Магній у тілі: багато, але недоступно
Магній є фундаментальним макроелементом, що посідає 4-те місце за загальним вмістом в організмі та 2-ге за концентрацією серед внутрішньоклітинних катіонів, поступаючись лише калію. Як універсальний кофактор він забезпечує каталітичну активність понад 300 ферментних систем, регулюючи ключові біохімічні процеси: від біосинтезу білків і нуклеїнових кислот до гліколізу та підтримки генетичної стабільності. Завдяки здатності виступати протиіоном для аденозинтрифосфату (АТФ) магній відіграє критичну роль у процесах енергетичного обміну та функціонуванні мітохондрій. Він є ключовим регулятором трансмембранного транспорту іонів кальцію та калію, що визначає електричний потенціал мембран, проведення нервових імпульсів, серцевий ритм та вазомоторний тонус. Окрім структурної ролі в архітектоніці кісткової тканини, магній модулює імунну відповідь, впливаючи на проліферацію лімфоцитів та бактерицидну активність макрофагів, що робить його інтегральним елементом гомеостазу та фізіологічної адаптації організму (Al Alawi A.M. et al., 2018).
Організм дорослої людини містить у середньому 22–26 г магнію, близько 60% якого локалізовано в кістковій тканині, 39% — у м’яких тканинах і лише близько 1% — у позаклітинному просторі (Pardo M.R. et al., 2021). Саме цей факт пояснює одну з ключових діагностичних проблем: нормальний рівень магнію в сироватці крові не виключає його дефіциту на клітинному рівні1.
Концентрація магнію в плазмі крові підтримується за рахунок жорстких гомеостатичних механізмів, зокрема ниркової реабсорбції. Тому лабораторні показники часто залишаються в межах референтних значень навіть за істотного виснаження внутрішньоклітинних запасів. У клінічній практиці це означає, що оцінка магнієвого статусу має ґрунтуватися не лише на аналізах, а й на симптомах та факторах ризику.
Добова потреба та чому її не завжди вдається забезпечити
Згідно з даними Національних академій наук (США), добова потреба в магнію залежить від віку, статі та життєвого етапу, становлячи для дорослих 310–420 мг, для дітей та підлітків — 30–410 мг1. В Україні добова потреба в цьому мінералі встановлена на такому рівні: діти — 50–300 мг, дорослі чоловіки — 400 мг, жінки — 500 мг (плюс додатково у вагітних та тих, хто годує грудьми, — 50 мг), та люди похилого віку старше 60 років — 400 мг2.
Формально ці цифри виглядають досяжними. Тим більше що природа дала людині змогу обирати, у тому числі й джерела магнію, який значно поширений у багатьох рослинних і тваринних продуктах, а також напоях. Включивши їх до свого щоденного раціону, є змога поповнити запаси цього мінералу в організмі. Однак є й проблема — засвоюється лише близько 30–40% магнію, який споживається з їжею1. Тому на практиці навіть збалансований раціон не може повністю забезпечити адекватне надходження магнію. Причини цього багатофакторні:
- виснаження ґрунтів і зниження мінеральної щільності продуктів;
- домінування рафінованих вуглеводів та оброблених продуктів;
- кулінарна обробка, що знижує вміст магнію;
- підвищені втрати магнію в умовах стресу1.
Дисбаланс рівня магнію в організмі (гіпомагніємія) може призвести до низки небажаних нервово-м’язових, серцевих або нервових розладів, що спричиняють такі симптоми, як нервово-м’язова дисфункція, м’язова слабкість та м’язові судоми (Blancquaert L. et al., 2019). Зокрема, клінічні ознаки дефіциту магнію, що часто має прихований перебіг, можуть варіювати від неспецифічних скарг до серйозних метаболічних та тяжких серцево-судинних ускладнень. Ранні ознаки часто сприймаються як наслідки перевтоми або стресу: зниження працездатності, дратівливість, порушення сну, труднощі з концентрацією, головний біль напруги. У міру прогресування дефіциту можуть з’являтися:
- нейром’язові симптоми — тремор, фасцикуляції, судоми, парестезії;
- психоемоційні порушення — тривожність, емоційна лабільність, депресивні стани;
- серцево-судинні прояви — відчуття серцебиття, аритмії, вазоспазм.
Виражений дефіцит магнію порушує кальцієво-калієвий баланс, призводячи до гіпокальціємії та гіпокаліємії, що суттєво підвищує ризик аритмій і нейром’язової гіперзбудливості. Хронічний магнієвий дефіцит асоціюється зі зростанням ризику розвитку артеріальної гіпертензії, цукрового діабету ІІ типу, остеопорозу та мігрені1. Примітно, що симптоми дефіциту магнію можуть бути неспецифічними та зазвичай перетинаються із симптомами інших порушень електролітного балансу (Al Alawi A.M. et al., 2018).
У здорових людей дефіцит магнію рідко виникає лише через недостатнє споживання з харчування. Хронічний психоемоційний стрес, тривожні розлади, порушення сну, підвищене фізичне навантаження, у тому числі інтенсивні тренування, надмірне вживання кофеїну, алкоголю, тютюну, ендокринні, серцево-судинні та метаболічні порушення (інсулінорезистентність, цукровий діабет), періоди підвищеної потреби — вагітність, годування грудьми, підлітковий вік, похилий вік або деякі фармакологічні втручання (наприклад прийом діуретиків чи інгібіторів протонної помпи) можуть також призводити до виснаження депо цього мінералу в організмі1. Тяжка гіпомагніємія може зумовлювати виникнення генералізованих тоніко-клонічних судом (Allen M.J. et al., 2025).
Живучи в умовах постійного стресу, спричиненого воєнними діями, загрозами обстрілів та побутовим дискомфортом, українці щодня вичерпують власні адаптаційні ресурси. Хронічна тривога, дефіцит сну та вимушені обмеження в раціоні призводять до того, що рівень магнію в організмі у більшості населення може балансувати на межі норми або ж навіть сягати критичного мінімуму. Оскільки організм не здатний самостійно відновити такі втрати в екстремальних обставинах, додаткове вживання цього мінералу стає життєво необхідним кроком для підтримки витривалості нервової системи та загального здоров’я.
Однак тут виникає дилема: який магній краще обрати, адже на ринку України в асортименті аптек представлені різні форми цього мінералу (як у складі багатьох лікарських засобів3, так і дієтичних добавок), відмінність між якими полягає не лише в дозі, а й у хімічній формі самого мінералу.
Форми магнію: яку обрати?
У науковому підході до питань здоров’я склад і форма речовини мають принципове значення. Для того щоб чинити біологічну дію, мінерал повинен не лише потрапити в організм, а й досягти відповідних тканин і клітин у засвоюваній формі.
Магній у фармакологічних продуктах не існує у вільному вигляді — він завжди представлений у формі солі, органічної або неорганічної. Саме тип солі визначає біодоступність мінералу, тобто здатність організму його засвоювати, а не лише транспортувати через шлунково-кишковий тракт транзитом.
Відомо, що органічні сполуки магнію, як правило, мають кращу розчинність, а їх ступінь іонізації менш залежить від рівня pH, ніж у неорганічних солей (Pardo M.R. et al., 2021). Зокрема, дослідження показали, що магній у формах аспартату, цитрату, лактату та хлориду засвоюється повніше та є більш біодоступним, ніж оксид магнію та сульфат магнію1.
Водночас показання до застосування різних солей магнію відрізняються, а вибір конкретної форми має бути функціонально обґрунтованим. Так, наприклад, цитрат магнію та оксид магнію часто приймають з метою покращення травлення, зокрема, полегшення випорожнень, а от гліцинат магнію — щоб покращити сон та знизити тривожність4.
Примітно, що неорганічні солі магнію (зокрема оксид і сульфат), попри те, що забезпечують значне навантаження елементарного магнію, демонструють обмежену біодоступність через їх погану розчинність та частіше спричиняють послаблювальний ефект, у зв’язку з чим сфера їх застосування є обмеженою (Blancquaert L. et al., 2019; Pardo M.R. et al., 2021).
Як бачимо, магній перестав бути «другорядним» мінералом. У сучасних умовах він є ключовим «регулятором» стресостійкості, нейром’язової стабільності та метаболічного здоров’я. Хронічний, прихований дефіцит магнію — одна з недооцінених проблем сучасної медицини, особливо в умовах тривалого психоемоційного навантаження. Однак розв’язати проблему може раціональний підхід до магнієвої підтримки, яка передбачає не лише визначення дози, а й усвідомлений вибір форми та тривалості з урахуванням віку. Саме це і є справжній магнієвий upgrade, якого потребують люди сьогодні!
2Наказ МОЗ України від 3.09.2017 р. № 1073 «Про затвердження Норм фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах і енергії».
3За даними Державного реєстру лікарських засобів України (drlz.info).
4За даними www.health.harvard.edu.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим