Що таке ТРХ, або іпохондрія?
ТРХ, який раніше називали іпохондрією, — це психічний розлад, що визначається надмірним занепокоєнням щодо наявності або розвитку серйозного недіагностованого захворювання (French J.H. et al., 2023).
Термін «іпохондрія» походить з грецької hypochondrium — ділянка живота під ребрами. У стародавній медицині вважалося, що саме звідти «виходять» тривоги та меланхолія (Mobley D. et al., 2019).
Люди з ТРХ відчувають постійну тривогу, страх розвитку або наявності серйозного захворювання, незважаючи на нормальні результати фізичного огляду та лабораторних аналізів, приділяючи надмірну увагу нормальним тілесним відчуттям (таким як функції травлення або потовиділення) та неправильно інтерпретуючи ці відчуття як ознаки тяжкого захворювання. ТРХ, як правило, є хронічним станом (French J.H. et al., 2023).
ТРХ — це не «просто перебільшення», а психічний стан, який може суттєво впливати на якість життя (Terra M. et al., 2024).
Серед населення загалом цей розлад відмічають рідко — лише у 0,1% людей. Однак серед пацієнтів, які звертаються по медичну допомогу, його поширеність зростає до 0,75%. ТРХ часто виникає у підлітків, при цьому він однаково поширений як серед чоловіків, так і жінок. Вираженість симптомів розладу зазвичай збільшується з віком (French J.H. et al., 2023).
Чому виникає ТРХ?
Точна причина іпохондрії досі невідома, але дослідники виділяють кілька факторів, які можуть підвищити ризик розвитку цього стану:
- сімейне виховання (якщо людина виховувалася в сім’ї, де постійно говорили про хвороби або її батьки надмірно турбувалися про власне здоров’я, це може вплинути на її тривожність);
- досвід минулого (пережита в дитинстві серйозна хвороба або наявність тяжких захворювань у близьких родичів (батьків, братів чи сестер) підвищує ризик);
- інші тривожні розлади (якщо у людини вже діагностовано інші форми тривоги (наприклад генералізований тривожний розлад), вірогідність розвитку іпохондрії зростає);
- пошук інформації в інтернеті (надмірне «гуглення» симптомів та постійне читання статей про хвороби в інтернеті може посилити тривогу і призвести до розвитку іпохондрії) (French J.H. et al., 2023).
Примітно, що існує навіть окремий термін — «кіберхондрія», коли людина починає шукати симптоми в Google — і кожна стаття тільки посилює страхи (Doherty-Torstrick E.R. et al., 2016).
У деяких випадках, почувши опис симптомів від іншої людини, людина з ТРХ починає відчувати ці ж ознаки у себе, що є близько до феномену ноцебо, коли очікування шкоди викликає реальні симптоми (Saunders C. et al., 2023).
Деякі дослідження демонструють, що у людей з іпохондрією острівець і передня поясна кора, ділянки головного мозку, що беруть участь в обробці тілесних відчуттів і емоцій, можуть виявляти підвищену активність. Ця надмірна активність може призвести до того, що люди неправильно інтерпретують звичайні тілесні відчуття, такі як трохи прискорене серцебиття, як ознаку серйозного захворювання (Kandiah J.W. et al., 2022).
Як визначити ТРХ?
Діагноз ТРХ зазвичай вперше встановлюється лікарями первинної медичної допомоги, коли занепокоєння людини щодо свого здоров’я є надмірним і непропорційним реальній серйозності її захворювання. Тобто людина турбується значно більше, ніж того потребує її медичний стан. Ці пацієнти часто не мають соматичних симптомів, а навіть якщо наявне якесь захворювання, тривога, пов’язана з їхнім здоров’ям, явно надмірна та непропорційна тяжкості стану. Тобто наявність фізичної хвороби не означає, що у людини немає ТРХ, адже ці два стани можуть існувати одночасно (French J.H. et al., 2023).
Дослідження показали, що у людей з іпохондрією симптоми часто посилюються пізно ввечері або вночі. Причина — менше відволікальних факторів і більше часу для внутрішнього монологу1.
Пацієнти з ТРХ зазвичай залишаються незадоволеними негативними оцінками та звертаються до кількох лікарів з однією й тією самою медичною проблемою. Вони вважають, що їхні попередні лікарі були або некомпетентними, або не звертали уваги на деталі та пропустили їхнє серйозне захворювання, яке матиме жахливі наслідки. Пацієнти також можуть розповісти, що вони часто перевіряють своє тіло на наявність уражень шкіри, випадіння волосся або фізичних змін, а також можуть надмірно думати про смерть та інвалідність. Вони настільки стурбовані своєю поведінкою, пов’язаною з перевіркою свого тіла та проблемами зі здоров’ям, що їхнє соціальне та професійне функціонування може бути значно порушене (French J.H. et al., 2023).
Стрес суттєво позначається на імунній системі, впливаючи на сприйнятливість до захворювань та загальний стан здоров’я (Alotiby A., 2024). Іронія: пацієнти з ТРХ, які майже постійно стресують через уявні хвороби, реально ослаблюють свій захист від хвороб2.
Більшість пацієнтів з ТРХ належать до одного з двох типів:
- пацієнти, які звертаються по медичну допомогу, часто користуються послугами системи охорони здоров’я та постійно змінюють лікарів (можуть просити про проведення кількох обстежень та процедур);
- пацієнти, які уникають медичної допомоги та відчувають сильну тривогу, вважаючи, що лікар загальної практики або лабораторні дослідження виявлять небезпечну для життя хворобу (наприклад рак) (French J.H. et al., 2023).
Чарльз Дарвін, за деякими описами, мав риси іпохондрії — він роками вважав себе тяжкохворим, хоча лікарі не знаходили смертельних недуг3.
Важливо відмітити, що діагностика ТРХ — це процес виключення. Лікар спочатку має провести повне медичне обстеження, щоб переконатися, що у пацієнта немає реальної фізичної хвороби, яка пояснювала б його симптоми (French J.H. et al., 2023).
ТРХ та схожі стани: у чому різниця?
- Розлад соматичного спектра
Люди з цим розладом справді відчувають багато фізичних симптомів і надмірно через них переживають. На відміну від них, пацієнти з ТРХ мають мінімальні або зовсім не мають симптомів, а їхня тривога зосереджена на страху, що вони можуть бути хворими.
- Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР)
При ОКР пацієнти мають нав’язливі думки (обсесії) і виконують певні ритуали (компульсії), щоб знизити тривогу (наприклад постійно перевіряють, чи зачинені двері). У випадку з ТРХ нав’язливі думки та компульсивна поведінка (наприклад постійний огляд тіла) стосуються виключно здоров’я.
- Генералізований тривожний розлад (ГТР)
Люди з ГТР відчувають надмірне занепокоєння щодо багатьох аспектів життя (робота, стосунки, фінанси), а от пацієнти з ТРХ зосереджені виключно на страху за своє здоров’я.
- Розлад дисморфії тіла (РДТ)
При РДТ людина зациклена на уявних або незначних вадах своєї зовнішності (наприклад вона може вважати себе непривабливою). На відміну від ТРХ, страх тут пов’язаний не з хворобою, а з тим, що людина вважає себе «потворною» або «недосконалою» (French J.H. et al., 2023).
Терапевтичний менеджмент
Лікування ТРХ зосереджене на роботі з тривогою пацієнта, а не на медичних обстеженнях. Лікарі повинні встановити довірливі стосунки з пацієнтом, щоб він почувався комфортно, обговорюючи свої страхи. Важливо визнавати занепокоєння пацієнта, уникаючи фраз на кшталт «це все у вас в голові». Після того як лікар виключить серйозні фізичні захворювання, необхідно обмежити надмірні медичні обстеження, аналізи та направлення до вузьких спеціалістів. Замість цього основна увага має бути приділена психологічній підтримці (French J.H. et al., 2023).
Психотерапія вважається основним методом лікування ТРХ. Особливо ефективною є когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), мета якої — допомогти пацієнту змінити свої ірраціональні переконання щодо здоров’я. Зокрема, КПТ може допомогти боротися зі звичками, як-от постійна перевірка свого тіла, і навчити розрізняти нормальні відчуття в організмі. Крім КПТ, також можуть використовуватися інші методи, як-от групова терапія чи терапія прийняття та відповідальності (French J.H. et al., 2023).
Потенціал музики в галузі психічного здоров’я визнається вже майже століття, і зараз існує велика кількість літератури, яка демонструє зменшення вираженості симптомів та зниження тяжкості станів, від депресії до шизофренії, у відповідь на музику. Наприклад, як показують дослідження, пацієнти з різними психічними розладами, у тому числі і з ТРХ, що прослуховують гру на барабанах, відчувають зниження тривожності та підвищену соціальну стійкість (Fancourt D. et al., 2016).
Фармакологічне втручання є допоміжним і призначається, коли психотерапія є недостатньо ефективною. Найчастіше застосовують антидепресанти, зокрема селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інгібітори зворотного захоплення серотоніну-норадреналіну (СІЗЗСН). Після досягнення очікуваного результату лікування антидепресантами рекомендують продовжувати щонайменше 6–12 міс.
У багатьох випадках найкращі результати дає комбінація психотерапії та фармакотерапії.
Прогноз ТРХ кращий для тих пацієнтів, яких рано направили на психіатричне обстеження, на відміну від тих, хто отримував лише загальну медичну допомогу. Крім того, дослідження свідчать, що пацієнти, схильні до співпраці, толерантні та сповнені надії, зазвичай мають кращі результати. Якщо пацієнт добре реагує на психотерапію, ліки або і те, й інше, прогноз може бути від задовільного до хорошого. Однак якщо пацієнт відчуває тяжкі симптоми, які не піддаються лікуванню психіатричними препаратами та психотерапією, прогноз стає несприятливим (French J.H. et al., 2023).
Ускладнення
ТРХ може суттєво впливати на особисте життя та стосунки пацієнта. Він заважає пацієнту нормально функціонувати в повсякденному житті та може призвести до тяжкої інвалідності. Крім того, через часті страхи хвороби пацієнти можуть часто брати відпустки з роботи, що спричиняє проблеми в їхньому професійному функціонуванні. Подальші ускладнення включають підвищений ризик розвитку інших психічних захворювань, як-от великий депресивний розлад, інші тривожні розлади або розлад особистості (French J.H. et al., 2023).
1За даними www.healthline.com.
2За даними www.mayoclinic.org.
3За даними www.americanscientist.org.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим