Вітчизняна фармація на службі у військової медицини

ВИЩИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЩАБЕЛЬ

Ольга Богомолець, народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, професор, почала свою промову з хвилини мовчання за загиблими захисниками батьківщини. Вона подякувала організаторам — насамперед керівництву НАМН України та МО України — за організацію цього важливого і корисного заходу. «Вже третій рік в Україні триває війна, на якій ми втратили тисячі людських життів, у тому числі 50 медичних працівників. У кожної війни є два боки. Один — героїзм захисників кордонів власної держави, інший — це намагання зберегти життя: кожного солдата чи офіцера, кожного медичного працівника, який готовий ризикувати своїм життям заради захисту свого народу та недоторканності рідної землі. Тож саме військова та цивільна медицина — спільними зусиллями та єдиним ешелоном — є тим підрозділом державної політики, що один-єдиний несе відповідальність за збереження військового потенціалу нашої держави. Без потужної військової медицини, дієвої системи реабілітації, ефективної системи підготовки військових медиків, належної системи парамедицини — не буде потужної держави. Ще 2,5 року тому військова медицина, як і військова галузь загалом, перебували у статусі другорядних додатків до державної політики. Окремі політики і навіть міністри оборони не вважали за потрібне розвивати військові шпиталі. Було знищено військовий вишкіл у медичних ВНЗ. Врешті, політика держави, яка не прагнула захищати свої інтереси і навіть власну безпеку, спричинили повну неготовність України до військових дій. Тож сьогодні кожен з нас має зробити важливі висновки: що в першу чергу має бути зроблено на законодавчому рівні та рівні урядових постанов, у царині створення методологічної навчальної бази (зокрема видання підручників та атласів для військових лікарів) тощо. Ми маємо сьогодні зробити все для того, щоб наші діти, онуки, правнуки ніколи не стикнулися с проблемами слабкої держави, яка неспроможна себе захистити: адже саме така держава притягує до себе зазіхання тих, кому кортить накласти лапу на її територію», — наголосила парламентар.

Забігаючи наперед, слід додати, що пізніше, вже в рамках пленарного засідання конференції, прозвучав виступ ще одного представника законодавчої гілки влади — Оксани Корчинської, народного депутата України, заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, яка доповіла про результати роботи Військово-цивільного координаційного штабу медичної допомоги (ВЦКШМД), утвореного з метою координації дій, спрямованих на забезпечення надання медичної допомоги військовослужбовцям Збройних сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів і цивільному населенню під час проведення АТО, а також обґрунтувала необхідність організації таких штабів в областях. У цьому контексті серед шляхів вирішення проблемних питань та викликів сьогодення пропонуються наступні: підготувати проект наказу про створення Військово-цивільного координаційного штабу медичного захисту та реабілітації (ВЦКШМДР), переглянувши Положення про ВЦКШМД та розробивши Регламент діяльності ВЦКШМДР; наказом передбачити, що ВЦКШМДР очолює начальник штабу, який здійснює цю роботу на постійній основі та наділений прямими повноваженнями щодо приведення у готовність та застосування сил та засобів медичного захисту; розглянути питання щодо доцільності створення регіональних відділень ВЦКШМДР при Військово-медичному клінічному центрі (ВМКЦ) Західного регіо­ну (Львів), ВМКЦ Південного регіону (Одеса), ВМКЦ Північного регіону (Харків) та Східного регіону на базі військового госпіталю м. Дніпро; начальнику штабу розробити та затвердити в Службі безпеки України (СБУ), Міністерства внутрішніх справ (МВС) України, Антитерористичному центрі плани управління силами та засобами медичного захисту при загрозі та здійсненні терористичних актів, масових порушеннях громадського порядку; передбачити управлінські та контрольні функції штабу в межах компетенції; покласти на ВЦКШМДР функції координуючого органу з питань реабілітації учасників АТО з контрольними повноваженнями (потребує узгодження з Кабінетом Міністрів України).

Ігор Лурін, заступник керівника Головного департаменту з питань гуманітарної політики — керівник департаменту з питань охорони здоров’я та соціальної політики Адміністрації Президента України, професор, генерал-майор медичної служби запасу, зачитав офіційне звернення Президента України Петра Порошенка до учасників заходу (а під час першого пленарного засідання виступив з доповіддю, де ґрунтовно проаналізував положення Стратегічного оборонного бюлетеня України у контексті військової медицини). «Працюючи в районі бойових дій на сході України, медичні працівники перебирають на себе важкий тягар людських втрат та горя, до останнього борючись за життя наших воїнів та мирних жителів. Завдяки високому патріотизму волонтерів, професійній майстерності медиків підвищено рівень медичного забезпечення військ, проведена модернізація його матеріально-технічної бази. Переконаний, що плідна робота, ґрунтовні дискусії та прийняття учасниками конференції консолідованих професійних рішень сприятимуть поліпшенню медичного захисту всіх, хто на передовій збройного протистояння відстоює суверенітет і територіальну цілісність України. Бажаю вам успіхів на цьому шляху та найшвидшого наближення миру», — йдеться у зверненні глави держави.

Віктор Шафранський, в.о. міністра охорони здоров’я України, співголова оргкомітету конференції, у своєму виступі торкнувся нормативних, ресурсних та організаційних аспектів стану і проблем медичного забезпечення населення та сил АТО. Очільник профільного міністерства підкреслив важливість впровадження змін в існуючу систему охорони здоров’я та наголосив на необхідності ефективної координації дій медичних працівників різних систем підпорядкування в умовах військових реалій. На закінчення промови він скористався нагодою привітати присутніх з майбутнім Днем медичного працівника.

ПЛЕНАРНА РОБОТА. РУТИНнА практика — Порятунок ЛЮДЕЙ

Відкриваючи роботу першого пленарного засідання конференції, академік Віталій Цимбалюк, президент НАМН України, співголова оргкомітету конференції, охарактеризував її проведення як надзвичайно нагальний крок, а окремо наголосив на ролі академії у реалізації пріоритетних напрямів медичного забезпечення АТО, докладно відзвітувавши про роботу, проведену у цій царині. Зокрема (станом на сьогодні):

• загалом закладами НАМН України та окремими її співробітниками на потреби армії перераховано коштів і передано ліків та майна на суму більше 2 млн грн.;
• споряджено та передано до зони АТО 5 автомобілів швидкої медичної допомоги;
• в закладах НАМН України проліковано 64 869 хворих із Донецької та Луганської областей, з них 25 136 госпіталізовано;
• проліковано та проконсультовано 4636 учасників АТО, з них 1850 госпіталізовано;
• працівниками системи НАМН України проконсультовано у військових шпиталях 1061 пораненого в зоні АТО;
• створена академічна госпітальна база на 550 ліжок, яку планується розширити до 1000;
• на базі ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» створено відділення для психологічної реабілітації, де надано допомогу більше ніж 450 постраждалим;
• спеціалізована високотехнологічна медична допомога була надана 176 учасникам Революції гідності за період лютий–квітень 2014 р.

Також створено оперативний штаб з надання допомоги пораненим в зоні АТО; систему мобільних бригад, що перебувають у готовності до виїзду на допомогу пораненим; резерв волонтерів-лікарів (більше 77 хірургів, травматологів, анестезіологів, готових виїхати в зону АТО для підкріплення медичних закладів 2-го рівня). Укладено угоди про співпрацю щодо надання високоспеціалізованої високотехнологічної медичної допомоги між НАМН України та Центральним госпіталем військово-медичного управління СБУ, «ГВКГ» МО України, Центральним клінічним госпіталем Державної прикордонної служби (ДПС) України, Центральним госпіталем МВС України. Крім того, фахівцями ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України» та Міжнародної організації екологічної медицини закуплено за власні кошти та передано для потреб Національної гвардії України 20 сучасних захисних комплектів (бронежилетів 5-го класу та кевларових касок ізраїльського виробництва); тепловізор 3-го покоління, виробництва США (вартість 152 тис. грн.), комплекс польового радіотехнічного захищеного зв’язку з 9 терміналами (вартість близько 150 тис. грн.), а також модернізовано 6 снайперських гвинтівок «Рекорд-1».

Окрему увагу академік В. Цимбалюк приділив темі стресу в умовах збройних конфліктів, зупинився на організаційно-методичних заходах з подолання наслідків стресу, зокрема наступних: для попередження розвитку хвороб та їх ускладнень, необхідне застосування удосконалених підходів до проблеми впливу стресових чинників, які б включали комплекс профілактичних, лікувальних та реабілітаційних заходів і підготовки кадрів; стрес і його наслідки повинні включатись до настанов та протоколів діагностики та лікування, стати предметом науково-практичного розгляду під час конференцій, наукових досліджень та цілеспрямованого формування спеціалістів-психологів, а також навичок практичної роботи лікарів різних спеціальностей; необхідне удосконалення системи медико-соціальної експертизи та реабілітаційних заходів стосовно стресу та його наслідків у закладах різних форм підпорядкування; забезпечення належної медичної допомоги (високовартісної і виключно бюджетної) потребує відповідного фінансування (за кількістю пролікованих хворих).

У порівняльному контексті з медико-соціальними наслідками нинішнього збройного протистояння на території України вчений проаналізував такі медико-соціальних явища, як «в’єтнамський синдром», «афганський синдром», «чеченський синдром» (детальніше буде розглянуто у наступній, деталізованій публікації на сторінках «Українського медичного часопису»).

«Наша конференція є яскравим взірцем співпраці державної і відомчих систем охорони здоров’я, медичної науки в особливий період — захисту незалежності України», — підкреслив Андрій Сердюк, академік НАМН України, директор ДУ «Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва НАМН України», співголова оргкомітету конференції, на підсумок своєї доповіді щодо концептуальних засад співпраці державної і відомчих систем охорони здоров’я України на особливий період.

Представники силових відомств повідомили про досвід організації медичного забезпечення військовослужбовців у ході бойових дій, співпрацю із зарубіжними фахівцями у лікуванні та реабілітації поранених тощо. Зокрема, Анатолій Казмірчук, генерал-майор медичної служби, начальник Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» МО України, окреслив стан та проблемні питання медичного забезпечення в зоні проведення АТО в різні періоди її перебігу. Серед основних результатів діяльності медичної служби Збройних сил України було зазначено: створення системи лікувально-евакуаційного забезпечення АТО; поліпшення (проте проблему не вирішено повністю) стану матеріально-технічного забезпечення медичної служби; скорочення термінів та поліпшення якості надання медичної допомоги пораненим і їх лікування; започаткування системи заходів медичної, фізичної, психологічної та соціальної реабілітації.

Також серед доповідачів конференції був Сергій Риженко, професор, головний лікар славнозвісної Дніпропетровської лікарні ім. І.І. Мечникова, де було врятовано тисячі поранених воїнів. За час проведення бойових дій цей багатопрофільний лікувальний заклад став місцем справжньої надії та порятунку. Лише за 2014 р. тут прийняли понад 3,4 тис. поранених з передової, з них майже 1,2 тис. бійців були прооперовані (на думку президента НАМН В. Цимбалюка, серед усіх медичних закладів «мечниковці» насправді лідирують і за кількістю проведених операцій, і за кількістю врятованих життів).

Таким чином, захід, організований НАМН України, об’єднав не лише науковців у галузі медицини, але й військових медиків силових відомств (МО, МВС України, СБУ, ДПС України, Національної гвардії України тощо), представників Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Апарату Ради національної безпеки і оборони України, Генеральної прокуратури України, інших центральних органів державної влади, представників громадських та волонтерських організацій, незалежних експертів тощо. Вперше за 2 роки від початку бойових дій на сході України військові і цивільні медики, науковці, політики і волонтери об’єдналися з єдиною метою — поділитися досвідом надання медичної допомоги, узгодження дій між відомствами та закладами різного підпорядкування, аби разом досягти позитивних зрушень у медичному забезпеченні всіх, хто постраждав в АТО та через неї, об’єктивно оцінити стан проблем медичного забезпечення населення Донецької і Луганської областей, а також обґрунтувати шляхи їх вирішення.

Друге пленарне засідання конференції було присвячене здебільшого профілактиці посттравматичних розладів та медико-психологічній реабілітації учасників війн і збройних конфліктів, медичному постачанню, проблемам підготовки військово-медичних кадрів тощо. Усвідомлюючи актуальність проблем, науковці разом з практиками, експертами, громадськістю, зарубіжними фахівцями готові докласти всіх зусиль для вирішення завдань, що постали перед охороною здоров’я у зв’язку з веденням бойових дій на території України. За результатами роботи конференції буде підготовлено рекомендації органам влади щодо вирішення вищеозначених проблем. У виступах численних доповідачів відобразилися основні вектори, за якими потребує удосконалення надання медичної допомоги в зоні АТО, зокрема: нормативно-правова база взаємодії державної і відомчих систем охорони здоров’я; формування наукової та інформаційно-аналітичної складової для оцінки ситуації та прийняття обґрунтованих управлінських рішень; застосування сучасних організаційних та лікувально-діагностичних технологій на етапах лікувально-евакуаційного забезпечення населення і військовослужбовців; система медико-психологічної реабілітації демобілізованих учасників АТО; проблема небойових втрат особового складу; санітарно-гігієнічна та епідеміологічна ситуація на Сході України.

На думку багатьох учасників, коли з початком збройного протистояння на території України постала нагальна проблема медичного забезпечення Збройних сил, терміново вжиті державою заходи, висока активність волонтерських та громадських організацій дозволили певною мірою організувати медичне забезпечення сил АТО і цивільного населення Донецької та Луганської областей. Натомість залишається чимало проблем, вирішення яких не завжди знаходиться у межах самостійних можливостей окремих міністерств і відомств, — тут і стає у нагоді міжвідомча та мультидисциплінарна співпраця. З огляду на значущість тематики конференції, злободенність піднятих на ній проблем, найбільш актуальні доповіді, що пролунали з її трибуни, буде докладніше розглянуто найближчим часом в рамках окремої публікації на сторінках та сайті «Українського медичного часопису» (з тематичним акцентом для лікарської аудиторії).

ФАРМІНДУСТРІАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ. ПІДВАЛИНИ ОБОРОННОГО ДЕРЖЗАМОВЛЕННЯ

Водночас — до відома нашої фармацевтичної аудиторії — нагадаємо, що генеральним партнером конференції стала АВЛУ, а з трибуни заходу виступив її президент Петро Багрій. Тож пропонуємо до уваги читачів «Щотижневика АПТЕКА» стислий огляд його доповіді «Роль Асоціації «Виробники ліків України» у вирішенні питань медикаментозного забезпечення сил АТО: можливості та проблеми». Її було розпочато із стислої характеристики фармацевтично-промислового сектору галузі охорони здоров’я, у якому, за даними АВЛУ:

• 117 підприємств мають ліцензії на промислове виробництво;
• налічується майже 31 тис. робочих місць;
• кожне з цих робочих місць приносить до бюджету країни сплачених за рік податків — 116 тис. грн. (разом сума податків перевищує 3,5 млрд грн. на рік);
• наявні високі соціальні стандарти (середня заробітна плата — майже 12 тис. грн.);
• сповідується і втілюється в життя висока соціальна відповідальність (надано допомогу госпіталям зони АТО на суму понад 75 млн грн.).

Вітчизняні виробники — лідери ринку спільним доробком (за даними по 2015 р.):

• забезпечують близько 80% виробництва лікарських засобів;
• виробляють 90% асортименту лікарських засобів;
• формують понад 2% ВВП країни.

Стосовно ринку лікарських засобів в цілому, то тут співвідношення між вітчизняними та імпортними лікарськими засобами становить:

• у гривні — 44:56% відповідно,
• в упаковках — 79:21% відповідно.

Але ще красномовнішим є ціновий градієн­т (табл. 1 і 2).

Стан експорту українських ліків характеризується наступним чином: експорт здійснюють 22 вітчизняних підприємства загалом на 200 млн дол. США і за сукупною номенклатурою понад 400 найменувань лікарських засобів; основні регіони експорту — країни ЄС (Німеччина, Польща тощо), держави СНД, Азії, Близького Сходу, Африки та Південної Америки, загалом — 54 країни — імпортери українських ліків.

АВЛУ, членами якої є провідні фармацевтичні підприємства України (ПАТ «Фармак», Корпорація «Артеріум», група компаній «Здоров’я», Київський вітамінний завод, ТОВ «Юрія-Фарм», ТОВ «Кусум Фарм», ПАТ «НВЦ «Борщагівський ХФЗ», ТОВ «Фарма Старт», ТДВ «ІнтерХім», ПрАТ «Індар»), бере активну участь у медикаментозному забезпеченні сил АТО. Підприємствами АВЛУ надано гуманітарної допомоги госпіталям зони АТО на загальну суму на понад 75 млн грн. Форми та способи надання допомоги різноманітні:

• лікарськими засобами та виробами медичного призначення власного виробництва;
• адресною допомогою сім’ям загиблих;
• закупівлею обладнання, одягу і спеціалізованої техніки для АТО;
• переобладнанням машин БТР на карети швидкої медичної допомоги для евакуації поранених та надання екстреної медичної допомоги на полі бою;
• перерахуванням заробітної плати за 1 день на обладнання вагончиків для прикордонників тощо.

Як наголошує П. Багрій, фармсектор галузі охорони здоров’я має стратегічне значення для економіки України та поліпшення здоров’я населення. Інструментом підвищення рівня захищеності держави від зовнішньої агресії є створення та своєчасне поповнення мобілізаційного резерву — запасів матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених, зокрема, для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, надання медичної допомоги. Нормативно-правовим актом, яким визначено загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнен­ня та поновлення запасів мобілізаційного резерву як виду державного матеріального резерву є Закон України «Про державний матеріальний резерв» (далі — Закон).

Цим законом (ст. 5), зокрема, передбачено, що мобілізаційні резерви створюються на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності відповідно до завдань, визначених КМУ міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, на основі пропозицій центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, МО України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, іншими зацікавленими органами виконавчої влади. Номенклатура матеріальних цінностей державного резерву і норми їх накопичення, в тому числі незнижуваного запасу, затверджуються КМУ. Поставка матеріальних цінностей до державного резерву і розміщення замовлень на їх поставку на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності може здійснюватися на умовах, визначених законом. Міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, мають повноваження готувати пропозиції щодо визначення підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності для зберігання матеріальних цінностей державного резерву, сприяють розміщенню на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності, що належать до їх відання, пунктів відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву; звертаються у разі потреби до КМУ із пропозиціями про поставку і закладення матеріальних цінностей до державного резерву.

Водночас, на думку доповідача, нині держава не повною мірою використовує потужності віт­чизняних фармацевтичних виробників та не здійснює на системній основі замовлення для створення на їх базі мобілізаційного резерву ліків.

З огляду на це, П. Багрій виступив від імені української фармпромисловості з важливою ініціативою (яку можна підсумувати одним словосполученням — «оборонне держзамовлення), озвучивши з трибуни конференції низку конкретних пропозицій щодо участі вітчизняних фармпідприємств у формуванні мобілізаційного резерву лікарських засобів та медичних виробів — як невід’ємної складової матеріального резерву, необхідного для забезпечення потреб України в особливий період:

• провідні вітчизняні виробники ліків досягли значного рівня розвитку (перебудовані й переобладнані потужні виробництва, створені та функціонують за європейськими стандартами системи забезпечення якості тощо) — тому вони можуть і повинні брати участь у формуванні мобілізаційного резерву лікарських засобів;
• існує реальна необхідність у створенні на базі зацікавлених вітчизняних фармпідприємств мобілізаційного резерву лікарських засобів та медичних виробів для надання медичної допомоги на випадок особливого періоду;
• реалізувати цю пропозицію можливо шляхом запровадження механізму, за якого держава гарантуватиме закупівлю лікарських засобів у вітчизняних виробників для забезпечення потреб охорони здоров’я, з метою формування мобілізаційного резерву медикаментів на випадок настання особливого періоду;
• українські підприємства, за відповідним замовленням держави, готові створити на власних складах і базах матеріальні резерви лікарських засобів і виробів медичних для забезпечення потреб держави в особливий період;

Провідні вітчизняні фармацевтичні компанії нині мають повну можливість:

• здійснювати виробництво ліків на замовлення держави;
• зберігати фармацевтичну продукцію в належних спеціальних умовах, згідно з європейськими стандартами;
• здійснювати оперативний відпуск продукції на першу вимогу держави.

Отже, замовником поставки ліків та медичних виробів до мобілізаційного резерву міг би виступити центральний орган виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, а також МОЗ України (у разі уповноваження його Президентом України: див. ч. 3 ст. 8 закону). Зберігання препаратів могло б здійснюватися на підставі договору про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, який укладається між підприємством та органом влади, із дотриманням встановлених вимог щодо забезпечення безпеки життя й здоров’я споживачів. Матеріальний резерв ліків дозволив би державі підтримати належний рівень медичного забезпечення для надзвичайних ситуацій, в тому числі на час проведення АТО.

«Враховуючи викладене, вважаємо за необхідне звернутися до Уряду з пропозицією надати відповідні доручення щодо формування мобілізаційного резерву вітчизняних лікарських засобів та медичних виробів на замовлення уповноважених державою органів влади, шляхом укладення з вітчизняними виробниками лікарських засобів державних контрактів (договорів) на поставку матеріальних цінностей до мобілізаційного резерву», — підсумував представник вітчизняної Big Pharma.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!