«Батарейка на нулі»: біохімія осінньої хандри та фармакологія «енергетичного перезавантаження»

Осіння «біохімія»

Осіння хандра — це не вигадка, а біохімічна реальність, пов’язана зі зменшенням часу інсоляції, що безпосередньо впливає на циркадні ритми та хімію головного мозку. Коли дні стають коротшими, організм отримує менше сонячного світла, а отже — зменшується вироблення серотоніну, ней­ромедіатора гарного настрою («гормону щастя»). Водночас в умовах короткого дня підвищується рівень мелатоніну, гормону сну, що спричиняє денну гіперсомнію (надмірну сон­ливість) та загальну млявість (Blume C. et al., 2019; Chen Z.-W. et al., 2024; Chen R. et al., 2024). Виявлено, що порушення циркадних ритмів умовами освітлення та способом життя призводить до схильності людей до широкого спектра розладів настрою, включно з імпульсивністю, манією та депресією. Також з депресією пов’язане порушення циркадної ритміки поведінкових, ендокринних та метаболічних функцій (Salgado-Delgado R. et al., 2011; Fishbein A.B. et al., 2021). Ключовий кофактор — вітамін D, зниження рівня якого є типовим для осені, погіршує проблему, оскільки цей вітамін є критично важливим для активності серотоніну та підтримки загального імунітету (Wacker M. et al., 2013). За даними дослідження, низький рівень 25(OH)D (основний метаболіт вітаміну D) у плазмі крові корелює з підвищеним ризиком розвитку депресивних симптомів в осінньо-зимовий період (Kerr D.C. et al., 2015). Як наслідок — відчуття млявості, втоми, зниження концентрації, втрата інтересу до звичних занять. Словом, головний мозок буквально переходить у «режим зими». Іноді ці зміни настрою, зокрема, викликані порушенням балансу між серотоніном і мелатоніном, є більш серйозними та мають патологічний характер, формуючи клінічну картину сезонного афективного розладу (САР; Seasonal Affective Disorder — SAD) (Munir S. et al., 2024), вираженими проявами якого є погіршення настрою більшу частину доби, майже щодня або протягом щонайменше 2 тиж, поведінкові зміни (зниження інтересу до звичних справ), зниження рівня енергії, втома або відчуття загальмованості, депривація сну, зміни апетиту або незаплановані зміни маси тіла (наприклад її збільшення), порушення концентрації, фізичний біль, голов­ний біль, судоми або проблеми з травленням, які не мають чіткої фізичної причини тощо. Одним з основних симптомів саме САР є повторюваність патологічних епізодів у той самий сезон протягом ≈4–5 міс/рік ≥2 років^1, 2.

САР частіше трапляється в країнах з невеликою кількістю світлового дня взимку та зростає з підвищенням широти (Nussbaumer-Streit B. et al., 2021; Kim K. et al., 2025). Своєю чергою, холод та часті респіраторні захворювання, сплеск яких припадає на прохолодну пору року, потребують від організму підвищених енергетичних витрат (McInnis K. et al., 2020; Millet J. et al., 2021; Schafer E.A. et al., 2024) та посилюють відчуття хронічної втоми.

Тобто САР — це не просто погіршений настрій через дощі чи короткий день, а реальний клінічний депресивний феномен із сезонним патерном, симптоми якого — від тривоги до емоційного виснаження — можуть суттєво знижувати якість життя людини¹. Повідомляється, що ≈1 з 20 дорослих відчуває САР щороку¹, з яких молодь (перші епізоди хвороби можуть відмічатися вже з віку 18 років¹) та жінки проявляють вищу сприйнятливість (у 3–4 рази частіше, ніж чоловіки) (Albert P.R., 2015)), що вказує на роль гормональних і нейробіологічних факторів у патогенезі¹. Відіграє значну роль й генетика: виявлено варіації в генах транспортерів серотоніну (5-HTTLPR), що підвищують уразливість до САР (Pеrez-Edgar K. et al., 2010).

Субсиндромальний тип САР, або С-САР, зазвичай відомий як осіння або зимова хандра (Melrose S., 2015), для якої можливі такі додаткові симптоми, як підвищена сон­ливість (гіперсомнія), переїдання, особливо з тягою до солодкого, що призводить до збільшення маси тіла, та соціальна ізоляція (відчуття «сплячки»). Окрім того, САР може поєднуватися з іншими психічними розладами, як-от біполярний розлад, синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ), розлади харчової поведінки, тривожні та панічні розлади^{1, 2}.

Що рекомендовано?

Оскільки САР пов’язаний з порушеннями активності серотоніну², для зменшення вираженості симптомів призначаються рецептурні антидепресанти 2-го покоління (АГП), такі як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСН) (Nussbaumer-Streit B. et al., 2021), які можуть сприяти зменшенню вираженості симптомів¹. Окрім антидеп­ресантів, лікар може порекомендувати хронобіологічну терапію (поєднання світлотерапії, фізичної активності й режиму сну), когнітивно-поведінкову терапію (КПТ), застосування додатково L-триптофану (Lam R.W. et al., 1997; Gabela A.M. et al., 2025), прийом вітаміну D (має сенс, але не слід його прийом розглядати як самостійне лікування) (Xie F. et al., 2022)) тощо².

Практичні поради для фармацевта (короткий гайдлайн)

Якщо до аптеки по допомогу звернувся відвідувач зі скаргами, схожими на САР, фармацевту потрібно уважно вислухати пацієнта, питаючи про настрій, сон, апетит, активність, повторюваність (сезонний патерн) та тривалість симптомів, щоб мати змогу диференціювати прояви тимчасової осінньої втоми від клінічно значущого САР¹ та надавати обґрунтовані терапевтичні поради щодо:

• користі світлотерапії та КПТ, а також їх сприятливого впливу на організм. Визначено, що світлотерапія має потужну доказову базу як перша терапевтична нефармакологічна опція при САР (біле широкосмугове світло може бути ефективнішим за вузькосмугові спектри (синє або зелене)) (Campbell P.D. et al., 2017; Chen Z.W. et al., 2024; Yujie W. et al., 2025). А от КПТ, адаптована для лікування САР, — ймовірна корисна терапевтична альтернатива, що навіть у віддаленій перспективі може зумовлювати зниження частоти розвитку рецидивів хвороби (Rohan K.J. et al., 2007; Rohan K.J. et al., 2015; Davasaz Irani R. et al., 2022);
• здорового способу життя (регулярна фізична активність, достатній сон, збалансоване харчування) (Yadav M., 2022);
• важливості вітаміну D: рекомендувати перевірити його рівень і за потреби призначати як прийом лікарських засобів, що його містять³ (дозування має визначити лікар), так і надавати дієтичні рекомендації зі збагачення раціону продуктами, багатими на цей «сонячний» вітамін;
• ймовірності застосування поєднано з корекцією способу життя безрецептурних адаптогенів та вітамінно-мінеральних комплексів.

Адаптогени — речовини, що допомагають організму підвищити неспецифічну стійкість до стресу, фізичних навантажень та втоми, зокрема й для підтримки адаптаційних можливостей організму та подолання виниклої млявості в осінній період. Вони не чинять прямої стимулювальної дії, але нормалізують реакції організму на зміни. У багатьох випадках це сполуки рослинного походження — терпеноїди гінзенозиди, ситоїндозиди, кукурбітацини та вітаноліди, лігнани (схизандрин, елеутерозид), похідні феніл­пропану (розавін, сирингін) та похідні фенілетану (тирозол, салідрозид), оксиліпіни (полігідроксильовані поліненасичені жирні кислоти). Однак лише деякі з них чинять багатоцільовий вплив на нейроендокринно-імунну систему. Ці ефекти включають запуск внутрішньоклітинних та позаклітинних адаптивних сигнальних шляхів, що сприяють виживанню клітин та стійкості організму до стресу, а також регулювання метаболізму та гомеостазу через вплив на експресію гормонів стресу та їх рецепторів. Так, адаптогени мають потенційну користь у випадках розладів, пов’язаних з поведінкою, психічних захворювань, втоми, викликаної стресом, та когнітивних функцій. Зокрема, виявлено ефективність адаптогенів при легкій та помірній формі депресії, у тому числі при САР. Вищезазначені адаптогени наявні у складі препаратів на основі женьшеню (при зниженні розумової та фізичної працездатності, астенії, у період одужання після тяжких форм захворювань, зниження статевої функції неврастенічного генезу у складі комплексної терапії³), елеутерококу (фізична і розумова перевтома, нев­растенія та психостенія, функціональне виснаження центральної нервової системи, яке супроводжується зниженням працездатності, дратівливістю і безсонням, вегетоневрози³), родіоли (астенічні стани, підвищена втомлюваність, неврастенія, вегетосудинна дистонія, період реконвалесценції, зниження працездатності³), андрографісу, лимонника тощо (Panossian A. et al., 2010; Panossian A.G. et al., 2021).

Не слід забувати й про додаткову «вітамінізацію» організму в осінній період за допомогою вітамінів групи В, участь яких в енергетичному метаболізмі, синтезі ДНК, транспорті кисню та нейрональних функціях є критично важливою (чинять вплив на когнітивні та психологічні процеси, зокрема розумову та фізичну втому) (Tardy A.L. et al., 2020).

У нагоді стане й додатковий прийом препаратів з магнієм, який задіяний у понад 300 ферментативних процесах, включно з виробленням енергії (аденозинтрифосфат) (Fatima G. et al., 2024), та L-тирозином — амінокислотою, що є попередником нейромедіаторів дофаміну та норад­реналіну, які відповідають за мотивацію, фокус та енергію (Jongkees B.J. et al., 2015)

При виражених порушеннях сну (які часто є першопричиною денної млявості, у тому числі при САР) доцільно рекомендувати препарати з мелатоніном (сприяє відновленню порушеного циркадного ритму та опосередковано підвищує рівень денної енергії) (Challet Е. et al., 2024).

Слід пам’ятати про «червоні прапорці»! При тяжких, загрозливих для життя симптомах (суїцидальних думках, знач­ній втраті функцій), за підозри на біполярний спектр або відсутності результату від раніше використовуваних втручань, або ж коли симптоми тривають >2 тиж, потрібно негайно скерувати хворого до лікаря¹.

Світлотерапія, прийом вітаміну D, збалансоване харчування й підтримка активності — прості, але корисні інструменти для збереження психоемоційного здоров’я. Оскільки САР є передбачуваним розладом, може бути корисним почати вищезгадане лікування заздалегідь (наприклад на початку осені чи й раніше для «зимового» підтипу САР)². І також важливо не ігнорувати сигнали власного організму, адже тривала апатія, порушення сну, зниження працездатності — це не просто «осіння туга», а потенційний сигнал про дисбаланс, який варто коригувати. Осінь — не ворог, а період природного уповільнення, коли головне не дозволяти темряві зовні перетворюватися на «темряву» всередині.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!