Про феномен новорічного дива

Позитивні думки, або «Ліки» у нас у голові

Життя людини є безперервним процесом адаптації до змін, у якому емоції виконують роль миттєвої мови взаємодії між тілом і розумом. У ході еволюції сформувалися два ключові типи емоційних реакцій: негативні (страх, гнів), що активують механізм виживання «бийся або тікай», і позитивні (радість, надія, спокій), які виконують функцію природного буфера, пом’якшуючи наслідки стресу. Дані сучасних досліджень нейропластичності свідчать, що свідоме культивування позитивного емоційного стану не лише покращує суб’єктивне самопочуття, а й супроводжується структурними й функціональними змінами в головному мозку. Позитивні емоції розширюють фокус уваги, підвищують креативність, відкритість до нового досвіду та сприяють зміцненню соціальних зв’язків. Більше того, регулярні практики — зокрема, медитація вдячності — можуть допомогти накопичувати внутрішні психологічні ресурси, що з часом підвищуватиме загальне відчуття задоволення життям та знижуватиме ризик розвитку депресивних станів. Для справжнього «процвітання» важливо підтримувати так званий коефіцієнт позитивності на рівні щонайменше 3:1 — коли на кожну негативну емоцію припадає три позитивні. Це має принципове значення, адже негативні переживання за своєю природою впливають сильніше, тоді як позитивні здатні їх урівноважувати. Уміння свідомо викликати й підтримувати позитивні емоції є одним із ключових чинників психологічної стійкості: такі люди можуть швидше відновлюватися після невдач, легше справлятися з життєвими викликами та загалом мати кращий рівень ментального здоров’я (Garland E.L. et al., 2010). Зокрема, регулярне переживання позитивних емоцій і підтримка віри в краще асоціюються зі зниженням ризику розвитку депресивних і тривожних розладів (Santos V. et al., 2013), покращенням якості сну (Chen M. et al., 2022), кращою прихильністю до здорового способу життя (Van Cappellen P. et al., 2018), підвищенням рівня психологічної стійкості (Fredrickson B.L., 2001) та потенційно довшою тривалістю життя (Dominguez L.J. et al., 2024).

Що відбувається напередодні Новорічних свят?

У передноворічний період люди свідомо входять у стан очікування: обирають подарунки для близьких, прикрашають оселі, створюють атмосферу затишку, запалюють святкові вогники й — що особливо важливо — дозволяють собі повірити в диво. Ці дії, насичені символічним змістом, запускають каскад позитивних емоцій — радості, надії, вдячності та передчуття. Саме вони формують сприятливе підґрунтя для підтримки психоемоційного благополуччя в період підвищених навантажень і сезонної втоми.

Про новорічне диво: від ефекту плацебо до цілком реального впливу

Попри інтуїтивне відчуття користі святкового емоційного підйому, важливо розуміти механізми, що лежать в його основі. Віра в новорічне диво, ритуали підготовки та позитивні очікування активують складні когнітивно-емоційні процеси за участю префронтальної кори, лімбічної системи та системи винагороди головного мозку. Очікування позитивних подій саме по собі здатне запускати нейрохімічні реакції ще до настання реальних змін, що безпосередньо пов’язано з відчуттям благополуччя та орієнтацією на майбутнє (Luo Y. et al., 2018).

Ефект плацебо

Виявляється, головний мозок людини може бути потужним союзником у покращенні самопочуття — за умови відповідних очікувань і контексту. Саме на цьому ґрунтується ефект плацебо: здатність головного мозку через складні нейробіологічні механізми впливати на симптоми, зокрема біль, втому, нудоту чи порушення сну. Йдеться не про якесь «уявне лікування», а про реальні зміни в роботі нервової системи — активацію ендорфінів, дофаміну та ділянок головного мозку, пов’язаних із регуляцією емоцій і сприйняття. Важливо, що плацебо не усуває причину захворювання, але може суттєво полегшувати стан, особливо при стресасоційованих симптомах. Його ефективність значною мірою зумовлена не лише вірою, а й ритуалом турботи та уваги до себе. Навіть усвідомлене плацебо, як показують дослідження, здатне зменшувати вираженість болю, що підкреслює роль головного мозку в процесах відновлення. Фактично ефект плацебо демонструє, наскільки тісно пов’язані психоемоційний стан, очікування та фізичне самопочуття людини¹. Зокрема, віра в те, що «новий рік принесе зміни», працює як потужна самосправджувана установка. Людина підсвідомо починає діяти так, щоб ці зміни відбулися. А новорічне диво постає не як ілюзія, а як форма психонейробіологічного механізму, подібного до ефекту плацебо, що сприяє зниженню стресу та мобілізації внутрішніх ресурсів.

«Хімія» новорічного дива

Коли людина прикрашає ялинку або чекає на подарунки, її головний мозок перетворюється на справжню біохімічну лабораторію, де ключову роль відіграють «гормони щастя» —  хімічні «посланці» тіла, які можуть впливати на різні органи та тканини, контролюючи все: від функціонування тіла до самопочуття¹. Зокрема, святковий період «активує» комплексний нейрохімічний каскад, що залучає дофамінергічну, серотонінергічну, опіоїдну та окситоцинову системи головного мозку.

Основою цього процесу є дофамін — нейромедіатор прогностичної винагороди, рівень якого стрімко зростає ще на етапі підготовки та очікування подій. Віра в позитивні зміни та «святкове диво» стимулює мезолімбічний шлях, забезпечуючи головний мозок необхідним драйвом, мотивацією та когнітивним піднесенням, що робить саме передчуття свята самостійним джерелом нейробіологічного ресурсу. Всупереч поширеному стереотипу, основний пік дофамінової активності припадає не на момент безпосереднього отримання стимулу (наприклад подарунка), а на фазу його інтенсивного очікування та передчуття. Цей нейрохімічний механізм пояснює, чому стан «передчуття свята» часто виявляється суб’єктивно приємнішим та енергетично насиченішим за саму подію. Коли людина вірить у «новорічне диво», головний мозок активує дофамінергічні шляхи, що транслюється у відчуття драйву, підвищений когнітивний тонус та психологічну готовність до змін. Таким чином, очікування нового життєвого етапу стає самостійним джерелом нейробіологічного ресурсу, де дофамін виступає «паливом» для мотивації, стимулюючи пошукову активність та підтримуючи оптимістичний емоційний фон ще до настання реального результату (Bromberg-Martin E.S. et al., 2010; Dresp-Langley B., 2023).

Паралельно з цим включається серотонінова система, яка виступає фундаментом емоційної стабільності та регуляції настрою. Так, серотонін виступає ключовим нейромедіатором центральної нервової системи, що забезпечує регуляцію емоційного фону, стресостійкість та когнітивну стабільність. Його роль у святковий період тісно пов’язана з механізмами соціальної адаптації та ієрархічного самосприйняття: відчуття приналежності до спільноти, підтримка близьких та усвідомлення власної соціальної значущості безпосередньо стимулюють серотонінергічну систему (Young S.N. et al., 2002; Lesch K.P., 2007; Mohsin T.S. al., 2025). Зокрема, процес підбиття підсумків року, якщо він супроводжується акцентуванням на особистих здобутках та успіхах, активує нейронні контури, відповідальні за відчуття задоволення власним статусом. Це сприяє стабілізації настрою та зниженню тривожності, оскільки серотонін діє як біологічний фундамент для відчуття спокою та впевненості. Таким чином, поєднання соціальної інтеграції та рефлексії над власними досягненнями створює оптимальні умови для підтримки психоемоційного балансу, перетворюючи завершення року на період відновлення внутрішнього ресурсу.

Цей ефект посилюється дією окситоцину — гормону соціальної прив’язаності, який інтенсивно вивільняється під час сімейних вечер, обміну подарунками та фізичного контакту. Окситоцин не лише зміцнює міжособистісні зв’язки та довіру, а й діє як потужний антистресовий агент, знижуючи рівень кортизолу та стимулюючи парасимпатичну нервову систему для досягнення стану глибокої релаксації. Традиційні новорічні ритуали, такі як спільні вечері, обмін подарунками та фізичний контакт у формі обіймів, виступають потужними тригерами окситоцинергічної системи, що призводить до суттєвого зниження рівня кортизолу та нівелювання симптомів тривожності. Наукові дослідження підтверджують, що навіть короткочасна тактильна стимуляція сприяє вивільненню окситоцину, що, своєю чергою, стимулює парасимпатичну нервову систему, викликаючи стан глибокої релаксації та психологічної стабільності. Таким чином, зміцнення соціальних зв’язків через святкові взаємодії не лише покращує загальне відчуття благополуччя, а й діє як біологічний буфер проти хронічного стресу, забезпечуючи фундамент для довгострокової емоційної стійкості¹.

Завершальним елементом цього біохімічного «коктейлю» є ендорфіни — ендогенні опіоїдні пептиди, що модулюють відчуття внутрішнього комфорту та психологічного розвантаження. Соціальний сміх, танці та спільні розваги активують опіатні рецептори головного мозку, що забезпечує природне знеболення, усуває залишкову м’язову та емоційну напругу і викликає стан легкої ейфорії. Таким чином, ендорфінова система забезпечує психологічне розвантаження та відновлення організму, трансформуючи радісні святкові взаємодії в потужний механізм антистресової терапії (Chaudhry S.R. et al., 2025).

Примітно, що позитивний емоційний стан, індукований вірою у святкові трансформації, зумовлює низку системних фізіологічних ефектів, що виходять далеко за межі суб’єктивного відчуття щастя. Насамперед оптимістичні очікування та емоційне піднесення можуть сприяти зниженню базального рівня кортизолу через пригнічення надмірної активації гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової осі, що асоційовано з нівелюванням наслідків хронічного стресу (коли людина фокусується на позитивних очікуваннях, це дає імунній системі «перепочинок») (Brummett B.H. et al., 2009; Pressman S.D. et al., 2009; Kinlein S.A. et al., 2020). Ця нейроендокринна регуляція безпосередньо корелює з модуляцією імунної відповіді: встановлено, що позитивні емоції пов’язані з підвищенням цитотоксичної активності NK-клітин, які борються з вірусами, оптимізацією функції Т-лімфоцитів та суттєвим зниженням концентрації прозапальних цитокінів (Nomoto Y. et al., 1994; Mavoungou E. et al., 2005; Stellar J.E. et al., 2015; D’Acquisto F., 2017; Capellino S. et al., 2020; Lu Ma et al., 2021). Крім того, стан радості сприяє гармонізації серцево-судинної регуляції шляхом відновлення вегетативного балансу, що проявляється у зниженні симпатичного тонусу та стабілізації артеріального тиску (Ostir G.V. et al., 2006; Miller M. et al., 2009; Kop W.J. et al., 2011; Molins F. et al., 2021). До того ж завдяки вечірньому розслабленню та зниженню тривожності (за умови помірного вживання їжі та алкоголю) може покращуватися якість сну (Du C. et al., 2021; Leonidis A. et al., 2021; Vethe D. et al., 2022). Важливою складовою цього процесу є дофамінергічна активація, яка не лише підтримує мотиваційний драйв, а й стимулює механізми нейропластичності. Це створює сприятливий нейробіологічний ґрунт для формування нових когнітивних схем та готовності до змін, що особливо актуально на межі «старого» і «нового» року (очікування чогось незвичайного розширює когнітивні рамки, роблячи людей відкритими до нових ідей та рішень) (Garland E.L. et al., 2010; Speranza L. et al., 2021; Brockbank R.B. et al., 2024).

Таким чином, святковий оптимізм трансформується в потужний психосоматичний ресурс, що забезпечує комплексну підтримку гомеостазу та адаптивних можливостей організму. Важливо підкреслити, що мова йде не про ілюзорний оптимізм, а про адаптивну надію — здатність бачити можливості навіть в умовах невизначеності (Bender H. et al., 2023).

Отже, віра в дива, зокрема в новорічний період, — це не втеча від реальності, а ефективний механізм психоемоційного відновлення. Те, що ми називаємо «передчуттям дива», має цілком конкретне наукове підґрунтя, глибоко вкорінене в нейробіології та ендокринології, і може стати важливим ресурсом підтримки ментального та фізичного здоров’я в темну й холодну пору року.

Інна Грабова

¹За даними www.health.harvard.edu.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!