Законопроект «Про внесення змін до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ПОДАННЯ

Відповідно до статті 93 Конституції України, статті 12 Закону України «Про статус народного депутата України», статті 89 Регламенту Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи, вношу на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (щодо визначення дефініцій «медична допомога» та «медична послуга)».

Доповідати проект Закону на пленарному засіданні Верховної Ради України буде народний депутат України О.І. Гелевей.

АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ

проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Основи законодавства України про охорони здоров’я» (щодо визначення дефініцій «медична допомога» та «медична послуга»)

1. Гелевей Олег Іванович – народний депутат України.

2. Цанько Іван Іванович – помічник-консультант народного депутата України.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (щодо визначення дефініцій «медична допомога» та «медична послуга»)

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

В останні роки сфера охорони здоров’я України переживає чимало трансформаційних змін. Модель організації надання медичної допомоги за системою М.О. Семашко, яка полягала у тому, що держава повною мірою забезпечувала медичною допомогою населення за принципом «багатий платить за бідного, здоровий за хворого» у цих соціально-економічних умовах є неспроможною забезпечити населення якісною медичною допомогою. Тому ухвалено низку законів щодо реформування медичної допомоги, яка передбачає оптимізацію закладів охорони здоров’я, розподіл фінансових асигнувань за рівнями медичної допомоги (первинна, вторинна, спеціалізована), програмно-цільовий метод фінансування. Із закладами охорони здоров’я укладаються договори, згідно з якими фінансування надаватиметься не за кошторисом, а за обсягами медичної допомоги – здійснюється закупівля медичної допомоги, що має завчасно визначену ціну, тобто – свою вартість. За таких умов з’являється термін медична послуга, який останнім часом використовують організатори та управлінці охорони здоров’я. Однак законодавством України не визначено поняття дефініцій «медична послуга» та «медична допомога».

Під час наукового вивчення і обґрунтування тлумачення дефініцій «медична допомога» та «медична послуга» встановлено, що навіть у світовій практиці однозначних підходів щодо визначення вказаних термінів не існує.

В Україні, у правовому значенні термін «медична допомога» вживається у преамбулі, ст. 4, 16, 25, 33, 37, 52, 58, 60, 78 Основ законодавства України про охорону здоров’я (далі – Основи). Статті 33, 35, 58, 67, 68, 77 Основ визначають складові медичної допомоги (швидка, первинна, спеціалізована, високоспеціалізована тощо). Її дефініція дається у спеціальних словниках понять і термінів ВООЗ, визнаних тими ж Основами. (ст. 3). У процесі дослідження конституційного припису «у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно» зміст медичної допомоги з’ясовувався Конституційним Судом України з огляду на відповідні положення Конвенції про мінімальні норми соціального забезпечення, ухваленої у Женеві 28 червня 1952 року (ст. 1, 2), Європейської Конвенції про соціальну та медичну допомогу, укладеної у Парижі 11 грудня 1953 року (ст. 1, 8-17), Європейського кодексу соціального забезпечення, прийнятого у Страсбурзі 16 квітня 1964 року (частина II), Конвенції про медичну допомогу та допомоги у разі хвороби, прийнятої у Женеві 25 червня 1969 року (пункти 1, 3), та однойменної Рекомендації, ухваленої там же і того ж дня (ст. 7-12, 34), Європейської соціальної хартії, підписаної у м. Страсбурзі 3 травня 1996 року (ст. 11-13), та інших міжнародних документів.

Згідно з дефініцією, наведеною у Глосарії термінів з медико-санітарної допомоги (Європейське регіональне бюро ВООЗ, м. Копенгаген, 1976 року), медична допомога визначається як «програма кваліфікованого обслуговування (тобто чітко визначений план обслуговування кваліфікованими спеціалістами – медиками) індивідума з метою зміцнення, підтримання і відновлення його фізичного і психічного здоров’я. Згідно з іншими визначеннями (наприклад, у глосарії «Качество медицинской помощи», Комітет по охороні здоров’я Російсько-Американської міжурядової комісії з економічного та технологічного співробітництва, 1999 року), медична допомога – це виражена у певній сукупності медичних послуг і спрямована на оздоровлення та лікування пацієнтів діяльність, що здійснюється професійно підготовленими працівниками, які мають на те право згідно з чинним законодавством. У цьому ж джерелі термін «послуга» тлумачиться як ідентифікований (тобто визначений) елемент медичної допомоги і результат діяльності осіб та закладів, що надають медичну допомогу.

Крім того, згідно з п. 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», послуга – діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб

Відповідно до зазначених визначень відмінності між термінами медична допомога (послуга) полягають: по-перше, в різниці характеру застосування цих термінів. Так «медична допомога» має соціальний характер, тоді як «медична послуга» – економічний. По-друге, термін «медична допомога» має більше відношення до споживачів допомоги, а «медична послуга» до виробників (надавачів) допомоги і є відображенням професійної діяльності медичних працівників. По третє, «медична послуга» не завжди включає економічну складову.

Чи всі медичні послуги можуть і повинні бути безоплатними? У 1996 році було прийнято Конституцію України, ст. 49 якої проголосила, що медична допомога у державних і комунальних закладах охорони здоров’я надається безоплатно.

 Само по собі поняття безоплатні медичні послуги є дещо неточним. Повністю безоплатних медичних послуг, як і будь-яких інших послуг не може бути. Послуга – це економічна категорія, і вона має певну вартість, яка повинна бути оплачена. Інше питання ким?

Як зазначено у мотивувальній частині Рішення Конституційного суду України №10-рп/2002 від 29 травня 2002 року (справа про безоплатну медичну допомогу), деякі фахівці дотримуються думки, що суть безоплатності медичної допомоги у контексті ст. 49 Конституції України полягає лише у відсутності прямого, безпосереднього розрахунку, «оплати з кишені» пацієнта у державному чи комунальному закладі охорони здоров’я, а всі інші форми відшкодування витрат за надану медичну допомогу, у тому числі і сплачені заздалегідь чи згодом, Конституції України не суперечать. Інші вважають, що конституційна формула «у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно» виконуватиметься лише тоді, коли фінансування медичної допомоги здійснюватиметься виключно із державного та місцевих бюджетів.

Крім того, зазначено, що термін «безоплатність» взагалі не може мати достатнього обґрунтування в умовах ринкової моделі економіки, оскільки видатки на «безоплатну медичну допомогу» завжди оплачуються (раніше чи пізніше) самим пацієнтом шляхом відрахувань від заробітної плати (доходів) до бюджетів. Тому «положення частини третьої ст. 49 Конституції України про безоплатність .є одним з рецидивів планової економіки … зовсім не враховує ринкових принципів», «безоплатну медичну допомогу» доцільніше розглядати як благодійну, що оплачується іншими членами суспільства.

 З огляду на наведене вище стає зрозумілим актуальність визначення понять «медична послуга» і «медична допомога» та доцільність їх законодавчого врегулювання. Разом з тим, впровадження згаданих дефініцій є необхідним при запровадженні соціального медичного страхування в Україні.

 2. Цілі і завдання законопроекту

Завданням законопроекту є удосконалення понятя «медична допомога» та визначення дефініції «медична послуга» з метою усунення неоднозначності при їх тлумаченні та використанні.

3. Загальна характеристика та основні положення законопроекту

Законопроектом пропонується змінити редакцію статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» і доповнити її такими термінами:

медична допомога – комплекс діагностичних та лікувально- профілактичних та реабілітаційних заходів, що забезпечуються професійно підготовленими медичними працівниками, з метою профілактики захворювань, встановлення діагнозу, усунення чи зменшення симптомів захворювання чи патологічного стану, з метою покращення чи відновлення стану здоров’я, а також у зв’язку з вагітністю та пологами.

медична послуга – послідовно визначені дії або комплекс дій медичних працівників, направлені на профілактику, діагностику, лікування захворювання та реабілітацію, які мають самостійне закінчене значення і певну ціну.

Крім того, законопроектом передбачається внесення змін до статті 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я».

4. Місце законопроекту в системі законодавства

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють зазначені питання, є Конституція України та Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я».

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація положень законопроекту під час його практичного застосування після його прийняття не впливатиме на видаткову частину Державного або місцевих бюджетів.

6. Обґрунтування очікуваних соціально-економічних, правових та інших наслідків застосування законопроекту після його прийняття

Внесення відповідних змін до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» усуне наявні в ньому неоднозначності та тлумачення щодо понять «медична допомога» та «медична послуга» і забезпечить високу якість виконання нормативно-правових відносин у сфері охорони здоров’я чинних законодавчих актів, що забезпечуватиме конституційні гарантії та природні права громадян України на життя та охорону здоров’я.

Проект

від 05.06.2013 р. реєстраційний № 2235а

вносить народний депутат України

 Гелевей О.І.

ЗАКОН УКРАЇНИ

 «Про внесення змін до Закону України«Основи законодавства України про охорону здоров’я»

(щодо визначення дефініцій «медична допомога» та «медична послуга»)

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 4, ст.19 ) такі зміни:

1. Абзац 3 статті 3 замінити новим абзацом такого змісту:

медична допомога – комплекс діагностичних та лікувально- профілактичних та реабілітаційних заходів, що забезпечуються професійно підготовленими медичними працівниками, з метою профілактики захворювань, встановлення діагнозу, усунення чи зменшення симптомів захворювання чи патологічного стану, з метою покращення чи відновлення стану здоров’я, а також у зв’язку з вагітністю та пологами;

 2. Після абзацу 3 внести абзац 4 такого змісту:

медична послуга – послідовно визначені дії або комплекс дій медичних працівників, направлені на профілактику, діагностику, лікування захворювання та реабілітацію, які мають самостійне закінчене значення і певну ціну.

3. Відповідно абзаци 3-10 вважати абзацами 4-11.

4. Абзац 3 статті 18 замінити новим абзацом такого змісту:

Медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров’я, які є виробниками медичних послуг, з якими головні розпорядники бюджетних коштів укладають договори про медичне обслуговування населення. Особливості укладення договорів про медичне обслуговування населення визначаються законом

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 4, який набирає чинності з 1 січня 2015 року.

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ

до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Основи законодавства України про охорони здоров’я» (щодо визначення дефініцій «медична допомога» та «медична послуга»)

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!