Board Breakfast у Києві: розглянуто сценарії майбутнього для України

Світ на порозі глобальних змін

Подія розпочалася з особливої атмосфери, адже перші слова були довірені людині, яка входить в когорту тих, хто визначає вектори розвитку вітчизняного бізнесу. Офіційно відкрив захід засновник бізнес-спільноти «Board» та Advanter Group, стратег, візіонер, автор національних економічних стратегій України Андрій Длігач. У своїй промові спікер окреслив глобальний контекст сьогодення, наголосивши, що сучасний світ опинився на зламі епох та переживає фундаментальну трансформацію перед входом у принципово нову цивілізаційну реальність. Серед ключових маркерів цього глобального переходу він відзначив стрімкий розвиток штучного інтелекту, незворотну технологічну суміжність та глибинні соціальні зсуви — масовий вихід за рамки класичних офісів, розквіт гнучких спільнот, відмову від ілюзії довгострокового планування на користь динамічної філософії «тут і зараз» та формування глобального мислення. Паралельно із цим відбувається руйнація звичної міжнародної політичної архітектури: світ остаточно позбувся монополії впливу, ставши багатополярним, де щодня зростає вага нових регіональних центрів сили.

Три пріоритети для економічного зростання

Обговорюючи сценарії відбудови та майбутнього України з підприємцями, журналістами та громадським сектором, експертна спільнота виділяє ключові орієнтири для нашої економіки. Зокрема, на трьох таких фундаментальних пріоритетах акцентувала увагу Анастасія Баклан — керівниця проєкту економічного розвитку RECONOMY в Україні від організації Helvetas та експертка з розвитку підприємництва.

Перший пріоритет — це продуктивність праці. Людський капітал в Україні стає критично обмеженим ресурсом. Головний виклик для бізнесу зараз — виконувати більше завдань меншою кількістю людей через інвестиції в автоматизацію, сучасні процеси та розвиток компетенцій. Дослідження команди проєкту доводять: кадрова криза в державі є критичною, і її подолання — це умова збереження нашої економіки та відбудови.

Другий пріоритет — диджиталізація та подолання цифрового розриву. Цифровізація — це беззаперечна «суперсила» України на міжнародній арені. Проте всередині країни є колосальний розрив: дослідження в логістиці показало, що поки великий бізнес повністю автоматизований, малий та мікробізнес досі працює на напівручних інструментах. Але цифровізація — це не просто зручність, а прозорість ринків, зниження витрат, якісні сервіси та скорочення корупції. Малий бізнес має диджиталізуватися, щоб вижити.

Третій пріоритет — відкритість суспільства та економіки. Світ змагається за людей, їхній досвід та гроші, тому бути відкритими й толерантними — це вже не просто красиві слова, а вигода для економіки. Зараз перед нами стоять два головні виклики: як повернути та знову залучити українців, які виїхали за кордон, і чи готові ми до того, що до нас приїдуть працювати іноземці. Можна скільки завгодно підвищувати ефективність роботи, але якщо людей фізично бракуватиме, розвивати країну буде вкрай складно. Тому питання інтеграції, толерантності та здатності працювати в багатокультурному середовищі поступово ставатимуть не лише суспільною, а й економічною темою.

«Ми вже там», або Як український бізнес інтегрується в ЄС швидше за політиків

Обговорюючи сценарії розвитку України, ми неодмінно приходимо до нашого головного орієнтира — європейського вибору. Якщо для громадянського суспільства вступ до Європейського Союзу (ЄС) є насамперед ціннісним і стратегічним вектором, то український бізнес бачить у цьому процесі конкретну прагматику, реальні можливості та, звісно, певні ризики.

Глибоким аналізом цієї трансформації поділився представник України при ЄС у Брюсселі, ексвіцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Тарас Качка.

Головна теза спікера полягає в тому, що український бізнес фактично вже давно інтегрований у ЄС — і в цьому він навіть випереджає офіційний політичний процес вступу держави. Сьогодні навіть ті компанії, які не працюють безпосередньо на експорт, функціонують за європейськими стандартами: використовують європейське обладнання, залучають європейський капітал через дочірні банки та застосовують прогресивні підходи до маркетингу й пакування.

Звісно, ця ментальна й операційна перебудова відбулася не одразу. Якщо спочатку більшість українських підприємців сприймали ЄС як щось недосяжне чи навіть як загрозу, то подальша трансформація відбулася завдяки конкретним життєвим кейсам — коли закриття традиційних східних ринків або перші успішні виходи на європейські виставки довели, що наші товари є конкурентоспроможними.

Однак, аналізуючи сам ринок ЄС, важливо розуміти: шлях України туди — це передусім адаптація до європейських правил гри та верховенства права. Логіка європейського ринку проста й прагматична: бізнес готовий інвестувати в інші країни та відкривати кордони лише тоді, коли правоохоронна та судова системи всюди працюють прозоро, передбачувано й за єдиними правилами. Саме ці вимоги Брюссель сьогодні ставить перед Україною як фундаментальні.

Водночас процес інтеграції не є грою в одні ворота. Україна має власні унікальні конкурентні особливості, і наше головне завдання сьогодні — зуміти поєднати власні досягнення із системними європейськими правилами. Зокрема, йдеться про високу відкритість суспільства до цифрових інновацій, а також виняткову гнучкість і бізнесову «хватку» українських підприємців.

Офіційна ж євроінтеграція стає для нас головним маркером безпеки, який відкриває шлях для масштабного притоку капіталу, нових технологій та перенесення виробництв в Україну.

Саме тому стратегічний шлях України та основа нашої національної експортної стратегії — це прагматичний пошук ніш, глибока переробка, технологічність та гнучкість. Адже створення високої доданої вартості є тим самим інструментом, який може дозволити українському бізнесу будувати довгострокові зв’язки та заробляти максимум і для себе, і для держави.

Після виступів експертів дискусія перейшла у формат живого обговорення із залом, де прозвучали гострі та практичні запитання щодо реальної роботи євроінтеграційних механізмів на рівні бізнесу. Зокрема, учасники обговорення підкреслили, що особливої унікальності українській економічній моделі додає контекст війни, яка стала колосальним каталізатором інновацій. Те, що сьогодні відбувається в приватному секторі вітчизняного оборонно-промислового комплексу, не має аналогів у світі: саме в цій сфері гартуються надпотужні технологічні бренди, здатні визначати обличчя економіки майбутнього.

На цій оптимістичній ноті організатори подякували учасникам, і офіційна частина заходу плавно перейшла у неформальне спілкування. Живий діалог із першоджерелами та простір для відвертих запитань довели головне: це вже давно не абстрактна політична перспектива, а беззапереч­на реальність щоденної бізнес-практики, яку залишилося лише зафіксувати юридично.

Ключові висновки зустрічі

• Поки глобальна політична архітектура руйнується, українські підприємці вибудовують нові горизонтальні зв’язки та беруть на себе роль лідерів у часи хаосу.
• Подолання кадрової кризи можливе лише через інвестиції в автоматизацію, суцільну диджиталізацію малого бізнесу та постійне підвищення продуктивності праці.
• Майбутнє українського експорту — за високою доданою вартістю, технологічними нішами та готовністю грати за прозорими європейськими правилами.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!