Коли дитина живе у своєму світі: основні моменти РАС

Сьогоднішні діти зростають у світі, де соціальні мережі малюють ілюзорну картину ідеального спілкування, а технології захоплюють увагу ще з перших місяців життя. У цьому стрімкому інформаційно насиченому просторі все частіше лунають слова про розлад аутистичного спектра (РАС). Але це не хвороба — це інакший, особливий спосіб бачити, відчувати й взаємодіяти зі світом. І для багатьох батьків діагноз аутизму у їхньої дитини стає не кінцем, а початком — початком нової «подорожі», сповненої відкриттів, викликів і глибокого переосмислення любові та прийняття.

Що таке РАС?

За останні два десятиліття розуміння аутизму значно змінилося. Раніше існувало кілька окремих діагнозів, що належали до так званих поширених розладів розвитку: аутизм, синдром Аспергера та первазивний розлад розвитку, не уточнений інакше. Тепер усі ці стани об’єднані в один діагноз — розлад аутистичного спектра (РАС). Термін «спектр» підкреслює, що симптоми та їх вираженість можуть бути дуже різноманітними: від ледь помітних до дуже виражених. Жодні дві людини з РАС не є однаковими (Sauer A.K. et al., 2021).

РАС — це багатогранний нейророзвиток, що характеризується значними та постійними труднощами в соціальній комунікації, соціальній взаємодії, а також наявністю обмеженої, повторюваної поведінки, інтересів або діяльності. Ці симптоми з’являються в ранньому дитинстві та відрізняються за ступенем тяжкості, створюючи неоднорідну картину у різних людей. РАС впливає на критичні сфери функціонування, включаючи соціальну та професійну, і його вплив триває все життя. Раннє розпізнавання та втручання є важливими для пом’якшення труднощів, покращення результатів та підвищення якості життя людей з РАС (Hodis B. et al., 2025).

За даними досліджень, сьогодні РАС діагностують у 1 із 36 дітей (Maenner M.J. et al., 2023). Серед дітей із середнім та вищим інтелектом РАС частіше діагностують у хлопчиків, ніж у дівчаток. Однак у дітей з інтелектуальною недостатністю діагноз встановлюють однаково часто як хлопчикам, так і дівчаткам (Al-Mamari W. et al., 2021).

Які симптоми РАС?

РАС може проявлятися у дітей по-різному, і його симптоми не завжди очевидні (таблиця). Рання діагностика та втручання мають вирішальне значення для розвитку дитини. Тому батькам важливо звертати увагу на певні специфічні ознаки в поведінці та розвитку малюка та при їх виявленні звертатися по спеціалізовану медичну допомогу¹.

Таблиця. Потенційні прояви РАС залежно від віку дитини

*Ознаки РАС у немовлят (0–12 міс)¹* У цьому віці аутизм проявляється у відсутності або зниженій соціальній взаємодії: відсутність зорового контакту (дитина рідко дивиться в очі, навіть коли з нею розмовляють); відсутність реакції на інших (не посміхається у відповідь, не реагує на звуки або вираз обличчя); порушення спілкування (мало або взагалі не лепече, не реагує на своє ім’я (після 12 міс), не використовує жести (наприклад не махає рукою на прощання)); сенсорна чутливість (має дуже сильну або, навпаки, занадто слабку реакцію на дотики, шум, яскраве світло, або ігнорує біль); повторювані рухи (часто розмахує руками, гойдається або обертається).	^*
*Ознаки РАС у малюків (13–24 міс)¹* На додаток до симптомів, що проявлялися в перший рік життя, можуть виникати наступні: проблеми з мовленням (затримка мовленнєвого розвитку або втрата раніше набутих мовленнєвих навичок); порушення розпорядку (дуже сильний стрес при найменших змінах у звичному ритмі життя); стереотипна поведінка (повторювані дії (наприклад вишиковування іграшок в один ряд) або фізична агресія, коли дитина засмучена); сенсорні особливості (пошук певних сенсорних відчуттів (наприклад міцних обіймів) або відраза до певних текстур їжі чи відчуттів); ходьба на носках (часта або постійна ходьба на кінчиках пальців ніг).	^*
*Ознаки РАС у дітей дошкільного віку (2–5 років)¹* У цьому віці стають більш помітними соціальні та поведінкові труднощі: ехолалія (повторення слів або фраз за кимось); обмежені інтереси (дитина фіксується на певних темах або заняттях, які поглинають її увагу); відсутність уявних ігор (мало цікавиться рольовими або уявними іграми); проблеми в соціалізації (уникає спілкування з іншими дітьми, демонструє «завмирання» в соціальних ситуаціях); харчові звички (надзвичайна вибірковість у їжі).	^*
*Ознаки РАС у дітей шкільного віку та підлітків¹* У старшому віці симптоми проявляються у соціальній взаємодії та емоційній сфері: соціальні труднощі (відчуття нерозуміння, «самотності в натовпі», труднощі з підтримкою дружніх стосунків); прямолінійність (сприймають іронію, сарказм та метафори буквально, що може помилково розцінюватися як грубість); проблеми з гнучкістю (потреба в чітких правилах та інструкціях, що робить їх негнучкими в інших ситуаціях); емоційні перевантаження (часті напади тривоги, гніву, вигорання); труднощі в школі (проблеми з успішністю та небажання відвідувати школу).	^*
	^*Зображення має ілюстративний характер та не має прямого відношення до РАС.

Важливо відзначити, що кожна людина унікальна. І навіть якщо у дитини є кілька з вищеперелічених ознак, це не означає, що вона має РАС. Проте консультація з фахівцем може допомогти зрозуміти причину відповідної поведінки та отримати необхідну підтримку¹.

Супутні проблеми

Діти з РАС мають вищий ризик розвитку інших медичних та психічних станів. Важливо, щоб батьки та лікарі враховували це під час діагностики та розробки плану лікування. Зокрема, це неврологічні та психічні розлади (епілепсія, розлади сну, тикові порушення (наприклад синдром Туретта), тривога та депресія (особливо в підлітковому віці), фізичні проблеми зі здоров’ям (проблеми з травленням, алергія), когнітивні проблеми (РАС може супроводжуватися труднощами в навчанні та обробці інформації). Розуміння цих супутніх проблем є ключовим для забезпечення всебічної підтримки та покращення якості життя дитини².

Які фактори ризику розвитку РАС?

Розуміння причин розладу аутистичного спектра (РАС) є ключовим для його діагностики та раннього втручання. Сучасні наукові дослідження вказують на те, що РАС, ймовірно, виникає внаслідок комплексної взаємодії генетичних та екологічних факторів.

Протягом багатьох років існували хибні уявлення про зв’язок між вакцинами та розвитком РАС. Однак, численні широкомасштабні дослідження, які проводилися протягом десятиліть, переконливо довели, що цей зв’язок відсутній. Також дослідження спростували припущення, що консервант тіомерсал або добавка алюмінію в деяких вакцинах підвищують ризик розвитку РАС. Вакцинація є потенційно безпечним і ефективним способом захисту дітей від серйозних інфекційних захворювань. Затримка або відмова від вакцинації не знижує ризик розвитку РАС, але може мати небезпечні наслідки для здоров’я дитини³.

Як лікується РАС?

Аутизм — це стан, який триває все життя, але спеціальні програми та терапія можуть допомогти дітям розвинути критично важливі навички, які чинитимуть значний вплив на якість їхнього життя. Головна мета — забезпечити їм можливість розвиватися, бути здоровими та мати високу якість життя. Раннє втручання — це найважливіший крок. Своєчасний доступ до доказових психосоціальних програм може значно поліпшити комунікативні та соціальні навички дитини. Для цього рекомендується проводити регулярний моніторинг розвитку дитини в рамках рутинної медичної допомоги³.

Серед методів лікування розладу РАС, які можуть застосовуватися комплексно, виділяють різні терапевтичні втручання.

Поведінкові підходи зосереджені на розумінні причин і наслідків поведінки для її зміни:

прикладний аналіз поведінки: заохочує бажану поведінку та зменшує небажану;
тренування дискретних проб: покрокове навчання новим навичкам із винагородою за правильні відповіді;
тренування ключового реагування: спрямоване на розвиток «ключових навичок» (наприклад ініціативи в спілкуванні) у природному середовищі.

Розвивальні підходи фокусуються на покращенні конкретних навичок:

логопедична терапія допомагає покращити мовлення та комунікативні навички (може включати використання жестів, зображень чи електронних пристроїв);
ерготерапія навчає навичкам самообслуговування (одягання, прийом їжі), допомагаючи людині стати більш самостійною;
терапія сенсорної інтеграції допомагає навчитися адекватно реагувати на сенсорні подразники (світло, звук, дотик);
фізична терапія сприяє розвитку рухових навичок (дрібної моторики та рухів тіла).

Освітні та соціально-реляційні підходи:

TEACCH (Тreatment and Education of Autistic and related Communication-handicapped CHildren) — освітній підхід, що використовує візуальні засоби та послідовність для навчання, допомагаючи дітям з РАС краще орієнтуватися в класі;
модель DIR (Developmental, Individual-difference, Relationship-based Model), також відома як Floortime («час на підлозі»), заохочує батьків взаємодіяти з дитиною, слідуючи її інтересам, щоб розвивати навички спілкування;
групи соціальних навичок та соціальні історії допомагають практикувати соціальні навички у безпечному середовищі та готують до очікуваних соціальних ситуацій.

Фармакологічні підходи не лікують аутизму, але допомагають впоратися із супутніми симптомами, такими як тривога, депресія, гіперактивність, проблеми зі сном чи самоушкодженням.

Психологічні підходи: когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) допомагає навчитися керувати думками та почуттями, щоб змінювати поведінку та справлятися з тривогою.

Додаткові та альтернативні методи можуть включати спеціальні дієти, арт-терапію, анімотерапію та інші підходи. Завжди слід консультуватися з лікарем перед їх застосуванням.

Хоча деякі люди з аутизмом можуть жити самостійно, інші мають тяжкі порушення та потребують довічного догляду та підтримки. Догляд за ними має супроводжуватися діями на рівні громади та суспільства для створення кращої доступності, інклюзивності та підтримки, що дозволить людям з РАС почуватися повноцінними членами суспільства³.

Інна Грабова

¹За даними www.unicef.org.
²За даними childmind.org.
³За даними www.who.int.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!