Проект Основних напрямів бюджетної політики на 2016 рік

07 Травня 2015 10:08 Поділитися

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ПОДАННЯ

Відповідно до статті 33 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів подає проект Основних напрямів бюджетної політики на 2016 рік.

Доповідачем на пленарному засіданні Верховної Ради визначено Міністра фінансів Яресько Наталію.

Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Основних напрямів бюджетної політики на 2016 рік»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Основних напрямів бюджетної політики на 2016 рік» розроблено на виконання статті 33 Бюджетного кодексу України.

2. Мета і шляхи її досягнення

Основні напрями бюджетної політики на 2016 рік розроблені відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України, Коаліційної угоди та Стратегії сталого розвитку «Україна-2020» та ґрунтуються на положеннях програм співпраці з Міжнародним валютним фондом та іншими міжнародними фінансовими організаціями.

Проект Державного бюджету України на 2016 рік буде враховувати проведення ефективної бюджетно-податкової політики, дотримання жорсткої фінансової дисципліни, підвищення рівня прозорості та раціональності бюджетного процесу.

Передумовами формування проекту Державного бюджету України на 2016 рік стане економічне відновлення, подолання бідності, сталий розвиток суспільства, забезпечення пріоритетного спрямування бюджетних коштів на розвиток озброєння та військової техніки, розроблення та впровадження їх нових зразків, проведення структурних реформ в основних галузях економіки і сферах діяльності, встановлення сприятливих умов для ведення бізнесу, здобуття енергонезалежності, розвиток освіти і науки.

Проект Основних напрямів бюджетної політики на 2016 рік визначає цілі та завдання бюджетної політики на наступний рік і містить пропозиції, визначені статтею 33 Бюджетного кодексу України.

Показники валютно-курсової політики враховані відповідно до листа Національного банку України від 13.03.2015 № 30-00008/16862.

3. Правові аспекти

Зазначений проект нормативно-правового акта не суперечить Конституції України, Бюджетному кодексу України та іншим нормативно-правовим актам, що регулюють бюджетний процес в Україні.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація зазначеного нормативно-правового акта не потребує додаткових витрат з державного бюджету і буде реалізовуватись в межах балансу бюджету.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Основних напрямів бюджетної політики на 2016 рік» погоджено:

без зауважень: Міністерством оборони України, Міністерством інформаційної політики України, Міністерством екології та природних ресурсів України;

з зауваженнями (пропозиціями), які враховано: Міністерством юстиції України, Міністерством внутрішніх справ України;

з зауваженнями (пропозиціями), які враховано частково: Міністерством соціальної політики України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством аграрної політики та продовольства України, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерством освіти і науки, Міністерством інфраструктури України, Міністерством охорони здоров’я України, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Міністерством молоді та спорту України, Міністерством закордонних справ України; Міністерством культури України.

6. Регіональний аспект

Положення зазначеного нормативно-правового акта враховують потреби розвитку регіонів.

7. Запобігання дискримінації

У проекті розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Основних напрямів бюджетної політики на 2016 рік» відсутні положення, які містять ознаки дискримінації.

8. Громадське обговорення

Проект розпорядження не потребує консультацій з громадськістю.

9. Запобігання корупції

У проекті Основних напрямів бюджетної політики на 2016 рік відсутні правила і процедури, які містять ризики вчинення корупційних правопорушень.

10. Позиція соціальних партнерів

Відповідно до Закону України «Про соціальний діалог в Україні» , Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні та Порядку участі соціальних партнерів у формуванні бюджетної політики Міністерство фінансів України провело консультації з сторонами соціального діалогу стосовно їх пропозицій до проекту Основних напрямів бюджетної політики на 2016 рік (сторонами соціального діалогу надано пропозиції, які було проаналізовано та окремі з них включено до проекту Основних напрямів бюджетної політики на 2016 рік).

11. Оцінка регуляторного впливу

Проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Основних напрямів бюджетної політики на 2016 рік» не є регуляторним актом.

12. Прогноз результатів

Прийняття акта забезпечить якісну та своєчасну розробку проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» , сприяння проведенню комплексних реформ в економіці та бюджетній сфері, виваженої та послідовної податкової та бюджетної політики.

Все це сприятиме стабільному соціально-економічному розвитку держави та підвищенню рівня життя і добробуту громадян України у 2016 році.

Міністр Н. Яресько

Проект

від 09.04.2015 р. реєстраційний № 2623

ПОСТАНОВА

ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Про Основні напрями бюджетної політики на 2016 рік

Відповідно до статті 33 Бюджетного кодексу України і статті 152 Регламенту Верховної Ради України Верховна Рада України постановляє:

1. Схвалити Основні напрями бюджетної політики на 2016 рік (додаються).

2. Кабінету Міністрів України підготувати та подати до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на 2016 рік з урахуванням Основних напрямів бюджетної політики на 2016 рік.

Голова Верховної Ради України

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 31 березня 2015 р. № 314-р

ПРОЕКТ ОСНОВНИХ НАПРЯМІВ

бюджетної політики на 2016 рік

Основні напрями бюджетної політики на 2016 рік розроблені відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України, Коаліційної угоди, Стратегії сталого розвитку «Україна-2020» і ґрунтуються на положеннях програм співпраці з Міжнародним валютним фондом та іншими міжнародними фінансовими організаціями.

Під час підготовки проекту Державного бюджету України на 2016 рік враховуватимуться заходи з реалізації ефективної бюджетно-податкової політики, дотримання жорсткої фінансової дисципліни, підвищення рівня прозорості та раціональності бюджетного процесу, а також схвалені Урядом плани імплементації актів законодавства Європейського Союзу.

Передумовами формування проекту Державного бюджету України на 2016 рік стане економічне відновлення, подолання бідності, сталий розвиток суспільства, забезпечення пріоритетного спрямування бюджетних коштів на розвиток озброєння та військової техніки, розроблення та впровадження їх нових зразків, проведення структурних реформ в основних галузях економіки і сферах діяльності, встановлення сприятливих умов для ведення бізнесу, здобуття енергонезалежності, розвиток освіти і науки.

Основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України на 2016 рік

Під час визначення Основних напрямів бюджетної політики на 2016 рік враховано такі основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України на 2016 рік:

  • валовий внутрішній продукт номінальний — 2 106,1 млрд. гривень;
  • валовий внутрішній продукт реальний, темпи зростання — 102 відсотки;
  • індекс споживчих цін (грудень до грудня попереднього року) —109 відсотків;
  • індекс цін виробників (грудень до грудня попереднього року) —112 відсотків;
  • рівень безробіття населення віком 15—70 років, визначений за методологією Міжнародної організації праці, — 9,9 відсотка;
  • обмінний курс гривні до долара США (в середньому за період) — 22,5 гривні.

Основні прогнозні макропоказники можуть бути уточнені на основі зміни соціально-економічної ситуації у 2015 році, а також припущень прогнозу з урахуванням внутрішніх та зовнішніх ризиків. У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про уточнення основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на 2016 рік вони будуть враховані під час підготовки проекту Державного бюджету України на 2016 рік.

Основні завдання бюджетної політики

Забезпечення збалансованості та стійкості бюджетної системи шляхом:

  • утримання граничного обсягу дефіциту державного бюджету в межах 3 відсотків валового внутрішнього продукту;
  • збереження з урахуванням податкового законодавства частки перерозподілу валового внутрішнього продукту через зведений бюджет на рівні не вищому, ніж враховано у Державному бюджеті України на 2015 рік;
  • фінансування дефіциту загального фонду державного бюджету переважно шляхом здійснення внутрішніх запозичень;
  • створення системи щодо управління ризиками державного боргу з метою запобігання піковим навантаженням на державний бюджет, розвитку вторинного ринку державних облігацій за рахунок проведення активних операцій з державним боргом з вільними коштами на єдиному казначейському рахунку;
  • скорочення боргового навантаження на економіку, в тому числі за підтримки міжнародного фінансування (переважно рефінансування боргу) та управління боргом, що дасть змогу зменшити виплати, пов’язані з обслуговуванням державного боргу в найближчі роки;
  • встановлення граничного обсягу надання державних гарантій на бюджетний період не більш як 5 відсотків доходів загального фонду державного бюджету за рішенням Кабінету Міністрів України або на підставі міжнародних договорів України для кредитування проектів інвестиційного характеру на об’єктах, що мають загальнодержавне значення;
  • фінансування дефіциту спеціального фонду державного бюджету за рахунок кредитів (позик), що залучаються Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій для виконання інвестиційних програм (проектів);
  • надання державних (місцевих) гарантій для реалізації інвестиційних, інноваційних, національних та інших проектів розвитку за договорами, укладеними з іноземними державами, банками і міжнародними фінансовими організаціями;
  • забезпечення економічно обґрунтованого підвищення розміру мінімальної заробітної плати та посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду Єдиної тарифної сітки з урахуванням фінансових можливостей бюджету;
  • встановлення розміру прожиткового мінімуму та рівня його забезпечення на основі зростання показників реального сектору економіки та індексу споживчих цін;
  • оптимізації видатків державного бюджету на утримання органів влади з урахуванням зменшення контрольних функцій і приведення кількості контролюючих органів та їх повноважень у відповідність з європейськими стандартами, перегляду системи органів виконавчої влади за результатами функціонального аналізу;
  • забезпечення здійснення заходів з ліквідації перехресного субсидування пасажирських перевезень за рахунок вантажних;
  • визначення потреби у видатках державного бюджету, що спрямовуються Пенсійному фонду України, з урахуванням розроблення нової редакції Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено єдині принципи нарахування пенсій в Україні;
  • забезпечення поетапного здійснення заходів з реформування діючої системи пільг на проїзд та поступового переходу на адресну грошову допомогу;
  • запровадження державного стратегічного планування як передумови для забезпечення переходу на середньострокове бюджетне планування;
  • визначення стратегічних цілей та показників результату діяльності головних розпорядників бюджетних коштів, у тому числі показників ефективності надання державних послуг, відповідно до пріоритетів державної політики, визначених Угодою про асоціацію Україна — ЄС, Стратегією сталого розвитку «Україна-2020», Програмою дій Кабінету Міністрів України, Коаліційною угодою та програмою співпраці з Міжнародним валютним фондом з урахуванням ресурсних можливостей державного бюджету;
  • посилення обґрунтованості видатків державного бюджету за принципом «від першої гривні»;
  • запровадження бюджетних правил, зокрема щодо виключних випадків внесення змін до закону про Державний бюджет України протягом року;
  • посилення відкритості та прозорості публічних фінансів шляхом оприлюднення головними розпорядниками бюджетних коштів інформації про стратегічні цілі та досягнуті результати.

Забезпечення пріоритетного спрямування бюджетних коштів на оборону та правоохоронну діяльність, зокрема розвиток озброєння та військової техніки з урахуванням необхідності впровадження стандартів НАТО, проведення інтенсивної бойової підготовки військ з урахуванням досвіду, набутого під час проведення антитерористичної операції, облаштування кордону, шляхом:

  • внесення відповідних змін до державних програм, пов’язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони;
  • виконання державного оборонного замовлення з урахуванням пріоритетності закупівлі нових зразків озброєння та військової техніки у вітчизняного виробника.

Оптимізація структури і чисельності військових формувань та Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України для приведення у відповідність з прогнозованим рівнем загроз для України шляхом підготовки законопроектів про чисельність Збройних Сил України та Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України з урахуванням оптимізації їх структури.

Реформування правоохоронних органів, усунення дублювання функцій та уточнення повноважень, оптимізація їх структури і чисельності шляхом реалізації Стратегії розвитку органів внутрішніх справ України та Концепції першочергових заходів реформування системи Міністерства внутрішніх справ, схвалених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2014 р. № 1118.

Належне соціальне забезпечення військовослужбовців (осіб рядового і начальницького складу) — учасників антитерористичної операції, а також сімей загиблих військовослужбовців (осіб рядового і начальницького складу) — учасників антитерористичної операції шляхом:

  • внесення відповідних змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
  • затвердження Програми соціальної реабілітації та адаптації учасників антитерористичної операції.

Забезпечення ефективної реалізації зовнішньої політики, зокрема з метою консолідації міжнародної підтримки територіальної цілісності і суверенітету України, а також відстоювання національних інтересів держави на міжнародній арені шляхом:

  • оптимізації дипломатичної присутності України за кордоном, зокрема її посилена підтримка у ключових країнах світу і міжнародних організаціях, що є одним з основних елементів забезпечення національної безпеки держави;
  • підвищення рівня використання потенційних можливостей міжнародних організацій для забезпечення інтересів України, проведення реформ та подальшої інтеграції України до міжнародної спільноти.

Відновлення зруйнованої інфраструктури східних регіонів України шляхом отримання та використання донорської допомоги для відбудови територій, зруйнованих внаслідок проведення антитерористичної операції.

Пріоритетні завдання податкової політики

Удосконалення податкового законодавства шляхом:

  • внесення змін до Податкового кодексу України в частині:
  • запровадження непрямих методів контролю за відповідністю доходів і витрат фізичних осіб;
  • перегляду системи оподаткування підприємств незалежно від форми власності, які провадять господарську діяльність з видобутку природного газу;
  • переходу сільськогосподарських підприємств на загальний режим обкладення податком на додану вартість;
  • внесення змін до законодавчих актів щодо зниження навантаження на фонд оплати праці з метою детінізації заробітної плати.

Посилення боротьби із схемами ухилення від сплати податків юридичними і фізичними особами, зокрема удосконалення адміністрування податку на додану вартість, формування системи податкового контролю залежно від ступеня ризику в діяльності платників податків шляхом:

  • запровадження податкового контролю за трансфертним ціноутворенням;
  • забезпечення оприлюднення інформації про:
  • сплату податків суб’єктами природних монополій та суб’єктами господарювання, які є платниками рентної плати за користування надрами;
  • суб’єктів господарювання, які мають податковий борг;
  • розширення сфери застосування реєстраторів розрахункових операцій;
  • впровадження електронного сервісу для платників податків;
  • запровадження системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Адаптація податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу шляхом внесення до Податкового та Митного кодексів України змін, спрямованих на наближення положень національного законодавства до законодавства Європейського Союзу з питань податку на додану вартість, акцизного податку та мита.

Зменшення податкових перешкод для закордонних інвестицій та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи і капітал шляхом проведення переговорів щодо міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування з іноземними державами та внесення змін до діючих договорів України, зокрема з Кіпром, Швейцарією, Люксембургом, Нідерландами.

Виконання пріоритетних державних цільових програм

Виконання пріоритетних державних цільових програм здійснюватиметься в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на 2016 рік, за результатами перегляду державних цільових програм з урахуванням переходу до нової системи бюджетного планування, спрямованої на досягнення стратегічних цілей.

Взаємовідносини державного бюджету з місцевими бюджетами

Під час реалізації бюджетної політики на місцевому рівні здійснюватимуться подальші кроки в напрямі проведення реформи місцевого самоврядування, децентралізації управління бюджетними коштами та підвищення рівня самостійності органів місцевого самоврядування з метою виконання таких завдань:

запровадження європейських стандартів місцевого самоврядування для забезпечення сталого соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць шляхом:

  • формування ефективної територіальної системи органів місцевого самоврядування;
  • реорганізації місцевих держадміністрацій в органи префектурного типу;
  • утворення об’єднаних територіальних громад;
  • досягнення оптимального рівня розподілу ресурсу між державним та місцевими бюджетами для забезпечення фінансової спроможності органів місцевого самоврядування, у тому числі об’єднаних територіальних громад, що утворюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад;
  • зміцнення податкового потенціалу територій шляхом:
  • застосування механізму горизонтального фіскального вирівнювання;
  • удосконалення системи адміністрування податків, зборів та інших обов’язкових платежів, що зараховуються до місцевих бюджетів;
  • упорядкування повноважень щодо здійснення видатків між державним та місцевими бюджетами шляхом:
  • делегування органам місцевого самоврядування відповідного рівня повноважень щодо надання базових послуг;
  • зміни підходів до реалізації галузевої політики;
  • спрямування додаткового власного ресурсу місцевих бюджетів, отриманого за результатами впровадження реформи міжбюджетних відносин, на здійснення повноважень (із внесенням відповідних змін до Бюджетного кодексу України) щодо підготовки кадрів у державних вищих навчальних закладах I—II рівня акредитації (перенесення строку передачі повноважень з 1 січня 2017 р. на 1 січня 2016 р.), робітничих кадрів у професійно-технічних та інших навчальних закладах, а також утримання закладів культури (національні та державні цирки, театри, заповідники, концертні організації, бібліотеки, музеї);
  • удосконалення системи планування показників бюджету та їх прогнозування на середньострокову перспективу на місцевому рівні шляхом:
  • підвищення якості бюджетних прогнозів;
  • переходу на прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом бюджетів об’єднаних територіальних громад, що утворюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад;
  • застосування формульних розрахунків галузевих трансфертів, побудованих на оновлених стандартах надання послуг та фінансових нормативах бюджетної забезпеченості на одного отримувача послуги;
  • підвищення прозорості та ефективності витрачання бюджетних коштів шляхом:
  • застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі під час складання проектів місцевих бюджетів на плановий бюджетний рік;
  • законодавчого врегулювання питань проведення аудиту місцевих бюджетів та їх звітності;
  • запровадження нової системи державного управління регіональним розвитком з урахуванням досвіду та відповідно до стандартів регіональної політики європейських держав шляхом:
  • підвищення ефективності використання коштів Державного фонду регіонального розвитку;
  • виконання плану заходів з реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року;
  • застосування механізму державно-приватного партнерства під час реалізації проектів розвитку;
  • надання державної підтримки для стимулювання проектів співробітництва та об’єднання територіальних громад.

Інші питання, вирішення яких необхідне для складення проекту закону про Державний бюджет України на 2016 рік

Оптимізація мережі закладів охорони здоров’я з метою підвищення ефективності використання ресурсів системи охорони здоров’я шляхом вжиття заходів до оптимізації ліжкового фонду відповідно до потреб населення.

Здійснення заходів щодо створення єдиного простору закладів охорони здоров’я незалежно від їх підпорядкування шляхом передачі відомчих установ та закладів охорони здоров’я (крім установ та закладів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до закону військових формувань та правоохоронних органів, а також Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами) до сфери управління Міністерства охорони здоров’я України.

Забезпечення доступності високоякісної освіти (від дошкільної до вищої) для всіх громадян України незалежно від місця їх проживання відповідно до європейських стандартів освітньої системи шляхом:

  • усунення дисбалансу між показниками прийому до вищих та професійно-технічних навчальних закладів;
  • установлення частки прийому до професійно-технічних навчальних закладів за державним замовленням на рівні не меншому, ніж 60 відсотків загального обсягу прийому до навчальних закладів на умовах державного замовлення за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра та кваліфікованого робітника;
  • завершення переведення професійно-технічних навчальних закладів на фінансування за рахунок коштів місцевих бюджетів;
  • передачі майна професійно-технічних навчальних закладів у комунальну власність;
  • завершення формування єдиного освітнього простору шляхом передачі вищих навчальних закладів до сфери управління Міністерства освіти і науки України (крім закладів, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров’я України);
  • оптимізації кількості кафедр у вищих навчальних закладах, загальної кількості навчальних годин загальноосвітніх навчальних закладів та шкіл естетичного виховання;
  • збільшення кількості учнів у групі під час поділу класу для вивчення окремих предметів;
  • затвердження типових штатних нормативів для закладів бюджетної сфери та установ, які отримують фінансову підтримку з бюджету;
  • продовження роботи з оптимізації мережі закладів освіти, культури, інших галузей бюджетної сфери, насамперед оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів із скороченням їх кількості (орієнтовно на 5 відсотків за рахунок об’єднання малокомплектних шкіл) та зменшення кількості вищих навчальних закладів з 802 до 317;
  • врегулювання на законодавчому рівні питання діяльності ботанічних садів та заповідників вищих навчальних закладів, які є їх структурними підрозділами;
  • затвердження регіональних планів об’єднання навчальних закладів, закладів культури (із збереженням фінансової самостійності) з урахуванням демографічних показників, рівня міграції, стану ринку праці для задоволення потреб населення у високоякісних послугах;
  • розроблення середньострокового та довгострокового (на 25—30 років) прогнозу розвитку освітньої галузі на підставі демографічних показників та тенденцій випуску вихованців дошкільних, учнів загальноосвітніх та професійно-технічних, студентів вищих навчальних закладів;
  • формування показників державного замовлення на підготовку фахівців, науково-педагогічних та робітничих кадрів відповідно до потреб ринку праці та за галузевою ознакою;
  • визначення щороку доцільності підготовки фахівців та робітничих кадрів за певними спеціальностями, напрямами підготовки, галузями знань;
  • установлення економічно обґрунтованої плати за проживання у гуртожитках навчальних закладів та наукових установ;
  • скорочення адміністративно-господарських видатків наукових установ, навчальних закладів та установ освіти;
  • впорядкування виплат під час роботи за сумісництвом (нарахування доплат, надбавок, інших виплат, передбачених законодавством, за основним місцем роботи за фактично відпрацьований час);
  • нарахування доплати за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників, а не за вакантною посадою.

Забезпечення подальшого довгострокового розвитку науково-технологічного та інноваційного потенціалу як основної рушійної сили розвитку національної економіки, розбудова національної інноваційної системи шляхом:

  • оптимізації мережі наукових установ з урахуванням критеріїв оцінювання результативності їх науково-технічної діяльності;
  • затвердження державного замовлення на проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень та виконання науково-технічних розробок з урахуванням обсягу коштів, передбаченого у державному бюджеті;
  • зміни структури бюджетного фінансування наукових досліджень за основними етапами наукового процесу, підвищення частки бюджетних коштів, що спрямовуються на фінансування завершальних етапів наукового процесу;
  • завершення атестації науково-дослідної (науково-технічної) діяльності вищих навчальних закладів III—IV рівня акредитації та наукових установ, які є структурними підрозділами вищих навчальних закладів, з метою проведення оцінки ефективності їх діяльності, відповідності одержаних ними результатів державним пріоритетам розвитку науки і техніки та інноваційної діяльності;
  • фінансування науково-технічних розробок переважно за результатами проведення відкритих конкурсів інноваційних проектів, спрямованих на виробництво конкурентоспроможної продукції;
  • фінансування за рахунок бюджетних коштів насамперед пріоритетних науково-дослідних робіт, результати яких можна ефективно застосувати в практичній діяльності;
  • оптимізації кількості державних цільових науково-технічних програм та наукових частин державних цільових програм з метою приведення їх у відповідність з вимогами Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» та продовження строку дії мораторію на затвердження нових програм;
  • передачі Національної академії наук, Національної академії педагогічних наук, Національної академії мистецтв, Національної академії правових наук, Національної академії аграрних наук та бюджетних наукових установ, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, перебувають в управлінні Державного управління справами (крім бюджетних установ, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства оборони України, інших державних органів, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами, органами цивільного захисту), до сфери управління Міністерства освіти і науки України, передачі Національної академії медичних наук до сфери управління Міністерства охорони здоров’я України, залишення Інституту протезування та протезобудування у сфері управління Міністерства соціальної політики України з метою розвитку протезно-ортопедичної галузі та забезпечення зазначеними міністерствами відповідного фінансування таких установ;
  • посилення відповідальності виконавців наукових досліджень та науково-технічних розробок під час використання бюджетних коштів.

Збереження, відтворення та примноження духовних і культурних здобутків українського народу, розвиток інформаційного простору шляхом:

  • нормативного врегулювання питань формування державного замовлення у сферах культури, телебачення та радіомовлення, кінематографії та видавничій сфері;
  • продовження здійснення заходів з передачі закладів культури державної власності до сфери управління Міністерства культури України;
  • реформування системи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства про охорону культурної спадщини;
  • удосконалення механізму надання державної підтримки закладам та установам культури;
  • розроблення нормативів для планування обсягів фінансової підтримки театрів, художніх колективів, концертних, циркових організацій, затвердження критеріїв надання такої підтримки;
  • опрацювання питання створення цифрових (електронних) бібліотек як одного з ключових напрямів розвитку світової інформаційної сфери та однієї з найважливіших складових частин інформаційного суспільства;
  • створення на базі бібліотек державної та комунальної власності центрів обслуговування громадян, основним завданням яких є задоволення потреб громадян у публічній інформації, забезпечення їх доступу до державних та регіональних електронних інформаційних ресурсів, надання консультативних послуг з питань електронного оформлення звернень до органів державної влади тощо;
  • побудови нової моделі надання послуг музеями, розширення переліку послуг з організації дозвілля населення, використання новітніх технологій, нової форми подання експонатів, удосконалення системи організації музейної справи (утворення музейних асоціацій, союзів тощо);
  • розширення переліку джерел фінансування закладів культури шляхом стимулювання позабюджетного фінансування культури (налагодження зв’язків між закладами культури та бізнесом (фандрейзинг);
  • переведення окремих типів закладів культури на самоокупність;
  • перегляд нормативів забезпечення населення публічними бібліотеками з урахуванням демографічної ситуації;
  • усунення необґрунтованих диспропорцій в оплаті праці працівників бюджетної сфери, які виконують однакову за рівнем складності та функціональними ознаками роботу, мають подібну або рівнозначну кваліфікацію, шляхом перегляду (скасування) доплат та надбавок за особливі умови праці окремих категорій працівників бюджетної сфери;
  • виконання регіонального плану цифрової наземної радіомовної служби у смугах частот 174—230 МГц і 470—862 МГц («Женева-2006»), затвердженого угодою країн — членів Міжнародною союзу електрозв’язку щодо переходу з аналогового на цифрове телерадіомовлення;
  • інвентаризації міжнародних договорів України, які передбачають спрямування бюджетних коштів на їх виконання, переукладення цих договорів з метою оплати зобов’язань тими суб’єктами, що їх укладали, за рахунок коштів власних надходжень;
  • створення умов для використання державними органами, підприємствами, установами та організаціями, які використовують бюджетні кошти, програмного забезпечення з відкритим кодом;
  • внесення змін до Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» у частині застосування до журналістів державних та комунальних засобів масової інформації норм про умови оплати праці та пенсійне забезпечення державних службовців;
  • упорядкування умов оплати праці журналістів державних телерадіоорганізацій, журналістів та керівних працівників і спеціалістів апарату Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ», віднесених до категорій посад державних службовців;
  • затвердження методики визначення граничної вартості хвилини екранного часу для встановлення обсягу надання державної фінансової підтримки суб’єктам продюсерської системи шляхом часткового фінансування виробництва національних фільмів.
  • Продовження здійснення заходів і реалізації проектів, спрямованих на зменшення обсягу споживання природного газу в галузях економіки, житлово-комунальному господарстві та населенням шляхом:
  • забезпечення акумулювання фінансових ресурсів за рахунок незаборонених законодавством джерел на впровадження інвестиційних проектів, спрямованих на зменшення обсягу споживання природного газу та заміщення імпортованого природного газу альтернативними видами палива та енергії;
  • визначення на законодавчому рівні граничного строку обов’язкового встановлення побудинкових засобів обліку теплової енергії;
  • забезпечення виконання Закону України «Про комерційний облік природного газу» в частині строків встановлення приладів обліку природного газу для окремих категорій споживачів.

Продовження поетапної ліквідації перехресного субсидіювання та вирівнювання цін і тарифів на природний газ, електричну енергію, водопостачання і водовідведення шляхом:

  • запровадження мораторію на прийняття рішень щодо нових пільгових цін і тарифів для окремих галузей промисловості та споживачів електричної енергії;
  • ліквідації крос-субсидій, переходу до ринкових тарифів на електричну енергію, що сприятиме збільшенню обсягу доходу енергокомпаній;
  • здійснення заходів з підвищення енергоефективності та енергозбереження в усіх галузях економіки та бюджетній сфері.

Визначення шляхів збалансування фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» під час розгляду фінансового плану зазначеної Компанії на 2016 рік, цін на природний газ для споживачів (населення та підприємств теплокомуненерго) з метою зменшення її дефіциту.

Подальше реформування вугільної галузі шляхом:

  • прийняття закону щодо державної підтримки вугільної галузі;
  • підготовки до приватизації усіх вугледобувних підприємств;
  • прийняття рішень щодо ліквідації шахт, які не приватизовано;
  • прийняття нормативно-правових актів та проведення відповідних структурних перетворень під час реформи міжбюджетних відносин щодо реалізації проектів ліквідації підприємств вугільної та торфодобувної промисловості і утримання водовідливних комплексів у безпечному режимі на умовах співфінансування з місцевими органами влади;
  • збалансування фінансового стану державних вугільних підприємств у разі відмови від фінансування за рахунок коштів бюджету їх операційних витрат;
  • оптимізації ціноутворення на вугільну продукцію до рівня, необхідного для беззбиткової роботи вугледобувних підприємств.

Диверсифікація шляхів та джерел постачання первинних енергоресурсів, зокрема ядерного палива, шляхом:

  • прийняття нормативно-правових актів для виконання інвестиційних програм у ядерно-енергетичній галузі з метою удосконалення та створення нових елементів ядерно-паливного циклу в рамках дотримання міжнародного законодавства в ядерній сфері;
  • підвищення рівня безпеки експлуатації атомних електростанцій, ефективності використання існуючих потужностей, продовження строків експлуатації енергоблоків, будівництва нових реакторних установок та центрального сховища відпрацьованого ядерного палива.

Лібералізація ринків електричної енергії та перехід на нову модель їх функціонування шляхом прийняття нормативно-правових актів з метою реалізації Закону України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України».

Продовження виконання міжнародних зобов’язань з перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему шляхом внесення відповідних змін до Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта «Укриття» в екологічно безпечну систему.

Удосконалення економічного механізму провадження діяльності на території зон відчуження і безумовного (обов’язкового) відселення, реформування організаційної системи забезпечення функціонування таких зон шляхом:

  • внесення відповідних змін до актів законодавства, що регулюють питання провадження діяльності у зонах відчуження і безумовного (обов’язкового) відселення та природно-заповідного фонду;
  • створення на території відповідних зон Чорнобильського біосферного заповідника;
  • удосконалення організаційної структури та оптимізації чисельності працівників.

Розроблення плану заходів з реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу, освоєння у кооперації з провідними світовими виробниками озброєння, військової та спеціальної техніки шляхом затвердження Державної цільової програми реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу України на період до 2020 року.

Продовження проведення системних реформ в агропромисловому комплексі з метою забезпечення комплексного підходу до розвитку різних форм господарювання, розбудови інфраструктури аграрного ринку, сприяння залученню інвестицій від міжнародних інституцій для реалізації інвестиційних та інноваційних проектів в агропромисловому комплексі, а також спрощення дозвільних процедур і сприяння просуванню вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції та продуктів харчування на зовнішній ринок збуту шляхом:

  • забезпечення розбудови аграрного ринку та підвищення його ролі і впливу на ціни сільськогосподарської продукції та продовольчу безпеку держави, зокрема застосування аграрних розписок, ф’ючерсних та форвардних контрактів на ринках сільськогосподарської продукції та налагодження взаємодії державних операторів на аграрному ринку (публічні акціонерні товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та «Аграрний фонд», бюджетна установа «Аграрний фонд») з питань продовольчої безпеки та реалізації єдиної цінової політики;
  • підготовки нормативно-правової бази щодо запровадження з 2016 року надання державної фінансової підтримки малим та середнім сільгосптоваровиробникам шляхом здешевлення кредитів та страхових платежів, зокрема порядків надання державної допомоги в кредитуванні та страхуванні, експертизі страхових продуктів, стимулюванні інвестицій у галузь тваринництва, визначенні оптимальних обсягів видатків державного бюджету на вказану мету;
  • завершення гармонізації законодавства щодо безпечності харчових продуктів із законодавством Європейського Союзу та продовження дерегуляції підприємницької діяльності в аграрному секторі економіки.

Удосконалення економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності для розв’язання екологічних проблем та запобігання їх негативному впливу на навколишнє природне середовище шляхом приведення актів законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища у відповідність із законодавством Європейського Союзу відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Здійснення приватизації об’єктів державної власності шляхом:

  • приватизації державного майна за принципом прозорості та відкритості;
  • створення сприятливих умов для залучення більш широкого кола інвесторів та забезпечення конкурентності продажу;
  • забезпечення надходження коштів від приватизації державного майна до державного бюджету.
  • Підвищення економічної цінності земельних ресурсів та запровадження ефективного регуляторного механізму для розвитку ринку оренди землі шляхом:
  • удосконалення підходів до визначення нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення;
  • удосконалення законодавства в частині оренди земельних ділянок та монетизації орендних платежів за землю;
  • надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності в оренду виключно на конкурентних засадах;
  • проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення;
  • внесення відомостей про землю до Державного земельного кадастру.

Покращення менеджменту підприємств державного сектору економіки та удосконалення контролю за їх діяльністю шляхом:

  • зменшення кількості збиткових підприємств (виведення їх на беззбитковий рівень або ліквідація);
  • корпоратизації державних підприємств;
  • удосконалення корпоративно-дивідендної політики в частині надходжень до бюджету дивідендів на частку державного майна від суб’єктів господарювання державного сектору економіки;
  • внесення змін до нормативно-правових актів у частині посилення контролю за плануванням, провадженням фінансово-господарської діяльності та сплатою податків і зборів до державного бюджету суб’єктами господарювання державного сектору економіки.

Стимулювання розвитку вітчизняної промисловості шляхом розміщення державного замовлення на виготовлення продукції, необхідної для розв’язання соціально-економічних проблем, підтримки обороноздатності та безпеки, переважно на державних, у тому числі казенних, підприємствах.

Забезпечення проведення ефективної фізкультурно-спортивної роботи та підвищення іміджу України на міжнародній спортивній арені шляхом:

  • підготовки та участі національних збірних команд України в XXXI літніх Олімпійських та XI літніх Паралімпійських іграх 2016 року;
  • удосконалення мережі фізкультурно-спортивних закладів, насамперед дитячо-юнацьких спортивних шкіл, та проведення роботи з поліпшення ефективності їх діяльності;
  • залучення позабюджетного фінансування для забезпечення розвитку і задоволення потреб вітчизняного спорту.

ВИСНОВОК

щодо відповідності проекту нормативно-правового актавимогам антикорупційного законодавства

Назва проекту акта: проект Постанови про Основні напрями бюджетної політики на 2016 рік.

Реєстр. № 2623 від 9 квітня 2015 р.

Суб’єкт права законодавчої ініціативи:Кабінет Міністрів України

Головний комітет з підготовки і попереднього розгляду – Комітет з питань бюджету.

Проект акта відповідає вимогам антикорупційного законодавства (рішення Комітету від 6 травня 2015 року, протокол № 23).

Голова Комітету Є. Соболєв

ВИСНОВОК

Головного науково-експертного управління на проект Основних напрямів бюджетної політики на 2016 рік

від 12.05.2015

Головне науково-експертне управління, ознайомившись з основними положеннями проекту Постанови про Основні напрями бюджетної політики на 2016 рік, вважає за доцільне зауважити наступне.

Щодо відповідності проекту вимогам Бюджетного кодексу України

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 33 Бюджетного кодексу України проект Основних напрямів бюджетної політики на 2016 рік містить положення щодо:

  • основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України (із зазначенням показників номінального і реального обсягу валового внутрішнього продукту, індексів споживчих цін та цін виробників, рівня безробіття);
  • основних завдань бюджетної політики, зокрема, граничного обсягу дефіциту (профіциту) державного бюджету, граничного обсягу державного боргу і граничного обсягу надання державних гарантій;
  • пріоритетних завдань податкової політики;
  • реалізації пріоритетних державних цільових програм;
  • взаємовідносин державного бюджету з місцевими бюджетами;
  • інших питань, вирішення яких необхідне для складення проекту закону про Державний бюджет України на 2016 рік.
  • Разом із тим, у проекті не враховані (або ж враховані не повною мірою) вимоги ч. 4 ст. 33 Бюджетного кодексу України щодо:
  • граничного обсягу державного боргу;
  • встановлення розміру мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму та рівня його забезпечення (у проекті йдеться про «забезпечення економічно обґрунтованого підвищення розміру мінімальної заробітної плати та посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду Єдиної тарифної сітки з урахуванням фінансових можливостей бюджету» та «встановлення розміру прожиткового мінімуму та рівня його забезпечення на основі зростання показників реального сектору економіки та індексу споживчих цін» );
  • загального обсягу державних капітальних вкладень на розроблення та реалізацію державних інвестиційних проектів із зазначенням пріоритетних напрямів таких капітальних вкладень (у проекті відсутні пропозиції щодо обсягу та напрямів спрямування державних капітальних вкладень, проте проект містить пропозиції щодо:
  • кредитування проектів інвестиційного характеру на об’єктах, що мають загальнодержавне значення на підставі міжнародних договорів України;
  • забезпечення акумулювання фінансових ресурсів за рахунок незаборонених законодавством джерел на впровадження інвестиційних проектів, спрямованих на зменшення обсягу споживання природного газу та заміщення імпортованого природного газу альтернативними видами палива та енергії;
  • прийняття нормативно-правових актів для виконання інвестиційних програм у ядерно-енергетичній галузі та продовження проведення системних реформ в агропромисловому комплексі.

Щодо розділу «Основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України на 2016 рік»

У проекті пропонується визначити Основні напрями бюджетної політики на 2016 рік на основі таких основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на 2016 рік: валовий внутрішній продукт номінальний – 2106,1 млрд. гривень; валовий внутрішній продукт реальний, темпи зростання – 102 відсотки; індекс споживчих цін (грудень до грудня попереднього року) – 109 відсотків; індекс цін виробників (грудень до грудня попереднього року) – 112 відсотків; рівень безробіття населення віком 15-70 років, визначений за методологією Міжнародної організації праці, – 9,9 відсотка; обмінний курс гривні до долара США (в середньому за період) – 22,5 гривні. При цьому зазначається, що основні прогнозні макропоказники можуть бути уточнені на основі зміни соціально-економічної ситуації у 2015 році, а також припущень прогнозу з урахуванням внутрішніх та зовнішніх ризиків. У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про уточнення основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на 2016 рік вони будуть враховані під час підготовки проекту Державного бюджету України на 2016 рік.

Аналіз прогнозних макроекономічних показників дає підставу оцінити їх як достатньо реалістичні. Зокрема, йдеться про прогнозні оцінки темпів зростання реального валового внутрішнього продукту та індексів цін виробників і споживчих цін.

Разом із тим, у супровідних до проекту документах відсутні ґрунтовні пояснення (з наданням відповідних варіантних прогнозних розрахунків) щодо чинників, які визначатимуть параметри та динаміку основних макропоказників економічного і соціального розвитку України у плановому періоді. Це стосується, насамперед, ризиків, пов’язаних з: динамікою та рівнем цін на енергоносії, відпливом іноземної валюти з України, вартістю зовнішніх запозичень, можливостями рефінансування зовнішньої заборгованості; характером монетарної політики Національного банку України, що значною мірою визначатиме параметри курсової стабільності, кредитної спроможності банківського сектору, передусім в сегменті довгострокового інвестиційного кредитування, тощо. Вважаємо доцільним навести орієнтовну ціну на імпортний природний газ, яка закладалась при розрахунках макроекономічних показників, а також основні параметри зовнішньоторговельного балансу.

Щодо розділу «Основні завдання бюджетної політики»

1. В абз. 7 ч. 1 розділу, де йдеться про «встановлення граничного обсягу надання державних гарантій на бюджетний період не більш як 5 відсотків доходів загального фонду державного бюджету за рішеннями Кабінету Міністрів України або на підставі міжнародних договорів України для кредитування проектів інвестиційного характеру на об’єктах, що мають загальнодержавне значення» , з метою приведення у відповідність до ч. 1 ст. 17 Бюджетного кодексу України доцільно було б уточнити, що у даному випадку йдеться про проекти в межах напрямів, що визначені законом про Державний бюджет України.

2. Як уже зазначалося вище, у проекті не враховані вимоги ч. 4 ст. 33 Бюджетного кодексу України щодо визначення граничного обсягу державного боргу, який, згідно з вимогами абз. 2 ч. 1 ст. 18 Бюджетного кодексу України «на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 60 відсотків річного номінального обсягу валового внутрішнього продукту України» . У той же час пропоновані у ч. 1 цього розділу проекту завдання щодо забезпечення збалансованості та стійкості бюджетної системи шляхом «створення системи щодо управління ризиками державного боргу з метою запобігання піковим навантаженням на державний бюджет, розвитку вторинного ринку державних облігацій за рахунок проведення активних операцій з державним боргом з вільними коштами на єдиному казначейському рахунку» та «скорочення боргового навантаження на економіку, в тому числі за підтримки міжнародного фінансування (переважно рефінансування боргу) та управління боргом, що дасть змогу зменшити виплати, пов’язані з обслуговуванням державного боргу в найближчі роки» , на нашу думку, доцільно розглядати в контексті інструментарію управління державним боргом. Відповідно, відсутність чітко визначеного такого завдання бюджетної політики унеможливлює здійснення належної оцінки фінансових ризиків для країни у наступному бюджетному періоді.

3. Абзац 9 ч. 1, в якому йдеться про «надання державних (місцевих) гарантій для реалізації інвестиційних, інноваційних, національних та інших проектів розвитку за договорами, укладеними з іноземними державами, банками і міжнародними фінансовими організаціями» , та абз. 7 цієї ж ч. 1, в якому йдеться про «встановлення граничного обсягу надання державних гарантій на бюджетний період не більш як 5 відсотків доходів загального фонду державного бюджету за рішенням Кабінету Міністрів України або на підставі міжнародних договорів України для кредитування проектів інвестиційного характеру на об’єктах, що мають загальнодержавне значення» , фактично мають спільний предмет регулювання, а тому їх доцільно об’єднати в один.

4. Потребують, на нашу думку, належного обґрунтування з точки зору прив’язки до бюджетної політики положення абз. 3 ч. 6, де йдеться про підвищення рівня використання потенційних можливостей міжнародних організацій для забезпечення інтересів України, проведення реформ та подальшої інтеграції України до міжнародної спільноти, ч. 7, в якій йдеться про відновлення зруйнованої інфраструктури східних регіонів України шляхом отримання та використання донорської допомоги для відбудови територій, зруйнованих внаслідок проведення антитерористичної операції.

5. Дещо некоректно виглядає конструкція «визначенняпоказників ефективності надання державних послуг … з урахуванням ресурсних можливостей державного бюджету» (абз. 17 ч. 1).

6. Не можна повною мірою погодитися з поставленим завданням щодо забезпечення збалансованості та стійкості бюджетної системи шляхом «запровадження бюджетних правил, зокрема щодо виключних випадків внесення змін до закону про Державний бюджет України протягом року» , які за своїм змістом передбачають встановлення «мораторію» на внесення змін до зазначеного закону. На наш погляд, таке завдання може бути реалізоване тільки в умовах достатньо чітко прогнозованих показників Державного бюджету протягом всього бюджетного періоду. У той же час сучасний стан економіки країни, фінансова нестабільність та існуючі загрози її територіальної цілісності цілком ймовірно вимагатимуть внесення відповідних корегувань показників держбюджету у випадках виникнення невідкладних завдань, які потребуватимуть відповідного бюджетного фінансування.

Крім того, виникає серйозний сумнів у дієвості введення запропонованого мораторію. Законодавче введення «мораторію на прийняття законів» з певних питань не є і не може бути перешкодою для внесення суб’єктами права законодавчої ініціативи на розгляд парламенту законопроектів з цих питань. Якщо після внесення одного з таких проектів при його розгляді буде виявлено політичну волю парламенту на користь його прийняття (а цього заборонити неможливо) і такий закон буде прийнято, то згідно діючих в Україні і прийнятих в інших країнах колізійних правил застосуванню підлягає закон, що прийнятий пізніше. Отже, законодавче оголошення «мораторію» не вирішить тих юридичних проблем, які уряд бажав б вирішити з його допомогою, і матиме декларативний характер. До того ж встановлення заборони на внесення і розгляд певних законопроектів є обмеженням конституційного права суб’єктів законодавчої ініціативи.

7. Серед Основних завдань бюджетної політики передбачається посилення відкритості та прозорості публічних фінансів шляхом оприлюднення головними розпорядниками бюджетних коштів лише інформації про стратегічні цілі та досягнуті результати. На наше переконання, такі дані вкрай недостатні для забезпечення прозорого механізму контролю за реальними надходженнями коштів і їх безпосереднім використанням та забезпечить належний ефективний контроль і моніторинг з боку суспільства за розподілом бюджетних фінансів.

Щодо розділу «Пріоритетні завдання податкової політики»

1. На нашу думку, потребує конкретизації завдання щодо адаптації податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу шляхом внесення до Податкового та Митного кодексів України змін, спрямованих на наближення положень національного законодавства до законодавства Європейського Союзу з питань податку на додану вартість, акцизного податку та мита, зважаючи на те, що Податковий кодекс України, який визначив нову систему оподаткування країни, набув чинності тільки з 1 січня 2011 року, Митний кодекс України – з 1 червня 2012 р., а новий Митний тариф – з 1 січня 2014 року. У даному випадку виглядає доцільним уточнити напрями такої адаптації, які не знайшли належного відображення у зазначених актах законодавства.

2. Потребує конкретизації завдання щодо посилення боротьби із схемами ухилення від сплати податків юридичними і фізичними особами, зокрема, удосконалення адміністрування податку на додану вартість, формування системи податкового контролю залежно від ступеня ризику в діяльності платників податків шляхом запровадження податкового контролю за трансфертним ціноутворення. Адже нова редакція статті 39 Податкового кодексу України «Трансфертне ціноутворення» , якою, зокрема, визначається порядок контролю за трансфертним ціноутворенням, набула чинності тільки з 1 січня 2015 року.

Щодо розділу «Виконання пріоритетних державних цільових програм»

У проекті зазначається, що «виконання пріоритетних державних цільових програм здійснюватиметься в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на 2016 рік, за результатами перегляду державних цільових програм з урахуванням переходу до нової системи бюджетного планування, спрямованої на досягнення стратегічних цілей» . У даному випадку, на нашу думку, не повною мірою врахована вимога п. 4 ч. 4 ст. 33 Бюджетного кодексу України, згідно з якою проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період містить положення щодо реалізації пріоритетних державних (цільових) програм і що, очевидно, мало б означати визначення переліку таких програм у внесеному проекті (в подальшому, відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про державні цільові програми» , перелік державних цільових програм, які планується виконати у відповідному році з використанням коштів Державного бюджету України, подається на розгляд Верховної Ради України разом із проектом закону про Державний бюджет України на відповідний рік). Такий підхід, з нашої точки зору, забезпечив би можливість оцінити підходи до структурування пріоритетів в системі державних цільових програм, їх фінансування в умовах проголошеного курсу на жорстку економію бюджетних ресурсів.

Зауважимо також про відсутність нагальної потреби в уточненні «виконання пріоритетних державних цільових програм здійснюватиметься в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на 2016 рік» , оскільки згідно з вимогами ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Щодо розділу «Взаємовідносини державного бюджету з місцевими бюджетами»

1. У пункті 3 цього розділу проекту, серед завдань в напрямі проведення реформи місцевого самоврядування, децентралізації управління бюджетними коштами та підвищення рівня самостійності органів місцевого самоврядування, передбачена «реорганізація місцевих держадміністрацій в органи префектурного типу» . У зв’язку з цим необхідно зазначити, що чинне українське законодавство не містить правового визначення, а теорія конституційного права не знає сталої доктринальної дефініції, такої як: «органи префектурного типу» . Аналіз положень Програми діяльності Кабінету Міністрів України, Коаліційної угоди, Стратегії сталого розвитку «Україна-2020» , у відповідності до яких були розроблені Основні напрями бюджетної політики на 2016 рік, свідчить, що в них також не йдеться про «органи префектурного типу» .

На нашу думку, використання зазначеного формулювання в розглядуваному проекті є некоректним, адже теоретичні розробки в галузі організації виконавчої влади на місцевому рівні мають бути спочатку формалізованими в приписах спеціальних законів, а лише потім застосовуватися, як сталі правові форми, у інших (підзаконних) нормативно-правових актах.

Те ж саме зауваження стосується передбаченого завдання «формування ефективної територіальної системи органів місцевого самоврядування» , оскільки система органів місцевого самоврядування закріплена конституційними положеннями, тому яким чином через бюджетну політику можна досягти «ефективного» «формування» цієї системи не зовсім зрозуміло.

2. Видається доцільним змістовне наповнення положень щодо посилення фінансової бази місцевих бюджетів, а також розмежування повноважень між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в контексті нової концепції децентралізації влади, яку сьогодні розробляє Уряд.

Щодо розділу «Інші питання, вирішення яких необхідне для складення проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік»

1. У низці положень цього розділу (зокрема, таких як: оптимізація мережі закладів охорони здоров’я; забезпечення доступності високоякісної освіти (від дошкільної до вищої) для всіх громадян України; забезпечення подальшого довгострокового розвитку науково-технологічного та інноваційного потенціалу як основної рушійної сили розвитку національної економіки, розбудова національної інноваційної системи; збереження, відтворення та примноження духовних і культурних здобутків українського народу, розвиток інформаційного простору тощо), як на нашу думку, доцільно змістити акценти з організаційного на фінансовий аспект вирішення відповідних питань та наповнити їх конкретним змістом.

2. Виглядає сумнівною пропозиція щодо «внесення змін до Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» у частині застосування до журналістів державних та комунальних засобів масової інформації норм про умови оплати праці та пенсійне забезпечення державних службовців» (стор. 11). Адже журналісти не є державними службовцями, а тому не наділені владно-управлінськими повноваженнями вирішувати політичні, державні, соціально значимі завдання і звичайно на них не поширюються вимоги і обмеження, які передбачені чинним законодавством щодо державних службовців. До того ж за такого підходу норми про умови оплати праці та пенсійне забезпечення державних службовців доведеться застосовувати щодо вчителів, шахтарів, трактористів, металургів та представників інших не менш важливих для суспільства професій.

3. Викликають застереження пропозиції щодо «переведення професійно-технічних навчальних закладів на фінансування за рахунок коштів місцевих бюджетів» , «переведення окремих типів закладів культури на самоокупність» («самоокупність – принцип господарювання, за яким підприємство, компанія, об’єднання тощо всі свої витрати і видатки на виробництво і реалізацію товару (продукції, робіт, послуг) покриває за рахунок коштів, одержаних від його реалізації» ), оскільки за сучасних фінансових можливостей місцевого самоврядування, падіння рівня життя населення України таке рішення може призвести до ліквідації вказаних навчальних закладів і закладів культури, а тому, на нашу думку, є неприйнятним.

4. У проекті передбачається здійснення «передачі майна професійно-технічних навчальних закладів у комунальну власність» . При цьому не уточнюється, про яку форму власності таких закладів йдеться. Зауважимо, що навчальні заклади можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. У зв’язку з цим незрозуміло, наприклад, навіщо, на якій підставі та у який спосіб у комунальну власність мають передаватися приватні професійно-технічні заклади.

5. Серед заходів у житлово-комунальній сфері доцільно передбачити також і заходи з енергоефективності та енергозбереження.

6. Щодо пропозицій по виконанню Закону України «Про комерційний облік природного газу» звертаємо увагу на те, що назва даного Закону має таку редакцію: «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» . Тому вказане положення потребує відповідного уточнення.

7. У розділі окремим абзацом виділено питання стосовно «продовження виконання міжнародних зобов’язань з перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему шляхом внесення відповідних змін до Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта «Укриття» в екологічно безпечну систему» . Однак з тексту проекту незрозуміло про яке «продовження виконання міжнародних зобов’язань» йдеться. Не передбачено таких зобов’язань і в документах, на базі яких розроблено проект. У самій же Загальнодержавній програмі зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему (розділ «Мета Програми» ) зазначається, що послідовність здійснення заходів та обсяги робіт повинні коригуватися з урахуванням результатів реалізації проекту міжнародної технічної допомоги – Плану здійснення заходів на об’єкті «Укриття» , що потребує узгодження.

8. Неможливо повною мірою погодитись із такими завданнями, як «внесення відповідних змін до актів законодавства, що регулюють питання провадження діяльності у зонах відчуження і безумовного (обов’язкового) відселення та природно-заповідного фонду» та «створення на території відповідних зон Чорнобильського біосферного заповідника» . Відповідно до преамбули Закону України «Про природно-заповідний фонд України» природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. Створення біосферних заповідників, якими відповідно до статті 17 цього Закону є природоохоронні, науково-дослідні установи міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, є несумісним із зонами відчуження і безумовного (обов’язкового) відселення. У цьому контексті мова може йти про створення інших територій з окремим статусом. Так, відповідно до п. «и» статті 5 Закону України «Про екологічну мережу України» до складових структурних елементів екомережі можуть включатися (поряд із іншими) і радіоактивно забруднені землі, що не використовуються та підлягають окремій охороні як природні регіони з окремим статусом.

9. Некоректними у проекті вважаємо формулювання щодо «удосконалення економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності» . У Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено «економічний механізм забезпечення охорони навколишнього природного середовища» (розділ Х Закону), що потребує узгодження. Аналогічне зауваження стосується і положення щодо «удосконалення законодавства в частині оренди земельних ділянок» та «внесення відомостей про землю до Державного земельного кадастру» (стор 14 проекту). У Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, схваленійВерховною радою України 11 грудня 2014 р., що є основою для проекту, зазначається про «розроблення та сприяння прийняттю Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оренду землі» щодо довгострокової оренди» та «формування бази даних Державного земельного кадастру» , що також потребує узгодження (2018 рік);

10. Формулювання «надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності в оренду виключно на конкурентних засадах» , не відповідає Конституції України, стаття 92 (ч. 1 п. 5) якої визначає, що засади використання природних ресурсів визначаються виключно законами України, а не на рівні підзаконних актів, яким є проект.

11. У проекті не наведено жодних розрахунків щодо прогнозу приведення основних доходів громадян та фінансових можливостей щодо їх соціальної підтримки в умовах декілька-кратного зниження купівельної спроможності, не визначено, принаймні, орієнтовних показників для встановлення реального прожиткового мінімуму, вартісна величина якого буде спроможною забезпечувати мінімальні життєві потреби.

12. Вважаємо зайвим завдання щодо «забезпечення надходження коштів від приватизації державного майна до державного бюджету» , оскільки п. 2 ч. 1 ст. 15 Бюджетного кодексу України визначено, що джерелами фінансування бюджету є «кошти від приватизації державного майна (включаючи інші надходження, безпосередньо пов’язані з процесом приватизації) – щодо державного бюджету» .

13. В проекті на 2016 рік поставлено завдання «підготовки до приватизації усіх вугледобувних підприємств» та «прийняття рішень щодо ліквідації шахт, які не приватизовано» . Втім, виникає питання щодо можливості реалізації цього завдання щодо шахт, які знаходяться в зоні АТО. Крім того, зважаючи на фінансовий стан таких підприємств, навряд чи в нинішніх умовах можна розраховувати на значний фінансовий ефект від такої приватизації.

14. Текст документу і, зокрема, завдання цього розділу, перевантажені недостатньо визначеними у правовому відношенні термінами і формулюваннями, які ускладнюють розуміння змісту (наприклад: «здійснення заходів щодо створення єдиного простору закладів охорони» ; «завершення формування єдиного освітнього простору шляхом передачі вищих навчальних закладів до сфери управління Міністерства освіти і науки України» ; «оптимізація кількості кафедр у вищих навчальних закладах, загальної кількості навчальних годин загальноосвітніх навчальних закладів та шкіл естетичного виховання» (принагідно слід висловити застереження, що відсутність конкретизації цього завдання містить ризики дестабілізації навчального процесу та мікроклімату у професорсько-викладацьких колективах, оскільки подібного роду індульгенція в окремих навчальних закладах, про свідчить практика, часто використовується для проведення різноманітних експериментів з механічного об’єднання кафедр, які втрачають керованість, маніпулювання навантаженням, в тому числі шляхом запровадження різноманітних схем рейтингових оцінок викладачів, які значною мірою нівелюють наукові та викладацькі здобутки працівників); «заклади бюджетної сфери» ; «оптимізація мережі загальноосвітніх навчальних закладів із скороченням їх кількості» ; «врегулювання на законодавчому рівні питання діяльності ботанічних садів та заповідників вищих навчальних закладів, які є їх структурними підрозділами» ; «збереження, відтворення та примноження духовних і культурних здобутків українського народу» ; «побудова нової моделі надання послуг музеями» ; «налагодження зв’язків між закладами культури та бізнесом (фандрейзинг)» тощо).

Проект основних напрямів бюджетної політики на 2016 рік перенасичений різними дрібними деталями і технічними змінами в окремих галузях, які, на нашу думку, є зайвими, оскільки віднесення їх до напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період, є сумнівною.

Крім того, у визначенні завдань використовуються загальні оціночні характеристики суб’єктивного характеру, які не властиві нормативно-правовому акту. Наприклад: «фінансування за рахунок бюджетних коштів насамперед пріоритетних науково-дослідних робіт, результати яких можна ефективно застосувати в практичній діяльності» ; «забезпечення ефективної реалізації зовнішньої політики» ; «формування ефективної територіальної системи органів місцевого самоврядування» ; «забезпечення подальшого довгострокового розвитку науково-технологічного та інноваційного потенціалу як основної рушійної сили розвитку національної економіки» ; «запровадження ефективного регуляторного механізму для розвитку ринку оренди землі» ; «проведення ефективної фізкультурно-спортивної роботи» ). Використання таких конструкцій призводить до неоднозначного тлумачення положень проекту і ускладнює можливість їх практичного застосування через відсутність чітких оціночних критеріїв «ефективності» , «рушійності» тощо.

Керівник Головного управління В.І. Борденюк

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ВИСНОВОК

Комітету Верховної Ради України з питань бюджету

від 03.06.2015 р.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету на своєму засіданні 3 червня 2015 року (протокол № 22) розглянув проект Основних напрямів бюджетної політики на 2016 рік (до реєстр. № 2623 від 09.04.2015), поданий Кабінетом Міністрів України.

Поданий урядовий проект Основних напрямів бюджетної політики на 2016 рік (далі – проект Основних напрямів) переважно відповідає вимогам частини четвертої статті 33 Бюджетного кодексу України щодо змісту такого документу, а саме: ґрунтується на прогнозних і програмних документах економічного та соціального розвитку України та містить положення на 2016 рік, зокрема, щодо:

основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку (номінальний ВВП – 2106,1 млрд грн, реальний темп зростання ВВП – 102%; індекс споживчих цін /грудень до грудня попереднього року/ – 109%, індекс цін виробників /грудень до грудня попереднього року/ – 112%; обмінний курс гривні до долара США /в середньому за рік/ – 22,5 грн; рівень безробіття – 9,9%);

утримання граничного обсягу дефіциту державного бюджету в межах 3% ВВП;

збереження з урахуванням податкового законодавства частки перерозподілу ВВП через зведений бюджет на рівні не вищому, ніж враховано у державному бюджеті на 2015 рік;

встановлення граничного обсягу надання державних гарантій не більш як 5% доходів загального фонду державного бюджету для кредитування інвестиційних проектів.

Варто зазначити, що у проекті Основних напрямів прогнозні макропоказники є ідентичними з відповідними показниками за сценарієм 1 (найбільш оптимістичним), схваленим постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2014 р. № 404 «Про схвалення Прогнозу економічного і соціального розвитку України на 2015 рік та основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на 2016 і 2017 роки та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (у редакції постанови КМУ від 14.02.2015 р. № 76). При цьому, Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради (далі – ГНЕУ) оцінює прогнозні макроекономічні показники як достатньо реалістичні.

Поряд з тим, Національний банк України у строки, визначені частиною другою статті 33 Бюджетного кодексу України, надав Верховній Раді прогнозні монетарні показники і показники валютно-курсової політики на 2016 рік (які узгоджуються із схваленими Урядом прогнозними макропоказниками), а також інформацію про частину прогнозованого прибутку до розподілу за 2015 рік, яка підлягатиме перерахуванню до державного бюджету у 2016 році (35877 млн грн). При цьому, вперше у проекті Основних напрямів передбачено показник валютно-курсової політики, наданий Нацбанком, – середньорічний прогнозний обмінний курс гривні до долара США. Загалом зазначене свідчить про належну співпрацю Уряду і Нацбанку щодо проведення взаємних консультацій з питань грошово-кредитної і бюджетної політики та розробки програмних документів.

Водночас, у проекті Основних напрямів не наведено інформації щодо граничного обсягу державного боргу, конкретного розміру частки перерозподілу ВВП через доходи зведеного бюджету та конкретизації розмірів мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму і рівня його забезпечення, на що звернули увагу ГНЕУ та окремі народні депутати.

ГНЕУ також зазначає, що текст документу перевантажений недостатньо визначеними у правовому відношенні термінами і формулюваннями, які ускладнюють розуміння змісту, та перенасичений зайвими і дублюючими завданнями, різними дрібними деталями і технічними змінами в окремих галузях.

Поряд з тим, слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 21 Бюджетного кодексу України у місячний строк з дня опублікування Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» Кабінет Міністрів України мав схвалити прогноз Державного бюджету України на 2016 і 2017 роки. Однак до цього часу Уряд не оприлюднив такий документ.

Крім того, згідно з пунктом 3-1 частини першої статті 21 Бюджетного кодексу України встановлена необхідність затвердження стратегії управління державним боргом, яка включає визначення пріоритетних цілей і завдань управління державним боргом на середньострокову або довгострокову перспективу та засобів їх реалізації. Відповідно до Порядку розроблення Середньострокової стратегії управління державним боргом і контролю за її реалізацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 р. № 978, така стратегія щороку розробляється Мінфіном за погодженням з Мінекономрозвитку та затверджується Кабінетом Міністрів України в місячний строк після прийняття закону про державний бюджет на відповідний рік. Однак Урядом не затверджено зазначену стратегію як у 2014 році, так і за підсумками 4 місяців 2015 року.

Оскільки проект Основних напрямів подано до Верховної Ради пізніше визначеного частиною третьою статті 33 Бюджетного кодексу України строку (не пізніше 4 квітня), це унеможливило дотримання встановлених частиною п’ятою статті 152 Регламенту Верховної Ради України строків розгляду даного питання у Верховній Раді України (не пізніше 30 квітня).

У Комітеті з питань бюджету опрацьовано пропозиції народних депутатів України та комітетів Верховної Ради до проекту Основних напрямів в контексті реалізації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, Угоди про Коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна» у Верховній Раді України восьмого скликання, Стратегії сталого розвитку «Україна-2020» (схваленої Указом Президента України від 12.01.2015 р. № 5), Програми діяльності Кабінету Міністрів України (схваленої постановою Верховної Ради України від 11.12.2014 р. № 26-VIІI), а також Меморандуму Україна – МВФ про економічну та фінансову політику. При цьому, взято до уваги річний звіт Кабінету Міністрів України про виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік».

При доопрацюванні проекту Основних напрямів також розглянуто відповідні зауваження ГНЕУ та деякі з них враховані.

Згідно з висновком Комітету з питань запобігання і протидії корупції даний проект постанови відповідає вимогам антикорупційного законодавства.

На час розгляду даного проекту постанови висновок Комітету з питань європейської інтеграції (щодо оцінки відповідності законопроекту міжнародно-правовим зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції) не надійшов.

Відповідно до частини четвертої статті 152 Регламенту Верховної Ради України за підсумками розгляду урядового проекту Основних напрямів та поданих пропозицій до нього Комітет з питань бюджету підготував доопрацьований проект Основних напрямів бюджетної політики на 2016 рік.

Зокрема, пропонується додатково передбачити або уточнити такі положення:

  • збереження з урахуванням податкового законодавства частки перерозподілу ВВП через зведений бюджет на рівні не вищому, ніж враховано при затвердженні державного бюджету на 2015 рік (33,5 відсотка);
  • недопущення можливості здійснення понадпланових державних запозичень;
  • розробка і реалізація плану заходів з приведення загального обсягу державного боргу та гарантованого державою боргу до встановлених вимог;
  • забезпечення економічно обґрунтованого підвищення розміру мінімальної заробітної плати та посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду Єдиної тарифної сітки, забезпечуючи поступове наближення зазначених показників з урахуванням зростання показників реального сектору економіки, індексу споживчих цін та фінансових можливостей бюджету;
  • недопущення виникнення простроченої заборгованості з виплати зарплати працівникам бюджетної сфери;
  • посилення соціального захисту малозабезпечених верств населення, забезпечуючи адресність надання соціальних пільг;
  • застосування механізму управління державними капітальними вкладеннями, у тому числі на основі проведення оцінки, відбору і моніторингу державних інвестиційних проектів, забезпечивши ефективне та результативне використання відповідних бюджетних коштів;
  • оптимізація переліку головних розпорядників коштів державного бюджету з урахуванням внесення відповідних змін до Бюджетного кодексу України для підвищення ефективності управління бюджетними коштами та посилення відповідальності міністерств за реалізацію державної політики у відповідних галузях;
  • продовження здійснення заходів щодо передачі відомчих бюджетних установ соціально-культурної сфери до сфери управління міністерств, які відповідають за реалізацію державної політики у відповідній галузі;
  • проведення оцінки ефективності бюджетних програм та визначення ступеню досягнення головними розпорядниками бюджетних коштів мети, завдань та очікуваних результатів виконання бюджетних програм;
  • продовження реалізації заходів щодо економного і раціонального використання державних коштів та перегляд таких заходів за результатами аналізу ефективності їх застосування та виходячи із поточного стану розвитку економіки;
  • посилення відкритості та прозорості бюджетного процесу з дотриманням оновлених вимог щодо доступності інформації про бюджет, визначених статтею 28 Бюджетного кодексу України;
  • упорядкування надання платних послуг органами державної влади та місцевого самоврядування, забезпечивши чітке розмежування адміністративних зборів та власних надходжень бюджетних установ, шляхом прийняття закону про перелік адміністративних послуг та плату (адміністративний збір) за їх надання;
  • продовження реформування системи охорони здоров’я з метою підвищення ефективності використання ресурсів системи охорони здоров’я та якості надання медичних послуг шляхом удосконалення рівня первинної медико-санітарної допомоги та подальшого розмежування закладів охорони здоров’я на вторинний і третинний рівень, а також здійснення заходів щодо поетапного запровадження обов’язкового державного соціального медичного страхування;
  • перегляд і запровадження економічно обґрунтованих цін і тарифів на теплову енергію та природний газ для населення;
  • активізація роботи із залучення коштів інвесторів на умовах державно-приватного партнерства під час реалізації проектів розвитку (зокрема, щодо оборонно-промислового комплексу, транспортно-дорожнього комплексу, житлово-комунального господарства);
  • сприяння розвитку малого і середнього підприємництва із створенням умов для залучення відповідних суб’єктів господарювання до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення постачання товарів (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб;
  • подання Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради проектів бюджетів фондів загальнообов’язкового державного пенсійного та соціального страхування для затвердження таких бюджетів, забезпечивши оптимізацію витрат (насамперед, адміністративних) цих фондів, а також складання проектів бюджетів Фонду соціального страхування та Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на бездефіцитній основі.

Водночас, пропонується вилучити ініціативу Уряду щодо переходу сільськогосподарських підприємств на загальний режим обкладення податком на додану вартість, беручи до уваги, що Податковим кодексом і Коаліційною угодою передбачено збереження спеціального режиму до 2018 року.

Крім того, враховуючи численні зауваження народних депутатів України щодо перенасичення урядового проекту поточними функціональними завданнями розвитку окремих галузей, Комітет пропонує вилучити деякі положення, безпосередньо не пов’язані з формуванням проекту державного бюджету на 2016 рік та для реалізації яких Кабінет Міністрів України має достатньо повноважень.

За підсумками розгляду Комітет з питань бюджету ухвалив рішення: рекомендувати Верховній Раді України схвалити проект Основних напрямів бюджетної політики на 2016 рік у доопрацьованій Комітетом з питань бюджету редакції згідно з підготовленим Комітетом проектом постанови Верховної Ради України.

Співдоповідачем на сесії Верховної Ради України з цього питання пропонується Перший заступник Голови Комітету з питань бюджету Амельченко Василь Васильович.

Голова

Голова Комітету А.В. Павелко
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті