Главная RSS Контакты
Издательство МОРИОН Компендиум OnLine Украинский Медицинский Часопис Фармэнциклопедия Геоаптека

Українська кардіологія: здобутки та проблеми, стратегії та перспективи

[ 2016-09-21 12:31 ]
Цими сухими осінніми днями, — у дивно-мінливу вузеньку часову шпаринку між порами року, коли листяний світлофор року ось-ось почне переключати необачно-зелений колір літа на тривожно-жовтий колір міжсезоння, а золота осінь ще майже не стривожила увагу безтурботно-зеленого літнього листя насторожливим жовтим кольором, — у Києві, на площах одного з найбільших конференц-майданчиків країни НСК «Олімпійський» проходить масштабна галузева подія: XVII Національний конгрес кардіологів України . Перебіг цього масштабного фахового форуму буде детально висвітлюватися на шпальтах та у браузерах «Українського медичного часопису». А ми ж, зі свого боку, докладніше зупинимося на події, що відбулася трохи раніше, а саме за 2 дні до відкриття конгресу, — але має до нього безпосередній як тематичний, так і причинно-наслідковий стосунок. Отже, 19 вересня 2016 р. у прес-центрі інформаційної агенції «Інтерфакс-Україна» відбулася прес-конференція на тему «Ексклюзивність медичної допомоги в «Національному науковому центрі «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України» в рамках медичної реформи–2016». У заході взяли участь провідні кардіологи України: Володимир Коваленко — директор державної установи «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України», віце-президент НАМН України, академік НАМН України, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат державної премії України в галузі науки і техніки, повний кавалер ордена «За заслуги», президент Асоціації кардіологів України, президент Асоціації ревматологів України, співголова президії науково-організаційного комітету XVII Національного конгресу кардіологів України (21–23 вересня 2016 р., Київ), — а також керівники ряду ключових науково-клінічних підрозділів головної академічної кардіологічної установи нашої країни: професори Євгенія Свіщенко (відділ гіпертонічної хвороби), Михайло Лутай (відділ атеросклерозу та хронічної ішемічної хвороби серця) та Олег Сичов (відділ аритмій серця).

Українська кардіологія: здобутки та проблеми, стратегії та перспективи

19.09.2016

Насамперед, відзначимо характерну ознаку: поточний рік проходить для кардіологічної спільноти України за лейтмотивами цілої низки значущих дат та знаменних подій. У контекс­ті нетлінно-історичному — це рік 80-річчя з дня створення державної установи (ДУ) «Національний науковий центр (ННЦ) «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН Украї­ни» і 140-річчя з дня народження його заснов­ника, велетня загальносвітової медицини академіка Миколи Дмитровича Стражеска.

У контексті новітньо-сьогоденному — це «Рік серця в Україні» та рік XVII Національного конгресу кардіологів України, який проводиться спільними зусиллями Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України, Національної академії наук (НАН) України, Національної академії медичних наук (НАМН) України, Асоціації кардіологів України, Асоціації дослідників України, Асоціації аритмологів України, ДУ «ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України».

Українська кардіологія: здобутки та проблеми, стратегії та перспективиОкреслюючи засадничу проблематику медіазаходу, академік Володимир Коваленко нагадав, що судинні захворювання становлять основ­ну проблему сучасної медицини не лише в світі, а й у нашій державі, де вона набула особливої актуальності, незважаючи на всі зусилля, які проводяться у системі охорони здоров’я — зокрема кардіологічній галузі. Рівень смертності від серцево-судинних захворювань в останні роки невпинно підвищується — на сьогодні цей показник:

  • перевищив 1000 на 100 000 населення;
  • становить близько 68% загальної структури смертності;
  • втричі перевищує рівень смертності у зв’язку з онкологічними, а тим більше й іншими захворюваннями.

У зв’язку з надзвичайною значущістю проб­леми серцево-судинних захворювань поточний рік оголошений «Роком серця в Україні» (див. «Щотижневик АПТЕКА» № 4 (1025) від 08 лютого 2016 р. — прим. авт.). Асоціацією кардіологів України була підготовлена відповідна програма, яка затверджена на рівні Президії НАМН України та МОЗ України. Зараз вона імплементується в практику охорони та здоров’я — і одним із фрагментів цієї програми є створення Програми профілактики, лікування та реабілітації хворих на серцево-судинні захворювання на 2017–2021 роки: «Проект цієї програми буде, перш за все, презентований з трибуни й обговорений у рамках пленарно-сесійної роботи XVII Національного конгресу кардіологів України, — далі він буде поданий для спільного затвердження на рівні Президії НАМН України та МОЗ України, після цього буде представлений до Кабінету Міністрів України (завершальний етап, де буде остаточно вирішено затвердження цієї програми й обсяги її фінансування). Такою буде послідовність дій щодо імплементації програми в практику охорони здоров’я, починаючи з 2017 р. Я думаю, що це питання ми не будемо затримувати, і реально протягом жовтня програма буде представлена Уряду: ми впевнено це плануємо, оскільки зробили все від нас залежне, — тож не зволікатимемо і з завершенням цього питання. Ця програма розрахована на 5 років і передбачає суттєву активізацію роботи в напрямку виявлення факторів ризику, профілактики, вдосконалення системи діагностики та лікування серцево-судинних захворювань, а також реабілітації пацієнтів з кардіологічною патологією. Це саме та ланка в медицині, де ми повинні активізувати роботу, тому що великий прошарок хворих, які перенесли інфаркти, інсульти, серйозні кардіохірургічні втручання, лікування порушень ритму серця, — якраз вони потребують належної післягоспітальної підтримки, найшвидшого відновлення здоров’я. Особливо це актуально для осіб працездатного віку: адже ми повинні дбати про збереження трудового потенціалу нашого населення, — зазначив доповідач, переходячи до певних загальних положень, які вбачає актуальними для вітчизняної медицини. — Нині дуже важливим є вдосконалення підходів для надання спеціалізованої медичної допомоги пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями. Зокрема, я хочу звернути увагу на те, що сьогодні в медицині на основі доказової медицини активно втілюються стандартизовані уніфіковані підходи до діагностики та лікування хвороб органів кровообігу. Це так звані популяційні стратегії, але наступним кроком буде персоніфікація медицини — коли хворий буде лікуватися не за шаблоном, а з урахуванням його індивідуальних можливостей. Особ­ливо це стосується рідкісних захворювань, для яких властивий тяжкий прогресуючий перебіг, фармакорезистентних форм серцево-судинної патології тощо — саме в цих напрямках госпітальний аспект кардіології набуває особливого значення», — переконаний академік В. Коваленко.

Зазначалося, що ДУ «ННЦ «Інститут кардіо­логії імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України» давно є лідером у цьому напрямку, — зокрема, і нині ініціює та очолює започаткування нових етапів вдосконалення діагностики та лікування хворих саме з тяжким перебігом захворювання. У руслі цього напрямку на базі інституту створено спеціалізовані експертні центри з лікування артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця, гострої коронарної патології, порушень ритму серця, серцевої недостатності, некоронарогенних хвороб серця тощо. Ці центри спрямовують свої зусилля насамперед на категорію тяжких хворих і концентрують на своїх базах пацієнтів (не лише з Києва, а й з усіх регіонів України), які потребують особливо високо­кваліфікованої підтримки — і для досягнення цієї мети вони мають на озброєнні найновітніше діагностично-лікувальне обладнання та володіють найпередовішими методами і високими технологіями (сучасні малоінвазивні, інтервенційні, радіодіагностичні, електрофізіологічні тощо) лікування органів кровообігу.

Не випадково, що для кардіологічної спільноти України 2016 р. проходить під гаслом та егідою декількох важливих подій та знаменних дат, про які йшлося вище. Протягом цих років інститут завжди був провідною кардіологічною установою в нашій державі щодо втілення, розробки і застосування найновітніших технологій. На сьогодні інститут розглядає свою місію як установи, яка

  • діє у складі НАМН України;
  • готує кадри для охорони здоров’я;
  • налічує в своєму складі близько 50 докторів наук і професорів, що спеціалізуються в конкретних напрямках кардіології;
  • має весь спектр спеціалізованих кардіологічних підрозділів, де діагностують і лікують гострий інфаркт міокарда, порушення ритму серця, тяжкі форми ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертензії, есенціальної гіпертензії і багато інших видів кардіологічної патології.

На думку віце-президента НАМН України, саме на таких спеціалізованих підрозділах повинні концентруватися найбільш тяжкі і рідкісні форми захворювання. Саме тут стають можливими застосування тих сучасних технологій, які необхідні з точки зору персоніфікації таким пацієнтам, розробка наукових підходів, накопичення і вдосконалення досвіду використання найсучасніших технологій в лікуванні окремих категорій пацієнтів. Кожний підрозділ має наукову тематику, яка відпрацьовується в цьому напрямку, результати наукової тематики підсумовуються раз на 2–3 роки, після чого вже апробовані результати втілюються в практику охорони здоров’я на основі того досвіду, що набутий у даних високоспеціалізованих та високотехнологічних підрозділах.

«Такими є основні актуальні питання, на яких ми сьогодні повинні зосередитися, аби в кінцевому результаті знизити смертність від серцево-судинних захворювань, підвищити якість життя, а насамперед — збільшити тривалість життя нашого населення (адже, на превеликий жаль, сьогодні в Україні значення останнього показника на 12–15 років менше, ніж в розвинених країнах Заходу)», — наголосив академік В. Коваленко, передаючи слово своїм підлеглим.

Українська кардіологія: здобутки та проблеми, стратегії та перспективиУ своєму виступі професор Євгенія Свіщенко розширила і структурувала інформацію щодо проекту майбутньої Програми профілактики, лікування та реабілітації хворих на серцево-судинні захворювання на 2017–2021 роки. Метою цієї 5-річної програми є зниження смертності та захворюваності, підвищення якості і тривалості життя. Тому вона включає абсолютно весь технологічний ланцюг заходів, які в цьому напрямку повинні проводитися: починаючи з профілактики і закінчуючи реабілітацією. Програма, зокрема, передбачає:

  • розвиток інтервенційних технологій (від електрофізіологічної діагностики і лікування до коронографії, стентування тощо);
  • широкий блок кардіохірургічних втручань (у тому числі й у дітей — цей розділ готується спільно з ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені академіка М.М. Амосова» НАМН України, іншими державними структурами, які мають відношення до кардіохірургії);
  • закупівлю штучних клапанів серця, оксигенаторів та інших розхідних засобів, які сьогодні необхідні для виконання складних кардіохірургічних втручань як у дорослих, так і у дітей;
  • акцент на осіб похилого віку, — саме серед цієї категорії пацієнтів виявляється пік серцево-судинних захворювань та усіх пов’язаних з ними наслідків (багато випадків інфарктів, інсультів, серцевої недостатності, порушень ритму серця) тощо.

Попередні підрахунки свідчать, що на це потребуватимуться великі кошти, які залежно від розділу такої програми можуть вимірюватися сот­нями мільйонів гривень. Наприклад, проектом передбачено у наступному році тільки на інтервенційні та кардіохірургічні технології виділити близько 660 млн грн. Щоправда, сюди входить закупівля стентів, всієї інфраструктури та апаратури (ангіографічного, радіодіагностичного, іншого обладнання), які необхідні для забезпечення виконання втручань, що базуються на новітніх інтервенційних технологіях. Здебільшого ці технології спрямовані на вдосконалення діагностики та лікування коронарного ураження судин: забезпечивши можливість виявляти таких хворих і своєчасно надавати їм медичну допомогу, фахівці зможуть упереджувати розвиток інфарктів, інсультів, серцевої недостатності, порушень ритму серця, які пов’язані з ураженням коронарних судин і їх наслідками.

Також доповідач глибше торкнулася проблематики артеріальної гіпертензії. Зокрема — фармакорезистентної, тобто такої, що не піддається медикаментозному лікуванню (незважаючи на застосування не менше ніж трьох препаратів в адекватних дозах, тиск залишається підвищеним — понад 140/90 мм рт. ст.). Такий варіант перебігу захворювання виявляють порівняно нечасто — у 5–15% загальної популяції: точніше прорахувати важко, оскільки в ході опитувань або анкетувань хворих для багатьох з них властиво перебільшувати свою схильність до захворювання. Усі вони говорять, що регулярно приймають три препарати, але артеріальний тиск у них не знижується, — натомість результати ретельніших досліджень свідчать, що серед таких хворих як мінімум половина приймають препарати НЕрегулярно; і тиск не знижується у них не тому, що вони резистентні до лікування, а тому, що не отримують це лікування належним чином. (Аксіома: без прихильності пацієнта до призначеного лікування — комплаєнсу — зусилля фахівців охорони здоров’я залишаться марними: це засвідчують і ВООЗ, і медична практика — прим. авт.). Тим не менше, це дуже важлива група хворих, насамперед тому, що коли гіпертензія не піддається лікуванню, артеріальний тиск не нормалізується, — у таких хворих виявляють дуже знач­ний відсоток вторинних гіпертензій (а це як раз ті гіпертензії, що можуть бути вилікувані):

«Наш відділ гіпертонічної хвороби протягом останнього року активно займається проблемою резистентної артеріальної гіпертензії, це наукова тема нашого відділу. За півроку ми взяли для опрацювання по цій темі 31 хворого, — серед них у 5 осіб було виявлено первинний альдостеронізм. Це дуже велика частка, і лише один приклад, — тому переконана, що проблема резистентності до терапії дуже важлива, і тим хворим, у яких артеріальний тиск насправді не знижується під впливом лікування, необхідно приділяти особливу увагу й обстежувати їх всебічно, тому що патогенетичне (хірургічне, специфічне тощо) лікування дуже часто позбавляє таких хворих від артеріальної гіпертензії (як синдром-компоненту усуненого етіофактору), а відповідно, й від необхідності проведення подальшої антигіпертензивної фармакотерапії.

У контексті результатів роботи колишнього пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з артеріальною гіпертензією, а також можливих перспектив реінкарнації подібних ініціатив, покликаних намітити на теренах української охорони здоров’я перші паростки реімбурсації як наріжного каменя системи медичного страхування, — професор Є. Свіщенко висловила не лише жаль, що така система нині не працює, але й сподівання на її поновлення. Цим шляхом лікування артеріальної гіпертензії йдуть всі розвинені країни: кошти, що затрачені хворим на препарати, держава йому повертає. А загалом програми щодо артеріальної гіпертензії — одні з найбільш ефективних з усіх програм, які спрямовані на зниження тягаря серцево-судинних захворювань. Це доведено міжнародним досвідом (зокрема, у США така програма проводилася у 1970–1980 рр. і продемонструвала дуже суттєве зниження рівня смертності від інсультів, серцево-судинної смертності). І в Україні така програма проводилася у 1999–2009 рр., — щоправда, перший етап її відбувся, а згодом, на жаль, не продовжили. Втім, програма була дуже потрібна й ефективна. Вона була переважно спрямована на просвіту, інформування населення і лікарів. Тобто проводилося багато заходів, спрямованих на те, щоб населення знало: що таке нормальний артеріальний тиск, що таке підвищений, що робити, коли він підвищений. Щоб люди зрозуміли: підвищений артеріальний тиск — це причина дуже багатьох загрозливих ускладнень — від серцевої недостатності до інфаркту міокарда та інсульту. І серед лікарів проводилася масштабна освітня робота у вигляді конференцій, симпозіумів, інших заходів; у рамках цієї програми регулярно видавалися настанови для лікарів з лікування артеріальної гіпертензії. І результат є навіть за ці перші 10 років, коли держава не надавала по суті ніякої допомоги: тоді жодної реімбурсації ще не було. Але — був дуже відчутний результат у вигляді підвищення виявлення артеріальної гіпертензії. Значно збільшився відсоток хворих, які знають про своє захворювання, — водночас з’явилася тенденція до зниження рівня інсультів в Україні, зокрема серед осіб працездатного віку, — тобто саме серед тих осіб, у яких гіпертензія грає найбільшу роль. «Я щиро шкодую, що програму 1999–2009 рр. так і не було поновлено. Натомість, щодо пілотної програми реімбурсації — вона якось сама по собі заглухла: очевидно, у зв’язку із складним матеріальним станом в Україні, а можливо, за браком політичної волі. Втім, залишається безперечним, що обидві вказані форми таких програм перспективні, вони дійс­но ефективні, — тож, думаю, наш інститут буде робити все для того, щоб вони працювали надалі», — сподівається науковець.

«Саме ці питання реімбурсації — не лише щодо артеріальної гіпертензії, а й стосовно інших важливих кардіологічних нозологій, — потребують обов’язкового включення до Програми профілактики, лікування і реабілітації серцево-судинних захворювань. Це стосується гострого коронарного синдрому, порушень ритму серця, підтримки статинами хворих, які перенесли інфаркт міокарда, антитромботичної терапії тощо. Це дуже важливе питання. Йому слід робити ренесанс на державному рівні! — підтримав колегу академік В. Коваленко і додав наступне. — В останні роки у нас відбувалося певне захоплення інтервенційними і кардіохірургічними технологіями у лікуванні ішемічної хвороби серця. І стався певний перекос. Більше того, цей перекос відбувається і сьогодні — у тому числі й на державно-політичному рівні, — мовляв, забезпечивши належне охоплення стентуванням та аортокоронарним шунтуванням, ми суттєво вплинемо на смертність від серцево-судинних захворювань. Це питання буде обговорюватися на багатьох сесіях конгресу, ми запросили до участі в дискусіях усіх наших провідних хірургів. Чому це актуально, на цифрах. У загальній структурі смертності кардіологічний сегмент сягає 68%. А в середині структури серцево-судинної смертності — близько 60% займає ішемічна хвороба серця, і лише 2,5% припадає на інфаркт міокарда. Тож порівняймо і зрозуміймо: акцент ми повинні робити на кровообігу в міокарді, на якнайшвидше усунення ішемії міокарда усіма можливими способами. Необхідно забезпечити мікроциркуляторне кровопостачання міокарда (такі методи, як належна антикоагулянтна, антитромботична, дезагрегантна терапія мають надзвичайно велике значення), докласти зусиль для корекції метаболізму міокарда, — і лише все це в комплексі дозволить забезпечувати повноцінне кровопостачання, а отже, й життєдіяльність міокардіоцитів. Я не хочу применшувати ролі в цьому коронарного шунтування чи стентування, але сьогодні також треба робити величезний акцент саме на питаннях медикаментозного лікування, приділяти велику увагу саме фармакотерапевтичному аспектові. До речі, на базі нашого інституту створено інтервенційно-фармакотерапевтичний комплекс, який об’єднує стентування чи інші методи реперфузії з одночасним фармакотерапевтичним лікуванням. Ретельно структурована таким чином комплексна патогенетична підтримка гемодинаміки кровопостачання на тлі механічної реперфузії — і головне, коли вони лунають суворо в унісон, — ось що дозволяє отримати найвищий ефект!», — саме в такому комплексному векторі оратор вбачає майбутнє кардіології: він вкотре підкреслив, що ці питання будуть детально розглядатися в рамках конгресу, і висловив впевненість, що вони увійдуть в резолюцію конгресу у якості — не більше, не менше — стратегічних рекомендацій для системи охорони здоров’я з приводу того, як сьогодні треба знижувати смертність у зв’язку з серцево-судинними захворюваннями.

Українська кардіологія: здобутки та проблеми, стратегії та перспективиПрофесор Михайло Лутай насамперед закликав сутнісно розрізняти первинну і вторинну профілактику: сенс первинної — у недопущенні розвитку серцево-судинного захворювання як такого, натомість вторинна має на меті упередження повторних кардіологічних подій, зокрема повторного інфаркту міо­карда або повторного інсульту. Серед програм, які були успішно реалізовані за кордоном і знизили серцево-судинну смертність, оратором було названо насамперед профілактичні програми. Висвітлюючи питання первинної профілактики серцево-судинних захворювань, він зауважив: «У кардіології є дві основні проблеми: артеріальна гіпертензія як фактор ризику ішемічної хвороби серця і коронарний атеросклероз як патоморфологічний субстрат останньої. Це захворювання, що відмічаються найчастіше: 12 млн мешканців України страждають на артеріальну гіпертензію, близько 4–5 млн осіб, за нашими даними, мають ішемічну хворобу серця.

З основними факторами ризику (артеріальна гіпертензія, куріння, надмірна маса тіла, цукровий діабет тощо) необхідно боротися: насамперед в рамках первинної профілактики, але й вторинної також. І при цьому слід пам’ятати, — як би це не набридло чути навіть самому пацієнтові, — але, тим не менше, необхідно боротися за здоровий спосіб життя і прищеплювати цей здоровий спосіб життя у нас в країні. Для цього створена дуже проста формула, яка включає в себе європейський телефон — за ним можна подзвонити в Європу, до Центру серця, де вам дадуть відповіді на будь-які поставлені питання щодо профілактики. Ось цей телефонний номер: 035-140-530. Чим цікавий цей телефонний номер і навіщо його треба добре запам’ятати? Використано мнемонічне правило: 0 — (кількість цигарок на день); 3 — кількість кілометрів на день швидкої ходьби або 30 хв занять фізкультурою 3 рази на тиждень; 5 — кількість видів свіжих фруктів і овочів (найприйнятніше — не дуже солодкі фрукти); 140 — верхня прийнятна межа рівня артеріального тиску; нарешті, 530: 5 — граничний прийнятний рівень загального холестерину; 3 — максимально допустимий рівень тригліцеридів низької густини, основного патобіохімічного субстрату атерогенезу; 0 — кількість зайвих кілограмів маси тіла (що практично закриває шлях до розвитку цукрового діабету 2-го типу), — радить вчений-клініцист (після виступу якого стає очевидною нагальна необхідність того, щоб люди якнайглибше усвідомили: між стилем життєвої поведінки і тривалістю якісного життя існує пряма кореляційна залежність у вигляді лаконічного, але категоричного знаку рівності), переходячи від теми профілактики до діагностично-лікувального етапу. — Йдеться не лише про встановлення діагнозу ішемічної хвороби серця, але й про стратифікацію ризику (встановлюється ступінь ризику у пацієнта з відомим діагнозом). Припустимо, у пацієнта є ішемічна хвороба серця, але ризик багато в чому залежить від ступеня життєздатності міокарда після інфаркту. Якщо існують прояви ішемії, то виявлення цієї ішемії вимагає дуже серйозних методичних підходів. І безумовно, у нашому відділі працює колектив, який володіє цими методиками, — спільно з багатьма відділеннями, включаючи відділення ядерної медицини та променевої діагностики. Зокрема, в деяких випадках ми застосовуємо мультимодальну візуалізацію ішемізованих ділянок, причому з використанням навантажувальних проб. Потім збирається група експертів і визначається з кінцевим діагнозом — тобто нині встановлення діагнозу ішемічної хвороби серця дуже часто потребує ось такого колективного мультидисциплінарного підходу. На жаль, ішемічна хвороба серця — це дуже серйозне захворювання, а стентування та шунтування — теж не вирішення проблеми. По-перше, після втручань обох названих видів необхідний досить потужний медикаментозний супровід. Більше того, у певної кількості пацієнтів, які пройшли стентування, вже через рік поновлюються ознаки стенокардії, і вони повертаються до клініки (10–15%), через 3–5 років після шунтування цей показник вже може сягати 15–20% і вище, залежно від складності операції (ці дані для зарубіжжя і нашої країни конгруентні). Тобто: можна реканалізувати коронар — але атеросклероз як був, так він і розвиватиметься, зокрема в інших судинах. І тут не обійтися без ретельного методичного підходу до лікування (вторинної профілактики), зокрема з призначенням антигіперліпідемічних, іноді антитромботичних засобів тощо. Адже ішемічна хвороба серця є тим захворюванням, що викликає дуже загрозливі наслідки (порушення ритму серця, розвиток серцевої недостатності тощо), тому потребує чіткої стратифікації ризику та визначення прогнозу розвитку захворювання. При цьому необхідна справді потужна діагностична апаратура, а також колектив фахівців, які не просто вміють з нею працювати, але й здатні зіставляти результати інвазивних та радіодіагностичних методів тощо. І безумовно — фармакотерапія завжди супроводжує такого пацієнта протягом всього життя (незалежно від того, застосовували у нього якісь хірургічні методи, чи ні)», — пояснив професор М. Лутай.

Українська кардіологія: здобутки та проблеми, стратегії та перспективиЯк повідомив професор Олег Сичов, ексклюзивність роботи центру аритмій серця полягає в можливості надавати допомогу пацієнтам, використовуючи як традиційні методи медикаментозної терапії, так і немедикаментозні, інструментальні, інвазивні методи лікування. Останні 6 років на базі відділу працює лабораторія інвазивної електрофізіології з операційною, де проводяться сучасні, передові методи як діагностики, так і лікування порушень ритму серця, — коли в кінцевому результаті можна позбавити людину необхідності приймати медикаменти довічно, коли вона може забути про свою аритмію. Крім того, тут диференційовано використовують можливості як амбулаторно обстежувати пацієнта (у поліклінічному відділенні інституту кожен день приймають фахівці-аритмологи), так і лікувати пацієнтів в умовах стаціонару. Крім того, після імплантації пацієнтам складних пристроїв, зокрема кардіостимуляторів та дефібриляторів, таких осіб необхідно спостерігати, — адже життя на місці не стоїть, змінюється стан людини, і слід проводити перепрограмацію цих пристроїв: у цьому в центрі накопичено великий досвід.

Було стисло окреслено проблематику вторинної профілактики серцево-судинних захворювань, а на завершення науковець поділився організаційно-економічними аспектами проекту майбутньої 5-річної програми профілактики, лікування та реабілітації хворих на серцево-судинні захворювання. Так, ця програма не передбачає збільшення кількості центрів, — натомість передбачає зміцнення та посилення існуючих. Таким чином, існує мережа висококваліфікованих кардіологічних центрів (найбільша їх кількість у системі НАМН України), — і завдання полягає в тому, щоб максимально забезпечити ці центри необхідними витратними матеріалами, аби вони могли працювати безперебійно.

Як досвідчений профільний фахівець, а також науковий керівник експертного центру на базі відділу некоронарогенних хвороб серця та клінічної ревматології ДУ «ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України» академік В. Коваленко не зміг оминути ревматологічний контекст і хоча б стисло не торкнутися актуальних питань, пов’язаних із рідкісними (орфанними) захворюваннями. До категорії орфанних віднесено чимало нозологічних одиниць з ревматичною етіологією (а вони становлять невід’ємну і помітну складову загальної кардіологічної захворюваності); існує державна програма підтримки категорій населення із ревматичними захворюваннями.

«Держава підтримує цих хворих, і це дуже добре. Але мистецтво лікування полягає саме в тому, щоб правильно і своєчасно встановити діагноз у цієї категорії хворих. Тому робота нашого експертного центру і передбачає струнку еволюційну поступовість: крізь своєчасну, ретельну та правильну діагностику — до своєчасного призначення лікарських засобів. На сьогодні нами широко застосовується біологічна терапія: вона потребує високопрофесійного підходу і чіткої визначеності саме тієї категорії пацієнтів, які потребують зазначеної терапії; цей лікувальний метод пов’язаний з настільки селективним регулюванням аутоімунного статусу, що його практичне застосування накладає дуже високу відповідальність. Що ж стосується інших захворювань сполучної тканини, уражень судин при ревматичних захворюваннях тощо, то хворих з такими діагнозами в нашій державі в рік може налічуватися, наприклад, 20–30, до 100 осіб — і безумовно, вони повинні концентруватися на базі такого єдиного експертного науково-клінічного центру — насамперед для того, щоб своєчасно провести дуже складну діагностику із застосуванням імунологічних, цитохімічних, ультразвукових методів, а також обстежень за допомогою, так би мовити, важкої діагностичної техніки: магнітно-резонансної томографії, комп’ютерної томографії, денситометрії тощо. А потім — отримати цільову висококваліфіковану медичну допомогу, високоспеціалізоване доказово-наукомістке лікування, належну реабілітацію. Все це ми можемо: від А до Я», — запевнив доповідач.

Підбиваючи стислі підсумки, головуючий нагадав, що озвучені на прес-конференції актуальні проблеми та стратегічні питання вітчизняної кардіології чекають на ширше обговорення, докладніше висвітлення та глибше тлумачення в рамках перебігу Національного конгресу кардіологів України (21–23 вересня 2016 р.). Він також звернувся до представників засобів масової інформації із гостинним запрошенням відвідати всі основні події конгресу:

  • генеральну асамблею, де будуть розглядатися соціально-організаційні питання;
  • організаційно-методичну нараду з головними кардіологами та терапевтами областей країни за участю провідних спеціалістів у цій галузі;
  • пленарні та численні секційні засідання;
  • персоніфіковані інтерв’ю з провідними фахівцями, що дадуть змогу розширити отриману інформацію тощо.

Віце-президент НАМН України переконаний, що суспільство повинно бути добре обізнаним щодо серцево-судинної проблематики («справа, що стосується всіх»), і підкреслює, що вирішальну роль у цьому відіграють медіа: «Я думаю, що вся оприлюднена інформація набуде певної імплементації через засоби масової інформації в системі охорони здоров’я. На неї будуть зважати, будуть брати до уваги в своїй діяльності наші практичні лікарі. Взагалі медицина повинна бути публічною і відкритою перед суспільством, оскільки стоїть у нього на безпосередній і безстроковій службі. А суспільство має чітко усвідомлювати, яку мету собі ставить і якими шляхами її досягає система охорони здоров’я. НАМН України сповідує повну відкритість перед суспільством — такою є принципова позиція Президії НАМН України, позиція президента НАМН України, академіка НАМН України, «свіжоспеченого» повного кавалера ордена «За заслуги» Віталія Цимбалюка: удвох з ним ми маємо честь, задоволення і наснагу виступати в якості співголів Науково-організаційного комітету XVII Національного конгресу кардіологів України. Тож повідомляю, що особливу увагу на конгресі буде приділено питанню формування персоніфікованого підходу до лікування пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями на основі доказової медицини та поза її межами.

Українська кардіологія: здобутки та проблеми, стратегії та перспективи

21.09.2016

У рамках конгресу будуть проведені Спільна наукова сесія Європейського товариства кардіологів та Асоціації кардіологів України, а також I Українсько-польський форум. Дізнатися про останні досягнення науки можна буде з лекцій провідних вчених-кардіологів з Великої Британії, Бразилії, Польщі, Італії, Латвії, Угорщини, Чехії та ін. Складні клінічні випадки будуть представлені в секції «В допомогу практикуючому лікарю» з інтерактивним голосуванням. Також на конгресі для лікарів за спеціальністю «Загальна практика — сімейна медицина» буде вперше прочитано започаткований курс лекцій «Базисні основи аритмології», а також надані рекомендації щодо застосування настанов та протоколів лікування і діагностики найпоширеніших хвороб серця.

Традиційно відбудуться конкурс наукових робіт молодих вчених та обговорення стендових доповідей. Завершиться конгрес нарадою з організаційно-методичних проблем кардіології та Генеральною асамблеєю Асоціації кардіологів України. Ми впевнені, що конгрес дасть можливість тісного наукового спілкування, професійного зростання та соціальної взаємодії всіх учасників, і протягом цих днів спілкування делегатів та гостей конгресу буде інформативним та корисним.

…Академічна медична наука загалом, як і високоспеціалізована кардіологічна клінічна практика зокрема, не зупиняються у розвитку, а отже невпинно йдуть далі у своєму діалогові з суспільством: тож спільно з агенцією «Інтерфакс-Україна» створюється інформаційна програма систематичних щорічних зустрічей, яка дозволить всі актуальні питання кардіології тримати у фокусі зору і медичної громадськості, і суспільства загалом. Тут важливо все: починаючи з первинної профілактики у формі здорового способу життя («для здорових — щоб не хворіти»), — і закінчуючи сучасними клінічними протоколами, стандартами лікування, а вже навіть і персоналізованими підходами («для хворих — щоб стійко видужати»). І тоді — завдяки широкому та взаємно зрозумілому — професійному, академічному, соціальному — «консенс-комплаєнсу» між населенням і спеціалістами — можна досягти успіху. Але якщо ні населення, ні фахівці охорони здоров’я не сповідуватимуть конгруентної прихильності до здоров’я, якщо не буде спільного потягу до з’ясування та владнання гострих медико-соціально проблем, — безумовно, тоді вирішити ці питання буде складно», — підсумував публічну фахову дискусію академік В. Коваленко.

Пилип Снєгірьов,
фото Сергія Бека

Комментариев нет » Добавить свой

Другие статьи раздела

[2017-01-24 11:10]
ДЕЦ рекомендує заявникам взяти до уваги настанову з медикаментозної алергії під час створення інструкції

[2017-01-23 17:13]
Какие гормоны помогут справиться с эмоциональными травмами?

[2017-01-23 15:50]
Что происходит во время моргания?

[2017-01-23 14:52]
У Парламенті зареєстровано черговий законопроект про лікарняні каси

[2017-01-23 11:27]
Асоціація «Оператори ринку медичних виробів» направила клопотання до КМУ та МОЗ щодо скасування декларування цін на медичні вироби

[2017-01-23 10:16]
Рак молочной железы: какие продукты снижают выживаемость?

[2017-01-20 22:00]
Безпека та доступність крові і публічні закупівлі у сфері охорони здоров’я — реалії та виклики реформ

[2017-01-20 21:51]
Аптечный рынок Украины по итогам 2016 г.: Helicopter View

[2017-01-20 21:49]
Пряме регулювання цін на ліки: чи готовий Уряд ризикувати здоров’ям українців?

[2017-01-20 21:24]
Шаг вперед в борьбе с инфекциями ротовой полости

Последние новости и статьи

[2017-01-24 11:10]
ДЕЦ рекомендує заявникам взяти до уваги настанову з медикаментозної алергії під час створення інструкції

[2017-01-23 17:13]
Какие гормоны помогут справиться с эмоциональными травмами?

[2017-01-23 15:50]
Что происходит во время моргания?

[2017-01-23 14:52]
У Парламенті зареєстровано черговий законопроект про лікарняні каси

[2017-01-23 14:22]
Проект Закону України «Про лікарняні каси»

[2017-01-23 11:27]
Асоціація «Оператори ринку медичних виробів» направила клопотання до КМУ та МОЗ щодо скасування декларування цін на медичні вироби

[2017-01-23 10:16]
Рак молочной железы: какие продукты снижают выживаемость?

[2017-01-20 22:00]
Безпека та доступність крові і публічні закупівлі у сфері охорони здоров’я — реалії та виклики реформ

[2017-01-20 21:51]
Аптечный рынок Украины по итогам 2016 г.: Helicopter View

[2017-01-20 21:49]
Пряме регулювання цін на ліки: чи готовий Уряд ризикувати здоров’ям українців?

RSS Лента, ukr.net, Новости фармацевтики и фармации, Фармацевтика и фармация Все новости

Подписка на новости


№ 2 (1073) 23 января 2017 г.
PDF-версия номера



Средневзвешенная розничная стоимость лекарственных средств в Украине на декабрь 2016



Мы в социальных сетях:

Еженедельник Аптека в Твиттере Еженедельник Аптека в Вконтакте Еженедельник Аптека на Facebook Еженедельник Аптека в Google+