В пам’ять про тих, хто рятував інших, але не вберіг себе…

Сьогодні день, коли слова застрягають у горлі, а серце стискається від невимовного болю. 10 липня — день, коли ми вшановуємо загиблих медичних працівників…

Сьогодні ми згадуємо тих, хто тримав оборону на одному з найважчих фронтів — за людське життя. І, на жаль, заплатив за це найвищу та найстрашнішу ціну. Лікарі, медсестри, фельдшери, бойові медики та фармацевти — вони не йшли в бій із автоматами, але стали живою стіною між смертю та українцями. Їхньою єдиною зброєю були професійні знання, медичні рюкзаки, ліки та шалена, жертовна любов до людей. Вони до останнього подиху, до останнього удару власного серця виконували свій обов’язок, не ховаючись і не відступаючи. Вони закривали собою пацієнтів, витягували поранених із самого пекла, коли навколо все горіло, і віддавали власні життя, щоб подарувати шанс на життя комусь іншому.

Вони віддали своє життя, щоб жила наша нація, щоб чийсь син, батько чи донька повернулися додому, але самі вже ніколи не обіймуть своїх рідних…

Сьогодні ми схиляємо голови перед їхньою неймовірною мужністю та страшною самопожертвою. Цей біль не вщухне ніколи, а наша вдячність — безмежна.

Світла, вічна, незабутня пам’ять кожному працівнику сфери охорони здоров’я, чиє серце зупинилося під час порятунку інших. Ви назавжди в наших серцях, наші янголи-охоронці в білих халатах.

Інна Грабова

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!