Обсесії та компульсії при ОКР: у чому різниця

Обсесії: небажані думки-«агресори»

Обсесії (нав’язливі стани) (табл. 1) — це думки, образи або імпульси, які непідконтрольно виникають у свідомості людини знову і знову. Ці думки є небажаними та викликають сильний емоційний дискомфорт і завжди супроводжуються інтенсивними негативними емоціями, такими як страх і огида, невпевненість і сумніви, відчуття, що все має бути зроблено «саме так» (ідеальна симетрія, порядок тощо). Часто хворі навіть усвідомлюють, що ці думки нелогічні, але не можуть їх позбутися. Обсесії забирають дуже багато часу і суттєво заважають повсякденному життю, роботі, навчанню та стосункам. Ця ознака — порушення нормального функціонування — є ключовою для діагностики ОКР як психологічного розладу.

Варто зауважити, що нав’язливі стани при ОКР відрізняються від звичайних нав’язливих думок:

• побутова «одержимість» зазвичай не порушує звичайного ритму життя. Людина може бути, наприклад, «одержимою» новою піснею, але це не завадить їй зустрітися з друзями чи вчасно дістатися на роботу. Натомість обсесії при ОКР настільки інтенсивні та нав’язливі, що можуть паралізувати повсякденну діяльність, заважаючи спати, працювати або спілкуватися;
• побутова «одержимість» може мати приємний або нейтральний відтінок (наприклад захоплення хобі). Натомість обсесії при ОКР завжди викликають сильний негатив — страх, тривогу, огиду або відчуття провини;
• у повсякденному житті людина може відволіктися від звичайної нав’язливої думки або пережити її, а потім «рухатися далі». При ОКР же думки повертаються знову і знову, і людина не може контролювати їх появу;
• звичайні нав’язливі думки, як-от занепокоєння про близьку людину, не призводять до компульсивних дій. Натомість обсесії при ОКР часто змушують людину виконувати певні ритуали (компульсії), щоб знизити тривогу.

Вищезазначені відмінності є критично важливими для розуміння клінічного діагнозу та чим він відрізняється від звичайних психологічних станів.

Компульсії: ритуали, що ненадовго усувають тривогу

Компульсії (табл. 2) — це повторювані дії або думки, які людина виконує, щоб нейтралізувати або знизити тривогу, викликану нав’язливими станами (обсесіями). Це спроба позбутися небажаних думок або запобігти уявній біді. Тобто люди з ОКР розуміють, що ці дії дають лише тимчасове полегшення, але не можуть знайти іншого способу впоратися з інтенсивною тривогою.

Не всі повторювані дії є компульсіями у клінічному сенсі. Важливо розрізняти їх за функцією та контекстом:

• здорові звички та ритуали: ритуали перед сном, релігійні обряди або повторення дій для вивчення навички — це звичні, позитивні та функціональні частини нашого життя (наприклад сортування книг у бібліотеці є робочою функцією, а не компульсією).
• риси особистості: якщо людині просто подобається порядок, і вона любить, щоб усе було охайно, це, швидше за все, риса її характеру, а не симптом ОКР.

На відміну від звичайних звичок, які можуть приносити задоволення, компульсії при ОКР є вимушеними та болісними. Люди з ОКР виконують їх не тому, що хочуть, а тому, що відчувають себе зобов’язаними, щоб уникнути негативних наслідків або знизити нестерпну тривогу.

Его-синтонічність vs его-дистонічність: ключова різниця

Щоб відрізнити симптоми ОКР від звичайних думок та звичок, психологи використовують терміни «его-синтонічний» та «его-дистонічний»:

• его-синтонічне — це те, що відповідає цінностям, переконанням, бажанням та ідентичності, частина особистості, яка є для неї прийнятною (наприклад якщо людина любить ідеальний порядок і це приносить їй задоволення, то ця риса є его-синтонічною);
• его-дистонічне — це те, що суперечить справжнім переконанням, бажанням і цінностям людини, щось чужорідне, небажане та неприємне для неї.

Ключовий момент для розуміння — обсесії та компульсії при ОКР є его-дистонічними за своєю природою, оскільки людина з ОКР відчуває стрес через зміст своїх нав’язливих думок (вона не хоче їх мати і усвідомлює, що ці думки суперечать її цінностям) та не отримує задоволення від виконання ритуалів і насправді воліла б їх не робити (виконує їх лише для того, щоб на мить полегшити нестерпну тривогу, яка була викликана обсесіями).

Таким чином, якщо людина насолоджується своєю «одержимістю» або вважає її частиною своєї особистості, це, швидше за все, не ОКР.

Однак навіть, якщо лікар встановить діагноз ОКР — його можна лікувати. Розуміння механізмів розвитку патології може допомогти пацієнтам та їхнім близьким розірвати «хибне» коло хвороби та повернути контроль над своїм життям.

Інна Грабова,
за даними www.iocdf.org

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!