Коли «тече» з носа: покроковий гайд фармацевтичної допомоги

Починаємо з опитування: від «червоних прапорців» до побудови терапевтичної стратегії

Сучасний підхід до фармацевтичної допомоги при риніті вимагає від працівника першого столу не просто видачі препарату, а глибокого розуміння патофізіологічних процесів та диференціації станів, а разом з цим і дотримання чіткої покрокової інструкції дій при консультуванні відвідувача аптеки з відповідними скаргами.

Процес консультування відвідувачів обов’язково має включати виявлення загрозливих симптомів, так званих червоних прапорців, які є безумовною підставою для негайного направлення пацієнта до лікаря. Зокрема, особливу увагу слід звернути на випадки, коли риніт супроводжується підвищенням температури тіла вище 38,5 °C, появою неприємного запаху з носа або наявністю кров’янистих чи гнійних виділень. Важливим діагностичним сигналом є також виділення лише з одного носового ходу, особливо у дітей, або супровід нежитю закладеністю у вухах та зниженням слуху. Окрім цього, тривожними ознаками є тривалий біль у лобній ділянці чи в ділянці перенісся, а також поєднання риніту з кашлем, що триває понад тиждень і супроводжується нападами задишки, зростаючою слабкістю або появою гнійного чи кров’янистого мокротиння³.

Використання такого професійного підходу дає змогу фахівцю чітко відрізнити само­виліковний процес від ситуацій, що потребують серйозного лікарського втручання, та допомагає уникнути необґрунтованого призначення лікарських препаратів.

Згідно з міжнародними консенсусами, як-от «Позиційний документ Європи щодо риносинуситу та поліпів носа» (European Position Paper on Rhinosinusitis and Nasal Polyps — EPOS) (Fokkens W.J. et al., 2020) та гайдлайн «Алергічний риніт та його вплив на астму» (Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma — ARIA) (Bernardo Sousa-Pinto et al., 2025), першочерговим завданням є визначення етіології нежитю, оскільки стратегії лікування вірусного, бактеріального та алергічного риніту суттєво відрізняються.

У багатьох випадках для первинної диференціації риніту фармацевту достатньо короткого, фокусованого опитування³. Вже впродовж першої хвилини консультації можна суттєво звузити діагностичний пошук, з’ясувавши, у кого виникла проблема (пацієнт, члени сім’ї, знайомі — діти чи дорослі), як давно з’явилося нездужання і скільки часу триває, яких заходів вжито перед зверненням до аптеки, які лікарські засоби вже застосовувалися для полегшення стану³ та які супутні ознаки домінують.

Діагноз риніту встановлюють за наявності закладеності носа, ринореї, чхання або свербежу. За походженням його поділяють на алергічний та неалергічний, що потребує ретельної диференціації для вибору правильної терапії. Це захворювання суттєво знижує якість життя, спричиняючи порушення сну, втому, депресивні стани та когнітивні розлади.

Ключовим етапом діагностики є розмежування інфекційного та алергічного процесів, оскільки вони мають різну клінічну картину. Для вірусного риніту характерна динамічна зміна секрету від водянистого до густого й слизового, що зазвичай супроводжується загальною слабкістю, болем у горлі та сезонністю в осінньо-зимовий період. Інфекційний риніт може бути гострим або хронічним: від легких вірусних форм, що становлять до 98% випадків, до тяжких бактеріальних чи грибкових ускладнень із залученням пазух (риносинуситу). Натомість алергічний риніт проявляється раптовими нападами чхання «залпами», свербежем носа та кон’юнктивітом на фоні незмінно прозорих виділень, часто має спадковий характер або чіткий зв’язок із алергенами. Хоча симптоми бактеріальної інфекції та алергії часто перетинаються, на користь алергічного риніту свідчать сезонність, чіткі тригери та свербіж очей (Dykewicz M.S. et al., 2020).

У реальній аптечній практиці фармацевти часто стикаються зі змішаними формами, коли вірусна інфекція нашаровується на вже наявне алергічне запалення, що робить симптоматику менш типовою, а перебіг хвороби — більш затяжним.

Примітно, що зміна кольору назального секрету на жовтий або зелений нерідко сприймається пацієнтами як ознака бактеріальної інфекції, однак з позицій патофізіології це не є автоматичним показником бактеріального процесу. Такий колір зумовлений накопиченням нейтрофілів та ферментів запалення і часто є природним етапом перебігу вірусного риніту. Клінічне значення має не сам колір виділень, а їх поєднання з вираженим лицьовим болем, стійкою лихоманкою, однобічною симптоматикою та відсутністю покращення понад 10 днів, що може свідчити про ускладнення та потребує направлення до лікаря⁴.

Якщо симптоматика вкладається в межі самолікування та за відсутності «червоних прапорців», першостільник може переходити до наступного етапу — вибору відповідного симптоматичного втручання. Розуміння відмінностей та особливостей перебігу риніту дає можливість обачно обирати фармакологічні втручання, уникаючи поліпрагмазії та застосування неефективних препаратів.

Алгоритм вибору лікування

Носова порожнина є основними «воротами» для патогенів, алергенів та забруднювачів, причому певні стани слизової оболонки можуть безпосередньо зумовлювати розвиток інфекції. У цьому контексті обґрунтованим аспектом допомоги при будь-якому типі риніту незалежно від етіології є елімінаційна терапія, що передбачає промивання порожнини носа сольовими розчинами високого об’єму та низького тиску з метою видалення патогенів та сприяння мукоциліарному кліренсу, постаючи ефективним додатковим методом лікування та профілактики патології пазух носа. Механізм дії іригації полягає у зниженні концентрації шкідливих агентів у місці їхнього проникнення: розведенні патогенів та алергенів, вимиванні медіаторів запалення та збереженні цілісності слизового бар’єра. Цей терапевтичний метод вирізняється мінімальною кількістю проти­показань, сприятливим профілем безпеки та хорошою переносимістю пацієнтами всіх вікових груп — від немовлят до дорослих (Pecoraro L. et al., 2025). Ключові результати низки досліджень послідовно демонструють, що промивання носа сольовими розчинами значно полегшує такі симптоми, як закладеність носа, ринорея та пост­назальне затікання. Таке покращення часто відзначали протягом короткого періоду часу, що пов’язано з підвищенням якості життя та мінімальними побічними ефектами. Важливо, що промивання носа сольовим розчином виявилося ефективним самостійним втручанням при неускладнених станах, таких як гострий риносинусит, з результатами, порівнянними із застосуванням антибіотиків, але з меншою кількістю побічних ефектів (Cruz M. et al., 2024).

Примітно, що застосування ізотонічних сольових розчинів (0,9% NaCl) дає змогу механічно очистити слизову оболонку від вірусів, бактерій та алергенів, відновлюючи роботу миготливого епітелію (Principi N. et al., 2017; Spinato G. et al., 2021; Pecoraro L. et al., 2025).

А от у разі вираженого набряку доцільно рекомендувати гіпертонічні сольові розчини (>2% NaCl), які завдяки осмотичному ефекту зменшують вираженість застійних явищ у порожнині носа, не викликаючи при цьому медикаментозного звикання (Li C.L. et al., 2019; Pecoraro L. et al., 2025).

Також першостільник може рекомендувати судинозвужувальні засоби (деконгестанти) — препарати, що широко застосовуються в клінічній практиці, адже вони можуть полегшити закладеність носа, у тому числі спричинену ГРВІ. Деконгестанти як агоністи адренергічних рецепторів викликають скорочення гладких м’язів судин шляхом безпосередньої стимуляції α-адренергічних рецепторів на них, таким чином зменшуючи закладеність носа та набряк слизової оболонки (Wang J. et al., 2024). Однак сучасна фармакологія наголошує на обмеженні терміну їх застосування до 3–5 днів: тривале застосування може призводити до тахіфілаксії та розвитку медикаментозного риніту, який важко піддається корекції (Wahid N.W.B. et al., 2023). Завдання фармацевта полягає не лише у виборі препарату, а й у запобіганні можливим проблемам шляхом професійного консультування.

У терапії алергічного риніту пріоритети зміщуються в бік системних та топічних анти­гістамінних препаратів (АГП) 2-го покоління, що майже не викликають побічних ефектів, притаманних 1-му поколінню АГП, а також інтраназальних кортикостероїдів, які, згідно з гайдлайнами ARIA, є 1-ю лінією терапії при середньотяжкому алергічному риніті (Linton S. et al., 2023).

Фармацевту також слід наголошувати на важливості підтримання вологості повітря на рівні 40–60% та вживання достатньо кількості рідини для розрідження назального секрету³.

Риніт у дітей: на що звернути увагу фармацевту

У дітей риніт має низку анатомо-фізіологічних особливостей, зокрема вузькі носові ходи та підвищену чутливість слизової оболонки, що зумовлює швидке порушення носового дихання. Це підвищує ризик системної дії судинозвужувальних засобів, тому в педіатричній практиці пріоритет надається сольовим розчинам, правильній техніці очищення носа та суворому дотриманню вікових дозувань (Ding Y. et al., 2025). Особливої обережності потребують засоби з ефірними оліями, які можуть спричиняти рефлекторні реакції у дітей раннього віку³.

Отже, раціональна фармацевтична допомога у разі, коли «тече» з носа, ґрунтується на поєднанні доказової медицини, клінічного мислення та ефективної комунікації з відвідувачем аптеки. Адже саме першостільник часто є одним із перших фахівців системи охорони здоров’я, до якого звертається пацієнт із нежитем, і від якості консультації якого залежать не лише швидкість одужання, а й профілактика хронізації процесу та ймовірних ускладнень.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!