Що означає група крові та чому це важливо в контексті фізіології та патофізіології людини?

Моя група крові: про що йдеться та як визначається?

Група крові — це не просто набір літер чи цифр. Це класифікація крові людини, заснована на наявності або відсутності певних білків — антигенів — на поверхні червоних кров’яних тілець (еритроцитів), що є своєрідними «прапорцями», які дають змогу імунній системі розпізнавати «своїх» та «чужих», а також антитіл у плазмі крові, що реагують на групи крові (Mitra R. et al., 2014; Lyande L.B. et al., 2023).

Однією з поширених у клінічній практиці є саме перша відкрита система АВ0, яка виділяє 4 основні типи крові (Giriyan S.S. et al., 2017):

• I (0);
• II (А);
• III (В);
• IV (АВ).

Наприклад, якщо у людини група крові А, то у її крові є антитіла проти групи В (тобто цій людині не можна переливати кров групи В, бо антитіла у крові її атакуватимуть). Аналогічно з групою крові В, у якій є антитіла проти групи А. При цьому особи з групою крові О не мають ні антигенів А, ні В, однак у них є антитіла до обох цих груп крові. Якщо ж в організм потрапляє кров з несумісними антигенами, імунна система запускає захисну реакцію, що може мати серйозні наслідки для здоров’я людини та навіть може вартувати їй життя (Mitra R. et al., 2014).

Щоб розпізнати групу крові, у медичному закладі проводиться рутинне серологічне тестування на основі реакцій гемаглютинації з антигенами еритроцитів проти специфічних антитіл. Проте нові технології для визначення групи крові можуть бути альтернативними та додатковими підходами, коли зазначений серологічний тест не дає змогу отримати повністю достовірний результат, або ж він є сумнівним. Важливо відзначити, що деякі нові технології, такі як розвиток використання генотипування груп крові, можуть точно ідентифікувати варіантні антигени для клінічного значення (Li H.Y. et al., 2022).

Особливості груп крові

Еволюція груп крові людини, безсумнівно, має історію таку ж давню, як і саме людство. У дослідженні на мавпах зафіксовано, що групи крові людини є дуже давніми генетичними індикаторами, що еволюціонували протягом кількох мільйонів років. Виходячи з гіпотези первинних рас, вважалося, що серед 3 основних рас людини виникли групи крові А — в Європі, В — в Азії та, нарешті, О — в Південній Америці, які поступово завдяки міграції та змішуванню рас стали сучасними. Згідно з іншою гіпотезою, виникнення всіх груп крові А та В і їхніх підгруп є результатом послідовних мутацій з основної та поширеної групи крові, якою є група О, і вона розгалужувалася протягом мільйонів років. Деякі ж науковці припускають, що першою групою крові була група AB, яка поступово та з часом через генетичні мутації розподілилася на групи крові A та B, і, нарешті, до групи крові O. Попри те що досі достеменно не з’ясовані умови виникнення та еволюція груп крові у людей (Farhud D.D. et al., 2013), науковцям вдалося визначити деякі їхні особливості, і навіть у деяких випадках — кореляцію з характером та захворюваннями.

Вплив групи крові на здоров’я

І група крові визначається відсутністю антигенів А і В на еритроцитах, однак у плазмі крові містяться антитіла до антигенів А і В. Власники цієї групи крові вважаються універсальними донорами для всіх інших груп за системою АВ0, оскільки їхні еритроцити не містять антигенів, які могли б викликати реакцію в реципієнта. Проте самі вони можуть отримувати кров лише І групи (Rahfeld P. et al., 2020). У деяких дослідженнях зазначено, що особи з І групою крові можуть мати міцніший імунітет до певних інфекцій (Sadat Larijani M. et al., 2024), але водночас бути більш схильними до виразкової хвороби шлунка (Alkout A.M. et al., 2000), проблем зі згортанням крові (Mehic D. et al., 2020), підвищеним рівнем захворюваності на холеру, чуму, туберкульозні інфекції та паротит (Abegaz S.B., 2021).

ІІ група: наявний антиген А на поверхні еритроцитів і антитіла до антигену В у плазмі крові. Особи з цією групою можуть бути більш схильними до серцево-судинних захворювань², деяких видів онкопатології (Edgren G. et al., 2010) та характеризуються підвищеним рівнем захворюваності на віспу та інфекції Pseudomonas aeruginosa (Abegaz S.B., 2021).

ІІІ група характеризується наявністю антигену В на еритроцитах та антитіл до антигену А у плазмі крові, а її власники можуть мати дещо вищий ризик розвитку новоутворень підшлункової залози (Wang D.S. et al., 2012),  деяких паразитарних хвороб (Yeda R. et al., 2022), хворіти на гонорею, туберкульоз, інфекції Streptococcus pneumoniae, кишкову паличку та сальмонельоз (Abegaz S.B., 2021).

IV група характеризується наявністю обох антигенів — А і В — на еритроцитах, але відсутністю антитіл до А і В у плазмі крові. Особи з IV групою є універсальними реципієнтами, тобто можуть отримувати кров від будь-якої іншої групи (за системою АВ0), оскільки їхня плазма не містить антитіл, що можуть викликати реакцію. Однак самі вони є донорами лише для осіб з IV групою. Важливо відзначити, що IV група крові може бути асоційована з підвищеним ризиком розвитку інсультів (Zakai N.A. et al., 2014) та підвищеним рівнем захворюваності на віспу, інфекції E. coli та сальмонельоз (Abegaz S.B., 2021).

При цьому вища частота пухлини шлунка, яєчників, слинних залоз, шийки матки, матки та товстої / прямої кишки зафіксована у осіб з групою крові А, ніж у людей з групою крові O (Abegaz S.B., 2021).

Яка група крові найрідкісніша?

Бомбейський тип крові — це імуногенетичний феномен, відомий також як phenotype hh. Його вперше виявлено у 1952 р. в індійському місті Мумбаї (раніше Бомбей), звідки й пішла назва. У більшості людей визначення групи крові за системою ABO залежить від наявності антигенів A, B або їх відсутності (група O) на поверхні еритроцитів. Проте, щоб антигени A або B могли проявитися, на клітинній поверхні спочатку повинен бути базовий H-антиген. У людей з Бомбейським фенотипом H-антиген відсутній. Це означає, що незалежно від того, які гени ABO вони несуть, жоден з антигенів (ні A, ні B, ні навіть H) не буде представлений на еритроцитах. Ген FUT1, відповідальний за утворення H-антигену, є дефектним у осіб з Бомбейським типом крові. Через це організм трактує навіть групу O як чужорідну — адже у звичайної групи O є H-антиген, а у Бомбейської — немає. Тому особи з Бомбейським фенотипом можуть отримувати переливання тільки від інших з таким же типом крові, що робить ситуацію критичною в разі травм чи операцій. Це надзвичайно рідкісне явище трапляється у близько 1 з 10 000 осіб у Індії та лише в 1 з 1 000 000 у Європі (Balgir R.S., 2007; Mitra R. et al., 2014).

Що таке резус-фактор і чому він важливий?

Окрім системи АВ0, існує ще одне важливе розподілення крові — за резус-фактором. Це білок, який також знаходиться на поверхні еритроцитів. Якщо він наявний, кров вважається резус-позитивною (Rh+), а якщо відсутній — резус-негативною (Rh−). Близько 85% осіб мають Rh+ кров. Резус-фактор посідає 2-ге місце за клінічною значущістю після групи крові АВ0 та має враховуватися при переливанні крові та вагітності. Зокрема, несумісність за резус-фактором може призвести до серйозних ускладнень, оскільки імунна система реципієнта або матері може атакувати еритроцити донора / плода як чужорідні (Flegel W.A., 2007).

Ризики резус-конфлікту при вагітності

Резус-конфлікт виникає, коли у резус-негативної матері (Rh−) вагітність настає резус-позитивним плодом (Rh+). Якщо кров плода потрапляє в кровотік матері (наприклад під час пологів, травм або певних медичних процедур), імунна система матері починає виробляти антитіла до резус-позитивних еритроцитів дитини. Ці антитіла можуть проникати через плаценту і атакувати еритроцити наступних резус-позитивних дітей, спричиняючи анемію, жовтяницю та інші серйозні ускладнення, аж до загрози життю плода. Сучасна медицина успішно розв’язує проблему резус-конфлікту завдяки профілактичному введенню антирезусного імуноглобуліну матерям, що запобігає виробленню небезпечних антитіл (Flegel W.A., 2007).

Сумісність при донорстві

Лише у 1900 р. К. Ландштайнер у Віденському університеті (Universität Wien) виявив, чому деякі переливання крові були успішними, а інші могли бути смертельними. Зокрема, змішуючи еритроцити та сироватку крові своїх працівників, він дослідив, що сироватка крові одних людей аглютинує еритроцити інших. З цих ранніх експериментів він і визначив 3 типи груп крові (IV, менш поширена група крові AB, була відкрита роком пізніше) (Farhud D.D. et al., 2013).

З того часу і дотепер розуміння сумісності груп крові залишається одним з найважливіших аспектів у медичній практиці, зокрема  при переливанні крові. А принципи сумісності ґрунтуються на тому, що кров реципієнта не повинна містити антитіл, які реагуватимуть на антигени донорської крові:

• I (0) група крові (Rh−) є універсальним донором для всіх інших груп за системою АВ0 та резус-фактором, але може отримувати кров лише від I (0) Rh−;
• IV (АВ) група крові (Rh+) є універсальним реципієнтом, тобто може отримувати кров від будь-якої іншої групи, але є донором лише для IV (АВ) Rh+ (Rahfeld P. et al., 2020).

Наразі завдяки сучасному тестуванню та суворій відповідності протоколам ускладнення та небажані ризики при переливанні крові мінімізовані.

Знання своєї групи крові та резус-фактора є важливою інформацією для кожної людини, адже вона допомагає краще зрозуміти свій організм та забезпечити безпеку під час проведення медичних процедур.

Інна Грабова

¹За даними Міжнародного товариства переливання крові (International Society of Blood Transfusion) (www.isbtweb.org).
²За даними Гарвардської медичної школи (hsph.harvard.edu).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!