СДУГ у дорослих: прояви та особливості

Уявіть собі людину, яка щодня змагається не із зовнішніми труднощами, а з власним головним мозком. Її думки — мов феєрверк: яскраві, несподівані, але хаотичні. У неї сотні ідей, але жодної завершеної справи. Її календар заповнений нагадуваннями, які губляться серед ще більшої кількості забутих справ. Це не просто неорганізованість чи лінь — це синдром дефіциту уваги /гіперактивності (СДУГ) у дорослому віці. Колись вважалося, що цей розлад — проблема виключно дітей. Але сьогодні встановлено, що СДУГ не минає з роками, він просто змінює своє маскування. Часто люди роками живуть із цим станом, не знаючи його справжнього імені. Ця стаття — про доросле життя зі СДУГ, про те, як розпізнати його, і головне — яким чином можна навчитися жити в гармонії з відповідною нейроособливістю.

Що таке СДУГ?

СДУГ — це нейророзвитковий розлад, який характеризується стійкими проявами неуважності, гіперактивності та імпульсивності. Ці симптоми заважають функціонуванню та розвитку людини. Важливо відрізняти епізодичну неуважність від СДУГ, оскільки діагноз встановлюють лише тоді, коли симптоми є постійними, руйнівними та створюють значні проблеми в кількох сферах життя (робота, навчання, стосунки). У всьому світі близько 2–5% дорослих відчувають симптоми СДУГ.

Як розпізнати симптоми СДУГ та чому важливо діяти?

Хоча СДУГ традиційно вважається дитячим розладом, насправді він зберігається і в дорослому віці, хоча симптоми у дорослих відрізняються від дитячих: гіперактивність часто змінюється на внутрішній неспокій, а імпульсивність — на емоційні перепади. Серед найбільш поширених ознак:

проблеми з концентрацією уваги: труднощі у фокусуванні, багатозадачність, неефективне планування, що призводить до постійних запізнень або невиконаних справ;
імпульсивна поведінка: від нетерплячості до емоційних вибухів або ухвалення поспішних рішень;
внутрішнє напруження: постійне «відчуття руху», яке заважає розслабитися та заснути;
складнощі з організацією та самодисципліною: від побутової дезорганізації до хронічного відкладання справ;
низька толерантність до фрустрації: різка втрата терпіння, злість, занепокоєння при найменшій перешкоді.

Рівень вираженості симптомів варіює: у когось вони майже непомітні, в інших — значно порушують повсякденне функціонування.

Проблематика СДУГ

Багато людей навіть не підозрюють, що мають хворобу. Майже кожна людина час від часу стикається з труднощами, схожими на симптоми СДУГ (наприклад неуважність або забудькуватість). Однак це не означає наявності розладу.

Ключові відмінності:

стійкість і постійність (симптоми СДУГ не є епізодичними, вони проявляються постійно і їх можна простежити ще з раннього дитинства);
серйозність і руйнівний вплив (СДУГ діагностується лише тоді, коли симптоми є настільки серйозними, що створюють значні проблеми в кількох сферах життя (роботі, навчанні, особистих стосунках).

Дослідження свідчать, що симптоми СДУГ мають суттєві гендерні відмінності:

у жінок зазвичай домінують ознаки неуважності, а не гіперактивності, що часто ускладнює вчасне розпізнавання розладу. Окрім того, жінки частіше стикаються з низькою самооцінкою, підвищеною тривожністю та труднощами в соціальних взаємодіях. Багато хто з них виробляє стратегії приховування симптомів, що дозволяє «вписуватись» у соціальні норми, але водночас відкладає діагностику;
у чоловіків, навпаки, гіперактивність та імпульсивність проявляються яскравіше, що призводить до швидшого виявлення порушення ще в дитячому чи підлітковому віці.

У дорослому віці СДУГ може суттєво ускладнювати професійну реалізацію, соціальні та сімейні стосунки, самооцінку та психологічне благополуччя.

СДУГ може істотно впливати на всі сфери життя дорослої людини, створюючи каскад проблем, які часто посилюють одна одну. Зокрема, СДУГ суттєво впливає на:

навчання та кар’єру (відзначаються погана успішність у школі, труднощі з виконанням завдань на роботі та, як наслідок, проблеми з кар’єрним ростом аж до безробіття);
особисте життя (імпульсивність, перепади настрою та труднощі в спілкуванні можуть призвести до нестабільних стосунків, а іноді й до проблем із законом);
фізичне та психічне здоров’я (люди зі СДУГ частіше стикаються з поганою самооцінкою, зловживанням речовинами, частими аваріями та іншими нещасними випадками; існує також підвищений ризик спроб самогубства);
матеріальний стан людини (неорганізованість та імпульсивність можуть призвести до фінансових проблем).

СДУГ не є причиною інших розладів, але часто супроводжується ними, що ускладнює лікування. Зокрема, мова йде про розлади настрою (депресія, біполярний розлад та інші розлади настрою часто відмічають у дорослих із СДУГ, а постійні невдачі, спричинені СДУГ, можуть погіршувати ці стани), тривожні розлади (занепокоєння, нервозність та інші симптоми тривоги можуть посилюватися через труднощі, викликані СДУГ), інші психічні розлади (існує підвищений ризик розвитку розладів особистості, періодичного вибухового розладу та розладів, пов’язаних зі вживанням психоактивних речовин), труднощі з навчанням (дорослі з СДУГ можуть мати труднощі з розумінням та комунікацією, що впливає на їхні академічні результати).

Своєчасне розпізнавання симптомів СДУГ — це перший крок до покращення якості життя пацієнтів зі СДУГ.

Фактори ризику

Існує кілька факторів, які можуть підвищити ймовірність розвитку СДУГ, хоча точні причини залишаються предметом досліджень. Зокрема, виділяють такі фактори ризику, як генетика та спадковість, пренатальні фактори (вживання матір’ю алкоголю, тютюну чи наркотиків у період вагітності), вплив токсинів (особливо свинцю), передчасні пологи тощо. Важливо зазначити, що наявність одного чи кількох із зазначених факторів не означає, що у людини обов’язково буде СДУГ, але вони значно підвищують ймовірність розвитку розладу.

Лікування

Лікування СДУГ у дорослих є комплексним і спрямоване на полегшення симптомів та покращення якості життя. Діагностика включає аналіз симптомів, медичний анамнез, спеціалізовані тести та оцінку впливу СДУГ на повсякденне життя.

Серед основних терапевтичних стратегій:

медикаментозна підтримка: призначаються препарати, які впливають на нейромедіатори головного мозку, що дає змогу підвищити концентрацію, знизити імпульсивність та гіперактивність;
психотерапія: наприклад, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) допомагає дорослим навчитися управляти симптомами, організовувати час та змінювати негативні моделі поведінки;
лікування супутніх розладів.

Критично важливими аспектами є підтримка рідних та близьких та доступ до допомоги. Зокрема, контактуючи з хворим, слід проявляти свою емпатію, пропонувати практичну допомогу, залишатися терплячим, заохочувати хворого робити перерви, уникати критики, звинувачень або спроб «виправити» людину.

Як бачимо, СДУГ у дорослих хоча є і невиліковним є станом, однак його можна контролювати за умови своєчасної діагностики, лікування та підтримки. Зростаюча кількість клінічних досліджень підтверджує зміщення фокусу на комплексні, поведінкові та психологічні методи, що свідчить про більш цілісний підхід до допомоги людям з цим розладом.

Інна Грабова
за даними www.mayoclinic.org, www.psychiatry.org та www.cdc.gov

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!