Терапевтичний менеджмент паразитарних уражень у дітей

02 Вересня 2025 1:08 Поділитися
Паразити є невід’ємною частиною біорізноманіття Землі. Однак їх вплив на живі організми спричиняє значні соціально-економічні збитки суспільству. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), понад 3 млрд людей у світі страждають від паразитарних захворювань, які є однією з провідних причин захворюваності та смертності. Ці патогени інфікували людину протягом тисячоліть, що підтверджується низкою палеопаразитологічних досліджень. Особливе занепокоєння викликають зоонозні паразити, які передаються людині. Зміни клімату, зокрема глобальне потепління, можуть посилити проблему, оскільки прискорення розмноження й розвитку паразитів та їхніх переносників розширює географічний ареал і підвищує інтенсивність передачі трансмісивних захворювань (Bahk Y.Y. et al., 2018; Chai J.Y. et al., 2023). Особливої актуальності питання ефективної профілактики та, за необхідності, лікування паразитарних захворювань, набуває на початку нового навчального року після літа, коли діти мали підвищений ризик «підчепити» паразитів під час відпочинку або споживаючи свіжі овочі чи фрукти (Absar Alum et al., 2010; Alemu G. et al., 2020).

Проблематика гельмінтозів

Паразитарні інфекції є однією з найпоширеніших проблем у педіатрії, особливо в дитячих колективах, що пов’язано з комплексом соціально-економічних, екологічних та гігієнічних чинників, як-от зростання щільності населення, у деяких випадках — незадовільні санітарні умови та обмежений доступ до чистої води. Ці інфекції, спричинені, зокрема, кишковими найпростішими та гельмінтами, зумовлюють значні наслідки для здоров’я, спричиняючи значну захворюваність, недоїдання та смертність, особливо в дітей та осіб з ослабленим імунітетом у країнах, що розвиваються (Tigabu A. et al., 2019). Повідомляється, що понад 267 млн дошкільнят та 568 млн школярів проживають в ендемічних зонах, де поширені ґрунтові гельмінти (геогельмінти) (Chopra P. et al., 2022), формуючи 11–12% випадків у структурі захворювань серед дітей віком 5–14 років у країнах, що розвиваються. Діти віком до 5 років є найбільш уразливою групою, що пояснюється їхньою незрілою імунною системою та характерною поведінкою, пов’язаною з постійним дослідженням навколишнього світу. Основним шляхом передачі гельмінтів є фекально-оральний, зокрема через забруднені продукти харчування та воду. Хворі на гельмінтози можуть скаржитися на симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (діарея, біль у животі, загальне нездужання та слабкість), мати порушення розвитку (недоїдання, затримка росту та фізичного розвит­ку) та навіть більш серйозні ускладнення, що можуть призвести до низки неврологічних та психічних захворювань, а разом з цим зниження когнітивних здібностей та інтересу до навчання й активності (Drake L.J. et al., 2000; Nematian J. et al., 2008; Fauziah N. et al., 2022). Деякі гельмінти вміють «маскуватися» від імунітету, виробляючи спеціальні молекули, які можуть «маніпулювати» імунною системою, імітуючи власні білки людини або пригнічуючи імунні клітини, що дає змогу їм жити в організмі роками, не викликаючи сильної імунної відповіді. Це дозволяє їм виживати, а людині — не помічати їх (Hambrook J.R. et al., 2021).

Примітно, що науковці знайшли й позитивний аспект у гельмінтах та вже досліджують їх як потенційний «лікарський засіб»! Зокрема, вчені розглядають «гельмінтну терапію» як експериментальний метод лікування алергії, аутоімунних та інших запальних захворювань. Цей підхід передбачає контрольоване інфікування певними видами паразитичних червів для «перенавчання» імунної системи (Sorci G. et al., 2013; Liu J. et al., 2017; Westfall S. et al., 2025). Показано, що інфікування гельмінтами суттєво змінює структуру кишкового мікробіому, зокрема збільшуючи внутрішнє різноманіття, та спричиняє так званий мікробний градієнтний колапс. Однак сила такого впливу залежить від індивідуальних особливостей людини (Kupritz J. et al., 2021; Tee M.Z. et al., 2022; Walusimbi B. et al., 2023).

Проте поки вчені ще досліджують терапевтичний потенціал гельмінтів, вони продовжують чинити свій негативний вплив. Особливо враховуючи, що деякі з них можуть жити в організмі людини десятиліттями (Lesh E.J. et al., 2023). При цьому, наприклад, личинки аскарид можуть мігрувати з кишечнику в легені, печінку, а іноді й у головний мозок чи око, спричиняючи ураження відповідного органа1. Є дані, що деякі паразитарні інфекції (наприклад токсо­плазмоз) корелюють із ризиком розвитку депресії та когнітивних розладів (Kano S.I. et al., 2020). Важливо відмітити, що хронічні гельмінтози можуть знижувати ефективність вакцин, що важливо враховувати в ендемічних регіонах (Nembot Fogang B.A. et al., 2025).

Поширеність гельмінтозів

В Україні з 342 відомих видів гельмінтів поширеними є 25–30 видів (Крамарьов С.О., 2017). У дитячих колективах найчастіше відмічають ентеробіоз (гострики), лямбліоз (4,43–66,33%) та аскаридоз (10,77–57,14%) (таблиця). І, як свідчать дослідження, саме ці паразитарні інфекції безпосередньо корелюють з проблемами розвитку (наприклад аскаридоз пов’язаний із затримкою росту, а лямбліоз асоціюється з підвищеним ризиком затримки росту, виснаження та недостатньої маси тіла) (Fauziah N. et al., 2022). В Україні офіційно реєструється 400–600 тис. випадків щороку, що свідчить про їх значне поширення. За біологічними особливостями гельмінти поділяються на 3 основ­ні класи — цестоди (стрічкові черви), нематоди (круглі черви) та трематоди (сисуни). Розуміння їх відмінностей є ключовим для правильної діагностики та лікування (Рябоконь О.В та ін., 2020).

Таблиця. Поширені гельмінтози
Ентеробіоз Аскаридоз Лямбліоз
Ентеробіоз, або гострики, — одна з найпоширеніших нематодних інфекцій, що уражує виключно людей. Ці дрібні ниткоподібні черви найчастіше відмічаються в дитячих колективах, проте схильні до інфікування і дорослих. Хоча рівень одужання високий, рецидиви є частим явищем. Передача відбувається переважно фекально-оральним шляхом, через контакт із забрудненими предметами (одягом, постільною білизною, меблями), або, рідше, через вдихання яєць. Факторами ризику є погана гігієна та проживання в скупченому середовищі. Найбільш поширеним симптомом є періанальний свербіж, що виникає вночі та може призводити до безсоння. Однак більшість випадків інфікування має безсимптомний перебіг. Ускладнення, хоча й рідко, можуть включати бактеріальні інфекції шкіри, водянисту діарею, апендицит та ураження сечостатевих органів у жінок (Rawla P. et al., 2023). Аскаридоз — інфекція, яку спричиняє Ascaris lumbricoides, що є найпоширенішим гельмінтозом у світі, уражуючи близько 1 млрд людей щорічно, і призводить до понад 60 тис. випадків смерті. Це захворювання поширене в тропічних і субтропічних регіонах та асоційоване з поганою санітарією та низьким рівнем гігієни. Людина є єдиним носієм і резервуаром цього паразита. Зараження відбувається фекально-оральним шляхом при проковтуванні яєць, які забруднюють їжу, воду або руки. Найвищі рівні інфікування відзначають у дітей віком 5–10 років. Більшість випадків аскаридозу має безсимптомний перебіг або з легкими симптомами, такими як періодичний біль у животі. При вираженій інвазії можуть виявляти гастроентерологічні прояви (здуття, нудоту, блювання та діарею) та респіраторні прояви (синдром Леффлера) (при міграції личинок через легені). Проте при масивній інвазії можуть виникнути серйозні, загрозливі для життя ускладнення, зокрема, кишкова непрохідність, міграція паразитів у сусідні тканини та органи, анемія, затримка росту та зменшення маси тіла. Навіть легкі випадки аскаридозу слід лікувати, щоб запобігти серйозним ускладненням (de Lima Corvino D.F. et al., 2023; Siviero I. et al., 2024). Лямбліоз — поширена кишкова інфекція, спричинена одноклітинним паразитом Giardia duodenalis, що уражує 2% дорослих і 8% дітей у розвинених країнах, тоді як у країнах, що розвиваються, цей показник сягає 33%. Люди є основним носієм генотипів A та B. Зараження відбувається переважно фекально-оральним шляхом через вживання забрудненої цистами води або їжі. Передача від людини до людини є поширеною, особливо в дитячих садках, де відзначається низький рівень гігієни. Факторами ризику є міжнародні подорожі, контакт із дикою природою, робота в дитячих установах та з людськими відходами. Майже половина інфікованих людей не мають симптомів. У інших через 1–2 тиж після зараження можуть з’явитися такі типові прояви, як біль у животі, здуття, нудота, водянистий, жирний стул, зневоднення та в рідкісних випадках — алергічні реакції або біль у суглобах (Dunn N. et al., 2024).

Для підтвердження діагнозу та ідентифікації гельмінта проводяться лабораторні дослідження: аналіз калу на яйця гельмінтів, зішкріб на ентеробіоз, аналіз крові (наприклад імуноферментний аналіз (ІФА)) для виявлення антитіл до певних паразитів тощо (Sweeny A.R. et al., 2021).

Лікування паразитарних уражень

Ефективна профілактика та своєчасне лікування паразитарних уражень у дітей є ключовими для їхнього здорового розвитку (Sweeny A.R. et al., 2021). Однак вони потребують професійного підходу та мають проводитися під наглядом лікаря-педіатра або інфекціоніста. Самолікування є неефективним і може бути небезпечним.

В основі фармакологічного втручання при гельмінтозах — застосування протигельмінтних засобів. Вибір препарату залежить від виду паразита з урахуванням віку та маси тіла людини. Курс зазвичай триває 1–3 дні, а за необхідності може бути повторений через 2–3 тиж.

  • Рекомендовані терапевтичні схеми ентеробіозу включають застосування таких протигельмінтних препаратів, як альбендазол, мебендазол чи пірантел. Оскільки інфекція легко передається, для запобігання рецидивам рекомендується одночасне лікування всіх членів сім’ї або колективу, незалежно від наявності симптомів. Повторний прийом препарату через 2 тиж є обов’язковим, оскільки молоді гострики стійкі до першої дози. Після лікування необхідне подальше спостереження для підтвердження одужання (Rawla P. et al., 2023).
  • При підтвердженому аскаридозі лікар може призначати альбендазол, мебендазол, івермектин або пірантел. Прийом препаратів слід повторити через 1–3 міс, щоб знищити молодих гельмінтів, які могли вилупитися після прийому першої дози. При повній обструкції або некрозі може знадобитися хірургічне втручання (de Lima Corvino D.F. et al., 2023).
  • Лікування лямбліозу проводиться антибіотиками, зокрема метронідазолом. Альтернативні терапевтичні варіанти включають призначення та застосування тинідазолу, нітазоксаніду та альбендазолу. Навіть безсимптомних носіїв у сім’ях рекомендується лікувати для запобігання поширенню інфекції (Viswanath A. et al., 2023; Dunn N. et al., 2024).

Варто відмітити, що при гельмінтозах рекомендованими безрецептурними лікарськими засобами є препарати на основі пірантелу, прийом якого призводить до нейром’язової блокади, паралізуючи гельмінтів, зокрема, Enterobius vermicularis, Ascaris lumbricoіdes, Anсуlostoma duodenale та Necator americanus, внаслідок чого вони виводяться шляхом кишкової перистальтики разом із каловими масами, та левамізолу, який чинить швидку антигельмінтну дію та застосовується при аскаридозі, некаторозі та анкілостомідозі (у гангліоподібних утвореннях нематод левамізол спричиняє деполяризуючий нейром’язовий параліч; паралізовані нематоди видаляються з організму нормальною перистальтикою кишечнику протягом 24 год після прийому препарату (за даними Державного реєстру лікарських засобів).

Потенційним альтернативним способом боротьби з гельмінтами є вживання гарбузового насіння (Dotto J.M. et al., 2020). Зокрема, у дослідженнях виявлено ефективність вживання екстрактів, отриманих з гарбузового насіння, які мають нематоцидні властивості (Grzybek M. et al., 2016), а також гарбузової олії у ролі протизапального та антипаразитарного засобу (Abdel-Hakeem S.S. et al., 2024).

У період лікування гельмінтозів важливо дотримуватися раціону з виключенням продуктів, що подразнюють шлунково-кишковий тракт. Водночас збагачення раціону продуктами, багатими на залізо і цинк, у поєднанні з антигельмінтними препаратами, є потенційно корисним втручанням для зниження ризику повторного зараження гельмінтами, оскільки сприяє покращенню здатності організму боротися з паразитами та відновлюватися після інфекції. Не варто забувати, що недоїдання підвищує навантаження на організм та може знижувати ефективність призначених ліків (Sweeny A.R. et al., 2021).

Профілактичні заходи

Ефективна боротьба з паразитарними інфекціями у дітей потребує комплексного підходу. Важливими є не лише своєчасне та правильне лікування, але й посилена профілактика, що базується на дотриманні правил особистої гігієни та санітарному контролі. Батьки повинні бути обізнані про ризики та симптоми різних типів паразитозів, щоб вчасно звернутися до лікаря та запобігти поширенню інфекції. Перед початком навчального року дітям бажано пройти обстеження на наявність гельмінтів (Palmeirim M.S. et al., 2018).

Профілактика паразитарних уражень у дітей включає комплекс заходів на різних рівнях:

  • регулярне та правильне миття рук з милом (особливо після відвідування туалету, прогулянок та контакту з тваринами, а також перед їдою)2;
  • регулярне підстригання та профілактика гризіння нігтів у дитини (під нігтями можуть накопичуватися яйця паразитів) (Hajipour N. et al., 2025);
  • регулярні гігієнічні процедури в період міграції глистів за межі прямої кишки та анального свербежу, особливо вранці (допомагають видалити яйця гостриків з ділянки анального отвору, запобігаючи самозараженню);
  • щоденна зміна білизни, її прання при температурі не менше 40 °C та прасування після прання (Wendt S. et al., 2019);
  • індивідуальні предмети гігієни (Крамарьов С.О., 2017);
  • регулярне вологе прибирання з використанням дезінфікуючих засобів (сприяє зменшенню кількості яєць паразитів на поверхнях) (Naidoo D. et al., 2016);
  • належна обробка продуктів харчування (наприклад фрукти та овочі необхідно ретельно мити під проточною водою, а м’ясо та рибу піддавати належній термічній обробці; вживати лише кип’ячену або бутильовану воду)3;
  • забезпечення належної утилізації фекалій, уникання ходьби босоніж на вулиці, використання сітки для ліжок, обробленої інсектицидами (http://www.cdc.gov).

Для осіб з підвищеним ризиком зараження (тих, хто проживає в закритих колективах, має часті контакти із землею чи тваринами) лише гігієни може бути недостатньо. Їм рекомендована хімієпрофілактика антигельмінтними засобами широкого спектра дії (Крамарьов С.О., 2017), що має бути підібрана та призначена лікарем.

1За даними http://www.cdc.gov.
2За даними http://www.unicef.org.
3За даними http://www.fao.org.
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Додати свій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті