Відпочинок на термальних джерелах: чому, для кого та чи є ризики?

11 Липня 2025 2:48 Поділитися
Літо — час відпусток, коли багато хто прагне подбати про своє здоров’я. Відвідування курортів з термальними водами часто асоціюється з оздоровленням, зняттям стресу та покращенням стану при хронічних захворюваннях. Проте іноді після таких процедур пацієнти можуть зіткнутися із загостренням симптомів або виникненням нових скарг. Що ж таке бальнеотерапія, кому вона показана та про які застереження варто пам’ятати, плануючи візит до термальних джерел — читайте далі.

Що таке бальнеотерапія?

Бальнеотерапія — це метод лікування та профілактики захворювань за допомогою природних або штучно створених мінеральних вод. Вона ефективно використовується при хронічному болю та різноманітних шкірних захворюваннях (Vaidya B. et al., 2020).

Цей терапевтичний інструмент не потребує використання хімічних речовин або потенційно шкідливих препаратів і майже не спричиняє побічних ефектів (Figueiredo A.C. et al., 2023).

Наразі термотерапія вважається галуззю медицини, яка використовує властивості термальної води з лікувальною та реабілітаційною метою, а її ефективність добре задокументована при різних дисфункціях — від ревматичних захворювань до серцево-судинних. Крім того, різні дослідження свідчать, що термальна вода діє на патологію шкіри та її регенерацію, а також використовується в косметичних засобах завдяки своїй протиподразливій дії. Дерматологічними захворюваннями, які часто лікують бальнеотерапією, є псоріаз та атопічний дерматит, а також вугрі, червоний плоский лишай, свербіж, розацеа, себорейний дерматит та ксероз (Cacciapuoti S. et al., 2020).

У 2002 р. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) запровадила Протокол лікування болю для зменшення вираженості болю в документі «Стратегія ВООЗ традиційної медицини 2002–2005», визнавши ефективність та якість інтегративних та додаткових практик, включно з бальнеотерапією та гідротерапією (Cacciapuoti S. et al., 2020).

Про термальні води

У цілому вода впливає на організм за кількома напрямками1:

  • термічний (температура води забезпечує потужний вплив на організм, особливо у термальних ваннах);
  • механічний (тиск води та її рух);
  • фізико-хімічний (взаємодія мінералів у складі води з організмом);
  • психотерапевтичний (призводить до розслаблення та зняття стресу).

Ці фактори в сукупності зумовлюють складні нейрорефлекторні реакції в організмі (An J. et al., 2019; Mooventhan A. et al., 2014)

Про гідротерапію в Україні

Сьогодні водолікування практикується в багатьох країнах, де є різноманітні мінеральні джерела, що значно відрізняються за своїм гідрогеологічним походженням, температурою та хімічним складом (Figueiredo A.C. et al., 2023).

Зокрема, у межах України знаходяться джерела мінеральних вод найрізноманітніших типів: вуглекислі, сульфідні, радонові, залізисті й з арсеном, йодні, бромні та йодо-бромні, борні, кремнієві, води з підвищеним вмістом органічних речовин та води без специфічних компонентів і властивостей. До основних компонентів іонно-сольового складу мінеральних вод, які найбільшою мірою визначають їх лікувальні властивості, належать катіони Na+, K+, Ca2+, Mg2+; аніони HCO3, Cl , SO42− . Завдяки багатому хімічному складу, полівалентності біологічної дії, спорідненості з буферними системами організму такі мінеральні води можуть успішно використовуватися при багатьох захворюваннях. У низці досліджень встановлено здатність мінеральних вод зумовлювати виражений нормалізувальний ефект на процеси травлення, жовчоутворення та жовчовиділення, а також стан обмінних процесів в організмі, активність окисно-відновних процесів, тканинне дихання. Під впливом мінеральних вод стимулюється обмін речовин у тканинах, а їхні компоненти у складі включаються як необхідний «будівельний» матеріал біологічно активних речовин — гормонів, ферментів, вітамінів, метаболітів і тканинних елементів1.

Мінеральні води класифікуються за 3 параметрами: температурою, фіксованим залишком та хімічним складом:

  1. Температура — ​​це перша властивість, яку мінеральні води набувають під час свого виникнення. Вона визначається кількома умовами, включно з геотермічним градієнтом, швидкістю підйому та екзотермічними реакціями. Зокрема, термальні води можуть виникати з магми («ювенільні води») або контактувати з нею під час свого підйому. Магма має температуру від 650 до 1200 °C, і тепло надає водневому зв’язку води великий енергетичний заряд, який вивільняється під час охолодження. Крім того, окремі частинки в розчині набувають руху, який називається «тепловим шумом»: вода може передавати ці коливання поверхням, що контактують з нею. За температурою, отриманою з енергетичного потенціалу, води класифікуються на: холодні (температура нижче 20 °C), гіпотермальні (20–30 °C), гомеотермічні (30–40 °C) та гіпертермальні (40–50 °C) (таблиця).

Під час процесу підйому термальні води набувають різних характеристик. Фактично заявлені корисні ефекти, як вважається, походять від специфічних властивостей води: фіксованого залишку та хімічного складу.

  1. Фіксований залишок, мг/л при 180 °C — це загальна кількість неорганічного розчинника, один з найважливіших параметрів, що дозволяє класифікувати води за терапевтичними властивостями (таблиця).
  2. Хімічний склад визначається наявністю аніонів та катіонів. Коли іон наявний у кількостях понад 20 мг-екв/л, він дає назву воді. Наявність кількох переважаючих іонів може визначити класифікацію багатоіонних вод (таблиця) (Cacciapuoti S. et al., 2020).
Таблиця  Хіміко-фізичні властивості: класифікація термальних вод (Cacciapuoti S. et al., 2020).
Класифікація термальної води
Класифікація за температурою Класифікація за фіксованим залишком
за температури 180 °C
Класифікація за хімічним складом
  • холодна (<20 °C)
  • гіпотермальна (20–30 °C)
  • гомеотермічна (30–40 °C)
  • гіпертермальна (40–50 °C)
  • з дуже низьким вмістом мінералів (фіксований залишок 600 мг/л)
  • з низьким вмістом мінералів (фіксований залишок 50–500 мг/л)
  • із середнім вмістом мінералів (фіксований залишок 500–1500 мг/л)
  • з високим вмістом мінералів (фіксований залишок 1 мг/л)
  • бікарбонатні води (>600 мг/л)
  • карбонатні води (>300 мг/л)
  • сульфатовані води (>200 мг/л)
  • сірковмісні води (>1 мг/л)
  • арсено-залізисті води (>1 мг/л)
  • йодо-бром-солоні води (>1 г/л)
  • солоні води або води, багаті на хлорид натрію (>200 мг/л)
  • радонові води (>1 нКл */л)

Варто відзначити, що терапевтичний ефект термальних вод зумовлений поєднанням хімічних, фізичних, імунологічних та мікробіологічних властивостей (Cacciapuoti S. et al., 2020).

Для зовнішнього застосування, як правило, використовують воду, що містить підвищену кількість розчинених хімічних речовин або специфічних біологічно активних компонентів та сполук з лікувальною та профілактичною метою при достатньо широкому спектрі захворювань, зокрема патології опорно-рухового апарату, шкіри, серцево-судинної системи, центральної та периферичної нервової систем, органів шлунково-кишкового тракту, захворюваннях статевої системи тощо1. Наприклад:

  • сульфідні (>10,0 мг/л сірководню) ‒ захворювання опорно-рухового апарату, стани після перенесених інсультів та черепно-мозкових травм, патологія шкіри;
  • бромні (>25 мг/л брому) та йодні (>5 мг/л йоду) ‒ захворювання опорно-рухового апарату, нервової системи, кровообігу;
  • радонові (радон ‒ >5 нКu/л) ‒ захворювання опорно-рухового апарату, хвороба Бехтерєва, травматичні ураження кісток і суглобів, захворювання серцево-судинної, статевої, нервової систем, шкіри тощо1.

Наприклад, холодні та гіпотермальні води викликають фізіологічні реакції, як-от зниження місцевої метаболічної функції, місцевий набряк, порушення нервової провідності, м’язовий спазм та посилення місцевого анестезувального ефекту. Теплова стимуляція, своєю чергою, викликає вазодилатацію та покращує кровообіг. Тепло стимулює організм до вивільнення низки імуномодулювальних медіаторів, таких як β-ендорфін, енкефалін та іризин. Зокрема, β-ендорфін та енкефалін впливають на сприйняття болю та регулюють проліферацію імунних клітин, тоді як іризин покращує загальний метаболічний стан та когнітивні здібності. Гіпертермія також чинить важливий вплив на рухливість гранулоцитів, мікробну та ферментативну активність. Інші корисні ефекти теплової стимуляції включають підвищену розтяжність тканин, багатих на колаген. Крім того, купання в мінеральних водах різної температури може видаляти мікробні пептиди, що викликають значну кількість шкірних захворювань, зменшувати вираженість запалення, покращувати мікроциркуляцію, регулювати імунні процеси, чим сприяти підвищенню якості життя (Cacciapuoti S. et al., 2020).

Зокрема, у дослідженнях зафіксовано, що більшість термальних вод чинять вплив на плинність мембран, відновлення шкірного бар’єру, антирадикальні, антиоксидантні, протизапальні, імуномодулювальні та зволожувальні властивості, проліферативну активність, регуляцію процесів старіння. Зокрема, у клінічних дослідженнях виявлено, що, наприклад, косметичні термальні води можуть зменшувати дискомфорт шкіри завдяки своїм заспокійливим властивостям та проявляти додаткові зволожувальні та протиподразнювальні властивості (Figueiredo A.C. et al., 2023), інгаляції з термальними водами сприяють зменшенню вираженості симптомів респіраторних захворювань (Zajac D., 2021) та можуть бути перспективним нефармакологічним варіантом допомоги при таких станах, як алергічний риніт, хронічний риніт / риносинусит, бронхіальна астма та хронічне обструктивне захворювання легень (Viegas J. et al., 2019), а зменшення вираженості хронічного болю відмічається при відвідуванні природних гарячих джерел (Vaidya B. et al., 2020).

Коли і кому краще не ризикувати?

Попри суттєвий сприятливий вплив на здоров’я термальних процедур, вони мають певні обмеження у використанні та рідко, але можуть спричиняти побічні ефекти.

Зокрема, встановлено, що користувачі гарячих джерел мають підвищений ризик інфікуватися низкою патогенів після відвідування термальних джерел (Vaidya B. et al., 2020). Серед виявлених захворювань, спричинених рекреаційною водою, були первинний амебний менінгоенцефаліт, легіонельозна пневмонія, синьогнійний фолікуліт, синьогнійний мастит, мікроспоридіальний кератит, пневмонія тощо. Окрім якості води, факторами ризику хвороб, спричинених рекреаційною водою, були вік, супутні захворювання та частота відвідування гарячих джерел (Rahel C. et al., 2021).

Можливими протипоказаннями до відвідування термальних джерел є:

  • серцево-судинні розлади (гіпертензія III–IV ступенів, тяжкі форми хвороб серця, патологія судинної системи на пізніх стадіях, ішемічна хвороба серця, серцева недостатність, схильність до тромбозів);
  • онкопатологія;
  • гострі інфекційні та запальні захворювання;
  • деякі гінекологічні захворювання та деякі патологічні ураження шкіри (гнійні, інфекційні, грибкові захворювання);
  • період вагітності;
  • цукровий діабет;
  • глаукома;
  • туберкульоз в активній формі;
  • тяжка форма ниркової недостатності;
  • дитячий та літній вік тощо.

Зазначені обмеження можуть вирізнятися, наприклад, залежно від типу процедури та індивідуальних особливостей людини. Тому наполегливо рекомендується перед відвідуванням термальних джерел обов’язково проконсультуватися з лікарем, що може дати індивідуальні рекомендації, враховуючи стан здоров’я, хронічні захворювання та супутню патологію.

Варто пам’ятати, що одне з основних призначень бальнеотерапії та термотерапії як моно-, так і додаткової терапії, полягає в їхній потенційній ефективності після неефективності стандартних медикаментозних методів лікування (Cacciapuoti S. et al., 2020).

Інна Грабова

1За даними kurort.gov.ua.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Додати свій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*