Які препарати втратять патентний захист до 2030 р.?

Найбільша хвиля втрати ексклюзивності за останнє десятиліття

За оцінками аналітиків, втрата патентного захисту зачіпатиме близько 3–4% ринку щороку. Виняток становитиме 2028 р. з найвищим показником 6,9% (рисунок), коли завершиться термін дії патентів, що захищають один із найприбутковіших препаратів сьогодення.

Рисунок. Обсяги світового продажу рецептурних препаратів, що може опинитися в зоні ризику через закінчення дії патентного захисту, із зазначенням частки в ринку, прогноз до 2030 р.

Востаннє такий потужний patent cliff уразив фармацевтичну галузь на початку 2010-х років. Тоді це було зумовлено посиленням конкуренції з боку генериків у таких терапевтичних класах, як статини, антидепресанти, антипсихотики та знеболювальні. Це призвело до уповільнення зростання обсягів продажу, яке тривало кілька років, а також зміщення фокусу фінансування R&D у бік інших терапевтичних напрямків.

Лідери антирейтингу

У наступні 5 років із втратою патентного захисту можуть зіткнутися понад 400 брендів. 68 матимуть статус блокбастера на цей момент, причому половина з них генеруватиме дохід у понад 2 млрд дол. річного продажу. Для деяких фармкомпаній це може чинити досить потужний вплив на продуктовий портфель та дохід від продажу.

Найбільший удар, як очікується, отримають великі фармацевтичні компанії. Зокрема, у Merck & Co. (MSD за межами США та Канади) у 2028 р. закінчується термін дії ключових патентів на Keytruda (пембролізумаб) (таблиця), інгібітор імунних чекпойнтів PD-1, що має показання до застосування щодо багатьох типів пухлин та очолює рейтинг брендів лікарських засобів за обсягами світового продажу за підсумками 2025 р. Другою за масштабом втрат може стати втрата ексклюзивності у 2029 р. препарату Darzalex (даратумумаб) Johnson & Johnson, призначеного для лікування дорослих пацієнтів із множинною мієломою. Трійку закриває препарат Eliquis (апіксабан) Bristol Myers Squibb для лікування та запобігання виникненню згустків крові, який втратить патентний захист вже наступного року.

Масштабні втрати ексклюзивності, як правило, слідують пліч-о-пліч зі сповільненням темпів зростання. І ця хвиля patent cliff, імовірно, не стане винятком. За оцінками аналітиків, розрив у зростанні великих фармацевтичних компаній становитиме 94 млрд дол. до 2030 р. Йдеться про різницю між поточним консенсус-прогнозом для цих компаній та гіпотетичним сценарієм, за яким кожна з них демонструвала б середньоринкові темпи зростання.

Втрати через зниження прибутку внаслідок закінчення патентного захисту зрілих брендів можуть принаймні частково компенсувати перспективні нові препарати. Однак поточних портфелів буде недостатньо, щоб впоратися з таким розривом. Тож, найімовірніше, компанії звертатимуться до укладання угод зі злиття та поглинання (M&A).

Ключове завдання — інвестувати кошти таким чином, щоб це принесло в майбутньому більшу цінність, ніж витрати на M&A. Деякі компанії роблять ставку на заповнення прогалин у портфелі, не ризикуючи виходити на абсолютно нові терапевтичні напрямки, не пов’язані з основним портфелем, притримуючись обережного та поетапного підходу. Часто вибір цілі зумовлений наявністю перспективних кандидатів у препарати на пізніх стадіях розробки або активів з низьким ризиком, які можуть посилити наявний портфель. З наближенням масштабного ланцюжку втрат ексклюзивності зростає ймовірність укладання великих угод.

Компанії, які перебувають у зоні підвищеного ризику, — це ті, що зазнають суттєвого впливу від втрати ексклюзивності та можуть мати більший за середній розрив у зростанні. Ідеальний сценарій у цьому випадку полягає в посиленні позицій за допомогою нових «вливань» — запуску перспективних препаратів або прид­бань, здатних забезпечити сталий розвиток і відновлення динаміки продажу. Втім компаній-цілей, які могли б забезпечити оптимальний баланс між вартістю придбання та синергією з наявним портфелем, на ринку небагато. Водночас чим гострішою стає потреба в нових активах, тим слабшою є переговорна позиція покупця. Висока конкуренція на ринку угод може змушувати компанії пропонувати дедалі більші премії, щоб досягти бажаних цілей придбання, однак надмірне зростання вартості угод може поставити під сумнів їхню економічну доцільність.

Разом з тим аналітики підкреслюють, що одних лише угод M&A недостатньо для подолання сумарного розриву у зростанні у 94 млрд дол. На ринку просто немає достатньої кількості цілей, щоб заповнити таку прогалину, якщо не вдаватися до сценаріїв великої консолідації або мегазлиттів між фармацевтичними компаніями. Як наслідок, фармацевтичні компанії також повинні прагнути підвищити цінність своїх поточних факторів зростання за допомогою більш агресивного виведення препаратів на ринок та раннього управління їхнім життєвим циклом.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!