, яка раніше приносила радість (ангедонія);
- порушення сну (безсоння або надмірна сонливість), навіть коли дитина спить;
- зміни апетиту або маси тіла;
- відчуття втоми або втрату енергії;
- психомоторну затримку або збудження;
- низьку самооцінку, відчуття нікчемності, провини або сорому;
- труднощі з концентрацією уваги або ухваленням рішень;
- дратівливість, іноді з ворожим ставленням до немовляти;
- відсутність емоційного зв’язку з дитиною;
- суїцидальні думки щодо себе чи щодо дитини.
Післяпологова депресія діагностується, коли щонайменше 5 із зазначених депресивних симптомів наявні протягом щонайменше 2 тиж і становлять зміну порівняно зі звичайним станом.
- Фактори ризику розвитку захворювання
Точна причина післяпологової депресії досі не до кінця вивчена, але вважається, що вона уражує приблизно кожну 7-му жінку протягом 1-го року після пологів та має багатофакторний характер.
Однією з ключових причин є різке падіння рівня естрогену та прогестерону протягом кількох годин після пологів. Ці коливання гормонів можуть спровокувати депресивні епізоди у схильних до цього жінок подібно до того, як гормональні зміни викликають перепади настрою перед менструацією. Додатково гестаційний діабет та низький рівень гемоглобіну також відзначені як біологічні фактори ризику.
Підтверджено, що сімейний анамнез психічних розладів значно підвищує ризик розвитку перинатальної депресії. Цей зв’язок, ймовірно, зумовлений поєднанням генетичних та екологічних факторів, отриманих у дитинстві та пізніше в житті.
До психологічних факторів належить особиста історія депресії та тривоги до або під час вагітності, передменструальний синдром, негативне ставлення до дитини або небажання щодо її статі, історія сексуального насильства чи важкі дитячі переживання в анамнезі, низька самооцінка та сумніви у своїй здатності бути матір’ю, емоційні сумніви щодо вагітності, навіть якщо вона була запланована, або ж незапланована вагітність.
Особливе значення мають акушерські фактори ризику, як-от вагітність високого ризику та госпіталізація під час неї, травматичні події під час пологів (екстрений кесарів розтин, внутрішньоутробне виведення меконію, випадання пуповини), народження недоношеної дитини або дитини з низькою масою тіла, а також з особливими потребами в медичному догляді, значна втома (виснаження) після пологів, особливо після кесаревого розтину.
Відсутність соціальної підтримки з боку родини, друзів чи партнера, домашнє насильство (фізичне, сексуальне, словесне), куріння та молодий вік матері під час вагітності (до 20 років), проблеми у стосунках, фінансові труднощі або інші стресові життєві події (смерть близької людини, переїзд), погані харчові звички, недостатня фізична активність та брак сну, труднощі з грудним вигодовуванням теж можуть спричиняти розвиток післяпологової депресії.
Однак кожній жінці потрібно розуміти, що розвиток післяпологової депресії не є ознакою слабкості чи «поганого» материнства, а навпаки, звернення по допомогу є проявом сили та турботи про себе та свою дитину, особливо враховуючи, що ця патологія піддається лікуванню.
- Терапевтичний менеджмент
Основні методи лікування включають фармакологічні втручання (призначення лікарем для застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, інгібіторів зворотного захоплення серотоніну — норадреналіну та трициклічних антидепресантів; після досягнення ефективної дози лікування рекомендується продовжувати протягом щонайменше 6–12 міс для запобігання рецидиву симптомів) та розмовну терапію (психотерапію), тривалість якої може варіювати від кількох тижнів до кількох місяців. При помірній та тяжкій формі депресії рекомендується комбінація зазначених терапевтичних варіантів.
Для пацієнтів, які не реагують на стандартні терапевтичні методи або мають особливі обставини, лікар може рекомендувати повторну транскраніальну магнітну стимуляцію нервових клітин головного мозку (може бути терапевтичною альтернативою для жінок, які годують грудьми та стурбовані впливом ліків на дитину), або електросудомну терапію, яка показана пацієнткам з тяжкою післяпологовою депресією, що є резистентною до 4 послідовних спроб фармакологічного лікування.
Окрім професійного лікування, важливу роль відіграє самотурбота про себе та підтримка:
- достатній відпочинок;
- збалансоване харчування;
- регулярна фізична активність: регулярні фізичні вправи позитивно впливають на психічне здоров’я;
- соціальна підтримка родини та друзів.
Якщо перинатальну депресію не лікувати, вона може мати серйозні наслідки: суттєво перешкоджати здатності матері доглядати за новонародженим, спричиняти довгострокові емоційні та поведінкові проблеми у дитини, напружувати сімейні стосунки та найтрагічніше — підвищувати ризик суїциду тощо.
- Профілактика
Перехід до батьківства — це величезні зміни в житті, які не відбуваються миттєво та можуть супроводжуватися як фізичними, так і емоційними трансформаціями. Про них потрібно знати та відповідно готувати себе. Зокрема, допомогти жінці запобігти розвитку небажаних психічних розладів може психоосвіта (вивчення та розуміння психічного здоров’я, що допомагає розвивати позитивні стратегії подолання труднощів та керування стресом), когнітивно-поведінкова та міжособистісна терапія.
Незважаючи на значну поширеність, до 50% випадків післяпологової депресії залишаються недіагностованими. Це відбувається через стигму, яка оточує психічні розлади. Жінки часто відчувають сором, провину та страх, що їх вважатимуть «поганими матерями» або навіть можуть позбавити батьківських прав, якщо вони розкриють свої симптоми. Однак навіть у випадку, коли уникнути проблем не вдалося, важливо не залишатися на самоті зі своїми «важкими» почуттями, а одразу звертатися по допомогу до лікаря: небажання говорити про свої переживання значно ускладнює надання своєчасної допомоги, а от своєчасно призначене лікування може дати змогу повернутися до звичного життя та сповна відчути всі радощі материнства.
Інна Грабова,
за даними www.acog.org та www.unicef.org
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим