Про головний біль та зменшення його вираженості на основі сучасних рекомендацій

Головний біль залишається одним із найбільш поширених неврологічних розладів, що істотно знижує глобальний показник DALYs (кількість років життя, скоригованих на інвалідність) (Yuanyuan R. et al., 2024). Метою цієї статті є огляд сучасних клінічних підходів до діагностики та лікування первинних форм головного болю, зокрема мігрені та головного болю напруги, на основі останніх рекомендацій Міжнародної класифікації розладів головного болю (International Classification of Headache Disorders, 3rd Edition — ICHD-3) та низки зарубіжних та вітчизняних гайдлайнів, які можуть стати в нагоді першостільнику в процесі роботи. У фокусі уваги — важливість детального анамнезу, розпізнавання «червоних прапорців» для виключення вторинних етіологій, а також огляд сучасних фармакологічних рішень для розв’язання проблеми.

Про різні види головного болю

Глобальне дослідження тягаря захворювань наразі зосереджує свою увагу на оцінці впливу трьох найбільш поширених та значущих для громадського здоров’я типів головного болю: міг­рені, головного болю напруги та головного болю, спричиненого надмірним застосуванням ліків (Hus A.K. et al., 2025).

Мігрень є хронічним неврологічним розладом, який уражує понад 1 млрд людей у всьому світі, створюючи значний індивідуальний та соціально-економічний тягар. Цей патологічний стан відмічають у близько 14% населення, що робить його другим за величиною фактором глобального тягаря неврологічних захворювань, особливо серед молоді. Хоча мігрень частіше діагностується у жінок, тягар цього захворювання серед чоловіків часто недооцінюється та недостатньо діагностується. Оскільки нелікована мігрень може призводити до хронізації стану та розвит­ку низки супутніх хвороб, існує гостра необхідність у підвищенні точності діагностики мігрені саме у чоловіків та розробці ефективніших терапевтичних втручань (Dong L. et al., 2025) (таблиця).

Головний біль напруги є найпоширенішим типом первинного головного болю, відомим також як «головний біль стресу» або «м’язового скорочення», який уражує до 78% населення протягом життя. Відповідно до критеріїв Міжнародного товариства головного болю (International Headache Society — IHS), головний біль напруги характеризується як двобічний рецидивуючий тиснучий або стискаючий біль легкого чи помірного ступеня, тривалістю від 30 хв до 7 днів, який не посилюється через звичайну фізичну активність. Точна етіологія цього виду головного болю залишається предметом досліджень, проте ключовими провокуючими чинниками визнано хронічний стрес, порушення сну та неправильну поставу.

Існує двоспрямований зв’язок між головним болем напруги та сном, де безсоння може прискорювати перехід від рідкісної епізодичної до хронічної форми захворювання. Цей вид болю частіше відзначають у жінок (співвідношення 3:1), ніж у чоловіків, і часто він супроводжується депресією, а у дітей — тісно пов’язаний із тривожністю. Цікаво, що сучасні терапевтичні підходи пропонують диференційоване лікування: для чоловіків пріоритетом є покращення якості сну та боротьба з депресією, тоді як для жінок акцент робиться на корекції емоційних, стресових та ноцицептивних механізмів (Shah N. et al., 2024) (див. таблицю).

Головний біль, спричинений надмірним застосуванням ліків, також відомий як «головний біль відскоку анальгетиків» або «медикаментозно-індукований головний біль», є поширеним та високоінвалідизуючим неврологічним розладом, який відіграє ключову роль у хронізації видів епізодичного головного болю (як-от мігрень або головний біль напруги). Цей стан, що згідно з ICHD-3 класифікується як вторинний хронічний головний біль, створює хибне коло, де пацієнти з первинним головним болем ненавмисно підвищують частоту та інтенсивність болю через хронічне зловживання анальгетиками, перетворюючи лікування на причину хвороби. Один з найвищих ризиків розвит­ку цього виду головного болю пов’язаний із комбінованими анальгетиками (особливо тими, що містять опіати чи барбітурати), тоді як один з найнижчих — триптани, алкалоїди ріжків та окремі нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). Голов­ний біль, спричинений надмірним застосуванням ліків, найчастіше уражує жінок (співвідношення 3–4:1) віком 30–50 років, причому мігрень є найпоширенішим первинним розладом, пов’язаним із цією патологією (близько 80% пацієнтів). Ключові фактори ризику включають тривогу, депресію та метаболічний синдром (Fischer M.A. et al., 2023) (див. таблицю).

Відвідувачу аптеки зі скаргами на головний біль: основні принципи фармакологічної допомоги

Першостільник як фахівець, до якого одним з перших звертаються по медичну допомогу, несе критичну відповідальність за безпеку пацієнта. Тому перед тим як надати будь-яку рекомендацію чи відпустити безрецептурний засіб від головного болю, необхідно ретельно з’ясувати наявність «червоних прапорців», що потребують негайного скерування до лікаря. До таких симптомів належать раптова поява головного болю з сильнішою інтенсивністю, ніж будь-коли раніше, зміна звичного характеру або частоти хронічного болю, наявність неврологічних симптомів, таких як порушення зору, мови, рухів, втрата чутливості в кінцівках або порушення свідомості. Також необхідно терміново звернути увагу, якщо біль пов’язаний із травмою голови (незалежно від її давності), супроводжується суттєвим підвищенням температури тіла або підвищенням тонусу потиличних м’язів (утрудненням дотягнутися підборіддям до грудей). Окрім того, тривожними сигналами є головний біль, що триває і посилюється протягом 2–3 днів (у випадку мігрені — протягом 12 год), відчуття тиску «зсередини-назовні», яке посилюється при кашлі або напруженні, супроводжується нудотою, запамороченням, потемнінням в очах, «мушками» перед очима, а також поєднання головного болю з болем у ділянці серця, почервонінням очей зі зниженням зору або відчуттям розпирання в ділянці придаткових носових пазух. Виявлення будь-якого з цих проявів є безумовним показанням до негайного скерування відвідувача до лікаря. У разі відсутності загрозливих для життя симптомів фармацевт може переходити до рекомендацій відповідних фармакологічних втручань¹.

Зокрема, лікування мігрені передбачає мультимодальний підхід, спрямований на зменшення вираженості симптомів (невідкладне лікування), запобігання нападам завдяки низці профілактичних стратегій та модифікації способу життя з урахуванням індивідуальних тригерів і потреб пацієнта (Pescador Ruschel M.A. et al., 2024). Перелік препаратів для гострого фармакологічного лікування включає безрецептурні анальгетики-антипіретики та НПЗП, які фармацевт може рекомендувати на першому етапі^1, 2. Для досягнення максимальної ефективності пацієнти з мігренню без аури повинні розпочинати лікування, коли інтенсивність болю ще слабка, бажано якомога раніше². Якщо через 2 год після прийому анальгетиків чи НПЗП не настає полегшення, виникає необхідність у більш «важкій артилерії» — застосуванні триптанів, які можуть бути призначені виключно лікарем як терапія 1-ї лінії для пацієнтів із нападами середнього та тяжкого ступеня. У разі відсутності відповіді на триптани через 2 год альтернативою може стати комбінація триптанів та НПЗП. Додатково можуть бути призначені протиблювотні засоби², протисудомні препарати, блокатори бета-адренорецепторів, блокатори кальцієвих каналів, антидепресанти³, пероральні низькомолекулярні антагоністи пептидів, пов’язаних з геном кальцитоніну (CGRP), селективні агоністи рецептора 5-HT1F та при неефективності інших засобів — алкалоїди ріжків². Немедикаментозна терапія мігрені включає метод біологічного зворотного зв’язку та релаксацію³.

Лікування головного болю напруги охоплює два ключові терапевтичні шляхи: для швидкого переривання гострого епізоду — НПЗП (рецептурні та безрецептурні), додатково — місцеве застосування олії перцевої м’яти, і для профілактики хронічного головного болю напруги лікар може призначити трициклічні антидепресанти, додатково — ботулотоксин А та інші препарати. Нефармакологічні методи, як-от когнітивно-поведінкова терапія, мануальна терапія, масаж, коригувальні вправи для шиї та плечей, покращення постави, біологічний зворотний зв’язок, акупунктура, що спрямовані на усунення емоційного та фізичного стресу, також демонструють позитивний вплив на частоту, інтенсивність болю та якість життя, особливо в поєднанні з фармакопідтримкою (Shah N. et al., 2024).

Підхід до лікування хронічного головного болю, спричиненого надмірним застосуванням ліків, є комплексним і включає насамперед навчання пацієнта щодо ризиків розвитку та потенційного розвитку хронічного болю, профілактику, припинення прийому надмірно застосовуваних препаратів та подальше спостереження для запобігання рецидиву (заміна надмірно застосовуваних знеболювальних ліків альтернативним лікуванням (наприклад блокаторами бета-адренорецепторів чи протисудомними засобами), обмеження застосування симптоматичних ліків до 2 днів на тиждень, продовження надмірного застосування ліків під час початкового профілактичного лікування (для пацієнтів, які не бажають припиняти прийом ліків і не мають ризику розвитку токсичності) та використання мостової (перехідної) терапії (наприклад НПЗП, деякі протиблювотні чи нейролептичні засоби) (Fischer M.A. et al., 2023).

Для профілактики періодичного головного болю рекомендується модифікація способу життя, що включає регулярне та раціональне харчування, забезпечення достатньої фізичної активності, прогулянки на свіжому повітрі, дотримання режиму сну та відпочинку. Також необхідно утримуватися від тютюнокуріння (включаючи пасивне вдихання диму), уникати задушливих та загазованих приміщень, а також виключити з раціону продукти-тригери, якщо їхнє вживання пов’язане з провокуванням нападів болю.

Інна Грабова

¹Протоколи фармацевта (наказ Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України від 5.01.2022 р. № 7).
²«Headache Society global practice recommendations for the acute pharmacological treatment of migraine» (Puledda F. et al., 2024).
³За даними Національного інституту охорони здоров’я (National Institutes of Health — NIH) (www.ninds.nih.gov).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!