Фармація без кордонів: досвід Польщі та Великої Британії — можливості для України

Про особливості та «підводні камені» іноземних фармацевтичних практик, а саме польської та британської фармації, обговорювали на щорічному міжрегіональному І Конгресі фармацевтів з міжнародною участю «Сучасні медико-фармацевтичні питання підвищення професійних компетенцій у розвитку працівників системи охорони здоров’я в Україні», організованому громадською організацією (ГО) «Вінницька обласна асоціація фармацевтів «Cum Deo» (далі — Асоціація «Cum Deo») та співорганізаторами — Івано-Франківським національним медичним університетом (ІФНМУ), Національним фармацевтичним університетом (НФаУ) та Донецьким національним медичним університетом (ДНМУ), який нещодавно відбувся у Вінниці. Цікавим досвідом інших країн поділилися запрошені спікери — Наталія Гудзь, професорка закладу вищої освіти кафедри технології ліків і біофармації Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, докторка фармацевтичних наук, позаштатна викладачка кафедри фармації та екологічної хімії (Aduinct of the department of pharmacy and ecological chemistry) Опольського університету (University of Opole), та Олена Богатирьова, докторка філософії, доцентка ДНМУ, стажерка-дослідниця Університету Данді (University of Dundee), в межах стипендійної програми «Researchеs at Risk» Британської академії (British Academy), Велика Британія.

Фармацевт у Польщі: освіта, права, обов’язки та роль у системі охорони здоров’я

Наталія Гудзь на початку своєї доповіді зазначила, що польська фармація мало чим відрізняється від української у вимогах до фахівців, але має свою специфіку, що пов’язано як з національними особливостями, так і з сучасними викликами суспільства. Якими ж є фармацевти в Польщі? Примітно, що це не просто працівники аптеки, які відпускають ліки, а й наставники для пацієнтів, що беруть участь у процесі лікування, надають консультації з фармакотерапії та раціонального застосування ліків. Водночас їх практична діяльність тісно переплетена із соціологією, адже фармація — це, першочергово, соціально-орієнтована діяльність, яка має реагувати та йти в одну ногу з демографічними викликами.

На жаль, демографічна ситуація в Польщі залишається досить складною. За прогнозами, які навела доповідачка, якщо існуючі тенденції збережуться, населення може скоротитися до 20 млн осіб. Згідно з даними Головного статистичного управління у 2024 р. Польщі, в країні народилося лише 250 тис. дітей, а померли понад 400 тис. громадян. Таким чином, лише за рік населення природним шляхом скоротилося (тобто без урахування міграції) більш ніж на 150 тис.! Зокрема, у 2024 р. Польща посіла останнє місце в Європі за рівнем народжуваності: у середньому на одну жінку припадає лише 1,1 дитини (використані дані ресурсу inpoland.net.pl.). Це не лише найнижчий показник на континенті, а й третій з кінця серед усіх країн Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). І це не просто статистика, а фактор, який впливає на всі сфери життя, включаючи освіту, науку та медицину.

По-перше, керівництво польських університетів, серед яких 16 закладів вищої освіти, що готують магістрів фармації на стаціонарній та нестаціонарній (вечірній або вихідного дня) формах навчання, звертають увагу на ці дані, адже менша кількість дітей означає менше студентів у майбутньому, а разом з цим і зниження професійного кадрового потенціалу в країні.

Наразі, як зазначила спікерка, посилаючись на Звіт про ситуацію з фармацевтичним персоналом у воєводствах та в повітах у Польщі, із зареєстрованих фармацевтів левову частку (83%) становлять жінки. При цьому найбільші професійні групи становлять фахівці віком 30—40 років (29,2%) та 39,7% — віком старше 50 років, з яких 24% — віком старше 60 років, а 9,4% — старше 70 років.

По-друге, на демографічну кризову ситуацію в країні відповідно реагує й ринок. Як відмітила Н. Гудзь, у Польщі аптеки, на відміну від України, не відкриваються, а, навпаки, закриваються. Зокрема, на кінець 2022 р. в країні функціонувало майже 11,7 тис. аптек та 1,1 тис. аптечних пунктів, що, відповідно, на 1,1 та 2,4% менше порівняно з 2021 р. Це, можливо, пов’язано з демографічними тенденціями та зменшенням чисельності населення, що змушує аптечний ринок оптимізувати свою діяльність. Подібну ситуацію, а саме незначне зменшення відзначали і в наступні роки.

Водночас, попри негативні демографічні тенденції, щороку близько 1 тис. випускників закінчують польські фармацевтичні заклади вищої освіти. І що важливо — їх 5,5-річне навчання не закінчується отриманням диплома та ліцензії на фармацевтичну практику, а триває безперервно. Адже кожен фахівець зобов’язаний постійно підвищувати свою кваліфікацію відповідно до місцевих законів та постанов. Загалом професійна діяльність фармацевтів, як і їх колег в Україні, спрямована на захист здоров’я пацієнта та суспільства: вона охоплює надання фармацевтичної допомоги та послуг, виконання професійних завдань та співпрацю з лікарями, щоб забезпечити максимально ефективну фармакотерапію. Зокрема, це проведення медичних консультацій, оцінка ліків та фармакотерапії, розробка індивідуальних планів фармацевтичної допомоги, проведення діагностичних тестів. Однак польські фармацевти працюють не лише в аптеках, а й керують аптечними закладами, контролюють запаси ліків у лікарнях та займаються організацією їх постачання.

А от іноземним фармацевтам, які хочуть отримати право на працю в Польщі, у тому числі з України, як відзначила Н. Гудзь наприкінці виступу, потрібно пройти процедуру нострифікації диплома та скласти мовний іспит з польської мови.

Забезпечення якості фармацевтичної освіти у Великій Британії

Британська освіта, зокрема у сфері фармації, має дуже сильну систему контролю якості, поєднуючи академічні стандарти університетів, професійне регулювання та структуровану практичну підготовку, головною метою якої є підготовка висококваліфікованих фахівців, готових до роботи з пацієнтами, а з 2026 р. — навіть до самостійного виписування рецептів, про що розповіла у своїй доповіді на заході Олена Богатирьова.

Зокрема, доповідачка зазначила, що якість фармацевтичної освіти у Великій Британії підтримується завдяки співпраці кількох ключових інституцій, а саме:

• Генеральної фармацевтичної ради (General Pharmaceutical Council — GPhC), яка є основним регулятором фармацевтичної сфери, що встановлює стандарти освіти та акредитує програми, щоб забезпечити належну підготовку фахівців, що працюють із пацієнтами;
• Агентства із забезпечення якості освіти (Quality Assurance Agency for Higher Education — QAA), яке контролює академічні стандарти університетів та якість вищої освіти;
• Національної служби охорони здоров’я (National Health Service — NHS), яка координує програми стажування для майбутніх фармацевтів, контролює місця навчання та забезпечує стандартизоване оцінювання.

Відповідно, синергія ключових державних установ дає змогу створити міцну основу, де кожен компонент системи працює на одну мету — випустити кваліфікованих, компетентних та готових до реальної роботи фахівців, наголос у роботі яких ставиться на професійному судженні, управлінні ризиками, а також діагностичних та консультаційних навичках. Однак щоб отримати фармацевтичний фах, охочим його здобути потрібно пройти тривалий освітній шлях, який у Великій Британії є структурованим та суворим. Він складається з двох основних етапів: отримання ступеня магістра фармацевтики протягом 4 років (навчання в університеті за програмою, акредитованою GPhC) та 1-річна базова підготовка на робочому місці (Foundation Training): практичне стажування під наглядом супервізора (наставника). Після завершення цих етапів студенти проходять національний реєстраційний іспит GPhC, щоб кваліфікуватися як фармацевт, після якого отримують ліцензію на провадження фармацевтичної практики та вносяться до відповідного реєстру фахівців. Цей складний двоетапний іспит, що включає електронне портфоліо та оцінювання на робочому місці (а з 2026 р. також включатиме нагляд та призначення ліків), є ключовою перевіркою якості їхньої компетентності.

Забезпечення якості освіти здійснюється за допомогою наступних механізмів:

• акредитація програм GPhC (координує програму підготовки фармацевтів-стажерів, контролює навчальні заклади та забезпечує послідовне оцінювання;
• внутрішній контроль університетів відповідно до Кодексу якості QAA (QAA Code) — основного документа, розробленого QAA, що містить стандарти та рекомендації для університетів у Великій Британії;
• зворотний зв’язок та аудит через рамки якості NHS (моніторинг навчальних місць, включаючи навчання керівників, зворотний зв’язок від студентів і супервізорів).

Однією з найважливіших змін, які набудуть чинності з 2026 р. у Великій Британії, як зазначила доповідачка, є отримання фармацевтами права на самостійне виписування рецептів на лікарські засоби на рівні з незалежними лікарями. Таке нововведення значно розширить їхні повноваження, роблячи їх повноцінними учасниками процесу лікування, однак і посилить відповідальність за виписаний та відпущений препарат. Навчальні програми вже зараз відповідно реформуються, щоб надати студентам необхідні клінічні навички, вміння ухвалювати професійні рішення, управляти ризиками та надавати відповідні консультації.

Проте, попри міцну британську освітню систему, існує й низка викликів. Зокрема, мова йде не про однорідну якість практичної підготовки, що може відрізнятися між практичними базами підготовки, а чимале навантаження на супервізорів, які, попри те, що мають керувати студентами, ще й повинні виконувати власну роботу, а також вивчення навичок незалежного призначення ліків, яке додасться до компетентностей британських фармацевтів з 2026 р. Доповідачка відмітила, що GPhC наразі активно працює над розв’язанням цих проблем, співпрацюючи з університетами та NHS, проводячи навчальні тренінги для наставників та запроваджуючи прозорий моніторинг та звітування про якість підготовки на всіх етапах.

Загалом британський досвід у сфері фармацевтичної освіти, що демонструє синергію між регуляторами, закладами освіти та практикою, стандарти, орієнтовані на конкретні компетенції, прозора акредитація та постійний моніторинг якості практичної підготовки, що може дати змогу готувати фахівців, які будуть повністю готові до роботи в сучасній системі охорони здоров’я, — той орієнтир, на який О. Богатирьова рекомендує звернути увагу і в Україні. Використання відповідних напрацювань міжнародних партнерів може допомогти зміцнити вітчизняний фармацевтичний сектор та наблизитися до міжнародних стандартів, що особливо актуально сьогодні, коли наша країна обрала для себе європейський вектор руху.

Загалом дуже віримо та сподіваємося, що використання європейських стандартів та досвіду інших країн, як-от Польща та Велика Британія, допоможе Україні втілити необхідні зміни та підготувати нове покоління фармацевтів, орієнтованих на потреби пацієнтів і суспільства.

Інна Грабова

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!