Хвороба, що стає життєвою реальністю: деякі факти про ПТСР, які ви, можливо, ще не знали

Найперше, що б хотілося підкреслити, так це те, що переживання стресу після травми — це нормально і природно. І це не завжди означає ПТСР! Але!

ПТСР — це виснажливий психічний стан, який часто асоціюється з психіатричною коморбідністю та зниженням якості життя і зазвичай має хронічний, часто довічний перебіг. З огляду на повсюдний характер загрозливої або катастрофічної травми, ПТСР стає дедалі поширенішим. На певному етапі він може уражувати 10% жінок та 5% чоловіків (Kar N. et al., 2011).

ПТСР — це не вигадка чи емоційна «слабкість», а фізіологічна реакція головного мозку. Головний мозок людини з цим розладом функціонує дещо інакше, ніж у здорових людей: у нього знижена активність у префронтальній корі (центр раціонального контролю) та відзначається гіперактивність в мигдалеподібному тілі (центр страху) (Shin L.M. et al., 2010; Robinson R., 2015; Haris E.M. et al., 2023).

ПТСР діагностується, коли людина має стійкі симптоми, що значно заважають її повсякденному життю:

• повторне переживання події (нав’язливі спогади, нічні кошмари або флешбеки, що викликають відчуття, ніби травма відбувається знову, що супроводжуються сильним страхом або почуттям жаху). Примітно, що повторне переживання травми при ПТСР — це не спогади, а сенсорно обумовлені мимовільні спогади про травму — флешбеки, які часом настільки реалістичні, що головний мозок «переплутує» теперішнє з минулим (Bourne C. et al., 2013);
• уникнення (активне уникнення ситуацій, думок чи спогадів, що нагадують про травму, хоча це здається способом уникнути емоційного дискомфорту, насправді може посилювати симптоми);
• гіперзбудження (постійне відчуття підвищеної небезпеки, надмірна пильність, легка злякуваність або дратівливість).

У людей з ПТСР часто фіксується «емоційне оніміння», яке проявляється не лише спалахами гніву чи страху, а й втратою здатності радіти, любити, співпереживати (www.ptsd.va.gov). Відповідна поведінка є захисним механізмом психіки, що має назву «заморозка» (Roelofs K., 2017).

Симптоми ПТСР діагностуються протягом місяця після перенесеної травматичної події (у дітей, наприклад, вони часто мають поведінковий характер, як-от повторне розігрування травми в грі).

Примітно, що у окремих випадках ПТСР може проявитися навіть через значний період! Появу патологічних симптомів можуть викликати такі тригери, як запах, звук чи подібна ситуація навіть через багато років після пережитого (InformedHealth.org, 2006).

У кого може розвинутися ПТСР, і наскільки тяжким він буде?

Те, як людина сприймає та відчуває травматичну подію, чинить великий вплив на те, чи розвинеться у неї ПТСР, та залежатиме від того, що саме сталося (наприклад психологічна травма була наслідком насильства чи трагічної події, як-от нещасний випадок чи стихійне лихо), наскільки інтенсивним був досвід і як довго він тривав, чи було кілька травматичних подій, наскільки схильна людина до психологічних проблем, чи є в її житті речі, які допомагають краще справлятися зі стресовими подіями («захисні фактори»).

• Виявляється, що ПТСР може навіть впливати на структуру ДНК. Епігенетичні дослідження демонструють, що сильна травма може змінити експресію генів, пов’язаних із реакціями на стрес, і ці зміни можуть успадковуватися (Jiang S. et al., 2019).

Визначено, що більшу схильність до розвитку цього захворювання мають люди, які відчувають сильний страх, безпорадність або відчуття, що вони не мають контролю над травматичною ситуацією, якщо вони думають, що можуть померти, або якщо вони стали жертвою насильства (InformedHealth.org, 2006).

Підвищену схильність до ПТСР у світі мають військові: за деякими даними, у близько 20% учасників бойових дій він розвивається після пройденої військової служби.

ПТСР доволі рідко існує ізольовано і у багатьох випадках супроводжується низкою інших патологічних станів, що ускладнюють перебіг та лікування. До них належать депресія, тривожність, розлади, пов’язані зі вживанням психоактивних речовин, суїцидальні думки та поведінка. Окрім психологічних наслідків, ПТСР може чинити несприятливий вплив на фізичне здоров’я пацієнта. Зокрема, тривалий вплив стресу, що є невід’ємною частиною розладу, а також шкідливі стратегії подолання (наприклад зловживання алкоголем), є відомими факторами ризику розвитку низки соматичних захворювань, зокрема серцево-судинних розладів.

• У засобах масової інформації часто спотворюють «вигляд» ПТСР, зображуючи людей із цим захворюванням небезпечними або божевільними. Насправді більшість — це тихі замкнені люди, які щодня «борються» з власною пам’яттю (InformedHealth.org, 2006; Zexin Ma, 2017).

Діагностика ПТСР

Людям із типовими симптомами діагностують ПТСР лише у випадку, якщо симптоми тривають довше 4 тиж. Це пояснюється тим, що люди нормально почуваються дуже засмученими після травматичних переживань, і завжди потрібен певний час, щоб обробити те, що сталося. Симптоми, що виникають невдовзі після травматичної події, спочатку описуються як «гостра стресова реакція». Важливо наголосити, що встановити остаточний діагноз, як і підібрати відповідне лікування, може лише лікар.

Як допомогти людині з ПТСР?

Одним із кращих терапевтичних підходів є профілактика! І у будь-якому випадку потрібно робити все для того, щоб запобігти появі хвороби, зокрема ПТСР.

З огляду на це важливо, щоб відразу після травматичної події постраждалі отримали емоційну та практичну підтримку, яка допоможе їм впоратися з тим, що сталося. Їм потрібен потенційнобезпечний простір, де вони будуть захищені від подальшої травми та отримають підтримку. Найкращий вид допомоги залежатиме від того, який травматичний досвід вони пережили та чи потребують вони переважно втіхи, відчуття безпеки чи практичних дій.

Деякі люди можуть повернутися до «нормального життя» лише після психологічної терапії. Іншим достатньо буде підтримки родини та друзів або психологічного консультування.

Сучасні терапевтичні рішення — це не лише про застосування лікарських засобів. Десенсибілізація рухом очей, когнітивно-поведінкова терапія та арттерапія — психотерапевтичні втручання, що реально можуть принести результати при ПТСР (Kar N., 2011; Campbell M. et al., 2016; de Jongh A. et al., 2024).

Фармакологічні втручання призначаються лікарем лише в певних ситуаціях (зокрема коли психотерапевтичні втручання не дають результату або стан хворого суттєво погіршується). Воно може включати застосування антидепресантів, зокрема селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), або ж за відсутності їх ефекту — призначення альтернативних препаратів або ж комбінованої терапії.

Важливо відмітити, що яким би багатогранним не було лікування ПТСР, без підтримки оточуючих «пазли» можуть не скластися. Особливо у сьогоднішні нелегкі часи, коли стрес став нашою реальністю, й уникати його з кожним днем стає важче. ПТСР, на жаль, стає нашою реальністю, і ми повинні навчитися бути більш емпатичними один до одного. Співчуття, розуміння та активна підтримка є не менш важливими, ніж медичні протоколи, для тих, хто бореться з наслідками травматичних подій.

Інна Грабова,
за даними www.who.int, moz.gov.ua, www.medicalnewstoday.com, www.ptsd.va.gov, www.research.va.go

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!