Новий порядок перевірки кваліфікації фармацевтів з іноземною освітою: позиція ГО «Асоціація фармацевтів України»

Актуальність нового порядку

Оновлення порядку є безумовно актуальним. Оскільки чинний Порядок допуску до медичної і фармацевтичної діяльності в Україні громадян, які пройшли медичну чи фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, був затверджений ще 1994 р. наказом МОЗ України № 118-С. Тобто базове регулювання сформоване майже 32 роки тому і неповною мірою відповідає сучасній структурі фармацевтичної освіти, післядипломної підготовки, безперервного професійного розвитку (БПР) та потребам ринку праці.

Актуальність посилюється також воєнними обставинами, професійною мобільністю українських фахівців, кадровим дефіцитом у сфері охорони здоров’я та євроінтеграційними процесами. Для осіб, які здобули освіту або професійний досвід за кордоном, важливо мати прозору, передбачувану та недискримінаційну процедуру доступу до професії в Україні.

Новий документ має розв’язати кілька ключових проблем чинного регулювання: надмірну формалізованість процедур, відсутність достатньо чітких критеріїв оцінювання професійної кваліфікації, недостатнє врахування професійного досвіду та БПР, а також відсутність дієвого механізму компенсації відмінностей у підготовці без автоматичної відмови у доступі до професійної діяльності.

Хто має здійснювати перевірку професійної кваліфікації

Однією з ключових новацій проєкту є покладення функцій перевірки професійної кваліфікації фармацевтів на Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками.

Однак це питання потребує зваженого підходу. З одного боку, Держлікслужба є профільним державним органом у сфері обігу лікарських засобів і має релевантну експертизу щодо вимог до фармацевтичної практики, дотримання Ліцензійних умов та функціонування аптечного сектору. У цьому сенсі її участь у процедурі перевірки професійної кваліфікації фармацевтичних працівників може бути логічною.

З іншого боку, оцінка іноземних освітніх програм, результатів навчання, академічної різниці та змісту післядипломної підготовки є, насамперед, питанням освітньої та кваліфікаційної експертизи. Таку оцінку складно ефективно здійснювати без залучення медичних і фармацевтичних закладів вищої освіти, експертів з відповідних спеціальностей, кваліфікаційних центрів або інших спеціалізованих структур.

Тому оптимальною видається змішана модель: Держлікслужба або в подальшому Українське фармацевтичне агентство можуть виконувати функцію адміністратора процедури та/або органу, який ухвалює фінальне рішення, але фаховий порівняльний аналіз освітніх програм і компетентностей має здійснюватися із залученням освітніх експертів. Якщо відповідні повноваження передаватимуться Українському фармацевтичному агентству, їх доцільно прямо й однозначно закріпити у положенні про цей орган, щоб уникнути сумнівів щодо компетенції та правомірності рішень.

У перспективі частину таких функцій також можна розглядати як потенційні повноваження кваліфікаційних центрів або професійного самоврядування у сфері охорони здоров’я після створення належної законодавчої бази.

Компенсаційні заходи як крок до європейської моделі

Однією з новацій проєкту є можливість проходження компенсаційних заходів (навчальних курсів, адаптаційного стажування, кваліфікаційного іспиту) замість автоматичної відмови у визнанні кваліфікації.

Такий підхід загалом відповідає європейській практиці професійного визнання кваліфікацій, закріпленій у Директиві 2005/36/ЄС про визнання професійних кваліфікацій з урахуванням змін, внесених Директивою 2013/55/ЄС.

Європейська логіка полягає в тому, що відмінності між підготовкою, здобутою в іншій державі, та вимогами приймаючої держави не повинні автоматично призводити до відмови у доступі до професії. Якщо компетентний орган встановлює істотні відмінності у підготовці, знаннях, уміннях або компетентностях, такі відмінності можуть бути усунуті шляхом компенсаційних заходів — адаптаційного періоду, додаткового навчання або кваліфікаційного іспиту.

У запропонованому проєкті ця логіка відображена через можливість призначення компенсаційного заходу, проходження компенсаційного навчального курсу в інтернатурі або лікарській резидентурі, індивідуальний навчальний план, ліквідацію академічної різниці та оформлення сертифіката про визнання або підтвердження професійної кваліфікації.

Разом з тим відповідність європейському підходу залежатиме від практичної реалізації. Компенсаційний захід має бути не автоматичним і не надмірним, а індивідуальним, пропорційним і спрямованим саме на усунення конкретно встановлених відмінностей. Перед його призначенням мають враховуватися професійний досвід, результати попереднього навчання, БПР та інші підтверджені компетентності особи.

Порівняння освітніх програм

Проєкт передбачає проведення порівняльного аналізу іноземних освітніх програм із програмами українських закладів освіти. Водночас об’єктивність такого аналізу можлива, але лише за умови чіткої методики, уніфікованих критеріїв оцінювання та залучення фахових освітніх експертів. Порівняльний аналіз не повинен зводитися до механічного зіставлення назв дисциплін, кількості годин або кредитів. Більш коректним є підхід, за якого оцінюються результати навчання, сформовані професійні компетентності та права, які відповідна кваліфікація надає фахівцю у країні її здобуття.

Слід враховувати, що навіть програми українських закладів вищої освіти можуть відрізнятися між собою. Тому важливо визначити не один формальний «еталонний» навчальний план, а перелік мінімально необхідних професійних компетентностей для доступу до відповідної професійної діяльності.

Щоб уникнути надмірної бюрократії, доцільно передбачити цифровізацію подання та розгляду документів, чіткі строки для кожного етапу процедури, методичні рекомендації для експертів, а також реєстр уже оцінених іноземних освітніх програм або закладів. Це дозволить не проводити щоразу повний аналіз «з нуля» у випадках, коли програма або заклад уже були предметом оцінювання.

Професійний досвід та БПР

Проєктом нового Порядку пропонується враховувати не лише диплом, а й професійний досвід та БПР заявника. Такий підхід потенційно дозволяє більш об’єктивно оцінювати кваліфікацію. Реальна професійна компетентність фармацевта формується не лише під час здобуття диплома, а й у процесі практичної роботи, підвищення кваліфікації, участі у програмах БПР та набуття спеціалізованого досвіду.

Це особливо важливо для фахівців, які тривалий час працювали за кордоном, мали доступ до сучасних стандартів фармацевтичної практики, проходили додаткове навчання та можуть документально підтвердити набуті компетентності. У таких випадках певні відмінності між українською та іноземною освітньою програмою можуть бути повністю або частково компенсовані професійним досвідом і БПР.

Проте для єдиної практики застосування необхідно чітко визначити, який професійний стаж вважається релевантним, які документи можуть його підтверджувати, як оцінюються документи про БПР, отримані за кордоном, і які саме відмінності можуть бути компенсовані досвідом, а які вимагають додаткового навчання або іспиту.

Визнання післядипломної освіти

Проєкт окремо враховує післядипломну підготовку, спеціалізацію, інтернатуру, професійні права, тривалість навчання, співвідношення освітньої і практичної складових, а також компетентності, набуті під час підготовки. Це є позитивним, адже аналіз має проводитися не лише за назвою спеціальності або документа, а за змістом підготовки та фактичними професійними правами особи.

Разом з тим це питання не можна вважати повністю врегульованим без детальної методики оцінювання. Моделі інтернатури, резидентури, спеціалізації та професійної підготовки в різних країнах суттєво відрізняються за тривалістю, структурою, часткою практики, роллю роботодавця та правовими наслідками завершення програми.

Тому доцільно додатково визначити критерії еквівалентності таких програм, пороги допустимих розбіжностей, порядок вибору між компенсаційним навчальним курсом, адаптаційним стажуванням, кваліфікаційним іспитом або повторним проходженням окремих елементів підготовки. Також варто розробити методичні рекомендації або таблиці відповідності спеціалізацій, щоб знизити ризик різної практики в різних закладах освіти.

Вплив на фармацевтичний ринок

Запропонований порядок має потенціал сприяти залученню українських фармацевтів, які здобули освіту або професійний досвід за кордоном, а також окремих іноземних спеціалістів. Його позитив полягає в тому, що процедура стає більш визначеною: заявник розуміє, які документи потрібно подати, хто здійснює перевірку, які результати можливі та як можуть бути усунуті виявлені відмінності.

Особливо важливим є те, що проєкт передбачає не лише відмову або визнання, а й проміжний механізм, компенсаційні заходи. Це може бути корисним для українських фахівців, які через війну завершили навчання або набули професійного досвіду за межами України та бажають повернутися до професійної діяльності в Україні.

Однак прогнозувати практичний ефект складно: він залежатиме від строків розгляду, вартості процедур, доступності компенсаційних заходів, цифровізації процесу, єдності практики різних органів і закладів освіти. Якщо процедура буде тривалою, дорогою або надмірно формальною, вона може стати додатковим адміністративним бар’єром. Вимога володіння державною мовою є обґрунтованою для безпечної фармацевтичної практики, але для іноземних фахівців також буде важливим фактором доступу до професії.

Потреба в доопрацюванні проєкту

Проєкт загалом пропонує сучасніший підхід до визнання професійних кваліфікацій, однак окремі положення потребують уточнення для забезпечення єдиної практики застосування.

Насамперед доцільно чіткіше врегулювати розподіл повноважень між органом перевірки, закладами освіти, експертами та іншими залученими суб’єктами. Якщо відповідні функції здійснюватиме Держлікслужба або в подальшому Українське фармацевтичне агентство, їх необхідно прямо закріпити у відповідному положенні про орган.

Також потребують деталізації критерії встановлення істотних відмінностей у підготовці, методика порівняльного аналізу освітніх програм, порядок формування експертних висновків, строки кожного етапу процедури, механізм оскарження рішень, а також підстави для призначення конкретного компенсаційного заходу.

Окремої уваги потребує оцінка професійного досвіду та БПР. Необхідно визначити, який стаж вважається достатнім, які документи можуть підтверджувати досвід, як перевіряються іноземні документи про БПР і які компетентності можуть бути компенсовані досвідом. Інакше однакові ситуації можуть оцінюватися по-різному.

Потенційно дискусійними можуть бути положення, які прив’язують оцінку кваліфікації до строку, що минув після завершення навчання, без достатнього врахування подальшого професійного досвіду. Наприклад, якщо особа завершила підготовку за кордоном кілька років тому, але весь цей час легально працювала за відповідною спеціальністю та проходила БПР, саме такий досвід має оцінюватися як суттєвий елемент професійної компетентності.

Вплив на роботодавців

Для роботодавців, зокрема аптечних закладів, практичний вплив може бути позитивним за умови ефективної реалізації порядку. Наявність зрозумілої процедури професійного визнання зменшує правову невизначеність і дозволяє роботодавцю краще оцінювати кандидатів, які отримали освіту або досвід за кордоном.

Потенційно це може розширити кадровий резерв аптечних закладів та інших суб’єктів фармацевтичного сектору, що особливо важливо в умовах кадрового дефіциту. Якщо процедура буде прозорою, швидкою та цифровізованою, аптечному бізнесу дійсно може стати простіше залучати таких фахівців.

Разом з тим роботодавці відчують позитивний ефект лише тоді, коли процедура не буде затягнутою або надмірно бюрократизованою. До моменту отримання особою належного документа про визнання або підтвердження професійної кваліфікації роботодавець не зможе повноцінно залучити її до виконання професійних функцій, які потребують відповідного допуску. Тому для бізнесу критично важливими будуть строки, передбачуваність рішень і зрозумілість статусу заявника на кожному етапі процедури.

Голова ГО «АФУ»,
голова правління ГО «АФУ»
Олена Омельчук

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!