Анафілаксія: від симптомів до першої допомоги

Анафілаксія — це гостра загрозлива для життя системна реакція гіперчутливості, що характеризується швидким розвитком і може проявлятися різноманітними симптомами з боку різних органів і систем, зокрема шкіри, дихальних шляхів, серцево-судинної системи та шлунково-кишкового тракту. А несвоєчасно надана адекватна терапевтична допомога може призвести до анафілактичного шоку та навіть летального наслідку. Фармацевти відіграють ключову роль у системі охорони здоров’я, оскільки вони часто є першою ланкою, до якої звертаються пацієнти. У контексті такої невідкладної та небезпечної патології, як анафілаксія, їхня обізнаність стає критично важливою.

Що таке анафілаксія?

Анафілаксія — це серйозна системна реакція гіперчутливості, яка зазвичай швидко розвивається та може призвести до смерті. Тяжка анафілаксія характеризується потенційно небезпечним для життя порушенням дихальних шляхів, дихання та/або кровообігу і може виникати без типових шкірних ознак або кровообігу (Cardona V. et al. 2020).

Як проявляється анафілаксія?

Анафілаксія є дуже ймовірною, якщо відмічається один із двох сценаріїв:

сценарій 1-й: швидкий початок + ураження шкіри + хоча б один додатковий симптом.

Цей сценарій включає гострий початок (від кількох хвилин до кількох годин) з такими ознаками:

ураження шкіри або слизової оболонки: наприклад, кропив’янка, свербіж, почервоніння, набряк губ чи язика, і при цьому відзначається щонайменше один із наступних симптомів:
- проблеми з диханням (задишка, хрипи (бронхоспазм), шумний вдих (стридор), зниження пікової швидкості видиху (ПШВ) або низький рівень кисню в крові (гіпоксемія));
- зниження артеріального тиску (АТ) або пов’язані з цим симптоми: непритомність, слабкість, нетримання сечі;
- тяжкі симптоми з боку травної системи (сильний спазматичний біль у животі, повторне блювання);
сценарій 2-й: швидкий початок + тяжкі симптоми, навіть без ураження шкіри.

Цей сценарій розглядається, коли у пацієнта, який нещодавно контактував з відомим або ймовірним алергеном, гостро розвиваються наступні симптоми (від кількох хвилин до кількох годин):

різке зниження артеріального тиску;
бронхоспазм;
ураження гортані (наприклад шумний вдих (стридор), зміна голосу, біль при ковтанні (одинофагія)).

Диференційна діагностика анафілаксії включає, серед іншого, гостру бронхіальну астму, локалізований ангіоневротичний набряк, непритомність та тривожні / панічні атаки (Cardona V. et al., 2020).

Механізми розвитку анафілаксії

Анафілаксія — це складна реакція, яка може бути спричинена кількома різними механізмами:

IgE-опосередкована анафілаксія (класичний механізм) — найпоширеніший тип, що починається, коли алерген (зазвичай білок) взаємодіє з антитілами IgE на поверхні певних клітин, а саме гладких клітин і базофілів. Ця взаємодія запускає внутрішньоклітинні процеси, що призводять до масивного викиду хімічних речовин (медіаторів), які і спричиняють симптоми анафілаксії.
Анафілаксія, не опосередкована IgE, що може бути:

імунологічною (без IgE):
- система комплементу: активація цієї системи призводить до утворення анафілатоксинів (C3a, C5a), які також викликають симптоми;
- система коагуляції: деякі речовини можуть активувати цю систему, що також може спричинити анафілактичну реакцію;
- імуноглобулін G (IgG): в окремих випадках анафілаксія може бути опосередкована іншим типом антитіл — IgG;
неімунологічною:
- деякі ліки, наприклад, опіоїди або певні антибіотики, можуть безпосередньо активувати гладкі клітини через спеціальні рецептори (MRGPRX2), не залучаючи імунну систему;
- інші фактори (наприклад етанол (алкоголь) або фізичні навантаження можуть провокувати анафілаксію через ще не до кінця вивчені механізми).

Ідіопатична анафілаксія, коли неможливо знайти конкретну причину. Це відмічається в 6,5–35% випадків. При підозрі на ідіопатичну анафілаксію важливо виключити захворювання гладких клітин (мастоцитоз) та враховувати менш поширені алергени, які могли бути не ідентифіковані (наприклад альфа-Гал, омега-5-гліадин) (Cardona V. et al., 2020).

Хто схильний до розвитку анафілаксії?

Найбільш поширені причини анафілаксії відрізняються залежно від віку пацієнта та географічного регіону. Тому при обстеженні важливо враховувати анамнез пацієнта та місцеві особливості.

Найбільш часті групи тригерів наступні:

продукти харчування є однією з найголовніших причин анафілаксії. Зокрема, у немовлят та дошкільнят найпоширенішими винуватцями є курячі яйця, коров’яче молоко, пшениця та арахіс, у дорослих (залежно від регіону): Північна Америка та Австралія — арахіс та горіхи дерев, Азія — молюски, Центральна Європа — арахіс, горіхи дерев, насіння (наприклад кунжут), пшениця та молюски, Південна Європа — рослинні продукти, що містять білки — переносники ліпідів, Близький Схід — насіння кунжуту, Корея — гречка. Крім основних харчових алергенів, існує низка рідкісних тригерів (наприклад анафілаксія, спричинена проковтуванням кліщів);
отрута комах. Примітно, що анафілаксія, викликана отрутою, також демонструє регіональні закономірності: у Південній Кореї найчастішим еліситором є бджолина отрута, у Центральній Європі (Австрія, Німеччина та Швейцарія) оса є переважною отруйною комахою, в Америці, Азії, а також у деяких частинах Австралії — отрута рудих мурах;
ліки (найпоширеніші тригери — антибіотики та нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), рідше біологічні препарати (наприклад препарати, що містять альфа-гал, сучасні хімієтерапевтичні засоби (наприклад олапариб), дезінфікуючі засоби (наприклад хлоргексидин), допоміжні речовини (поліетиленгліколь (ПЕГ), метилцелюлоза).

Окрім вищезгаданих алергенів, викликати анафілаксію можуть натуральний каучуковий латекс, сім’яна рідина, рентгеноконтрастні речовини, медичні барвники та різноманітні речовини, що вводяться пацієнтам у періопераційний період (наприклад суксаметоній, рокуроній, тіопентал, пропофол, опіоїди, протамін, хлоргексидин, плазмозамінники) тощо. У цілому це білки, які викликають анафілаксію IgE-залежним чином, або молекули, які безпосередньо активують гладкі клітини через G-білковий рецептор MRGPRX2 або комплемент (Cardona V. et al., 2020).

Результат та тяжкість анафілактичної реакції залежать не лише від самого еліситора та його дози, але й від наявності кофакторів, які можуть впливати на початок та тяжкість певної реакції. До таких кофакторів належать різноманітні ендогенні (стать, вік, серцево-судинні порушення, системний мастоцитоз, атопічні розлади або гормональний статус особи (наприклад передменструальний період) та екзогенні обставини (фізична активність, інфекції, психологічне навантаження, недосипання, вживання алкоголю та деяких ліків (наприклад блокаторів бета-адренорецепторів чи інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ)) (Cardona V. et al., 2020).

Алгоритм надання допомоги при анафілаксії*

Діяти потрібно швидко і одночасно:

Припинити дію подразника, що міг спричинити симптоми.
Оцінити кровообіг, дихання, психічний стан та масу тіла пацієнта.
Ввести епінефрин внутрішньом’язово в передньолатеральну ділянку стегна (записати час введення дози і повторити введення через 5–15 хв, якщо це необхідно; більшість пацієнтів реагують на введення після 1–2 доз).

Епінефрин є життєво важливим препаратом і вважається лікуванням першої лінії при анафілаксії. Його своєчасне введення може запобігти розвитку небезпечних для життя ускладнень і врятувати пацієнту життя.

Ключові правила застосування епінефрину:

негайне введення (як тільки виникла підозра, що алергічна реакція може перерости в анафілаксію);
спосіб введення: внутрішньом’язово в зовнішню частину стегна;
дозування: доза розраховується індивідуально: для дорослих — максимально 0,5 мг, для дітей — 0,3 мг (загальне правило: 0,01 мг/кг маси тіла розчину 1:1000 (1 мг/мл));
якщо стан пацієнта не покращується, наступну дозу можна вводити кожні 15 хв;
у разі, якщо 2 або більше дози, введені внутрішньом’язово, не дали очікуваного ефекту, епінефрин може бути введений у формі внутрішньовенної інфузії (виключно в умовах відділення невідкладної допомоги або інтенсивної терапії під пильним контролем лікарів та з кардіомоніторингом).

Покласти пацієнта на спину або помістити в іншу зручну позицію, якщо є порушення дихання та/або блювання; підняти нижні кінцівки (рисунок), адже якщо пацієнт різко встане або сяде, може настати смерть.

Рисунок

Звернутися по допомогу до служби невідкладної (екстреної) допомоги.
За можливості дати постраждалому подихати киснем та встановити внутрішньовенний доступ.
За наявності показань у будь-який час провести серцево-легеневу реанімацію із закритим масажем серця.

Крім того, до приїзду бригади невідкладної допомоги необхідно стежити за тиском, пульсом, диханням та оксигенацією пацієнта з частими рівномірними інтервалами (якщо це можливо, слід стежити постійно).

Також можуть бути застосовані блокатори Н₁– та Н₂-гістамінових рецепторів системної дії (можуть зменшити вираженість шкірних симптомів анафілаксії) та системні глюкокортикостероїди (можуть знизити ризик розвитку респіраторних симптомів пізньої фази та генералізації процесу).

Як бачимо, анафілаксія — це серйозний медичний стан, який потребує негайного втручання. А фармацевти можуть відігравати важливу роль у її профілактиці, навчанні пацієнтів та наданні невідкладної допомоги. Їхня обізнаність та готовність можуть врятувати життя, роблячи аптеку не просто місцем продажу ліків, а й важливим центром надання медичної допомоги.

Інна Грабова

*Уніфікований клінічний протокол екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію» (Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 30.12.2015 р. № 916).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!